Постанова

від 28.11.2024 по справі 916/574/15-г

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/574/15-гПівденно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників учасників у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» - адвокат Ковальчук Р.М.

Від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради Добжанська А.Я.

Від Одеської міської ради Вінюков В.М.

Прокурор Кривельова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

- Управління дорожнього господарства Одеської міської ради

- Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024, колегія суддів першої інстанції у складі головуючої судді - Степанової Л.В., суддів Гута С.Ф., Лічмана Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.09.2024)

по справі №916/574/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ»

до відповідача Управління дорожнього господарства Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської ради

та за участю Прокуратури Одеської області

про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 4 695 928,56 грн вартості виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» посилається на неналежне виконання Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти №9, предметом якого є виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь».

15.03.2016 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з уточненнями позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача 3 480 514,00 грн основного боргу, 2 130 061,05 грн інфляційного збільшення, 643 895,09 грн пені, 170 211,44 грн 3% річних.

22.11.2023 через систему «Електронний Суд» позивач надав до Господарського суду Одеської області заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 3 480 514,00 грн основного боргу, 8 739 715,05 грн інфляційного збільшення, 643 895,09 грн пені, 962 052,21 грн 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» 3 480 514,00 грн основного боргу, 1 575 253,87 грн інфляційних витрат, 853 571,63 грн 3% річних, 451 131,82 грн пені, 150 540,96 грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обґрунтовані заперечення щодо висновку експертів №26741/19-49/26742/19-44 від 02.06.2023, яким підтверджено виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014, наявність висновку №73/14 від 28.10.2014, яким також підтверджено виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт за актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014 у сумі 3 480 514,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення пені, сул першої інстанції виходив з того, що наведений позивачем розрахунок є хибним.

Суд першої інстанції також вказав, що до вимог про стягнення пені та відсотків річних підлягають застосуванню строки позовної давності.

Враховуючи, що сума інфляційних витрат нарахована позивачем та перерахована судом, має розмір вдвічі більший, ніж сума основного боргу, з урахуванням обставин справи, враховуючи, що відповідач не є прибутковою організацією та фінансується з місцевого бюджету, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру інфляційних витрат до 30% у сумі 1 575 253,87 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г.

Відповідач вказав, що під час розгляду справи № 916/2364/14 постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015, судом розглянута вимога ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради про стягнення 3 480 514,00 грн. по суті та їй надано правову оцінку, зокрема, встановлено, що грошова сума у розмірі 3 480 514,00 грн. закладена до кошторису на стадії II та акт виконаних робіт на цю суму складено 25.06.2014 року, та відмовлено в її задоволенні. З огляду на зазначене, як Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, так і Одеською міською радою на стадії підготовчого провадження у даній справі подано численні клопотання про припинення провадження у справі № 916/574/15-г. Однак, судом першої інстанції було повністю проігноровано вказану правову позицію Відповідача та третьої особи та продовжено розгляд справи по суті.

Відповідач зазначає, що результати робіт не були передані замовнику в порядку, погодженому сторонами договору. Зважаючи, що Управління дорожнього господарства Одеської міської ради не отримувало проектну документацію та не підписувало відповідного акту, в порядку, передбаченому п. 4.1. договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 року № 9, не настав строк виконання зобов`язання з оплати проектних робіт.

На думку відповідача, ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» здійснено роботи, які не замовлялися Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, про що ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» достеменно знало, враховуючи відсутність погодженого плану фінансування робіт та наразі «КОМПАС ПРОЕКТ» нав`язує ці роботи шляхом їх направлення поштою з вимогою сплати.

Крім того, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради зазначає про необґрунтованість врахування при прийнятті рішення судом першої інстанції висновку будівельно-технічної експертизи від 28.10.2014 року № 73/14, проведеної в рамках справи № 916/2364/14. Єдине, що встановлено Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 року у справі № 916/2364/14 та має бути враховано у цій справі, це той факт, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог на суму 3 480 514,00 грн. не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та те, що рішення першої інстанції по справі № 916/2364/14 в частині стягнення 3 480 514,0 грн. прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Управління дорожнього господарства Одеської міської ради не погоджується з наявністю в нього обов`язку щодо сплати основного боргу, а зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, річних процентів та пені є акцесорними, додатковим до основного боргу, залежать від основного і поділяють його долю, Управління зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ», щодо стягнення 1 575 253,87 грн. інфляційних витрат, 853 571,63 грн. 3% річних та 451 131,82 грн. пені.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 року у справі № 916/574/15-г в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» про стягнення з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 3 480 514,00 грн. основного боргу, 1 575 253,87 грн. інфляційних витрат, 853 571,63 грн. 3% річних, 451 131,82 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 року у справі № 916/574/15-г залишити без змін.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г.

Позивач вважає, що судом першої інстанції в порушення ст. 236 ГПК України не повно та не всебічно з`ясовані обставин справи, а саме при застосуванні 232 ГК України та п. 7.3.2. Договору суд здійснив не належний розрахунок пені, задовольнивши стягнення пені лише на суму 451 131,82 грн.

Позивач вказав, що судом першої інстанції не повно і та не всебічно з`ясовані обставин справи, а саме при застосуванні ст. 264, 267 ЦК України судом відмовлено у стягненні штрафних санкцій за 2016-2017 роки.

Позивач зазначив, що в порушення норм матеріального права щодо застосування ст. 551 ЦК України, 233 ГК України безпідставно задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.

Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 у справі №916/574/15 в частині відмови щодо стягнення в пені, 3% річних та інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г

Позивач вказує, що він належними чином направив на адресу відповідача проектну документацію разом із актами приймання передачі послуг, а небажання скаржника в отриманні поштової кореспонденції від позивача не є підставою для не виконання управлінням свого обов`язку щодо оплати вартості виконаних робіт відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що рішенням суду по справі №916/2364/14 встановлено обставини, що загальна сума фактично виконаних робіт по проекту «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь» за Договором від 25.12.2012 складає 17 159 098,93 грн., а також теж, що апелянт у цій справі (№916/2364/14) не оспорював факт, обсяг, вартість та якість робіт, визначених в актах та підтверджених висновком судової експертизи.

Позивач вказує, що він виконав роботи з розробки проекту в 2014 році, тобто вже 10 років по тому. Вартість робіт, які останній виконав та які передбачені договором від 25.12.2012 №9, складає 3 480 514,10 грн. За 10 років від дати акту виконання робіт (червень 2014 року) вказана сума знецінилась більш ніж в 5 разів та підрядник зазнав значних інфляційних втрат грошових коштів, на які міг би розраховувати в 2014 році. Проте змушений відстоювати своє порушене право в Господарському суді Одеської області вже 10 років поспіль з незалежних від нього причин, розраховуючи та маючи повне право, передбачене Цивільним кодексом України, на стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних за весь час прострочення.

Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Управління дорожнього господарства Одеської міської ради по справі №916/574/15 в повному обсязі.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г

На думку Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, подана ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» у 2023 році заява про збільшення позовних вимог, взагалі не підлягала розгляду судом першої інстанції, по-друге розмір заявлених до стягнення сум є надміру збільшеним, а період їх обчислення виходить далеко за межі трирічного строку.

Крім того, оскільки Управління дорожнього господарства Одеської міської ради не погоджується з наявністю в нього обов`язку щодо сплати основного боргу, а зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, 3 % річних та пені є акцесорнимии, додатковим до основного боргу, залежать від основного і поділяють його долю, Управління зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, тим більше в визначеному Позивачем розмірі.

Управління дорожнього господарства Одеської міської ради наголошує на тому, що судом при вирішенні питання щодо можливості стягнення з Управління грошових коштів у розмірі, визначеному Позивачем, повинні бути враховані інтереси та фінансовий стан обох сторін, зокрема й відповідача у даній справі.

Управління зазначає, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через необхідність нагального вирішення найбільш актуальних для територіальної громади питань шляхом фінансування за рахунок бюджетних коштів, Відповідач не перебуває в кращому становищі порівняно з Позивачем, з огляду на запровадження на території України воєнного стану.

Управління дорожнього господарства Одеської міської ради вважає очевидно неспівмірними заявлені до стягнення суми санкцій у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ», оскільки, на думку Управління, прийняття рішення про задоволення таких вимог суперечить усталеній та загальноприйнятій судовій практиці, та порушує права та законні інтереси Відповідача.

Керуючись ивкладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 року у справі № 916/574/15-г в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» про стягнення з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 3 480 514,00 грн. основного боргу, 1 575 253,87 грн. інфляційних витрат, 853 571,63 грн. 3% річних, 451 131,82 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» в частині стягнення з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 3 480 514,00 грн. основного боргу, 1 575 253,87 грн. інфляційних витрат, 853 571,63 грн. 3% річних, 451 131,82 грн. пені, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 у справі № 916/574/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» - без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/574/15-г було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/574/15-г на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/574/15-г на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/574/15-г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.11.2024; призначено справу №916/574/15-г до розгляду на 28.11.2024 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (вх. 3813/24 від 10.10.2024) про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г залишено без руху; встановлено Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 114 488,48 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у сумі 114 488,48 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.11.2024; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» та Управління дорожнього господарства Одеської міської ради в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 28 листопада 2024 року о 10:30 год.

28.11.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» - адвокат Ковальчук Р.М., представник Управління дорожнього господарства Одеської міської ради Добжанська А.Я., представник Одеської міської ради Вінюков В.М. та прокурор Кривельова Т.М.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.04.2011 № 158 Управління дорожнього господарства Одеської міської ради призначено замовником з розробки проектно-кошторисної документації з капітального ремонту та реконструкції вулично-дорожньої мережі м. Одеси згідно із додатком, зокрема, автошляхопроводу «Північ-Південь».

За результатами проведення процедури відкритих торгів щодо предмету закупівлі - розробка проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху м. Одеси «Північ-Південь» зі строком виконання робіт у 2012-2015 роках, із джерелом фінансування закупівлі - місцевий бюджет, замовником - Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, 10.12.2012, було акцептовано пропозицію ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» щодо виконання робіт на суму 53 197 836,00 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується Звітом про результати проведення процедур відкритих торгів і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації від 25.12.2012 № 10.

25.12.2012 за результатами вказаної процедури закупівлі між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти від № 9.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 25.12.201, виконавець (Позивач) зобов`язався у 2012-2014 роках виконати, а замовник (Відповідач1) прийняти і оплатити роботи.

Пунктом 1.2. Договору встановлено найменування робіт: розробка проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь».

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна договору визначається відповідно до зведеного кошторису, який є його невід`ємною частиною (додаток №1) і складає за кодом економічної класифікації (2123) - 53 197 836,00 грн.

Пунктами 4.1. та 4.3. Договору встановлено, що оплати замовником здійснюються на підставі акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації. Фінансування здійснюється за планом фінансування робіт, що складається замовником з виконавцем, що є невід`ємною частиною договору (додаток №3).

Пунктом 5.1. Договору передбачено Термін виконання робіт - з 25.12.2012 до 25.09.2014, та визначається завданням на проектування та календарним графіком виконання робіт (додаток №2), які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 6.1.2., 6.1.3, 6.1.4., 6.1.8. Договору встановлено, що замовник зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи;

- прийняті виконані роботи згідно з актом здачі-приймання проектно-кошторисної документації;

- відшкодувати виконавцю додаткові витрати, у випадку внесення ним змін до вихідних даних та проектно-кошторисної документації, якщо ці витрати були погоджені з замовником;

- при відсутності зауважень до виконаної проектно-кошторисної документації протягом 10 днів з дня отримання проектно-кошторисної документації по накладній, підписати акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації або надіслати виконавцю зауваження по проектно-кошторисній документації. У разі виявлення зауважень (істотних недоліків) у результатах виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок, строків їх виконання, після усунення яких сторони підписують акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації протягом 10 днів.

Відповідно до п. 7.3.2. Договору, при затриманні готової продукції з вини замовника, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1. Договору, передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.09.2014 та до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Листом від 21.01.2013 № 25 ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» звернулось до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради із проханням погодження додаткових обсягів проектних робіт.

Відповідач листом від 25.01.2013 № 74 погодив необхідні додаткові проектні роботи, що не були включені до завдання на виконання інженерно-геологічних вишукувань та розробки стадії ТЕО, в наслідок чого Позивачем було складено та підписано, а Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради затверджено новий Зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи по об`єкту "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" на загальну суму 57 748 218,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В провадженні Господарського суду Одеської області, Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України перебувала справа №916/2364/14 за позовом ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та Департаменту фінансів Одеської міської ради про стягнення вартості виконаних робіт за Договором про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 №9.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 по справі №916/2364/14, зокрема, встановлено наступне:

«Позивачем відповідно до умов Договору від 25.12.2012 виконано та передано Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради проектно-кошторисну документацію за накладними від 20.08.2013 № 2, від 20.08.2013 № 3, від 30.10.2013 № 5, які підписані Відповідачем1, а також за накладною від 25.06.2014, що була надіслана поштовою кореспонденцією з описом вкладення 09.07.2014 (т.1 а.с. 44, 49, 57, 208-210, 202-205).

Разом із проектно-кошторисною документацією та вказаними накладними Позивачем було передано Відповідачу1 для підписання акти здачі-приймання проектної продукції на загальну суму 17 159 098,93 грн., а саме:

- Акт від 20.08.2013 № 2 здачі-приймання проектної продукції "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" (стадія ТЕО) на суму 3 777 530,00 грн., із супровідним листом від 20.08.2013 № 47 (т.1 а.с. 45, 43);

- Акт від 20.08.2013 № 3 здачі-приймання проектної продукції "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" (стадія ТЕО) (інженерно-геологічні роботи) на суму 1 770 994,93 грн. із супровідним листом від 20.08.2013 № 48 (т.1 а.с. 49, 48);

- Акт від 20.08.2013 № 4 здачі-приймання проектної продукції "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" (стадія ТЕО) (додаткові роботи) на суму 2 066 334,00 грн. (т.1 а.с. 46);

- Акт від 30.10.2013 № 5 здачі-приймання проектної продукції "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" (дорожня частина та штучні споруди, стадія "П") на суму 6 063 726,00 грн. із супровідним листом від 30.10.2013 № 56 (т.1 а.с. 53, 52);

- Акт від 25.06.2014 здачі-приймання проектної продукції "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ-Південь" стадія "П" (Перша черга будівництва - від вул. Добровольського до а.д. "Обхід м. Одеси", Третя черга будівництва - від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва - від вул. Центральний аеропорт до а.д. "Одеса - Іллічівськ") на суму 3 480 514,00 грн. із супровідним листом від 25.06.2014, що надіслані поштовою кореспонденцією з описом вкладення 09.07.2014 (т.1 а.с. 207, 206, 205).»

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача Акт від 25.06.2014 здачі-приймання проектної продукції Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі Північ-Південь стадія П (Перша черга будівництва від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва від вул. Центральний аеропорт до а.д. Одеса Іллічівськ) на суму 3 480 514,00 грн та проектну документацію до даного акту засобами поштового зв`язку, а саме поштові відправлення №6500401617285 та №6500401617277, описи вкладення до вказаних відправлень.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» №07-81-1169 від 18.05.2015 посилки №6500401617285 та №6500401617277 з оголошеною цінністю від 09.07.2014 на ім`я Управліянн дорожнього господарства Одеської міської ради на адресу вул. Генерала Петрова, 22, м. Одеса, 65078, надійшли 11.07.2014 до міського відділення поштового зв`язку Одеса 78 та в цей же день повідомлення про надходження посилок доставлялись згідно вказаної адреси, повторне повідомлення доставлялось 15.07.2024, які вручались черговому вахтеру. Вищевказані посилки повернуті 12.08.2014 на зворотну адресу по закінченню терміну зберігання.

Позов виник саме у зв`язку з неналежним виконання Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти №9, в частині оплати наданих послуг відповідно до акту здачі-прийняття проектної продукції від 25.06.2014 на суму 3 480 514,00 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Як було встановлено вище, 25.12.2012 між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та ТОВ «КОМПАС ПРОЕКТ» укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти від № 9, за умовами якого Позивач зобов`язався у 2012-2014 роках виконати, а Відповідач прийняти і оплатити роботи з розробки проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь».

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктами 6.1.3, 6.1.8. Договору встановлено, що замовник зобов`язаний:

- прийняті виконані роботи згідно з актом здачі-приймання проектно-кошторисної документації;

- при відсутності зауважень до виконаної проектно-кошторисної документації протягом 10 днів з дня отримання проектно-кошторисної документації по накладній, підписати акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації або надіслати виконавцю зауваження по проектно-кошторисній документації. У разі виявлення зауважень (істотних недоліків) у результатах виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок, строків їх виконання, після усунення яких сторони підписують акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації протягом 10 днів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача Акт від 25.06.2014 здачі-приймання проектної продукції Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі Північ-Південь стадія П (Перша черга будівництва від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва від вул. Центральний аеропорт до а.д. Одеса Іллічівськ) на суму 3 480 514,00 грн та проектну документацію до даного акту засобами поштового зв`язку, а саме поштові відправлення №6500401617285 та №6500401617277, описи вкладення до цих відправлень.

Відповідно до наявного в матеріалах справи лист Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» №07-81-1169 від 18.05.2015 посилки №6500401617285 та №6500401617277 з оголошеною цінністю від 09.07.2014 на ім`я Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на адресу вул. Генерала Петрова, 22, м. Одеса, 65078, надійшли 11.07.2014 до міського відділення поштового зв`язку Одеса 78 та в цей же день повідомлення про надходження посилок доставлялись згідно вказаної адреси, повторне повідомлення доставлялось 15.07.2024, які вручались черговому вахтеру. Вищевказані посилки повернуті 12.08.2014 на зворотну адресу по закінченню терміну зберігання.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що Акт від 25.06.2014 здачі-приймання проектної продукції та сама проектна документація мали були отримані відповідачем не пізніше 15.07.2014.

В свою чергу не отримання такої проектної документації та акту пов`язані саме з бездіяльністю відповідача, тоді як позивач вчинив всі належні дії щодо здачі виконаних робіт та відповідно не може нести негативні наслідки невчинення відповідачем дій з метою отримання кореспонденції та прийняття виконаних робіт.

У даному випадку, колегія суддів відраховує строк на прийняття виконаних робіт саме починаючи з 15.07.2024, тому в силу положень пункту 6.1.8. Договору такі роботи мали б бути прийняті у строк до 25.07.2014.

В той же час, відповідач не прийняв такі роботи у встановлений договором строк, тобто до 25.07.2014, крім того відповідач не надіслав виконавцю зауваження по проектно-кошторисній документації.

Дані обставини свідчать про наявність у діях відповідача порушень щодо прийняття робіт за Актом від 25.06.2014.

