Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/10814/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/10814/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 самопредст.;

розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі №910/10814/24 (суддя Лиськов О.М.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення 1 046 374,67 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про стягнення 1046374,67 грн, у тому числі: 611 778,16 грн пені та 434 596,51 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив поставку товару згідно Державного контракту від 30.03.2024 №22/2-93-EDK-24 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що партія товару у кількості 19860 одиниць відвантажена з затримкою по строках через обставини, які не залежали від волі та дій підприємства, оскільки воно є спецімпортером щодо постачання боєприпасів, здійснював закупку по зовнішньоекономічному контракту, строк поставки за яким залежить від багатьох факторів. Також заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій до 10%, яке обґрунтовано незазначенням в позовній заяві обставин понесення позивачем збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором та доказів, на підтвердження цього, значним розміром санкцій, які становлять більше половини від суми очікуваного прибутку, також відповідач не користувався чужими коштами, оскільки вони були перераховані іноземному постачальнику і відповідачем були вжито всіх належних заходів щодо належного виконання Державного контракту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 пеню в розмірі 61177,82 грн, проценти в сумі 434596,51 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12556,50 грн.

В іншій частині в позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 550 600,34 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені, оскільки сума пені, що підлягає стягненню з відповідача (611 778,16 грн) не є надмірною, а покликана лише стимулювати боржника до належної поведінки, має саме компенсаційний характер та запобігає порушенню зобов`язань в майбутньому; відповідач систематично належним чином не виконує умови державних контрактів, у зв`язку з чим виникає прострочення поставки товарів оборонного призначення, що підтверджується значною кількістю судових справ між сторонами; зменшення розміру пені на 90% порушує норми матеріального права, баланс інтересів сторін та фактично нівелює мету існування неустойки; неустойка підлягає стягненню з боржника незалежно від наявності чи відсутності збитків; відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично вірно розрахована неустойка підлягала б зменшенню; відповідачем не доведено відсутності своєї вини в порушенні договірного зобов`язання зі своєчасної поставки продукції та невідповідності розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення; враховуючи номенклатуру товару, який є предметом державного контракту, суди, на переконання позивача, не повинні зменшувати штрафні санкції, оскільки таке зменшення може негативно вплинути на обороноздатність країни та національну безпеку в цілому.

Також у апеляційній скарзі заявлене клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, яке було задоволено ухвалою апеляційного господарського суду від 08.11.2024 про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій (процентів і пені) є значним та становить більше половини від суми очікуваного прибутку за партії, щодо якої виникла затримка у виконанні зобов`язань; неустойка не є каральною санкцією, а має компенсаційний характер; відповідач не був звільнений від відповідальності і був притягнутий до неї, проте остання була зменшена на розсуд суду першої інстанції, що забезпечило баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи; щодо систематичності неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, на яке посилається позивач, то переважна більшість укладених контрактів передбачає постачання товарів партіями, при цьому з боку позивача позовні вимоги заявляються стосовно кожної окремої партії, по одному і тому ж самому державному контракту, з одних і тих самих причин затримки виконання, і систематичне подання позивачем позовних заяв значно навантажує як судову систему, так і роботу спеціалістів обох підприємств, і не має жодного сенсу, оскільки позивач добре обізнаний про ланцюговий ефект виникнення затримок щодо наступних партій товару і станом на даний час в судах перебуває 6 справ по трьом державним контрактам; постачальницька винагорода сплачується відповідачу тільки за постачання всіх партій товару за контрактом, тому оплата передчасно заявлених (по відношенню до отриманого прибутку) штрафних санкцій має відбуватися за рахунок власних коштів підприємства і може негативно вплинути на його фінансовий стан; значна частина коштів підприємства задіяна у виробництві та постачання товарів оборонного призначення; наявна усталена судова практика щодо зменшення розміру штрафних санкцій в аналогічних правовідносинах, у тому числі між позивачем та відповідачем.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.03.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_1, як Замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, як Виконавцем, було укладено Державний контракт № 22/2-93-EDK-24 (далі - Контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Відповідно до п. 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом.

Загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 897363160гривень 80 копійок без податку на додану вартість (п. 2.2 Контракту).

