Рішення

від 03.12.2024 по справі 213/3946/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3946/24

Номер провадження 2/213/2136/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/3946/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Толстих Олександр Юрійович, до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Толстих О.Ю. звернулась в суд з вищевказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що позивач працював на ПАТ «Південний ГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів 2 роки: майстром цеху з 05.09.1995 по 08.12.1995, слюсарем по ремонту обладнання шламових систем з 08.12.1995 по 09.07.1996. На підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, медичним висновком ЛЕК від 05.04.2012 йому встановлено професійне захворювання.

Комісією проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (акт розслідування від 25.04.2012). Встановлено наявність праці позивача в умовах впливу шкідливих факторів, в тому числі на підприємстві відповідача.

Відповідно до довідки МСЕК від 25.06.2012 позивачу встановлено 35% втрати працездатності безстроково. Позивач втратив своє здоров`я, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання. Він не має змоги вести своє звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку в лікарів, приймати ліки. Його стан здоров`я не покращується. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві. Вважає, що з боку відповідача повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода завдана професійним захворюванням при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 71000,00 грн.

Представником відповідача подано відзив на позов, з якого видно, що позивач працював у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача не 2 роки, а 10 місяців 5 днів. Також він працював на інших підприємствах, робота в яких мала неабиякий вплив на його здоров`я. Загальний стаж його роботи в умовах шкідливих факторів 24 роки 9 міс, що видно із Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Праця в АТ «ПІВДГЗК» не є визначальною обставиною виникнення у позивача професійних захворювань. Показники факторів шкідливості на робочому місці позивача у АТ «ПІВДГЗК» є найнижчими серед інших підприємств, робота на яких вплинула на виникнення професійних захворювань позивача.

Наявні шкідливі фактори на робочому місці позивача зумовлені відповідним видом діяльності підприємства. Позивач не надав докази порушення відповідачем вимог безпеки та захисту його здоров`я. Окрім цього, позивач знав про шкідливі умови праці, свідомо продовжував працювати в таких умовах, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату.

Також зазначають у відзиві, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту заподіянні моральної шкоди відповідачем, а також доказів наявності вини відповідача у заподіянні такої шкоди. Довідка МСЕК не є належним доказом на підтвердження наявності моральних страждань позивача. Із наведених позивачем обставин не вбачається, яким чином відповідач порушив законні права та інтереси позивача і, як наслідок, він отримав моральні страждання.

На думку відповідача, зазначена позивачем сума моральної шкоди є значно завищеною та необґрунтованою, що видно з аналізу судової практики у справах з аналогічним предметом спору. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Також вказують, що у разі стягнення з відповідача моральної школи слід застосувати до спірних правовідносин вимоги податкового законодавства та стягувати її з врахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стороною позивача відповідь на відзив не подано.

20 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 11.11.2024 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та в об`єднанні даної справи зі справою №212/8984/24, яка розглядається Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що 19 травня 1995 року він прийнятий на роботу у ВАТ «Південний ГЗК» майстром цеху №3 шламових і породних систем збагачувальної фабрики. 08.12.1995 переведений слюсарем по ремонту обладнання шламових систем цеху №3 шламових і породних систем збагачувальної фабрики. 09.07.1996 звільнений за ініціативою працівника. Також встановлено, що з 08.09.1986 по 27.08.1995 позивач працював в Рудоуправлінні ім. Кірова ВО «Кривбасруда» шахта №1 ім. Артема підземним кріпильником, підземним гірником, підземним слюсарем черговим і по ремонту устаткування, підземним машиністом бурової установки. З 25.07.1996 по 19.06.2000 працював на Шахтоуправлінні «Октябрська» об`єднання «Кривбасруда» заступником начальника дільниці з повним робочим днем на підземних роботах, гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах. З 14.07.2000 по 01.08.2011 працював в Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (в подальшому ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») машиністом бурової установки. З 01.08.2011 там же комплектувальником виробів та інструментів виробничої дорожньої дільниці в кар`єрі. 25.03.2013 звільнений за власним бажанням.

Медичним висновком ЛЕК спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 05.04.2012 №697 ОСОБА_1 встановлено професійний характер захворювання: радикулопатія шийна С5, С6. С7 і попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженими порушенням біомеханіки хребта на фоні спондилоартрозу, стійким больовим і м`язові-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродострофічними проявами у вигляді: двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФС 2 ст. деформуючого артрозу ліктьових та колінних суглобів ПФС 1-2 ст., деформуючого артрозу тазостегнових суглобів ПФ 1-2 ст., фаза загострення.

17.06.2009 складена санітарно-гігієнічна характеристика умов праці позивача за час роботи на підприємстві відповідача та ВАТ «АМКР». За висновком про умови праці майстром цеху №3 ПГЗК: загальна гігієнічна оцінка умов праці 3.3 (шкідливий 3 ст.); слюсарем по ремонту обладнання шламових систем 3.3 (шкідливий 3 ст); майстром бурової установки 3.4 (шкідливий 4 ст.).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2012 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання. На час розслідування ОСОБА_1 працював машиністом бурової установки (помічник в кар`єрі) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Загальний стаж його роботи зазначено 32 роки 11 міс., в умовах впливу шкідливих факторів -24 роки 9 міс.

Згідно з пунктами 16, 17 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в Південний ГЗК цех №3 шламових та породних систем збагачувальної фабрики з 05.09.1995 по 08.12.1995 майстром та з 08.12.1995 по 09.07.1996 слюсарем з ремонту устаткування шламових систем виконував важку роботу та підпадав під дію пилу, показники яких перевищували нормативні. Окрім того, зазначено, що вплинуло на виникнення професійного захворювання робота позивача в Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (в подальшому ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), на РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда» шахтоуправління «Октябрське» об`єднання «Кривбасруда», в подальшому Криворізький державний залізорудний комбінат, шахта «Октябрська».

Шкідливими умовами праці позивача визнано: важка праця, пил.

При первинному огляді обласною МСЕК №2 25 червня 2012 року ОСОБА_1 встановлено 35 % втрати професійної працездатності (25% - по радикулопатії, 10% - по ХОЗЛ) з 28 травня 2012 року безстроково.

В період з 07.06.2017 по 21.06.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі Український НДІ промислової медицини з приводу наслідків професійного захворювання.

Із довідки АТ «Південний ГЗК» від 26.09.2024 №81 видно, що загальний стаж ОСОБА_1 на вказаному підприємстві складає 10 місяців 5 днів, який є стажем роботи в шкідливих умовах праці.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої 25.06.2012 року безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням продовжував працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Також судне погоджується іззапереченнями представникавідповідача провідсутність увідповідача підставдля відшкодуванняпозивачу моральноїшкоди узв`язку знедоведеністю їївини,відсутністю причинногозв`язку міжотриманим позивачемпрофесійним захворюваннямта протиправнимидіяннями підприємства, оскільки із пунктів 16, 17 вказаного Акту розслідування хронічного професійного захворювання видно, що професійне захворювання позивача виникло в тому числі і під час роботи в АТ «ПІВДГЗК» та виконання робіт були пов`язані з важкістю праці.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано.

Як видно, розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проводилось під час роботи позивача в АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», проте відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи на підприємстві відповідача не вказує на відсутність його вини в отриманні позивачем професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідач як промислове підприємство, діяльність якого передбачає використання обладнання, машин та механізмів, при роботі яких виникають шкідливі фактори, що безпосередньо впливають на організм працівників, зобов`язаний відповідати за завдану позивачу шкоду.

Судом встановлено,що професійне захворюванняпозивача,яке завдаєйому фізичногоболю тадушевних страждань, виниклотакож звини АТ«ПІВДГЗК»,яким булодопущено перевищенняпоказників важкостіпраці наробочому місціпозивача,що підтвердженовисновком МСЕКщодо втратипозивачем професійноїпрацездатності та визначеновисновками комісіїпри розслідуванніпрофзахворювання іякі неоспорило підприємство відповідач, атому вінправомірно звернувсяв судз данимпозовом та наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення позивачу з 25.06.2012 року 35 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням безстроково,обсяг фізичнихта моральнихстраждань позивача,їх інтенсивністьта довготривалість,істотність вимушенихзмін уйого життєвихстосунках,наслідків,що наступили.

Також суд враховує тривалість праці позивача на підприємстві відповідача АТ «ПІВДГЗК», що склала менше року, а саме 10 місяців 5 днів, що підтверджується записами із трудової книжки позивача та відповідною довідкою відповідача. Після праці в АТ «ПІВДГЗК» позивач продовжував працювати в тому числі в шкідливих умовах. При цьому, загальний стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на час проведення розслідування склав 24 роки 9 міс, тому суд також враховує факт роботи позивача в шкідливих умовах на інших підприємствах та їх тривалість.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 20 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Щодо утримання з суми компенсації моральної шкоди податку суд зазначає таке.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Обґрунтовуючи рішення, суд керується правовими висновками, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», і зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 000,00 грн. В стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 51000 грн слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, а позов підлягає частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 200,00 грн.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст. ст. 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 19, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства"Південнийгірничо-збагачувальнийкомбінат"на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства"Південнийгірничо-збагачувальнийкомбінат"в доход держави судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення 03 грудня 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко