Постанова

від 26.11.2024 по справі 240/10922/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10922/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника позивача: Мариніної Мирини Олександрівни

представників відповідача: Чернюк Алли Вікторівни, Шевчука Олександра Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту рішення і додатку,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду із позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту рішення і додатку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

11.10.2024 від позивача надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено безпідставність її доводів.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.03.2024 №480 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555" (далі - рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024) внесено зміни до п.1 рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555 "Про затвердження вартості проїзду в громадському транспорті Житомирської об`єднаної територіальної громади" та викладено у наступній редакції: "Встановити вартість проїзду у громадському транспорті загального користування згідно з додатком 1 та додатком 2".

Згідно з Додатком №1 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено вартість проїзду в громадському транспорті загального користування на території Житомирської міської територіальної громади.

Зокрема для користувачів громадського транспорту Житомирської міської територіальної громади: "Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю ІІІ групи відповідно до рішення міської ради від 12.04.2018 №992 (зі змінами та доповненнями від 07.02.2019 №1340)" визначено вартість проїзду на автобусних маршрутах у розмірі 9 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина.

Згідно з Додатком №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено вартість проїзду в громадському транспорті загального користування на території Житомирської міської територіальної громади.

Зокрема для користувачів громадського транспорту Житомирської міської територіальної громади: "Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю ІІІ групи відповідно до рішення міської ради від 12.04.2018 №992 (зі змінами та доповненнями від 07.02.2019 №1340)" визначено вартість проїзду на електротранспорті у розмірі 5 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина у години до 10:00 та після 16:00, а також визначено вартість проїзду на автобусних маршрутах у розмірі 9 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина.

Отже, Додатками №1 та №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено плату за проїзд в громадському транспорті для пенсіонерів за віком.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт"), Законом України від 29 червня 2004 року № 1914-IV "Про міський електричний транспорт" (далі - Закон України "Про міський електричний транспорт"), Законом України від 27 лютого 2014 року № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон України "Про Кабінет Міністрів України"), Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" (далі - Постанова КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування").

Пільгові перевезення пасажирів врегульовані положеннями Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про міський електричний транспорт".

Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а скаме: до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.

Замовник транспортних послуг зобов`язаний представляти і захищати інтереси споживачів таких послуг (абзац перший частини першої статті 12 Закону України "Про міський електричний транспорт".

Статтею 14 Закону України "Про міський електричний транспорт" визначено, що тарифна політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному законом, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.

Отже, пільгове перевезення пасажирів встановлюється державою та компенсується перевізникам замовниками таких послуг за умовами договору.

Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України компенсуються Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

Соціальний захист пільгових категорій населення здійснюється згідно з Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Отже, Виконавчий комітет Житомирської міської ради наділений повноваженнями на встановлення тарифів на транспортні послуги.

Згідно з положеннями частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України здійснив тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою:

Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци 5 та 6 пункту 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 11.10.2005 № 8-рп/2005)

Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.10.2005 № 5-рп/2005).

Як було зазначено вище, рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.03.2024 №480 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555" (далі - рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024) внесено зміни до п.1 рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555 "Про затвердження вартості проїзду в громадському транспорті Житомирської об`єднаної територіальної громади" та викладено у наступній редакції: "Встановити вартість проїзду у громадському транспорті загального користування згідно з додатком 1 та додатком 2".

Згідно з Додатком №1 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено вартість проїзду в громадському транспорті загального користування на території Житомирської міської територіальної громади.

Зокрема для користувачів громадського транспорту Житомирської міської територіальної громади: "Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю ІІІ групи відповідно до рішення міської ради від 12.04.2018 №992 (зі змінами та доповненнями від 07.02.2019 №1340)" визначено вартість проїзду на автобусних маршрутах у розмірі 9 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина.

Згідно з Додатком №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено вартість проїзду в громадському транспорті загального користування на території Житомирської міської територіальної громади.

Зокрема для користувачів громадського транспорту Житомирської міської територіальної громади: "Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю ІІІ групи відповідно до рішення міської ради від 12.04.2018 №992 (зі змінами та доповненнями від 07.02.2019 №1340)" визначено вартість проїзду на електротранспорті у розмірі 5 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина у години до 10:00 та після 16:00, а також визначено вартість проїзду на автобусних маршрутах у розмірі 9 грн за пільговою карткою/карткою житомирянина.

Отже, Додатками №1 та №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №480 від 28.03.2024 встановлено плату за проїзд в громадському транспорті для пенсіонерів за віком.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

17 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" Кабінет Міністрів України постановляє: ввести безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Постанова КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" прийнята у сфері державної соціальної політики, забезпечує соціальний захист пенсіонерів за віком та є обов`язковою до виконання.

Встановлення Виконавчим комітетом Житомирської міської ради плати за проїзд для пенсіонерів за віком суперечить постанові КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", якою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Отже, рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області №480 від 28.03.2024 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555" в частині встановлення плати за проїзд для пенсіонерів за віком у Додатку №1 та Додатку №2 до наведеного рішення не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - постанові КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право пенсіонерів за віком на безкоштовний проїзд громадським транспортом, встановлене постановою КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", є одним із видів соціального захисту громадян у старості.

Отже, положення Додатку №1 та Додатку №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області №480 від 28.03.2024 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555" в частині встановлення плати за проїзд для пенсіонерів за віком не відповідають також положенням частини 1 статті 46 Конституції України, оскільки ліквідовують право пенсіонерів на безкоштовний проїзд на автобусних маршрутах та звужують право пенсіонерів на безкоштовний проїзд на електротранспорті, змушуючи їх користуватись електротранспортом лише у певні години протягом доби, фактично витісняючи пенсіонерів із громадського транспорту у встановлений Виконавчим комітетом Житомирської міської ради час, що не є допустимим у соціальній та правовій державі, якою є Україна у відповідності до статті 1 Конституції України.

Відповідно до частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Частиною 10 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.

Враховуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Додаток №1 та Додаток №2 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області №480 від 28.03.2024 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ради від 03.08.2022 №555" в частині встановлення плати за проїзд пенсіонерам за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2024 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.