Згідно з умовами п. 2.9 Контракту (у редакції згідно Додаткової угоди №2 до Контракту) відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетній кошти" за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97 (дев`яносто сім) відсотків від вартості (ціни) Товару за Контрастом, що буде поставлений у 2024 році, на строк не більше як на 6 (шість) місяців з дати перерахування першої частини коштів па рахунок Виконавця у такому порядку:

оплата прямим банківським переказом до 50 (п`ятдесят) відсотків від вартості Товару, що буде поставлений у 2024 році за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після надання Замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник Товару та здійснення міжнародної передачі Товарів;

оплата прямим банківським переказом 47 (сорок сім) відсотків від вартості кожної партії Товару, що буде поставлений у 2024 році за Контрактом, здійснюється Замовником після отримання повідомлення від Виконавця про готовність партії Товару до відвантаження.

Відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за Товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97 (дев`яносто сім) відсотків від вартості (ціпи) Товару за Контрактом, що буде поставлений у 2025 році, на строк не більше як на 12 (дванадцять) місяців з дати перерахування першої частини коштів на рахунок Виконавця у такому порядку:

оплата прямим банківським переказом до 50 (п`ятдесят) відсотків від вартості Товару, що буде поставлений у 2025 році за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після падання Замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник Товару, на здійснення міжнародної передачі Товарів;

оплата прямим банківським переказом до 47 (сорок сім) відсотків від вартості кожної партії Товару, що буде поставлений у 2025 році за Контрактом здійснюється Замовником після отримання повідомлення від Виконавця про готовність партії Товару до відвантаження;

оплата прямим банківським переказом 3 (три) відсотки від вартості всього Товару, оплачується на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом, за умови виконання всіх умов Контракту.

У відповідності до Специфікації товарів оборонного призначення згідно Додаткової угоди № 3 до Контракту, Сторони визначили строки поставок партій Товару у загальній кількості 300 000 од. Зокрема, строк поставки першої партії Товару у кількості 30 000 од. - ТО + 3 місяці, де ТО - дата здійснення авансового платежу згідно з абз. 2. п. 2.9 цього Контракту.

На виконання п. 2.9 Контракту, позивачем 18.04.2024 здійснено на користь відповідача авансовий платіж прямим банківським переказом в розмірі, що складав 50% від вартості Товару, що буде поставлений у 2024 році, за Державним Контрактом на суму 179 270 400.00 грн (платіжні інструкції № 287 від 17.04.2024 та №288 від 17.04.2024). Загалом позивачем сплачено на користь відповідача 486 518 592,18 грн.

Як вказує позивач, згідно умов Контракту та Специфікації до нього строк поставки першої партії Товару встановлено до 18.07.2024 в кількості 30 000 од.

Відповідно до п. 46 Постанови Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівельна па період дії правового режиму воєнного стану" у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом через вітчизняних суб`єктів господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження щодо здійснення імпорту відповідних видів товарів, робіт і послуг оборонного призначення, в комерційній пропозиції в обов`язковому порядку зазначаються всі витрати виконавця, пов`язані з виготовленням/придбанням товарів, виконанням робіт та наданням послуг, всі податки та збори та постачальницька винагорода, яка становить 3 відсотки вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення за зовнішньоекономічним договором (контрактом) і підлягає сплаті за умови виконання вітчизняним суб`єктом господарювання всіх умов державного контракту (договору).

Відповідно до п. 3.1 Контракту, поставка Виконавцем та приймання Замовником Товару за цим Контрактом здійснюється відповідно до комплекту експлуатаційної документації, що поставляється разом з Товаром, у місці поставки па підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з оформленням Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом.

Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року.

Датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом (п. 3.3 Контракту).

Відповідно до актів приймання-передачі товару за Державним Контрактом товар поставлено:

23.06.2024 - в кількості 10 140 од. на суму 30 296 697,60 гри.;

26.07.2024 - в кількості 13 884 од. на суму 41 483 170,56 гри.;

06.08.2024 - в кількості 16 224 од. (з яких з 5 976 од. з першої партії та 10 248 од. з другої партії, кінцевий строк поставки якої ще не настав) на суму 48474716,00 гри.

Позивач вказує, що всупереч умовам Контракту, перша партія Товару у кількості 13 884 од. Товару поставлена відповідачем з простроченням строку поставки на 7 днів, а у кількості 5 976 од. - на 18 днів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7.2 Контракту в разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту передбачено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.3 цього Контракту.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 11/2-8272 від 23.07.2024 щодо необхідності оплати штрафних санкцій за прострочку поставки 19 860 од. Товару.

Відповідач у відповідь на претензію 22.08.2024 повідомив про відмову у задоволенні вимог позивача про сплату штрафних санкцій.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 611 778,16 грн пені та 434596,51 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що партія товару у кількості 19860 одиниць відвантажена з затримкою по строках через обставини, які не залежали від волі та дій підприємства, оскільки воно є спецімпортером щодо постачання боєприпасів, здійснював закупку по зовнішньоекономічному контракту, строк поставки за яким залежить від багатьох факторів. Також заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій до 10%.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір пені на 90%, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 61 177,82 грн пені та 434 596,51 грн процентів.

Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення розміру пені до 10% та відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог (550 600,34 грн), а в частині задоволених позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується.

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Державного контракту від 30.03.2024 №22/2-93-EDK-24 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, який за правовою природою є договором поставки, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення строків поставки товару.

Матеріалами справи підтверджується, що частина першої партії товару у кількості 13 884 одиниць поставлена відповідачем з простроченням строку поставки на 7 днів, а у кількості 5 976 одиниць - на 18 днів, що відповідачем не заперечується, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок сплатити передбачену договором пеню в сумі 611 778,16 грн та сплатити 434 596,51 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення пені та процентів.

Однак, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 такого змісту:

"7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85)";

"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18";

"7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій до 10%, яке обґрунтовано незазначенням в позовній заяві обставин понесення позивачем збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором та доказів на підтвердження цього, значним розміром санкцій, які становлять більше половини від суми очікуваного прибутку, також відповідач не користувався чужими коштами, оскільки вони були перераховані іноземному постачальнику і відповідачем були вжито всіх належних заходів щодо належного виконання Державного контракту

Суд першої інстанції вірно зазначив, що передбачені Контрактом проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування попередньою оплатою відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника, тобто є боргом, тому зменшення їх розміру на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України неможливе.

Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені, то з матеріалів справи вбачається, що Контракт було укладено з метою забезпечення відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини (громадян України) (преамбула договору).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було поставлено обумовлену договором першу партію товару у повному обсязі, що також визнається позивачем, проте із незначним простроченням. При цьому, зі сторони позивача відсутні будь-які претензії щодо якості й комплектності поставленого товару, а судом не встановлено обставин необґрунтованого зволікання відповідача у поставці цієї партії товару після отримання попередньої оплати.

Апеляційним господарським судом також враховано характер спірної продукції, її цільове спрямування та призначення в умовах воєнного стану.

У той же час, враховуючи положення абзацу 2 пункту 2.1 державного контракту, винагорода постачальника становить 3% вартості товарів оборонного призначення, тобто заявлений розмір штрафних санкцій та процентів за користування коштами складає, який складає, 1 046 374,67 грн, становить більше половини від очікуваного прибутку щодо цієї кількості товару (сума очікуваного прибутку становить 1 780 155,07 грн).

При цьому, судом першої інстанції враховані доводи відповідача про те, що позивач не здійснив остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до п. 2.9 Контракту, чим позбавив відповідача прибутку і що, очевидно, ускладнює здійснення ним господарської діяльності.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, в той час як доказів понесення ним збитків чи погіршення фінансового стану, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань, позивачем не надано.

Крім цього, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що відповідач приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює виробництво військових транспортних засобів (основний вид економічної діяльності), виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, виробництво зброї та боєприпасів та інші), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі може призвести до негативних наслідків, зокрема, зупинення господарської діяльності, неплатоспроможності відповідача, неможливості виконання майбутніх державних контрактів оборонного призначення з метою забезпечення відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини (громадян України), у тому числі з Державним підприємством.

Враховуючи викладене, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 90%, тобто до 61 177,82 грн.

Апеляційним господарським судом також враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2024 у справі №910/1705/24, в якій залишені без змін судові рішення у спорі між цими ж сторонами по іншому контракту, в яких суди дійшли висновку про можливість зменшення пені із заявленого у позові розміру 5 113 750,20 грн до 1 грн.

Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.12.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова