Постанова

від 19.11.2024 по справі 903/602/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Справа № 903/602/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Александров В.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх4984/24 від 16.10.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (вх4986/24 від 17.10.2024) на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024

та апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх5106/24 від 25.10.2024) на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024, ухвалених суддею Вороняком А.С. у м.Луцьку, у справі № 903/602/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок"

до відповідача Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту"

про стягнення 2009399,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні рішення, які оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2024) та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2024) у справі №903/602/24 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про стягнення 2009399,59 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1659004,84 грн, з них 1620292,16 грн - інфляційних втрат, 38712,68 грн - 3 % річних, а також 24087,33 грн - витрат по сплаті судового збору.

1.3. У позові про стягнення 350394,75 грн, з них 1816,20 грн - інфляційних втрат, 348578,55 грн - 3 % річних відмовлено.

1.4. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" 14000,00 грн - витрат на надання правової допомоги.

1.5. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" - відмовлено.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції.

2.1. 24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" 2009399,59 грн, з них 1622108,36 грн інфляційних втрат, 387291,23 грн 3% річних. При обґрунтуванні позову посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на виконання робіт з технічного переоснащення систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 від 23.12.2016 в частині оплати за надані послуги.

2.1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" у 2017 році зверталося до суду із позовною заявою до КП Луцьке підприємство електротранспорту про стягнення 2009722,60 грн, за невиконання останнім Договору №161223/30 в частині оплати за надані послуги. Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

2.1.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 задоволено; рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме стягнуто з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь ТОВ "Системний зв`язок" 2009722,60 грн боргу.

2.1.3. Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

2.1.4. В даному випадку, рішенням апеляційної інстанції підтверджено наявність у відповідача боргу за договором № 161223/30 від 23.12.2016 на момент прийняття постанови на загальну суму 2009722,60 грн. Заборгованість за договором №161223/30 від 23.12.2016 погашена відповідачем 02.04.2024, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №1794 від 27.10.2023 на суму 763522,60 грн; №2077 від 18.12.2023 на суму 142500,00 грн; №182 від 08.02.2024 на суму 54469,42 грн; №185 від 19.02.2024 на суму 111668,51 грн; №193 від 11.03.2024 на суму 546361,97 грн; №213 від 02.04.2024 на суму 391200,00грн.

2.1.5. Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору №161223/30 від 23.12.2016, який за своєю правовою природою є договором підряду. Позивачем виконано робіт (послуг) за період з 01.02.2017 по 26.10.2017 року на загальну суму 2009722,60 грн, яка оплачувалась відповідачем частинами (27.10.2023 в сумі 763522,60 грн, 18.12.2023 в сумі 142500,00 грн, 08.02.2024 в сумі 54469,42 грн, 19.02.2024 в сумі 111668,61 грн, 11.03.2024 в сумі 54631,97 грн, 02.04.2024 в сумі 391200,00 грн), у зв`язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1622108,36 грн та 387291,23 грн 3 % річних,

2.1.6. Згідно статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

2.1.7. Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 1622108,36 грн інфляційних втрат та 387291,2 грн - 3 % річних. Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав. Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що підставними до стягнення є інфляційні втрати в сумі 1620292,16грн та 3 % річних в сумі 386985,11грн, що нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 1816,20грн інфляційних втрат та 306,12грн 3% річних задоволенню не підлягають, у зв`язку із спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

2.1.8. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

2.1.9. Враховуючи умови договору (пункт 7.7.) та встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 обставини у справі №903/4/18, судом встановлено інший період - прострочення з оплати наданих послуг по актах підписаних обома сторонами договору. Щодо актів не підписаних відповідачем, то прострочення з оплати наданих послуг за даними актами настало з 10.11.2017, оскільки 30.10.2017 вони були направлені відповідачу згідно Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень від 28.11.2013 №958.

2.1.10. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (Закон), відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами КМУ та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

2.1.11. Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

2.1.12. Разом з тим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України якими продовжено строк дії воєнного стану в Україні (по даний час). Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

2.1.13. Позивачем визначено початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 13.03.2017, вказуючи, що 12.03.2020 на всій території України введено карантин і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії карантину, однак позивачем не враховано, що Закон № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом. Враховуючи дані обставини та триваючий характер невиконання грошового зобов`язання відповідачем, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних по акту №161223/30, саме з 02.04.2017 (день набрання чинності Законом №540-ІХ) по 15.05.2017 (в межах періоду визначеного позивачем) на суму 100000,00грн, по актах № 161223/301 та № 161223/302 з 02.06.2017 (6 банківський день з дати підписання даних актів) по 09.11.2017 (в межах періоду визначеного позивачем) на суму 1049407,00грн, а тому підставними до стягнення є 1620292,16грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 386985,11грн.

2.1.14. Щодо остаточної суми 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, судом враховано правові позиції Верховного Суду, тривалий період нарахування 3% річних (7 років), а також те, що розмір підставних до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних становить фактично розмір основного боргу, виконання відповідачем грошового зобов`язання (основний борг сплачено повністю), причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, та вирішено зменшити розмір 3 % річних до суми 38712,68 грн.

2.1.15. Твердження та доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування та власних коштів для оплати послуг та посилання наявність форс-мажорних обставин є безпідставними. Також відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення 1620292,16 грн інфляційних втрат та 386985,11грн 3% річних, з урахуванням вже встановлених обставин щодо строків позовної давності у даній справі, дію карантину на території України у відповідний період

2.2. Щодо ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції зазначено наступне.

2.2.1. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

2.2.2. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2.2.3. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

2.2.4. 23.09.2024 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

2.2.5. 27.09.2024 відповідач подав заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3000,00 грн.

2.2.6. Матеріалами справи підтверджується, що 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Верум Про" (Адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та на представництво. Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу сторони визначають в додатку до договору. Згідно п. 4.3 договору по наданню правової (правничої) допомоги клієнту надається акт (акти) прийому-передачі наданої правової допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. 01.05.2024 між сторонами підписано додаток з договору про надання правничої (правової) допомоги та на представництво від 01.05.2024, за умовами якого розмір гонорару, що сплачується клієнтом в користь адвокатського об`єднання становить 28000,00грн та сплачуються клієнтом в наступному порядку 50 % до кінця травня 2024 і решта 50 % - до кінця червня 2024 року (п.1 додатку). Пунктом 2 додатку визначено, витрати пов`язані із виконанням доручення, зокрема, але не виключно.

2.2.7. За результатами дослідження наданих позивачем доказів на підтвердження надання адвокатським об`єднанням послуг/робіт, судом, зокрема, засвідчено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

2.2.8. Також, встановлено, що перелічені позивачем в актах № 05/24 від 31.05.2024 та № 06/24 від 30.06.2024 про надання правничої допомоги види послуг як: пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом; підготовка проєкту позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту"; звернення до суду позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви. Крім того, в даних актах двічі зазначено одну і ту саму послугу, а саме: надання консультацій клієнту; пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом, на думку суду теж свідчить, що розмір витрат на оплату послуг є неспівмірним обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

2.2.9. Крім того, з огляду на нескладність справи (спір виник щодо стягнення боргу за договором на виконання робіт з технічного переоснащення системи диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 з додатками, де сума основного боргу вже була стягнута за постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №903/4/18), а отже й нескладність підготовки позовної заяви, надання послуг адвокатом не вимагало значного обсягу юридичної роботи.

2.2.10. Щодо витрат на реалізацію доручення (відрядження у місто Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи №903/4/18) в сумі 2000,00грн. судом першої інстанції встановлено, що дані витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки стороною позивача не додано жодних доказів на підтвердження даних витрат, тобто є необґрунтованими.

2.2.11. З урахуванням не значного обсягу матеріалів та складності справи (не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними), а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, зважаючи на зміст та необхідність наданих послуг, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо розподілу судових витрат витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності та реальності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви та клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги у сумі 14000,00 грн, а в іншій частині відхилити заяву позивача.

3. Доводи осіб, які подали апеляційні скарги; короткий зміст вимог апеляційних скарг.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 17.09.2024, Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту", 16.10.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх4984/24 від 16.10.2024), в якій просить: апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 задоволити. Рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок".

3.1.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неналежно з`ясовано обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування свої доводів апелянт зазначив, що 27.12.2017 ТОВ "Системний зв`язок" виставив до КП "Луцьке підприємство електротранспорту" позовну заяву про стягнення основного боргу в сумі 2 009 722,60грн., при цьому вимога щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних позивачем не заявлялась. Судовий розгляд позовних вимог тривав в період з січня 2018 по січень 2022 року. Відповідач виконав рішення про стягнення вказаних коштів - боргу в розмірі 2 009 722,60грн. в повному об`ємі. Факт сплати суми основного боргу підтверджується самим позивачем. Крім того, факт повного виконання рішення суду підтверджено копією постанови про закінчення виконавчого провадження №67776218 від 24.12.2021, яка також була долучена позивачем і є в додатку до його позовної заяви від 24.06.2024.

3.1.2. Проте не зважаючи на відсутність заборгованості, позивач 24.06.2024 заявив нову позовну вимогу про стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" 2 009 399,59 грн., з яких 1 622 108,36 грн. інфляційних втрат та 387 291,23 грн., з посиланням на положення статті 625 ЦК України. Розрахунок зроблено позивачем за період з 13.03.2017 по 01.04.2024 за 7 років.

3.1.3. Висновок суду що заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є підставними та нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, зроблений із посиланням на існуючу практику Верховного Суду - постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №127/15672/16-ц, постанову ВС КГС від 17.04.2024 у справі №903/877/20(903/933/23), які містять висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Однак такий висновок зроблено у справах, в яких відповідач на момент пред`явлення позовної заяви або апеляційної/касаційної скарги не погасив наявну заборгованість або не виконав рішення суду про виконання боргових зобов`язань.

3.1.4. В даному випадку має місце повне виконання рішення суду щодо сплати Відповідачем заборгованості у визначеній судом сумі основного боргу 2 009 399,59грн. Дана обставина є надзвичайно важливою і суттєвою при розгляді даної справи та повинна бути врахована судом при винесенні рішення по суті. Апелянт вважає, що оскільки КП "Луцьке підприємство електротранспорту" фактично повністю виконало судове рішення щодо сплати грошового зобов`язання в сумі 2 009 722,60 грн., у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат і 3% річних за період з 13.03.2017 по 01.04.2024.

3.1.5. Також, апелянт зазначає, про застосування строку позовної давності. Так, до 03.04.2020 діяв загальний строк позовної давності - три роки згідно положень ст.257 ЦК України. В даному випадку судом відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення 1620292,16 грн. інфляційних втрат та 386985,11 грн. 3% річних, оскільки позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності. Апелянт категорично не згоден з таким висновком суду, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX. З урахуванням підстав позовних вимог, апелянт зазначає, що строк позовної давності по нарахуванню і стягненню інфляційних втрат і 3% річних на дану суму боргу закінчився 09.02.2020 до набуття чинності Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

3.1.6. При цьому нарахування інфляційних втрат і 3% річних правомірне лише на суму 1 669 722,60 грн. (2 009 722,00 100 000,00 240 000,00). Вважає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення у справі №903/602/24 неправомірно погодився із нарахованими позивачем інфляційними втратами та 3%річних на суму 100 000грн. та на суму 240 000грн., оскільки закінчився трирічний строк позовної давності по їх нарахуванню та стягненню. З урахуванням положень ст.264 ЦК України має місце переривання перебігу позовної давності за позовними вимогами щодо сплати інфляційних втрат і 3% річних. А тому з 28.12.2017 почав заново обраховуватися 3-річний строк щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. Відповідно, вимога щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних за період з 13.03.2017 по 27.12.2017 також є неправомірною. Вважає, що ніякі обставини, такі як запровадження карантину у березні 2020 року через хворобу COVID-19, чи то введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, не заважали позивачу заявити додаткові вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних ще у грудні 2017 року одночасно із вимогою про стягнення суми основного боргу 2 009 722,60 грн. Проте він цим правом не скористався. Натомість виставив нову позовну вимогу 24.06.2024, нарахувавши інфляційні втрати та 3% річних за період з 13.03.2017 по 01.04.2024 р., тобто за 7 (сім) років.

3.1.7. Разом з цим, вважає неправомірним те, що суд не взяв до уваги наявність у відповідача форс-мажорних обставин, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства в цілому і тим самим ускладнили розрахунки з позивачем. Відповідач належним чином обґрунтував та підтвердив фактичну наявність у нього форс-мажорних обставин через запроваджений по всій Україні, і в тому числі у місті Луцьку, карантинних обмежень. Серед іншого скаржник зазначає, що зупинка роботи громадського транспорту через запровадження карантинних заходів в період з 19.03.2020 по 31.12.2020 вкрай негативно вплинула на фінансовий стан підприємства і ще більше його ускладнила.

3.1.8. Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ "Системний зв`язок" не виконало у повному обсязі свої зобов`язання згідно умов Договору, однак за таких обставин вимагає від КП "Луцьке підприємство електротранспорту" максимальної (за 7 років) сплати інфляційних втрат і 3% річних згідно ст.625 ЦК України.

3.2. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок", 17.10.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх4986/24 від 17.10.2024), в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі № 903/602/24 в частині зменшення трьох процентів річних до суми 38 712,68 грн. В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" 348 272,43 гривень три проценти річних.

3.2.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим в частині зменшення розміру трьох відсотків річних, які підлягають стягненню відповідно до законодавства, у зв`язку з неправильним застосуванням судом висновків Верховного Суду у справах, які не є подібними до даної. Апелянт зазначає, що суд посилається на висновки Верховного Суду у справах, які не є подібними до даної. Суд не враховує фактичних обставин даної справи. Усі наведені висновки не можуть бути застосовані при вирішенні питання стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь ТОВ "Системний зв`язок" трьох процентів річних.

3.2.2. Так, посилання на пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де зазначено про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання є помилковим, адже у наведеній для порівняння справі, судом зменшено відсотки річних, які встановлені самими сторонами у договорі в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

3.2.3. Також суд у своєму рішенні посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, при цьому у даній справі судами зменшено встановлені у договорі 36 % річних до законодавчо встановлених статтею 625 ЦК України - 3 % річних, що знову не є аналогічною ситуацією до справи № 903/602/24, оскільки в даному випадку позивач і так ставить вимогу про стягнення з відповідача трьох процентів річних, які закріплені законодавцем. Надалі, суд вмотивовує своє рішення посиланням на ще одну ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Виходячи зі змісту вказаної ухвали скаржник, зазначає, що наведене ситуація також не є подібною до справи зі стягнення з відповідача 3% річних.

3.2.4. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі №646/14523/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі №296/10217/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 16.09.2020 по справі № 752/17619/16, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 10.03.2021 по справі № 369/11105/15-ц. За висновком, що зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 по справі № 686/21962/15-ц, в статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

3.2.5. Апелянт виходячи з аналізу справ №902/417/18 та №924/441/20, правовідносин, що склалися між сторонами, підстав виникнення спору, звертає увагу суду на те, що заявлена позивачем сума 3% річних у даній справі не може бути зменшена судом, інакшим чином аніж як шляхом математичних розрахунків, адже є законодавчо встановленою. Встановлені Цивільним кодексом України - три відсотки річних - Суд не може зменшити у зв`язку з тим що це законодавчо встановлений розмір. Виправдовується така позиція тим, Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (75-та стаття Конституції України). Відтак, суд, на підставі статті 625 ЦК України, повинен був стягнути 3 % річних у загальній сумі 386 985,11 гривень (387 291,23 - 306,12 = 380985,11). 306,12 гривень - сума трьох процентів річних, стягнення яких неможливе у зв`язку з позовною давністю. 348 272,43 гривень - сума, яку необхідно стягнути, окрім уже стягнутих 38 712,68 гривень.

3.3. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту", 25.10.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх5106/24 від 25.10.2024), в якій просить: скасувати додаткове рішення Господарський суд Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24 про стягнення з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

3.3.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні додаткового рішення суд не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, а також має місце порушення норм процесуального права: статті 123, 126, 129 ГПК України, норм матеріального права: статті 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не враховано висновків про їх застосування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, щодо вимог реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат.

3.3.2. КП «Луцьке підприємство електротранспорту» подавало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн. Також, було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн. Однак суд додатковим рішенням ухвалив стягнути з відповідача значно більшу суму - 14 000,00 грн.

3.3.3. Так, Розмір гонорару в сумі 28 000 грн. не підтверджений будь-яким розрахунком здійснених витрат часу при наданні правничої допомоги: Акти 05/24, 06/24 не містять такої інформації, у них зазначена загальний розмір винагороди, а саме: 16 000грн. та 14 000грн. Вказані Акти про надання правничої допомоги містять одні і ті ж види робіт без їх детального опису, лише загальне формулювання послуг: Надання консультацій клієнту; Пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; Вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції з клієнтом. Отже двічі оплачуються одні і ті ж самі послуги, які тепер покладають на відповідача. Також, апелянт звертає увагу на зазначений в Акті 05/24 вид робіт «Ознайомлення із матеріалами справи №908/4/18 в Волинському господарському суді» є безпідставним. Що містить недоліки в номері справи та назві суду першої інстанції.

3.3.4. При цьому, зазначає, що Адвокатське об`єднання "ВЕРУМ ПРО", до якого входить адвокат Александров В.В., протягом 2022-2024 років надавало юридичні послуги ТОВ "Системний зв`язок" при вирішенні питання щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» коштів в сумі 2 009 722,60 грн. Отже АО «ВЕРУМ ПРО» мало всю необхідну і достатню інформацію по справі №903/4/18, а також рішення/ постанови судів всіх інстанцій, в т.ч. А тому вважає, що у позивача були відсутні підстави включати у вартість гонорару послуги з «ознайомлення із матеріалами справи в Волинському господарському суді» Скаржник також зазначає, що витрати на реалізацію доручення (відрядження у місто Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи №903/4/18) в сумі 2000 грн. не підтвердження жодними документами, а тому є безпідставними і неправомірними.

3.3.5. Предметом позовної заяви, яка була підготовлена адвокатом Александровим В.В. в інтересах ТОВ "Системний зв`язок", було стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України. Обґрунтування позовних вимог по цій статті не містить великої юридичної складності, розрахунок ціни позову здійснюється за визначеними формулами в автоматичному режимі.

3.3.6. Стягнення з відповідача витрат в сумі 14 000грн. за надання правової допомоги є завищеним і не співмірним фактичним витратам Адвокатського об`єднання при наданні правничої допомоги при незначній складності справи, відсутністю потреби у додатковому зборі документів, а також форматом судових засідань в режимі відео конференції. При цьому, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду у справі №904/4507/18, у справі № 916/1283/17, у справі № 902/519/18 щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

3.3.7. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

4. Відзиви на апеляційні скарги, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, 01.11.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (вх4986/24 від 17.10.2024) та Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх4984/24 від 16.10.2024) на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 та Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх5106/24 від 25.10.2024) на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24.

4.2. Розгляд апеляційних скарг призначено на 19.11.2024 об 11:30 год.

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 забезпечено адвокату представнику Александрову В.В. участь у судовому засіданні 19.11.2024 о 11:30год у справі №903/602/24. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4.4. Відповідач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" без задоволення.

4.4.1. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

4.5. 18.11.2024 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з розгляду апеляційних скарг призначених на 19.11.2024 об 11:30год.

4.5.1. Директор відповідача зазначає, що представник підприємства провідний юрисконсульт Вавринюк Н.Л., яка представляє КП "Луцьке підприємство електротранспорту" на умовах самопредставництва в судах усіх інстанцій з усіма процесуальними правами, які надані позивачу, відповідачу, заявнику, а також діє на підставі довіреності №02- 05/57 від 18 січня 2024 р., не зможе взяти участь у даному судовому засіданні по причині хвороби, що підтверджується електронним листком непрацездатності номер 14568327-2027149368-1 від 18.11.2024 про тимчасову непрацездатність, у зв`язку з чим відповідач керуючись статтею 42, 270 ГПК України просить відкласти розгляд апеляційний скарг у даній справі та на іншу дату (додано листок не працездатності).

4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.7. В судовому засіданні 19.11.2024 (в режимі відеоконференції) представник позивача не заперечує проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, у його вирішенні поклався на розсуд суду.

4.8. За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

4.8.1. Так, в ухвалах Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та від 01.11.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №903/602/24 та призначення апеляційних скарг до розгляду, апеляційним судом роз`яснено сторонам, що явка повноважних представників учасників провадження у справі у судове засідання на їх власний розсуд.

4.8.2. Відповідно, явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою. Також, в ухвалі сторін у справі попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4.8.3. Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, враховуючи встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника відповідача, відповідно відхиляє клопотання останнього про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі.

4.9. Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2024 надав пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційних скарг у даній справі. Підтримав доводи свої апеляційної скарги, та заперечив доводи та обґрунтування апеляційних скарг відповідача.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг.

6.1. Під час розгляду апеляційних скарг Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 та апеляційної скарги Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024, у справі № 903/602/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020;

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX;

Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається матеріалів справи, 23.12.2016 між Комунальним підприємством Луцьке підприємство електротранспорту (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Системний зв`язок (Виконавець) укладено договір на виконання робіт з технічного переоснащення системи диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 з додатками (Договір) (а.с.10-15).

7.3. 02.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Системний зв`язок звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту 2009722,60грн за невиконання останнім договору №161223/30 в частині оплати за надані послуги.

7.4. Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про стягнення 2009722,60 грн заборгованості.

7.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 задоволено; рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 у справі №903/4/18 - скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме стягнуто з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" 2009722,60 грн боргу.

7.5.1. Судом апеляційної інстанції встановлено:

"…матеріалами справи та висновком експертизи підтверджено виконання позивачем робіт (на підтвердження яких позивачем долучено до матеріалів справи акти від 01.02.2017 №161223/30, від 08.05.2017 №161223/301, від 31.05.2017 №161223/302, від 26.10.2017 №161223/30), роботи відповідають визначеним умовам Договору. Колегія суддів за умовами п.п. 7.3, 7.5, 7.7 договору встановила, що загальна ціна обумовлена сторонами становить 3 122 440 грн., в яку входить сума попередньої оплати в розмірі 936 732 грн. - 30% ціни договору, яка оплачена та використана сторонами у 2016 році, а також 2 185 708 грн. решта 70% ціни договору, які в силу п. 7.7. договору відповідач має оплатити частинами після завершення робіт протягом 5-ти банківських днів з дня отримання, згідно поданих актів виконання робіт…. Однак, у зв`язку із незабезпеченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач правомірно звернувся до суду для захисту в судовому порядку своїх порушених цивільних прав та інтересів".

7.6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2022 касаційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 903/4/18 без змін.

7.7. Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

7.8. Таким чином, вказаними судовими рішеннями у справі №903/4/18 підтверджено наявність у відповідача боргу за договором № 161223/30 від 23.12.2016 на момент прийняття постанови апеляційного суду на загальну суму 2009722,60 грн.

7.9. 29.11.2021 Господарським судом Волинської області видано накази на виконання даної постанови апеляційного суду у справі 903/4/18.

7.10. 24.12.2021 на виконання наказу суду, зокрема, №903/4/18-3 (стягнення з боржника 2009722,60 грн) відкрито виконавче провадження №67776218.

7.11. З матеріалів справи прослідковується, що станом на 02.04.2024 вказана заборгованість за договором № 161223/30 від 23.12.2016 у розмірі 2009722,60 грн повністю сплачена відповідачем на користь позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок"), що платіжними інструкціями, а саме: №1794 від 27.10.2023 на суму 763522,60грн; №2077 від 18.12.2023 на суму 142500,00грн; №182 від 08.02.2024 на суму 54469,42грн; №185 від 19.02.2024 на суму 111668,51грн; №193 від 11.03.2024 на суму 546361,97грн; №213 від 02.04.2024 на суму 391200,00грн (а.с.39 зворотна сторона а.с.42).

7.12. Судом встановлено, що на виконання умов договору від 23.12.2016 №161223/30, позивачем та відповідачем підписано та скріплено їх печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 1049407,00 грн, зокрема:

- акт №161223/30 здачі-приймання робіт (надання послуг) з визначенням виконаної роботи (наданої послуги): "розробка програмного забезпечення для функціонування систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів, автоматизованої оплати проїзду та обліку пасажирів", на суму 100000,00 грн (підписаний сторонами 01.02.2017);

- акт №161223/301 здачі-приймання робіт (надання послуг) з визначенням виконаної роботи (наданої послуги): "розробка програмного забезпечення для функціонування систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів, автоматизованої оплати проїзду та обліку пасажирів", на суму 248727,00 грн (підписаний сторонами 25.05.2017);

- акт №161223/302 здачі-приймання робіт (надання послуг) з визначенням виконаної роботи (наданої послуги): "розробка програмного забезпечення для функціонування систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів, автоматизованої оплати проїзду та обліку пасажирів", на суму 700680,00 грн (підписаний сторонами 25.05.2017).

7.13. У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, судом апеляційної інстанції у справі №903/4/18 встановлено такі обставини: …30.10.2017 позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 23.12.2016 № 161223/30 на загальну суму 960315,00 грн, зокрема:

- акт №161223/30 від 26.10.2017 здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому вказано, що виконавцем в термін до 01.06.2017 виконанні роботи з визначення кількості та типів робочих місць, налаштування робочих місць для роботи з системами диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду на суму 16745,00 грн;

- акт №161223/30 від 26.10.2017 здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому вказано, що виконавцем в термін до 20.05.2017 виконанні роботи з підготовки та програмування (встановлення та налаштування) GPS-трекерів 3S-8U22GХ у кількості 60 шт.; встановлення та налагодження систем сповіщення пасажирів та оплати проїзду, налаштування вигляду квитків, звітів, тощо, які будуть друкуватись на валідаторах, налаштування ефіру та оголошення зупинок, виготовлення службових безконтактних карток на суму 869683,60 грн.;

- акт №161223/30 від 26.10.2017 здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому вказано, що виконавцем в термін до 20.05.2017 виконанні роботи з навчання персоналу замовника, а саме проведено навчання усіх категорій працівників, які так чи інакше пов`язані з роботою систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду на суму 52564,00 грн;

- акт №161223/30 від 26.10.2017 здачі-приймання робіт (надання послуг) з тестування системи, а саме запуск систем в тестовому режимі роботи на суму 21323,00 грн.

7.14. Також із актами виконаних робіт (наданих послуг) позивачем направлено відповідачу довідки про вартість виконаних робіт за лютий, травень, жовтень 2017 року.

7.15. Дані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та довідки про вартість виконаних робіт відповідачем не підписані та не скріплені його печаткою, хоча їх отримання відповідачем не заперечується (13 аркуш постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №903/4/18).

7.16. Враховуючи наведені обставини, а також враховуючи часткову оплату заборгованості, яка стягнута за рішенням суду у справі №918/4/18, виходячи з дати останньої проплати ТОВ "Системний зв`язок" нарахувало та заявило до стягнення з Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту 2009399,59 грн, з яких: 1622108,36 грн інфляційних втрат, 387291,23 грн 3% річних.

7.17. Відповідний позов надійшов до Господарського суду Волинської області - 24.06.2024

7.17.1. В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт з технічного переоснащення систем диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 від 23.12.2016 в частині оплати за надані послуги. Керуючись статтями 610, 612, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

7.18. Ухвалою Господарського суду Волинської області суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/602/24; призначено підготовче засідання.

7.19. 09.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, посилається на закінчення строку позовної давності, щодо нарахувань по 625 ЦК України на 340000 грн у відповідності до положень статтею 257 ЦК України, умови якої діяли до 02.04.2020, відсутність бюджетного фінансування та власних коштів для оплати виконаних та прийнятих робіт, наявність у відповідача форс-мажорних обставин, які ускладнили виконання рішення суду. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

7.20. 15.07.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності. При цьому вказує, що п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.

7.21. 20.08.2024 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, при обґрунтуванні якого вказує, що до 03.04.2020 діяв загальний строк позовної давності - три роки згідно статті 257 ЦК України, який закінчився щодо стягнення 340000 грн 09.02.2020.

7.22. За результатами розгляду даного спору, 17.09.2024 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.3 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. 2.1.15. даної постанови.

7.23. 23.09.2024 до господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

7.24. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" від 23.09.2024 прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 02.10.2024;

7.25. 02.10.2024 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/602/24 яким заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково задоволено. Стягнуто відповідача на користь позивача 14000,00 грн - витрат на надання правової допомоги. В іншій частині заяви - відмовлено, з підстав, наведених у пунктах 2.2. 2.2.11. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарг, відхилення доводів апелянтів.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення від 17.09.2024 та додаткового рішення від 02.10.2024 суду першої інстанції у даній справі - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.7. Статтями 525, 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.8. Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.9. Згідно частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

8.10. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.11. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.12. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору №161223/30 від 23.12.2016.

8.13. Виходячи з предмету даного договору (пункти 2.1., 2.2), останній за своєю правовою природою є договором підряду.

8.14. Згідно статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

8.15. Згідно статті 843, частин 1, 2 статті 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

8.16. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

8.17. За частинами 1, 2 статті 854 ЦК України - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

8.18. Так, стаття 854 ЦК України встановлює загальне правило порядку оплати робіт, яке є логічним та виправданим розвитком притаманних підрядному договору ознак, де зазвичай підрядник виконує роботи своїм коштом, силами, на власний ризик. Замовник зобов`язаний сплатити підряднику обумовлену в договору ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому такий обов`язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов`язки повністю: робота виконана належним чином та в обумовлений строк або достроково у разі погодження на це замовника. Положення коментованої статті про те, що ціна за роботу сплачується за умови дотримання наведених вище вимог, не слід розуміти в такому сенсі, що у випадку виникнення або неістотного їх порушення підрядником він втрачає право на отримання належних йому платежів від замовника. В такому разі сторони можуть вирішити питання про зменшення розміру ціни договору.

8.18.1. В договорі підряду сторони можуть встановити самостійно інший порядок проведення оплати роботи: 1) попередньо за всю роботу або окремі етапи (види); 2) за результатом виконання певних етапів чи видів робіт.

8.18.2. Попередня оплата може здійснюватись також шляхом авансу або завдатку. Аванс - це сума яка сплачується у рахунок грошового зобов`язання на перед і не має забезпечувального характеру, властивого завдатку. Відповідно до ч. 2 коментованої статті у підрядника є право вимагати виплати авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Тому доцільно детально визначити у договору розмір авансу, випадки, порядок та строк його видачі, а також порядок зарахування у оплату виконаних робіт.

8.18.3. Розрахунки за виконані роботи (етапи, види робіт) проводяться на підставі документів про їх обсяг та вартість. Для окремих видів робіт порядок оплати робіт може передбачатися у нормативних актах. Наприклад, пункті 99 Загальних умов укладення та виконання договорів у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, містить порядок за яким оплата здійснюється на підставі документів про обсяг та вартість виконаних робіт, які складає підрядник та затверджує замовник.

8.19. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем (Виконавцем) були виконані роботи/надані послуги відповідачу (замовнику) за Договором від 23.12.2016 за період з 01.02.2017 по 26.10.2017 на загальну суму 2009722,60 грн., яке не була сплачена Замовником у встановлені порядок та строки, що визначалися сторонами у договорі, що стало підставою для звернення Виконавця до суду для примусового стягнення вказаних коштів

8.20. Як уже зазначалося у даній постанові, вказана сума боргу, була сплачена відповідачем-замовником частинами після прийняття судового рішення у справі №903/4/18 про стягнення 2009722,60 грн.

- 27.10.2023 в сумі 763522,60 грн;- 18.12.2023 в сумі 142500,00 грн;

- 08.02.2024 в сумі 54469,42 грн;- 19.02.2024 в сумі 111668,61 грн;

- 11.03.2024 в сумі 54631,97 грн; - 02.04.2024 в сумі 391200,00 грн.

8.21. Так, статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання сторонами договору.

8.22. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

8.23. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.24. За умовами п. 7.7 Договору від 23.12.2016, сума, що перевищує розмір авансового платежу оплачується відповідачем частинами протягом 5-ти банківських днів з дня отримання актів виконаних робіт та на підставі рахунків-фактур наданих виконавцем.

8.25. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.26. Так, враховуючи положення наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних згідно статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання

8.27. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

8.28. Згідно поданих позивачем розрахунків у позовній заяві, останнім нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1622108,36 грн та 3% річних у розмірі 387291,23 грн за період з13.03.2017 по 01.04.2024

8.28.1. Матеріали справи не містять контррозрахунку відповідача щодо здійснених позивачем нарахувань.

8.29. Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.30. Так, враховуючи умови договору та встановлені Північно-західним апеляційним господарським судом обставини від 04.11.2021 у справі №903/4/18, викладені у постанові від 04.11.2021, під вирішення даного спору щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, слід врахувати наступні обставини щодо прострочення з оплати наданих послуг по актах підписаних обома сторонами договору.

8.30.1. По акту № 161223/30 період прострочення настав з 09.02.2017 (проте у зв`язку з триваючим характером невиконання боржником грошового зобов`язання та застосуванням позовної давності, в даному випадку для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних слід визначати вив межах строку позовної давності визначається дата з 02.04.2017).

8.30.2. По акту № 161223/301 з 02.06.2017 (6 банківський день з дати підписання акту).

8.30.3. По акту № 161223/302 з 02.06.2017 (6 банківський день з дати підписання акту).

8.30.4. Щодо актів не підписаних відповідачем, то прострочення з оплати наданих послуг за даними актами слід вважати, що настало з 10.11.2017, оскільки 30.10.2017 останні були направлені відповідачу (встановлено постановою апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №903/4/18), а відповідно до підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІ Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, що затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

8.31. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

8.32. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

8.33. Так, відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

8.34. За частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

8.35. Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

8.36. Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (Закон), зокрема, розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільний кодекс України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

8.36.1. Даний Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

8.36.2. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

8.36.3. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

8.36.4. Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Воєнний стан в Україні триває. Крайнім Указом від 10.11.2024 №740/2024 Президент України президент продовжив строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб до 08.02.2025.

8.36.5. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

8.37. Правова позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).

8.38. Господарським судами встановлено, що позивачем ТОВ "Системний зв`язок" визначено початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 13.03.2017, вказуючи, що 12.03.2020 на всій території України введено карантин і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії карантину, однак позивачем не враховано, що Закон №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом.

8.39. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем в даному випадку 3 % річних у сумі 387291,23 та інфляційних втрат 1622108,36грн., з урахуванням вказаних обставин по акту №161223/30, саме з 02.04.2017 (день набрання чинності Законом № 540-ІХ) по 15.05.2017 (в межах періоду визначеного позивачем) на суму 100000,00 грн, по актах № 161223/301 та № 161223/302 з 02.06.2017 (6 банківський день з дати підписання даних актів) по 09.11.2017 (в межах періоду визначеного позивачем) на суму 1049407,00 грн, погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи є інфляційні втрати в розмірі 1620292,16грн та 3 % річних розмірі 386985,11 грн.

8.39.1. Відповідно, 306,12грн 3 % річних та 1816,20грн інфляційних втрат в даному випадку нараховані та заявлені позивачем до стягнення поза межами строку позовної давності, то у їх задоволені слід відмовити.

8.40. Враховуючи наведене, заява відповідача від 20.08.2024 про застосування позовної давності, яка є підставою для відмови у позові про стягнення з відповідача 387291,23грн. - 3 % річних та інфляційних втрат 1622108,36грн. до задоволення не підлягає.

8.41. Господарськими судами під час перевірки/перерахунку з урахуванням норм законодавства, встановлено суми 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені поза межами строку позовної давності, тому всі наведені доводи відповідача є безпідставними.

8.41.1. Так, Цивільним кодексом України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

8.41.2. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

8.41.3. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

8.41.4. В даному випадку, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (даний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц), Законом № 540-ІХ із 12.03.2020 на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року), Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ Прикінцеві положення ГК України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

8. 41.5. Отже, вимоги позивача саме в частині стягнення 1620292,16 грн інфляційних втрат та 386985,11 грн 3% річних заявлені останнім в межах строку позовної давності.

8.42. Твердження та доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування та власних коштів для оплати послуг, що є підставою для відмови у позові є безпідставними, не приймаються до уваги господарськими судами, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання (постанова Верховного Суду у справі №911/4249/16).

8.43. Щодо твердження відповідача про наявність в даному випадку форс-мажорних обставин для звільнення від відповідальності, та відмови у позові, слід зазначити наступне.

8.43.1. Так, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 ЦК України).

8.43.2. Крім того, згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

8.43.3. Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

8.43.4. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

8.43.5. Частина 2 ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить в тому числі введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

8.43.6. При цьому, одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

8.43.7. Слід зазначити, що можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

8.43.8. Судом апеляційної інстанції враховується, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

8.43.9. Водночас, відповідачем під розгляду даного спору не надано будь-яких доказів настання неможливості виконання ним своїх зобов`язань за Договором саме у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

8.44. Разом з тим, враховуючи розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача, колегія апеляційного господарського суду звертається до правових висновків (позицій) Верховного Суду.

8.44.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

8.44.2. В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

8.44.3. В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 904/3177/20, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

8.44.4. Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

8.44.4.1. У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

8.44.4.2. У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

8.44.4.3. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

8.44.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)) вказано, таке: Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

8.44.6. У постанові від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Такий висновок згодом був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).

8.44.7. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

8.44.8. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

8.44.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/2411/19 від 09.11.2023 зроблені такі висновки: 125. Спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і попередньо розглянутий спір за основним зобов`язанням.

8.45. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

8.46. Таким чином, враховуючи наведене, тривалий період нарахування 3% річних (7 років), а також те, що розмір підставних до стягнення інфляційних втрат та 3% річних становить фактично розмір основного боргу, виходячи з інтересів сторін, виконання відповідачем грошового зобов`язання (основний борг сплачено повністю), беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, вважає, що місцевий господарський суд правомірно реалізував надане йому право та зменшив розмір заявлених до стягнення 3 % річних 387291,23 грн до суми 38712,68 грн.

8.47. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає його обґрунтованим.

8.48. Таке зменшення розміру 3% річних суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

8.49. Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення 2009399,59 грн. підлягають задоволенню частково.

8.49.1. З відповідача на користь позивача слід стягнути 1659004,84 грн, з них 1620292,16 грн - інфляційних втрат, 38712,68 грн - 3 % річних.

8.49.2. У позові про стягнення 348272,43 грн 3 % річних слід відмовити через зменшення судом розміру заявлених до стягнення 3% річних. А також в частині стягнення з відповідача 306,12 грн 3 % річних та 1816,20 грн - інфляційних втрат відмовити - через сплив строку позовної давності.

8.50. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.51. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.52. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.53. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.54. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.55. Скаржники не довели тих обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.56. Господарським судом Волинської області правомірно прийнято рішення часткове задоволення позовних вимог.

8.57. Оскаржуване рішення в частині зменшення розміру 3 % річних 387291,23 грн до суми 38712,68 грн. ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.58. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача у відповідних частинах не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни, з урахуванням вище викладеного.

8.59. За таких обставин, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (вх4986/24 від 17.10.2024) та Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх4984/24 від 16.10.2024) слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 без змін.

8.60. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

8.61. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

8.62. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо апеляційної скарги Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх5106/24 від 25.10.2024) на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24.

8.63. З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про стягнення 2009399,59 грн, з них 1622108,36 грн інфляційних втрат, 387291,23 грн 3% річних.

8.64. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.06.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/602/24.

8.65. 17.09.2024 за результатами розгляду даного спору судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позову частково. Стягнуто із Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Системний зв`язок 1659004,84 грн, з них 1620292,16 грн інфляційних втрат, 38712,68 грн 3 % річних, а також 24087,33 грн витрат по сплаті судового збору. У позові про стягнення 350394,75 грн, з них 1816,20 грн інфляційних втрат, 348578,55 грн 3 % річних відмовлено.

8.66. 23.09.2024 до господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

8.67. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Системний зв`язок до розгляду; розгляд заяви призначено на 02.10.2024.

8.68. 27.09.2024 відповідачем подано заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення. Так, відповідачем зазначено, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 30000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції, розмір витрат є необґрунтованим. Також звертає увагу суду, що розмір гонорару в сумі 28000,00 грн та витрат на реалізацію доручення в сумі 2000,00 грн не підтверджені будь-яким розрахунком даної суми, а також на те, що до вартості виконаних робіт включено таку послугу, як Витрати на реалізацію доручення (відрядження у місто Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи №903/4/18) в сумі 2000,00 грн.. Крім того, зазначає, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано жодних документів (відрядне посвідчення, квитки на проїзд тощо), які б підтверджували факт приїзду представника заявника адвоката Александрова В.В. у м.Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи №903/4/18, а тому ці витрати є необґрунтованими та безпідставними.

8.68.1. Також 27.09.2024 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3000,00 грн. При цьому додатково вказує, що предметом позовної заяви було стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України, яке не містить великої юридичної складності, розрахунок ціни позову здійснюється за визначеними формулами в автоматичному режимі.

8.69. 02.10.2024 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/602/24, яким частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із КП "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь ТОВ "Системний зв`язок" 14000,00 грн - витрат на надання правової допомоги. В іншій частині заяви - відмовлено.

8.70. Згідно частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

8.71. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.72. Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

8.73. Згідно статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.73.1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.73.2. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.73.3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.73.4. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.73.5. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.74. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

8.75. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

8.76. Згідно статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

8.77. Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

8.78. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

8.79. Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

8.80. Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.81. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

8.82. Так, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

8.83. Разом з тим, слід зазначити, згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

8.84. Представником позивача на підтвердження факту надання адвокатом Адвокатським об`єднанням правової допомоги під час розгляду даного спору у справі №902/602/24 у суді першої інстанції надано: копію Акту 05/24 від 31.05.2024 про надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги за Договором про надання правничої (правової) допомоги та на представництво; копію Акту 05624 від 30.06.2024 про надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги за Договором про надання правничої (правової) допомоги та на представництво; копію Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20.09.2024; інформацію з руху рахунку.

8.84.1. 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Верум Про" (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та на представництво (Договір), згідно пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок надати професійну правничу допомогу, в обсязі на умовах передбачених даним договором.

8.84.2. У пункті 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу сторони визначають в додатку до договору.

8.84.3. Згідно пункту 4.3 договору по наданню правової (правничої) допомоги клієнту надається акт (акти) прийому-передачі наданої правової допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі.

8.84.4. Тоді ж сторонами Договору 01.05.2024 підписано додаток з договору про надання правничої (правової) допомоги та на представництво від 01.05.2024, за умовами якого розмір гонорару, що сплачується клієнтом в користь адвокатського об`єднання становить 28000,00 грн та сплачуються клієнтом в наступному порядку 50 % до кінця травня 2024 і решта 50 % - до кінця червня 2024 року (пункт 1 додатку).

8.84.5. Пунктом 2 додатку визначено, що витрати пов`язані із виконанням доручення, зокрема, але не виключно: відрядження, послуги експертів чи спеціалістів, мито, збори, тощо оплачуються додатково на основі реально понесених від імені клієнта витрат чи клієнтом проводиться авансування конкретних витрат. Сторони погодили, що витрати на відрядження за межі Тернопільської області, зокрема до міста Луцька з метою виконання доручення (ознайомлення з матеріалами справи № 903/4/18, для участі у судових засіданнях у справі, що буде ініційовано в рамках виконання доручення, для прийняття участі в можливих переговорах, з метою участі в примусовому виконанні позитивного для клієнта рішення, тощо) становить 2000,00 грн, куди входить витрати на пальне та харчування адвоката; необхідність найму готельного номеру чи хостелу для ночівлі, коли перебування в місті відрядженні вимагає від адвоката бути присутнім на наступний день.

8.84.6. Договір та додаток до договору підписані сторонами.

8.85. Згідно пункту 1 Акту №05/24 від 31.05.2024 про надання правничої допомоги за договором адвокатським об`єднанням були надані, а клієнтом прийняті послуги на загальну суму 16000,00 грн, а саме: 1) надання консультацій клієнту; 2) пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; 3) ознайомлення з матеріалами справи № 903/4/18; 4) вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом; 5) підготовка проєкту позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту". Пунктом 2 Акту №05/24 від 31.05.2024 визначено, що розмір винагороди за надану правничу допомогу становить 14000,00грн без ПДВ; витрати на реалізацію доручення 2000,00грн, дані послуги оплачено клієнтом 10.07.2024, що підтверджується інформацією з банківського рахунку адвокатського об`єднання (а.с.170-171).

8.86. Згідно пункту 1 Акту №06/24 від 30.06.2024 про надання правничої допомоги за договором адвокатським об`єднанням були надані, а клієнтом прийняті послуги на загальну суму 14000,00 грн, а саме: 1) надання консультацій клієнту; 2) пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; 3) вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом; 4) звернення до суду позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту"; 5) ведення судової справи № 903/602/24 (участь у судових засіданнях, підготовка заяв та клопотань, виступи в засіданнях, тощо). Пунктом 2 Акту №06/24 від 30.06.2024 визначено, що розмір винагороди за надану правничу допомогу становить 14000,00 грн без ПДВ, дані послуги оплачено клієнтом 30.08.2024, що підтверджується інформацією з банківського рахунку адвокатського об`єднання (а.с.170 зворотна сторона -172).

8.87. В подальшому, 20.09.2024 між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно якого адвокатським об`єднанням були надані, а клієнтом прийняті послуги на загальну суму 30000,00 грн, а саме:

- надання консультацій клієнту;

- пошук, аналіз і підбір норм законодавства та судової практики щодо питання стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних;

- вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом;

- складання і подача позовної заяви про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних;

- складання і подача відповіді на відзив;

- підготовка до участі в судових засіданнях/участь в судових засіданнях;

- витрати на реалізацію доручення (відрядження у місто Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи № 903/4/18).

8.88. З наведеного слідує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

8.89. Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі підтверджується виписками з рахунку Адвокатського об`єднання.

8.90. Велика Палата Верховного Суду зауважує, "що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".

8.91. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

8.92. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

8.93. Так, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

8.94. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

8.95. Господарськими судами встановлено, що наведені позивачем в актах № 05/24 від 31.05.2024 та № 06/24 від 30.06.2024 про надання правничої допомоги види послуг як: пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом; підготовка проєкту позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту"; звернення до суду позову про стягнення компенсації по ст. 625 ЦК України з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, відповідно , такі послуги не можуть бути самостійними, понесені витрати за вказані послуги не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.

8.95.1. При цьому, слід зазначити, що в Актах двічі зазначається одна і та сама послуга, а саме: надання консультацій клієнту; пошук, аналіз і підбір норм законодавства та актуальної судової практики; вивчення та аналіз здобутих доказів, узгодження правової позиції із клієнтом, що також свідчить про те, що вказаний перелік послуг та їх вартість не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даного спору.

8.95.2. Разом з тим, з огляду на нескладність справи (спір виник щодо стягнення боргу за договором на виконання робіт з технічного переоснащення системи диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 з додатками, де сума основного боргу вже була стягнута за постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №903/4/18), а отже й нескладність підготовки позовної заяви, надання послуг адвокатом не вимагало значного обсягу юридичної роботи.

8.96. За пунктом 2 частини 2 статті 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.97. За результатами дослідження усіх поданих доказів, господарськими судами встановлено, що витрати на реалізацію доручення (відрядження у місто Луцьк в Господарський суд Волинської області задля ознайомлення з матеріалами справи № 903/4/18) в сумі 2000,00 грн, не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки стороною позивача не додано суду жодних доказів на підтвердження даних витрат.

8.97.1. Відповідно заявлені витрати є необґрунтованими.

8.98. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

8.99. При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме норма права повинна застосовуватися.

8.100. Таким чином, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

8.101. Як уже зазначалося, відповідач 27.09.2024 подавав до суду заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення у даній справі, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3000,00 грн.

8.102. Так, частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

8.103. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

8.104. Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково". Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі №922/445/19.

8.105. З огляду на вказане, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

8.106. Таким чином, виходячи із правової природи правовідносин, що склалися між сторонами даного спору, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, не значного обсягу матеріалів та складності справи (не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними), керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" у повному обсязі та присудження йому, всіх його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені в ним до стягнення в суді першої інстанції.

8.107. Враховуючи наведені обставини щодо предмету спору, обсягу наданих послуг і виконаних робіт Адвокатським об`єднанням у справі №903/620/24 у суді першої інстанції, доводи та обґрунтування заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, заявлене клопотання відповідача про їх зменшення, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на послуги професійної правничої допомоги при розгляді даної справи у розмірі 30000,00грн. є завищеними, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 14 000,00грн.

8.107.1. Відповідно заява про зменшення розміру заявлених судових витрат підлягає задоволенню частково.

8.107.2. В стягненні з відповідача 16000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи слід відмовити.

8.108. Витрати на правничу допомогу під час розгляду даного спору у суді першої інстанції (саме у розмірі 14000,00 грн) є співмірними та відповідають категорії та складності даної справи.

8.109. Господарським судом Волинської області правомірно ухвалено додаткове рішення у справі №903/602/24 про часткове задоволення заяви представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.110. Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

8.110.1. Усі доводи та заперечення скаржника/відповідача що стягненні з нього витрати в сумі 14 000 грн. є завищеним і не співмірним фактичним витратам Адвокатського об`єднання "ВЕРУМ ПРО" при наданні правничої допомоги при незначній складності справи, відсутністю потреби у додатковому зборі документів, а також форматом судових засідань в режимі відео конференції спростовуючи вище наведеними обставинними, що встановлені господарськими судами під час розгляду даного спору, та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема.

8.110.2. З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2024 у справі №903/602/24 апелянти:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (частково оскаржуючи рішення) сплатило судовий збір у розмірі 6269,00 грн. згідно платіжної інструкції №16470 від 16.10.2024;

- Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" (оскаржуючи рішення суду в повному обсязі) сплатило судовий збір у розмірі 7233,60 грн. згідно платіжної інструкції №1137 від 31.10.2024.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. Разом з тим, за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не сплачується. Відсутня у вказаному Законі і норма, яка визначає розмір ставки за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення.

10.4. Відповідно, за оскарження додаткового рішення суду від 02.10.2024 у справі №903/602/24 судовий збір не сплачувався.

10.5. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат

10.7. Оскільки апелянтам відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх4984/24 від 16.10.2024) залишити без задоволення..

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв`язок" (вх4986/24 від 17.10.2024) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року у справі №903/602/24 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (вх5106/24 від 25.10.2024) залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі №903/602/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/602/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "06" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.