В свою чергу реальність виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставлено наступні питання: 1) Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі (Північ-Південь)» за договором №9 від 25.12.2012 обсягам та вартості робіт, зазначених в акті здачі-прийняття проектної продукції від 25.06.2014?) 2) Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація, яка визначена в акті здачі-прийняття від 25.06.2014 «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі (Північ-Південь) стадія "П" (перша черга будівництва - від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва - від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва - від вул. Центральний аеропорт до а.д. Одеса Іллічівськ) на суму 3480514,00грн вимогам п. 2.1. та 3.3. договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 №9 та Завданню на розробку проектно-кошторисної документації "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ - Південь" від 25.12.2012, яке є невід`ємною частиною договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 № 9?; 3) Чи включає накладна №б/н від 25.06.2014 в себе документацію, зазначену у накладній №5 від 30.10.2013?

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №26741/19-49/26742/19-44 від 02.06.2023, завдання на розробку проектно-кошторисної документації "Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі "Північ - Південь" та надану на дослідження проектну документацію, експертами не встановлено невідповідностей розробленої проектної документації Завданню на розробку, оскільки проектна документація розроблена за відповідним місцезнаходженням та розташуванням, за відповідною стадійністю, на підставі вихідних даних, з урахуванням основних архітектурно-планувальних вимог, з передбаченням черг будівництва загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі (Північ-Південь)» за договором №9 від 25.12.2012 обсягам та вартості робіт, зазначених в акті здачі-прийняття проектної продукції від 25.06.2014.

Розроблена проектно-кошторисна документація, яка визначена в акті здачі-прийняття від 25.06.2014р. «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі (Північ-Південь) стадія "П" (перша черга будівництва - від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва - від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва - від вул. Центральний аеропорт до а.д. "Одеса - Іллічівськ") на суму 3480514,00грн., в обсязі наданому на дослідження, відповідає вимогам п. 2.1. та 3.3. договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 №9 та завданню на розробку проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь» від 25.12.2012, яке є невід`ємною частиною договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.12.2012 №9.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Посилання Одеської міської ради на те, що у висновку експертів від 02.06.2023 №26741/19-49/26742/19-44 містяться загальні посилання на нормативно-правову базу, зокрема, на інформаційні джерела, що були використанні експертами, описано документи, що входять до стадії «Техніко-економічного обґрунтування» та стадії «Проект», процитовано вимоги передбачені ДСТУ Б.Д.1.1.-7.2013, перелічено технічну документацію за накладною від 25.06.2014 та наведено зміст договору про закупівлю робіт від 25.12.2012 року з подальшим посилання на вимоги ДБН А.2.2-3-2012, ДБН В.1.2-14-2009, у зв`язку з чим неможливо встановити повноту та об`єктивність експертного дослідження та визначити узгодженість між його дослідницькою частиною та підсумковим висновком, оскільки, вказаний висновок не містить посилань на конкретні документи, не містить опису дій експертів, ходу дослідження та етапів зіставлення законодавчої бази з матеріалами справи, що дають можливість встановити обґрунтованість та правильність надання саме таких відповідей на поставленні судом питання, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки є лише припущеннями, які не доводять хибність висновку експерта.

Крім того, в рамках справи №916/2364/14 також було проведено судову будівельно-технічну експертизу та отримано висновок №73/14 від 28.10.2014, з якого вбачається, що дослідивши накладні №3 від 20.08.2013 та №бн від 25.06.2014 експерт прийшов до висновку, що накладна №бн від 25.06.2014 включає в себе документацію, зазначену у накладній №3 від 20.08.2013 року, це зумовлено розбиттям проектування на черги відповідно до п. 13 Завдання на розробку проектно-кошторисної документації: «Передбачити виділення черг будівництва на підставі техніко-економічного обґрунтування». Зауваження по проектно-кошторисній документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі «Північ-Південь» по стадії «П» (дорожня частина та штучні споруди) Замовником надіслані не були і документація не була повернута, отже претензій щодо складу, обсягів та вартості фактично виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації «Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі (Північ-Південь) стадія "П" (перша черга будівництва - від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва - від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва - від вул. Центральний аеропорт до а.д. "Одеса - Іллічівськ") не має.

Крім того у Додатку до висновку №73/14 від 28.10.2014 зазначено, що експертом, у раніше наданому висновку №73/14, було виявлено помилку: 1) аркуш 1 перший абзац вступної частини: помилково вказана сума позову «...у розмірі 16 318 081,55грн, з яких основна сума боргу - 13 678 584,93 грн» замість «...у розмірі 19 798 595,55грн, з яких основна сума боргу - 17 159 098,93грн». Вказана сума була помилково взята із ухвали від 19.06.201 «Про порушення провадження у справі», оскільки сума 13 678 584, 93грн дорівнює сумі вартості фактично виконаних робіт, зазначених в актах здачі-приймання виконаних робіт №2 від 20.08.2013, №3 від 20.08.2013, №4 від 20.08.2013, №5 від 30.10.2013 робіт за договором №9 від 25.12.2012, по яким поставлене питання в ухвалі від 18.06.2014. З урахуванням уточнення позовних вимог від 06.08.2014 основна сума боргу була змінена на 17 159 098,93грн. Як було зазначено у Висновку експерта №73/14 (аркуш 33, останній абзац), накладна №б/н від 25.06.2014 включає в себе документацію, зазначену у накладній №5 від 30.10.2013. Це зумовлено розбиттям проектування на черги відповідно до п.13 Завдання на розробку проектно-кошторисної документації: «Передбачити виділення черг будівництва на підставі техніко-економічного обґрунтування») на суму 6 063 726,00 грн та документацію, що також входить до першої, третьої та шостої черг будівництва та передана актом №бн від 25.06.2014 здачі-прийняття проектної продукції за договором №9 від 25.12.2012 на суму 3 480 514,00 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи відсутність обґрунтованих заперечень щодо висновку експертів №26741/19-49/26742/19-44 від 02.06.2023, яким підтверджено виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014, наявність висновку №73/14 від 28.10.2014, яким також підтверджено виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплати замовником здійснюються на підставі акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги факт виконання робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014 на суму 3 480 514,00 грн, та враховуючи, що дані роботи мали бути прийняті до 25.07.2014, колегія суддів з врахуванням умов договору та положень ст. 530 ЦК України вважає, що крайній строк оплати таких робіт припадав на 01.08.2014 (7 днів від крайньої дати, в якому мали б бути прийняті роботи).

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем зазначених вище робіт вартістю 3 480 514,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості виконаних робіт за актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014 у сумі 3 480 514,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.2. Договору встановлено, що при затримці приймання готової продукції з вини Замовника, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як було встановлено вище, відповідач мав прийняти роботи за Актом від 25.06.2014 здачі-приймання проектної продукції Будівництво магістралі загальноміського значення безперервного руху в м. Одесі Північ-Південь стадія П (Перша черга будівництва від вул. Добровольського до а.д. Обхід м. Одеси, Третя черга будівництва від вул. Грушевського до вул. Центральний аеропорт, Шоста черга будівництва від вул. Центральний аеропорт до а.д. Одеса Іллічівськ) на суму 3 480 514,00 грн у строк до 25.07.2014.

Враховуючи те, що відповідач такі дії не вчинив, у позивача виникло право нарахувати пеню за затримку прийняття робіт на підставі п. 7.3.2. Договору.

В той же час, позивач нарахував пеню за період з 01.08.2014 01.02.2015, однак колегія суддів вважає, що період нарахування пені у даному випадку визначено невірно.

Першим днем прострочення виконання зобов`язання з прийняття робіт є 26.07.2014, тому саме починаючи з цієї дати виникло право позивача на нарахування пені. Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, колегія суддів вважає, що крайній строк нарахування пені припадав на 26.01.2015.

Таким чином, позивач мав право нарахувати пеню на підставі п. 7.3.2. Договору за період з 26.07.2014 по 26.01.2015, тому нарахувавши пеню до 01.02.2015, позивач порушив вимоги ч.6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені.

З врахування викладених вище обставин, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені за період з 01.08.2014 (початок нарахування пені був визначений самим позивачем) до 26.01.2015 (граничний строк нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України): 3 480 514,00 х 0,1% х 179 днів = 623 012,01 грн.

В той же час, колегія суддів не може надати оцінку розрахунку пені суду першої інстанції, оскільки відповідний розрахунок у рішенні суду не було наведено.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені, а саме в частині стягнення з відповідача пені за прострочення строку прийняття робіт у сумі 623 012,01 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, крайній строк оплати робіт за Актом здачі-прийняття робіт від 25.06.2014 на суму 3 480 514,00 грн припадав на 01.08.2014, тобто починаючи з 02.08.2014 відповідач прострочив виконання зобов?язання з оплати таких робіт та відповідно у позивача виникло право нарахувати на суму прострочення інфляційні втрати та відсотки річних.

Як вбачається з позовної заяви з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, відсотки річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем за період з 01.08.2014 по 17.10.2023. Таким чином позивач невірно визначив дату початку нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт, адже право здійснювати їх нарахування виникло з 02.08.2014, а не з 01.08.2014.

Колегія суддів здійснила власний розрахунок відсотків річних за період з 02.08.2014 по 17.10.2023: (3 480 514,00 грн х 3 % х 2632 дні / 365) (відсотки річних за невисокосні роки) + (3 480 514,00 грн х 3 % х 732 дні / 366) (відсотки річних за високосні роки) = 961 766,14 грн.

Таким чином обґрунтована сума відсотків річних за період з 02.08.2014 по 17.10.2023 складає 961 766,14 грн.

Крім того, колегія здійснила власний розрахунок інфляційних втрат за період з 02.08.2014 по 17.10.2023: 3 480 514,00 грн х 3,53912982 (індекс інфляції за період з 02.08.2014 по 17.10.2023) - 3 480 514,00 грн = 8 837 476,89 грн.

Таким чином обґрунтована сума інфляційних втрат за період з 02.08.2014 по 17.10.2023 складає 8 837 476,89 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначив, що судом при вирішенні питання щодо можливості стягнення з Управління грошових коштів у розмірі, визначеному позивачем, повинні бути враховані інтереси та фінансовий стан обох сторін, зокрема й відповідача у даній справі.

Відповідач зазначає, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через необхідність нагального вирішення найбільш актуальних для територіальної громади питань шляхом фінансування за рахунок бюджетних коштів, відповідач не перебуває в кращому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження на території України воєнного стану.

Як вказує відповідач, заборгованість, що заявлено до стягнення заявою про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, лише розмір інфляційних витрат перевищує розмір основної заборгованості на 250%.

Позивач проти клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечував.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, беручи до уваги навмисне неприйняття відповідачем виконаних робіт, виходячи із засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що розмір пені не є надмірно високими у порівнянні до суми основного боргу, суд дійшов вірного висновків про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення відсотків річних у даному випадку, адже відповідач протягом майже 10 років не виконує зобов`язання з оплати виконаних робіт, в свою чергу позивачем було заявлено до стягнення мінімальний гарантований законом відсоток річних, а саме 3 відсотки. В свою чергу зменшення суми відсотків річних негативно вплине на інтереси позивача, який не отримує плату за виконану роботу протягом майже 10 років.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 341/915/16-ц).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані.

Ураховуючи наведене вище, а також правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23.

Ураховуючи наведене вище, а також наявність сталої практики Верховного Суду щодо неможливості зменшення інфляційних втрат, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення інфляційних витрат у даному випадку та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення позивачем суми інфляційних втрат на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У даному випадку позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат, при чому дані вимоги заявлялися з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

10.02.2015 надійшла позовна заява, в межах якої були заявлені позовні вимоги про стягнення 3 480 514,00 грн основного боргу, 643 895,09 пені за період з 01.08.2014 по 01.02.2015, інфляційних втрат у сумі 518 596,59 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 та відсотки річних у сумі 52 922,88 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015.

29.03.2016 до Господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач фактично дозаявив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2015 по 31.01.2016 у сумі 1 611 464,46 грн та відсотків річних за період з 02.02.2015 по 17.03.2016 у сумі 117 288,56 грн.

22.11.2023 до Господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач фактично дозаявив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 17.10.2023 у сумі 6 609 654,00 грн та відсотків річних за період з 18.03.2016 по 17.10.2023 у сумі 791 840,77 грн.

1) Позовна давність щодо вимог про стягнення основного боргу починає свій перебіг з першого дня прострочення такого основного боргу, тобто з 02.08.2014. До вимог про стягнення основного боргу застосовується загальна позовна давність, тому строк позовної давності на заявлення таких вимог сплив 02.08.2017.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимоги про стягнення основного боргу 10.02.2015, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення основного боргу не підлягає задоволенню.

В свою чергу позовна давність щодо вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат обраховується для кожного дня окремо.

2) Позовна давність щодо вимог про стягнення пені за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 починається відповідно з 03.08.2014 по 02.02.2015.

До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність тривалістю 1 рік, тому строк позовної давності на заявлення вимог про стягнення пені за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 сплив відповідно у період з 03.08.2015 по 02.02.2016.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимоги про стягнення пені за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 в межах позовної заяви 10.02.2015, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення пені не підлягає задоволенню.

3) Позовна давність щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 518 596,59 грн за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 починається відповідно з 03.08.2014 по 02.02.2015.

До вимог про стягнення інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, тому строк позовної давності на заявлення вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 518 596,59 грн за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 сплив відповідно у період з 03.08.2017 по 02.02.2018.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 518 596,59 грн за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 в межах позовної заяви 10.02.2015, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 518 596,59 грн за період з 02.08.2014 по 01.02.2015 не підлягає задоволенню.

4) Позовна давність щодо вимог про стягнення відсотків річних у сумі 52 922,88 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 починається відповідно з 03.08.2014 по 02.02.2015.

До вимог про стягнення відсотків річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, тому строк позовної давності на заявлення вимог про відсотків річних у сумі 52 922,88 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 сплив відповідно у період з 03.08.2017 по 02.02.2018.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимогами про стягнення відсотків річних у сумі 52 922,88 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 в межах позовної заяви 10.02.2015, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення відсотків річних у сумі 52 922,88 грн за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 не підлягає задоволенню.

5) Позовна давність щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2015 по 31.01.2016 у сумі 1 611 464,46 грн починається відповідно з 03.02.2015 по 01.02.2016.

Тому строк позовної давності на заявлення вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2015 по 31.01.2016 у сумі 1 611 464,46 грн сплив відповідно у період з 03.02.2018 по 01.02.2019.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимогами про стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2015 по 31.01.2016 у сумі 1 611 464,46 грн в межах заяви про уточнення позовних вимог 29.03.2016, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення інфляційних втрат за період з 02.02.2015 по 31.01.2016 у сумі 1 611 464,46 грн не підлягає задоволенню.

6) Позовна давність щодо вимог про стягнення відсотків річних за період з 02.02.2015 по 17.03.2016 у сумі 117 288,56 грн починається відповідно з 03.02.2015 по 18.03.2016.

До вимог про стягнення відсотків річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, тому строк позовної давності на заявлення вимог про відсотків річних за період з 02.02.2015 по 17.03.2016 у сумі 117 288,56 грн сплив відповідно у період з 03.02.2018 по 18.03.2019.

Як було встановлено вище, позивач звернувся з вимоги про стягнення відсотків річних за період з 02.02.2015 по 17.03.2016 у сумі 117 288,56 грн в межах заяви про уточнення позовних вимог 29.03.2016, а отже без пропуску строку на заявлення таких вимог, тому заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення відсотків річних за період з 02.02.2015 по 17.03.2016 у сумі 117 288,56 грн не підлягає задоволенню.

7) Позовна давність щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 17.10.2023 у сумі 6 609 654,00 грн починається відповідно з 02.02.2016 по 18.10.2023.

Тому строк позовної давності на заявлення вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 17.10.2023 у сумі 6 609 654,00 грн сплив відповідно у період з 02.02.2019 по 18.10.2026.

Позовна давність щодо вимог про стягнення відсотків річних за період з 18.03.2016 по 17.10.2023 у сумі 791 840,77 грн починається відповідно з 19.03.2016 по 18.10.2023.

Тому строк позовної давності на заявлення вимог про стягнення відсотків річних за період з 18.03.2016 по 17.10.2023 у сумі 791 840,77 грн сплив відповідно у період з 19.03.2019 по 18.10.2026.

Дані вимоги були заявлені в межах поданої 22.11.2023 заяви про збільшення позовних вимог.

В той же час, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пункту 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

В свою чергу, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжується до цього часу.

15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, стаття 257 ЦК України підпадає під перелік статей, строки яких продовжені на період дії в Україні воєнного стану.

Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно, починаючи з 02.04.2020 було фактично зупинено перебіг строків позовної давності.

Таким чином, строки позовної давності по вимогам щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за період за три роки до 02.04.2020 є такими, що не закінчилися.

В той же час, колегія суддів встановила, що позивач заявив з пропуском позовної давності вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період 18.03.2016 по 02.04.2017 на суму 108 480,58 грн, тому вимоги про стягнення відсотків річних в цій частині не підлягають задоволенню.

В свою чергу, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних у сумі 853 285,56 грн.

Крім того, колегія суддів встановила, що позивач заявив з пропуском позовної давності вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період 01.02.2016 по 02.04.2017 на суму 1 613 300,28 грн, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат в цій частині не підлягають задоволенню.

В свою чергу, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 7 224 176,61 грн.

В той же час, суд першої інстанції застосовуючи до позовних вимог строк позовної давності, в порушення вимог ст. 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, взагалі не встановив момент початку перебігу таку строку та момент спливу його, тому колегія суддів не може перевірити розрахунки суду першої інстанції. Однак, оцінюючи висновок суду першої інстанції щодо суми інфляційних втрат та відсотків річних, колегія суддів встановила, що відповідний розрахунок було здійснено з помилками.

З огляду на викладене вище, з врахуванням заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» 3 480 514,00 грн основного боргу, 7 224 176,61 грн інфляційних втрат, 853 285,56 грн 3% річних, 623 012,01 грн пені.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушення норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних у сумі 286,07 грн та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 171 880,19 грн, та інфляційних втрат у сумі 5 648 922,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позову на 88,1%, тому 88,1% витрат позивача на сплату судового збору за подачу позовної заяви покладаються на відповідача, в іншій частині такі витрати покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу позивача було задоволено частково на 77,96 %, тому 77,96% витрат позивача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача, в іншій частині такі витрати покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу відповідача було задоволено на 0,0001%, тому 0,0001% витрат відповідача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача, в іншій частині такі витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних у сумі 286,07 грн та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 171 880,19 грн, та інфляційних втрат у сумі 5 648 922,74 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В частині розподілу судових витрат рішення змінити.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 по справі №916/574/15-г залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26506412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 64, кв.7, код ЄДРПОУ 36042731) 3 480 514,00 грн основного боргу, 7 224 176,61 грн інфляційних втрат, 853 285,56 грн 3% річних, 623 012,01 грн пені.

3. Стягнути з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26506412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 64, кв.7, код ЄДРПОУ 36042731) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 182 714,84 грн.

4. В решті позову відмовити.»

Стягнути з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26506412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 64, кв.7, код ЄДРПОУ 36042731) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 104 774,45 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАС ПРОЕКТ» (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 64, кв.7, код ЄДРПОУ 36042731) на користь Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26506412) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 5,15 грн.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран