Рішення

від 27.11.2024 по справі 902/596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2024 р.Cправа № 902/596/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

За участю представників:

прокурор Суходоля М.В., службове посвідчення №072252 від 01.03.2024;

позивача не з`явився;

відповідача1 Гула А.А, виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ;

відповідача2 Довиденко Ю.В., ордер серії АВ №1137032 від 11.06.2024;

третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800) в інтересах держави в особі

Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053)

до: Липовецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" (вул. Центральна, 2-А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23234)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Героїв Майдану, 12, м. Хмельницький, 29005)

про: визнання договорів про публічні закупівлі недійсними та стягнення 252775,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до Липовецької міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" про визнання недійсними Договорів про публічну закупівлю №20/02-28 та №21/05-28 від 17.01.2018 та стягнення 252 775,95 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2024 відкрито провадження у справі №902/596/24 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та призначено підготовче засідання на 17.06.2024.

11.06.2024 до суду від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву.

12.06.2024 від відповідача2 до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про залишення позову без розгляду.

13.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

14.06.2024 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.

На визначену судом дату в судове засідання 17.06.2024 з`явились прокурор та представник відповідача2.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 12.08.2024 о 14:30 год.

Враховуючи неявку у судове засідання позивача, відповідача1 та третьої особи, суд ухвалою від 18.06.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

17.06.2024 до суду від прокуратури надійшли відповідь на відзив та пояснення.

24.06.2024 від відповідача1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.07.2024 до суду від відповідача2 надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про зупинення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.08.2024 задоволено клопотання відповідача2 та зупинено провадження у справі №902/596/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21. Крім того, зобов`язано учасників процесу повідомити Господарський суд Вінницької області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 902/596/24.

17.10.2024 до суду від Керівника Немирівської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.10.2024 призначено судове засідання на 11.11.2024, для розгляду клопотання Керівника Немирівської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі, а також вирішення питання про поновлення провадження у справі №902/596/24.

На визначену судом дату в судове засідання 11.11.2024 з`явились прокурор та представники відповідачів.

За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами поновив провадження у справі та закрив підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті на 20.11.2024 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання третьої особи, суд ухвалою від 12.11.2024 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

13.11.2024 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких поміж іншого викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

На визначену судом дату в судове засідання 20.11.2024 з`явились прокурор та представники відповідачів.

В судовому засіданні судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на до 11:00 год. 27.11.2024.

Враховуючи неявку у судове засідання позивача та третьої особи, суд ухвалою від 21.11.2024 повідомив останніх про перерву в судовому засіданні, у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання з`явились прокурор та представники відповідачів. Позивач та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом порядку.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача1 просив задовольнити позовні вимоги в частині визнання договорів недійсними, а в частині стягнення коштів просив відмовити.

Представник відповідача2 проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.11.2024 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення в зв`язку з неявкою представників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В позовній заяві прокурор зазначає, що Липовецька міська рада 11.12.2017 в електронній системі закупівель «Рrоzоrrо» опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі товарів, а саме м яса (Лот №1 - м`якуш свинини з тазостегнової і лопаткової частини туші, охолоджений, Лот № 2 -яловичий м`якуш з тазостегнової частини туші, охолоджений, Лот № 3 - куряче філе, куряче стегно) (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2017-12-11- 002313-а).

Загальна очікувана вартість предмета закупівлі (за 3 лотами) становила 522 200,00 грн, при цьому, відповідно до форми оголошення, очікувана вартість Лоту №1 становила 384 000 грн.; Лоту №2 становила 55 000 грн.; Лоту №3 становила 83 200 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за лотом №1 подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (з ціновою пропозицією 379 584 грн), та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» (з ціновою пропозицією 380 000 грн).

Торги за Лотом № 2 відмінено у зв`язку з поданням для участі в торгах менше двох тендерних пропозицій.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за лотом № 3 подано трьома суб`єктами господарювання: ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (з ціновою пропозицією 56 228), ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» (з ціновою пропозицією 70 000 грн) та ТОВ «Поділля-К ЛТД» (з ціновою пропозицією 61 200 грн).

Відповідно до протоколів засідання комітету Замовника № 3 та № 4 від 29.12.2017 ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» з ціновою пропозицією 379 584 грн за лотом №1 та з ціновою пропозицією 56 228 грн за лотом №3 визначено переможцем даних закупівель.

В подальшому, 17.01.2018 між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» укладено договори №20/05-28 та № 21/05-28.

Відповідно до звітів про виконання договорів про закупівлю № 20/05-28 та № 21/05-28 договори виконано, сума оплати за якими становить 206 777,35 грн. та 45 998,60 грн.

Однак, в подальшому рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АК ПЗМТВ АМКУ) від 27.10.2021 № 72/53-р/к, визнано, що під час проведення закупівлі UА-2017-12-11-002313-а, їх учасники ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини даного рішення адміністративної колегії ПЗМТВ АМКУ від 27.10.2021 № 72/53-р/к на ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» накладено штрафи у розмірі 65 381,00 грн кожному.

ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» звернулись з позовними заявами до Господарського суду Хмельницької області про скасування рішення АК ПЗМТВ АМКУ від 27.10.2021 № 72/53-р/к.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2022 у справі № 924/1241/21 у позові ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» відмовлено.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2022 у справі № 924/2/22 у позові ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» відмовлено.

Відповідно до інформації ПЗМТВ АМКУ 27.06.2022 ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» сплатило штраф (платіжне доручення від 27.06.2022 № 1514).

За твердженням прокурора порушення ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів вищевказаного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві. В діях переможця закупівлі ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Липовецькою міською радою зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договорів про закупівлю товарів від 17.01.2018 № 20/05-28 та від 17.01.2018 № 21/05-28.

З огляду на викладене, на переконання прокурора, договори про публічні закупівлю товарів від 17.01.2018 № 20/05-28 та від 17.01.2018 № 21/05-28, укладені за підсумками тендерів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України із застосуванням наслідків недійсності Договорів, шляхом повернення коштів отриманих за даними договорами Липовецькій міській раді, як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.

У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме вимоги про визнання договорів про публічні закупівлі недійсними та стягнення 252775,95 грн. з ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на користь міської ради, однак заперечує проти позовних вимог в частині стягнення коштів з Липовецької міської ради, вважає їх безпідставними незаконними та необґрунтованими.

Липовецька міська рада зокрема зазначає, що обставини викладені в позовній заяві безумовно являються підставами для визнається недійсними Договорів про публічну закупівлю. Однак, Липовецька міська рада під час оголошення тендерної пропозиції з метою участі у відкритих торгах та подальшого укладення оспорюваних Договорів діяла відповідно та у спосіб передбачений чинним законодавством України. Міській раді не було відомо про недобросовісну поведінку ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ». Жодних порушень з боку Липовецької міської ради в частині проведення засідань тендерного комітету та подальшого укладення Договорів контролюючими органами не виявлено та не зазначається. Кошти, що сплачувались по оспорюваним Договорам, являються коштами місцевого бюджету, спеціальний фонд власні надходження. При цьому, розпорядником коштів місцевого бюджету є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області. Таким чином, у даному випадку визнання недійсним оспорюваного Договору має наслідком за доцільне повернення сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право розпорядника коштів Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Крім того, Липовецька міська рада вважає, що дана позовна заява подана керівником Немирівської прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, мала б бути поданою в інтересах Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідач2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує та зазначає, що вимога про усунення порушень виставляється лише за результатами здійснення заходів державного фінансового контролю, орган державного фінансового контролю звертається до суду, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а при виявленні порушень законодавства у сфері закупівель - орган державного фінансового контролю оприлюднює висновок про результати моніторингу закупівлі із зобов`язанням усунути виявлені порушення. Отже, реалізація такого повноваження органу державного фінансового контролю, як звернення до суду із вимогою про визнання недійсними договорів, може бути здійснена лише за результатами проведення відповідного заходу державного фінансового контролю. Таким чином, заходи державного фінансового контролю у Липовецькій міській раді щодо даної закупівлі (інспектування, аудит, моніторинг закупівлі та перевірка) не проводились. Відповідно, заявлення даного позову є передчасним до проведення відповідних заходів та висунення відповідних вимог.

Крім того, на переконання відповідача2, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після спливу шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним. Станом на день подання даної позовної заяви строк позовної давності щодо вимог про стягнення з ТОВ КОВІНЬКО-КОВБАСИ на користь Липовецької міської ради 252 775,95 грн, а з Липовецької міської ради одержані нею за рішенням суду 252 775,95 грн., в дохід держави, пропущений, про що ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» подало до суду відповідну заяву. З огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, визнання Договору про публічну закупівю від 17.01.2018 № 20/05-28 та Договору про публічну закупівлю від 17.01.2018 17.01.2018 № 21/05-28 недійсними не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов.

Позиція позивача у даній справі, зводиться до того, що залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справі №902/596/24 є неможливим, оскільки ним не здійснювалися заходи державного фінансового контролю щодо закупівлі UA-2017-12-11-002313-a.

У відповіді на відзив відповідача1, прокурор зазначає, що твердження відповідача1 викладені у відзиві є неправомірні та не спростовують викладених в позовній заяві обставин, оскільки згідно з ч. З ст. 228 ЦК України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Крім того, у даному випадку, порушення допущені ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», за результатами яких укладено Договори від 17.01.2018 № 20/05-28 та від 17.01.2018 № 21/05-28 з Липовецькою міською радою, яка є органам, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а отже у конкретній справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути лише однією стороною або позивачем, або відповідачем. Водночас, враховуючи те, що позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то з огляду на предмет спору Липовецька міська рада у даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Також прокурор зазначає, що факт незвернення Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави. У зв`язку із цим у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

У відповіді на відзив відповідача2, прокурор, поміж іншого, зазначає, що заходи державного фінансового контролю у Липовецькій міській раді щодо даної закупівлі (інспектування, аудит, моніторинг закупівлі та перевірка) не проводились у зв`язку із відсутністю на те відповідних підстав. Відповідно, єдиним можливим заходом усунення виявлених порушень є звернення уповноваженим органом до суду із відповідним позовом, що у свою чергу Північним офісом Держаудитслужби зроблено не було.

Таким чином, на переконання прокурора, твердження представника відповідача2 щодо реалізації такого повноваження органу державного фінансового контролю, як звернення до суду із вимогою про визнання недійсними договорів, може бути здійснено лише за результатами проведення відповідного заходу державного фінансового контролю є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Тому у прокуратури виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Щодо пропуску строку позовної давності та ефективності обраного засобу правового захисту, прокурор зазначає, що застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. ст. 238, 250 ГК України представником Відповідача2 безпідставно та необґрунтовано ототожненні поняття адміністративно-господарських санкцій та наслідків недійсності правочину, оскільки повноваженнями із застосування адміністративно-господарських санкцій наділені саме уповноважені органи державної влади або органами місцевого самоврядування, а не суд. Так рішенням Адміністративної колегії Південного-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/53-р/к до ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» були застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, як то передбачено ст. ст. 239, 241 ГК України. У той же час, положення ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України передбачають зовсім інші наслідки та зовсім інший вид юридичної відповідальності, які можуть мати місце виключно у разі визнання оспорюваного правочину недійсним судом та застосовуються як наслідки такої недійсності виключно на підставі рішення суду. Отже до спірних правовідносин у справі застосовуються загальні строки позовної давності.

На переконання прокурора, в даному випадку заявлено не тільки вимогу про визнання недійсними договорів за результатами закупівлі, а також застосування наслідків такої недійсності, тому зазначене у поєднанні є ефективним способом захисту.

Відтак, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 252775,95 грн за цим правочином повинні бути повернуті в дохід держави, що відповідає приписам частини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, прокурор наголошує, що підставою для позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Недотримання цих правових норм призвели до спотворення результатів тендеру та порушення інтересів держави і суспільства. Ця підстава визначена прокурором у позові для визнання недійсними договорів, і саме недодержання вимог закону, а не наявність чи відсутність збитків, обумовлює недійсність правочину. Також очевидним є порушення інтересів держави як гаранта рівності умов для всіх суб`єктів господарювання, однією з яких є конкуренція, водночас застосування до ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» адміністративно - господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочинів.

Таким чином, на переконання прокурора, твердження представника Відповідача2, що сплата штрафу і визнання недійсним спірних договорів за своєю суттю є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, не заслуговують на увагу, оскільки визнання судом господарського договору недійсним і застосування передбачених законом наслідків такої недійсності (повернення отриманих за договором коштів), є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

З огляду на викладене прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В запереченнях прокурора на застосування строків позовної давності останній зокрема зазначає, що правові наслідки визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, та до них не може бути застосовано положення частини першої статті 250 ГК України щодо річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Північний офіс Держаудитслужби не наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, такими органами є органи Анти монопольного комітету України.

Саме тому у позовній заяві зазначено, що про порушення договорів про закупівлі робіт, інтересів держави та суспільства з умислу ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та про особу, яка їх порушила, позивач і прокурор могли довідатися лише 27.10.2021 (рішення адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України).

Таким чином, на переконання прокурора, ним та позивачем дотримано процесуальні строки для пред`явлення позову.

В запереченнях на відповіді на відзиви прокурора відповідачами повторно викладено заперечення щодо позовних вимог, як і у відзивах на позовну заяву.

В поясненнях третьої особи, остання зазначає, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Позиція прокуратури щодо визнання недійсним договорів про публічну закупівлю від 20/05-28 та №21/05-28 від 17.01.2018, укладених між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБВСИ», на переконання третьої особи є обґрунтованою.

Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено наступне Липовецька міська рада 11.12.2017 в електронній системі закупівель «Рrоzоrrо» опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі товарів, а саме м яса (Лот №1 - м`якуш свинини з тазостегнової і лопаткової частини туші, охолоджений, Лот № 2 -яловичий м`якуш з тазостегнової частини туші, охолоджений, Лот № 3 - куряче філе, куряче стегно) (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2017-12-11- 002313-а).

Загальна очікувана вартість предмета закупівлі (за 3 лотами) становила 522 200,00 грн, при цьому, відповідно до форми оголошення, очікувана вартість Лоту №1 становила 384 000 грн.; Лоту №2 становила 55 000 грн.; Лоту №3 становила 83 200 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за лотом №1 подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (з ціновою пропозицією 379 584 грн), та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» (з ціновою пропозицією 380 000 грн).

Торги за Лотом № 2 відмінено у зв`язку з поданням для участі в торгах менше двох тендерних пропозицій.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за лотом № 3 подано трьома суб`єктами господарювання: ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (з ціновою пропозицією 56 228), ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» (з ціновою пропозицією 70 000 грн) та ТОВ «Поділля-К ЛТД» (з ціновою пропозицією 61 200 грн).

Відповідно до протоколів засідання комітету Липовецької міської ради № 3 та № 4 від 29.12.2017 ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» з ціновою пропозицією 379 584 грн за лотом №1 та з ціновою пропозицією 56 228 грн за лотом №3 визначено переможцем даних закупівель.

В подальшому, 17.01.2018 між Липовецькою міською радою ( відповідач1, в договорах Замовник) та ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (відповідач2, в договорах Постачальник) укладено договори №20/05-28 (далі Договір 1) та № 21/05-28 (далі Договір 2) разом (Договори).

Укладені договори за своїм змістом є ідентичними окрім предмету закупівлі та ціни договору.

Так п. 1.1. Договорів визначено, що Постачальник зобов`язується своєчасно поставляти та передавати у власність Замовника товари по предмету ДК 021:2015, код 15110000-2 - М ясо (Лот №1 - м`якуш свинини з тазостегнової і лопаткової частини туші) (Договір1) та по предмету ДК 021:2015, код 15110000-2 - М ясо (Лот - №3 куряче філе, куряче стегно) (Договір2) (далі - Товар) та в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у Специфікації (Додаток до Договору), та є невід`ємною частиною даного Договору, а Замовник - прийняти і оплатити Товар. Специфікація повинна містити найменування Товару, одиницю виміру, загальну кількість Товару, ціну за одиницю та загальну вартість Товару. 1.2. Кількість Товару, що постачається відповідно до цього Договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків Замовника.

Кількість Товару, що постачається відповідно до цього Договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків Замовника (п. 1.2. Договорів).

Відповідно до п. 3.1. Договорів сума Договору1 становить 379 584,00 грн з ПДВ, а сума Договору2 становить 56 288,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 6.3. Договорів, термін поставки до 31.12.2018 року (протягом 2018 року).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договорів).

До договорів було обопільно підписано Додатки №1 - Специфікації, якими погоджено поставку продукції.

В подальшому 14.05.2018 між сторонами підписано Додаткові угоди №1 до Договору1 та до Договору2, якими Специфікацію викладено у новій редакції, а 05.09.2018 між сторонами підписано Додаткова угода №2 до Договору2, якою також викладено Специфікацію у новій редакції.

Рішенням адміністративної колегії Південно- Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АК ПЗМТВ АМКУ) від 27.10.2021 № 72/53-р/к, визнано, що під час проведення закупівлі UА-2017-12-11-002313-а, їх учасники ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» вчинено порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю (п. 1 резолютивної частини даного рішення).

Вищевказане рішення АК ПЗМТВ АМКУ обґрунтоване наступними виявленими обставинами, які свідчать, що учасники ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах за закупівлею СІА-2017-12-11-002313-а, про що зазначено в розділі 6 рішення, а саме: синхронності дій у часі, наданні тендерних пропозицій з одного електронного майданчика, наявності господарських відносин, спільному поданні тендерних пропозицій на Торги, поданні звітності до органів ДФС та Державної служби статистики України, використанні спільних засобів зв`язку, спільному створенні електронних поштових скриньок, спільному місцезнаходженні, спільних властивостях файлів, особливостях подання документів, схожістю в оформлені документів сторін у Торгах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини даного рішення адміністративної колегії ПЗМТВ АМКУ від 27.10.2021 № 72/53-р/к на ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» накладено штрафи у розмірі 65 381,00 грн кожному.

Рішення АК ПЗМТВ АМКУ від 27.10.2021 № 72/53-р/к, згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення вручені ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» 12.11.2021.

ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» звернулись з позовними заявами до Господарського суду Хмельницької області про скасування рішення АК ПЗМТВ АМКУ від 27.10.2021 № 72/53-р/к.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2022 у справі № 924/1241/21 у позові ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» відмовлено.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2022 у справі № 924/2/22 у позові ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» відмовлено.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до інформації ПЗМТВ АМКУ 27.06.2022 ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» сплатило штраф (платіжне доручення від 27.06.2022 № 1514).

Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що в діях ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договорів.

У зв`язку з цим, договори, укладені за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, на переконання прокурора, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» на підставі статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Немирівська окружна прокуратура листом від 02.04.2024 року та від 25.04.2024 повідомила Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірних договорів за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ».

Відповідь на дані листи надано Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області 18.04.2024 та 06.05.2024, з яких вбачається, що Управління не має наміри прийняти рішення про початок моніторингу процедури закупівлі UА- 2017-12-11-002313-а та не зазначено свою позицію щодо наміру вжиття заходів на захист інтересів держави у даному випадку шляхом звернення до суду з позовом.

20 травня 2024 року листом №54-2090вих24 Немирівська окружна прокуратура повідомила Північний офіс Держаудитслужби про намір звернутись з позовом до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до Липовецької міської ради та ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» про визнання недійсним договорів про публічну закупівлю №20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року та стягнення з ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ» на користь Липовецької міської ради 252 775,95 грн, а з Липовецької міської ради одержані ним за рішенням суду 252 775,95 грн. в дохід держави.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що Договори про публічну закупівлю від 17.01.2018 № 20/05- 28 та від 17.01.2018 № 21/05-28 фінансувались за рахунок коштів місцевого бюджету, Липовецька міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами. У даному випадку, порушення допущені ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», за результатами яких укладено Договори від 17.01.2018 № 20/05-28 та від 17.01.2018 № 21/05-28 з Липовецькою міською радою, яка є органам, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а отже у конкретній справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути лише однією стороною або позивачем, або відповідачем.

Водночас, враховуючи те, що позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то з огляду на предмет спору Липовецька міська рада у даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваного договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Північний офіс Держаудитслужби, який є позивачем у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті 8 вказаного Закону).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (частина 1 статті 2 названого Закону).

При цьому на підставі пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 20 пункту 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Водночас відповідно до пункту 7 вищевказаного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

При цьому, наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, повноваження якого поширюються, зокрема, і на територію Вінницької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18, від 21 травня 2019 року у справі №912/895/18, від 29 травня 2019 року у справі №909/545/18, від 01 вересня 2020 року у справі №911/1534/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Північний офіс Держаудитслужби уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, проте, такого захисту фактично не здійснював.

Вінницька окружна прокуратура листом від 02.04.2024 року та від 25.04.2024 повідомила Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірних договорів за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ».

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області 18.04.2024 та 06.05.2024 надано відповідь на дані листи, з яких вбачається, що Управління не має наміри прийняти рішення про початок моніторингу процедури закупівлі UА- 2017-12-11-002313-а та не зазначено свою позицію щодо наміру вжиття заходів на захист інтересів держави у даному випадку шляхом звернення до суду з позовом.

Відповідь на дані листи свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Отже, факт не звернення Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави. Незалежно від причин не звернення до суду цей факт свідчить, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що внаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі. Прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо до пред`явлення позову, листом від 20 травня 2024 року №54-2090вих24 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову. Прокуратурою доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави.

Щодо вимоги про визнання недійсними договорів про публічну закупівлю.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у частині 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №910/1421/16, від 15 лютого 2018 року у справі №911/1023/17, від 17 квітня 2018 року у справі №910/1424/16, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 13 січня 2022 року у справі №908/3736/15.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію є антиконкурентні узгоджені дії внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (пункт 28 частини 1 статті 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, Липовецька міська рада мала на меті не просто задовольнити потребу в придбанні м`якуш свинини з тазостегневої і лопаткової частині туші та куряче філе, куряче стегно, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у пунктах 32, 33 своєї постанови від 10 червня 2021 року виснував, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів статті 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Отже, обставини вчинення відповідачем2 ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» є порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2017-12-11-002313-а підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/53-р/к.

Уповноважений орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі відповідачем2 результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Дане рішення відповідачем2 оскаржувалось до Господарського суду Хмельницької області та рішенням від 25.03.2022 у справі №924/1241/21 у позові ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили та відповідно до інформації ПЗМТВ АМКУ 27.06.2022 ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» сплатило штраф на підставі платіжного доручення від 27.06.2022 № 1514.

Порушення відповідачем2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених Липовецькою міською радою, несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки, є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

З дослідженого судом вбачається, що встановлені органом АМКУ дії ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» полягали в тому, що останні узгоджували свою поведінку під час участі у торгах, що, зокрема, підтверджується: синхронністю дій у часі, надання тендерних пропозицій з одного електронного майданчика, наявністю господарських відносин, спільним поданням тендерних пропозицій на Торги, подання звітності до органів ДФС та Державної служби статистики України, використання спільних засобів зв`язку, спільне створення електронних поштових скриньок, спільне місцезнаходження, спільних властивостей файлів, особливостей подання документів відповідачами, схожістю в оформлені документів та інші.

На переконання суду, дії відповідача2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки, порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірних договорів не на конкурентних засадах.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у діях відповідача2 вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договорів.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету Липовецької міської ради, №3 та №4 від 29.12.2017 завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідних договорів, укладених з переможцем, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №922/2645/20, від 24 квітня 2024 року у справі №922/3322/20, від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26 жовтня 2022 року у справі №904/5558/20).

Що ж до випадку, коли за нормами спеціального законодавства не передбачено визнання недійсними результатів закупівлі, оформлених відповідним рішенням замовника, суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21, згідно з якою якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону України "Про публічні закупівлі" не віднесено до нікчемного.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення тендерного комітету оформленого протоколами розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару, якими відповідача2 визнано переможцем, прийнято з порушенням чинного законодавства, проте, вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договорів про закупівлю товару з їх переможцем відповідачем2, які виконано сторонами, а тому вимога про визнання недійсними договорів про публічні закупівлю № 20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року укладені між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» є ефективним способом судового захисту.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Липовецькою міською радою м`якуша свинини та м`яса курки проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» та ТОВ «ЛУЧАНКА ЛЮКС» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

З огляду на викладене та висновки Верховного Суду, узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними договорів про публічну закупівлю № 20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року, укладених між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Тобто дії ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» з укладення договорів за встановлених та підтверджених обставин порушення як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що договори укладені за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача2 на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про повернення 252 775,95 грн, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 Цивільного кодексу України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у частині 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі №918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 Цивільного кодексу України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, грошові кошти у розмірі 252 775,95 грн, сплачені Липовецькою міською радою (замовником) на виконання недійсних за рішенням суду договорів про публічну закупівлю № 20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про виконання договору про закупівлю та видатковими накладними до договорів, підлягають поверненню Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» Липовецькій міській раді, а останнім - до бюджету.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів отриманих за спірними договорами в сумі 252 775,95 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03 грудня 2021 року у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З дослідженого судом вбачається, що договори про публічну закупівлю № 20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року є виконаними на загальну суму 252 775,95 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договорів з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримано бюджетні кошти в загальній сумі 252 775,95 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», як сторони оспорюваних договорів, одержані ним кошти в сумі 252 775,95 грн за цими правочинами повинні бути повернуті іншій стороні договорів, а отримані нею за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23 та в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №902/1497/23.

Щодо клопотання ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ», про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу стаття 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, про факт вчинення ТОВ «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Липовецько. Міською радою прокурору стало відомо із рішення Адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонапольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/53-р/к. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсними договорів про публічну закупівлю № 20/05-28 та №21/05-28 від 17 січня 2018 року та застосування наслідків їх недійсності почав свій перебіг з указаної дати, а тому не пропущений.

Твердження відповідача2 про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків такої недійсності, оскільки позовні вимоги прокурора в частині стягнення отриманих коштів в межах правочину, фактично є вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій, строк застосування якої встановлений статтею 250 Господарського кодексу України судом оцінюються критично, оскільки відповідачем2 помилково ототожнені адміністративно-господарські санкції, передбачені окремим розділом Господарського кодексу України та наслідки недійсності правочину, внаслідок умислу однієї із сторін правочину, якщо вони порушили інтереси держави і суспільства.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року у справі №913/410/23.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За таких обставин позов прокурора є цілком обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідачів у повному обсязі у рівних частках.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1 Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про публічну закупівлю від 17.01.2018 № 20/05-28, укладений між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ».

3. Визнати недійсним Договір про публічну закупівлю від 17.01.2018 № 21/05-28, укладений між Липовецькою міською радою та ТОВ «КОВІНЬКО- КОВБАСИ».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (вул. Центральна, 2-А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 32811992) на користь Липовецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець код ЄДРПОУ: 04325957) 252 775,95 грн, а з Липовецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець код ЄДРПОУ: 04325957) одержані нею за рішенням суду 252 775,95 грн, стягнути в дохід держави (отримувач: ГУК у Він.обл./м. Липовець/24060300, код ЄДРПОУ: 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача: 858999980313060115000002880).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВІНЬКО-КОВБАСИ» (вул. Центральна, 2-А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 32811992) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 923,82 грн.

6. Стягнути з Липовецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець код ЄДРПОУ: 04325957) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 923,82 грн.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам процесу в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 грудня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи