Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/9547/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/9547/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпряне"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 (про передачу справи за підсудністю)

у справі № 910/9547/24 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпряне"

до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення 5 130 287,47 грн, що еквівалентно 140 292,15 доларам США,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпряне" до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 5 130 287,47 грн, що еквівалентно 140 292,15 дол. США, та додані до неї документи передано до Господарського суду Донецької області (61000, Харківська обл., м. Харків, проспект Науки, 5) за підсудністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпряне" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для подальшого продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки справа має розглядатись судом за місцезнаходженням майна відповідача, яке знаходиться за адресою: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27, - останнє зареєстроване місцезнаходження посольства РФ, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з початком бойових дій з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відповідно, припинення дипломатичних відносин має наслідком відсутність алгоритму для подачі будь-яких судових документів до Російської сторони дипломатичними каналами з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 про звільнення судді Вовка І.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Мальченко А.О., Скрипки І.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпряне" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 5 130 287,47 грн, що еквівалентно 140 292,15 доларам США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником соняшника, який знаходився на зберіганні на елеваторі за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Хлібодарівка вул.Вокзальна, 3а, який опинився на тимчасово окупованій території та у подальшому був зайнятий військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації, які здійснили викрадення сільськогосподарської продукції і вивезли її у невідомому напрямку.

Обґрунтовуючи визначення відповідача, позивач вказав, що згідно відповіді Міністерства юстиції України на запит представника позивача Генеральній прокуратурі Російської Федерації надані повноваження представництва та захисту інтересів Російської Федерації в іноземних судах.

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності) позивач зазначив, що майно Російської Федерації і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, тому розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2024 року позовну заяву та додані до неї документи передано до Господарського суду Донецької області за підсудністю.

Вказана ухвала мотивована наступними підставами:

- на час подачі даного позову відповідач взагалі не має в Україні місцезнаходження, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої.

- функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено;

- позивачем позов заявлено до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, а не до посольства Російської Федерації в Україні;

- предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заподіяних товариству збитків у сумі 5 130 287,47 грн, що еквівалентно 140292,15 дол. США, зокрема, через втрату продукції, яка зберігалась на зерновому складі;

- при цьому зерновий склад, на якому зберігалось майно позивача, згідно з договором зберігання № 04/2022 від 21.02.2022 знаходиться за адресою: 85766, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Хлібодарівка, вул. Вокзальна, 3а;

- у позовній заяві позивач вказує на те, що він зазнав збитків через неправомірні дії відповідача, що полягає у збройній агресії, окупації частин території України (у тому числі Донецької області);

- згідно з ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди;

- оскільки збитки понесені у зв`язку з втратою товару, який знаходився у Донецькій області, суд вважає, що вирішення цього спору віднесено до територіальної юрисдикції Господарського суду Донецької області.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Національним законодавством України для консульських установ визначений судовий імунітет, окрім певних випадків, вичерпний перелік яких передбачений ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини.

Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21.03.1964 р. функції дипломатичного представництва полягають, зокрема, у представництві акредитуючої держави в державі перебування, а також у захисті держави перебування інтересів акредитуючої держави і її громадян в межах, допустимих міжнародним правом.

У відповідності до положень статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, та статті 79 ЗУ "Про міжнародне приватне право", МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди Російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти РФ, у т.ч. в особі Посольства РФ в Україні, за яким МЗС доручало Посольству України в Російській Федерації передати до Міністерства Закордонних справ Російської Федерації ноту МЗС з питання отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти РФ.

Разом із тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБCЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди РФ на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до Російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право не враховувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї країни.

Крім того, Верховний Суд визначив, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Верховний Суд також постановив правовий висновок про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з РФ.

Верховний Суд у зазначеній постанові визнав, що вирішення питання щодо судового імунітету у зазначеній категорії справ про відшкодування шкоди має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц.

08.10.1999 р. Постановою Кабінету Міністрів України №1871 було затверджено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв України в Російській Федерації і Російської Федерації в Україні та Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації стосовно розміру, термінів та порядку компенсації вартості нерухомості, яка взаємно передається для розміщення дипломатичних представництв України в Російській Федерації та Російської Федерації в Україні, підписану 19.11.1998 р.

Статтею 2 Угоди від 19.11.1998 р. визначено, що Українська сторона надає право власності Російській стороні на будинки, розташовані за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Отже, як майно Російської Федерації, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства Російської Федерації, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходилося за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

За правилами ч. 1 ст. 27 ГПК України позови пред`являються, як правило, до господарського суду за місцем знаходження чи місцем проживання відповідача.

Частина 1 ст. 29 ГПК України встановлює, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування невідоме, пред`являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Частиною 8 ст. 29 ГПК України встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно зі ч. 10 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.

У всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

З аналізу позовної заяви вбачається, що при зверненні до Господарського суду міста Києва позивач керувався тим, що останнє відоме йому місцезнаходження майна відповідача є будівля посольства Російської Федерації, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Таким чином, місцевий господарський суд не врахував, що у даному випадку вибір підсудності справи між місцем заподіяння шкоди позивачу або місцем знаходження відповідача належав позивачу, адже позови про відшкодуванні шкоди, заподіяної майну, відповідно до ч. 8 статті 29 ГПК України можуть бути пред`явлені як і за місцем заподіяння шкоди, так і відповідно до ч.6, 10 статті 29 ГПК України - за місцезнаходженням майна відповідача.

Отже, позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Оскільки майно Російської Федерації та останнє зареєстроване місцезнаходження її представництва в особі посольства Російської Федерації знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, то позивач вправі, керуючись альтернативною підсудністю, обрати суд для звернення з позовом за місцезнаходженням майна відповідача.

Зазначені обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпряне" звернувшись із позовом до Господарського суду міста Києва, зробило свій вибір, тому висновок суду першої інстанції про підсудність даного спору Господарському суду Донецької області є таким, що не відповідає процесуальному господарському законодавству, що має наслідком скасування оскарженої ухвали і направлення матеріалів оскарження до Господарського суд міста Києва.

Зважаючи на вказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду, після їх перегляду в апеляційному порядку, не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпряне" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2024 року.

3. Справу передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка