Постанова

від 09.12.2024 по справі 908/129/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/129/22 (908/2605/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2024 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/129/22(908/2605/23)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

про стягнення 113 820,30 грн,

в межах справи № 908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 7; ЄДРПОУ 00382094)

розпорядник майна-арбітражний керуючий Саланська Ілона Любомирівна (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 10-а, оф. 2)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі № 908/129/22 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (ЄДРПОУ 00382094) (далі - ПрАТ "ЗКФ").

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/129/22 визнано боржника - ПрАТ "ЗКФ" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого - Саланську Ілону Любомирівну.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПрАТ "ЗКФ" про стягнення 113 820,30 грн, з яких: 90 197,67 грн заборгованості із заробітної плати та 23 622,63 грн компенсації у зв`язку із порушенням термінів її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою відповідачем за січень-березень 2022 заробітної плати позивачу при звільненні, чим порушено законодавство про працю. Позивачем також нараховано і заявлено до стягнення з відповідача компенсацію (за загальний період нарахування з січня 2022 по липень 2023), у зв`язку із порушенням строків оплати заробітної плати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2024 у справі № 908/129/22(908/2605/23) позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "ЗКФ" на користь ОСОБА_1 113 820,30 грн заборгованості по заробітній платі за січень-березень 2022, з яких: 90 197,67 грн заробітної плати та 23 622,63 грн компенсації; а також 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПрАТ "ЗКФ" на користь Державного бюджету України 2 684,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість підприємства по невиплаченій позивачу заробітній платі у розмірі 90 197,67 грн, а також про підставність нарахованої та заявленої до стягнення суми компенсації, у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за січень 2022, лютий 2022, березень 2022, яка станом на дату подання позову становила 23 622,63 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ПрАТ "ЗКФ" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт посилався на те, що додані позивачем довідки про нараховану йому заробітну плату за період січень-березень 2022 підписані самим же ОСОБА_1 , а з розрахункових листків за січень-березень 2022 вбачається, що окрім посадового окладу йому нараховувалась щомісяця сума "увеличение объема (от факт. времени)", яка не передбачена умовами контракту укладеного між позивачем та Наглядовою радою ПрАТ "ЗКФ", у зв`язку з чим наданий позивачем наказ ПрАТ "ЗКФ" № 124 від 30.06.2021 "Про встановлення доплат" (копія), підписаний ОСОБА_1 , щодо встановлення постійної доплати в розмірі 12 800,00 грн на місяць за фактично відпрацьований час згідно табеля обліку використання робочого часу, виданий поза межами визначеної статутом ПрАТ "ЗКФ" компетенції та не може братися судом до уваги. Окрім того позивачем не надано до матеріалів справи оригіналу такого доказу. Враховуючи наведене, відповідач стверджував, що вказані у розрахункових листках позивача суми за січень 2022 та лютий 2022, а саме: 10 694,74 грн та 11 520,00 грн є непідтвердженими.

Відповідач також зазначав, що заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 утворилась у період з січня 2022 по березень 2022, коли саме він, як керівник, був відповідальним за виплату заробітної плати працівникам ПрАТ "ЗКФ", а тому покладення на відповідача відповідальності за порушення термінів її виплати суперечить нормам ст. 5 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 11.02.2021 у справі № 1540/3742/18.

Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу пов`язаних з розглядом даної справи, то скаржник не погоджувався з висновками суду та зазначав, що дана справа не є складною, доказування ґрунтується на довідках про розмір заборгованості по заробітній платі та наказі про звільнення позивача, а тому вартість робіт з підготовки позовної заяви (4 000,00 грн) та участь у судових засіданнях (2 000,00 грн) є неспівмірною із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. При цьому, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, а заява про збільшення позовних вимог вартість якої склала 2 000,00 грн була залишена без розгляду. За твердженням скаржника, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу слід також врахувати матеріальне становище ПрАТ "ЗКФ" щодо якого введена процедура санації та те, що справа про банкрутство була відкрита у період коли одноособовим виконавчим органом товариства був позивач - ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.09.2019 ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПрАТ "ЗКФ", що підтверджується наказом ПрАТ "ЗКФ" про призначення тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора № 65 від 10.09.2019 та протоколом засідання наглядової ради ПрАТ "ЗКФ" № 65 від 09.09.2019.

01.03.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України), що підтверджується: наказом № 21-к-000001561 від 01.03.2022 про припинення трудового договору (контракту); трудовою книжкою ОСОБА_1 (у т.ч. щодо трудових відносин з ПрАТ "ЗКФ"); Державною реєстрацією змін до відомостей про керівника юридичної особи на підставі документів, поданих ПрАТ "ЗКФ" (номер 1001031070056000050 від 17.05.2022), розширеним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ "ЗКФ" номер 74119179612 від 13.08.2023.

Відповідно до довідок ПрАТ "ЗКФ" № ЗКФ00000022 від 02.03.2022 та № 23 від 02.03.2022, розрахункових листів за січень-березень 2022, даних бухгалтерського обліку за оборотно-сальдовою відомістю ПрАТ "ЗКФ" по рахунку 66 за 2022, що видані ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , станом на 02.03.2022 заборгованість підприємства по невиплаченій йому заробітній платі становила 90 197,67 грн.

Оскільки заборгованість по заробітній платі не була виплачена, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ПрАТ "ЗКФ" про стягнення 90 197,67 грн заборгованості із заробітної плати та 23 622,63 грн компенсації у зв`язку із порушенням термінів її виплати.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було виплачено позивачу 90 197,67 грн заробітної плати за січень-березень 2022 при звільненні, а з огляду на порушення термінів її виплати на відповідача також покладено 23 622,63 грн компенсації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського Кодексу (далі - ГК) України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, права та законні інтереси позивача можуть бути захищені у передбачений ними спосіб, а також іншими способами, передбаченими законом. Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Тобто, роботодавець повинен дотримуватися вимог законодавства щодо оплати праці та вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. У випадку порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, роботодавець повинен довести, що це порушення сталося саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Якщо вищезгадані обставини не доведено - роботодавець несе відповідальність згідно з законодавством.

Статтей 43 Конституції України зазначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору.

За приписами статей 97 КЗпП України, 15, 24 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

Згідно статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з:

- основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткової заробітної плати - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Нарахована та невиплачена ОСОБА_1 заробітна плата з урахуванням утримань ПДФО та військового збору становить 112 046,80 грн у т.ч.:

- за січень 2022 нараховано 31 839,17 грн, утримано 6 208,64 грн, до виплати 25 630,53 грн;

- за лютий 2022 нараховано 34 111,80 грн, утримано 6 651,80 грн, до виплати 27 460,00 грн;

- за березень 2022 нараховано 46 095,83 грн, утримано 8 988,69 грн, до виплати 37 107,14 грн.

Всього заробітна плата до виплати складала 90 197,67 грн, що підтверджується розрахунковими листками ОСОБА_1 (табельний номер 1561 ПрАТ "ЗКФ") за січень-березень 2022 і доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Виходячи з положень КЗпП України та Закону України "Про оплату праці" заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ним своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 21.12.2020 по справі № 242/6386/18 та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 10.10.2019 по справі № 243/2071/18.

Водночас, відповідачем не спростовано того факту, що позивач виконував роботу (свої функціональні обов`язки) на ПрАТ "ЗКФ", за яку відповідно до норм чинного законодавства має право отримувати заробітну плату. При цьому в матеріалах справи є копія наказу ПрАТ "ЗКФ" № 124 від 30.06.2021 (завіреного належним чином) і відсутність у відповідача оригіналу такого наказу не звільняє підприємство, як роботодавця, від обов`язку щодо виплати заробітної плати за відпрацьований час.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за січень-березень 2022 у сумі 90 197,67 грн є обґрунтованими.

Згідно п. 2.2 та пп. 2.2.8 розділу 2 "Фонд оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітета статистики України, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплат відносяться до фонду додаткової заробітної плати, який включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 1 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відхиляючи твердження апелянта про відсутність правових підстав для нарахування компенсації, оскільки заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 утворилась у період з січня 2022 по березень 2022, коли саме він, як керівник, був відповідальним за виплату заробітної плати, колегія суддів враховує, що основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/1527/17 та від 18.12.2018 у справі № 816/301/16).

Враховуючи, що позивачу підприємством не була вчасно виплачена заробітна плата за січень 2022, лютий 2022, березень 2022, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", тому з відповідача на користь позивача правомірно було стягнуто компенсацію втрати частини доходів за загальний період нарахування з січня 2022 по липень 2023 у розмірі 23 622,63 грн.

Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу пов`язаних з розглядом даної справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 19 000,00 грн позивачем надано до матеріалів справи:

- договір № 09/08-1 про надання правничої (правової) допомоги від 09.08.2023;

- додаткову угоду № 1 від 09.08.2023;

- акти приймання-передачі послуг від 14.08.2023, 24.10.2023, 16.11.2023, 28.11.2023, 20.12.2023;

- рахунки № 14/08-1 від 14.08.2023, № 20/10 від 24.10.2023, № 13/11 від 16.11.2023, № 28/11 від 28.11.2023, № 05/12 від 05.12.2023;

- платіжні інструкції № ПН86205 від 14.08.2023, № @2PL041842 від 24.10.2023, № @2PL281427 від 16.11.2023, № @2PL424270 від 18.12.2023, № @2PL422625 від 18.12.2023.

Апелянт зазначав, що вартість робіт адвоката є неспівмірною із складністю справи та часом, витраченим на виконання цих робіт, при цьому заяву про збільшення позовних вимог було залишено без розгляду. Також відповідач посилався на матеріальний стан ПрАТ "ЗКФ" щодо якого введена процедура санації та те, що справа про банкрутство була відкрита у період коли одноособовим виконавчим органом товариства був позивач.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактично надана правнича допомога відповідає умовам договору про надання правничої (правової) допомоги та матеріалам справи. Водночас, заява позивача щодо збільшення позовних вимог була прийнята судом першої інстанції, а у судовому засіданні, що відбулось 05.12.2023, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (б/н від 05.12.2023).

Посилання апелянта на введення процедури санації ПрАТ "ЗКФ" до уваги не приймаються, оскільки таку процедуру введено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 по справі № 908/129/22, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного апелянтом рішення (13.02.2024) у даній справі.

Твердження скаржника, що справа про банкрутство була відкрита у період коли одноособовим виконавчим органом товариства був позивач не свідчить про неспівмірність наданих авдокатом послуг пов`язаних з розглядом даної справи судом першої інстанції.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що заявлені позивачем 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу є співмірними та доведеними, у зв`язку з чим правомірно покладені на відповідача.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2024 у справі № 908/129/22(908/2605/23) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2024 у справі № 908/129/22(908/2605/23) залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Запорізька кондитерська фабрика".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя А.Є.Чередко