ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
"05" лютого 2025 р. Справа № 902/596/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" про зупинення провадження у справі
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/596/24 (суддя Маслій І.В., повний текст рішення складено 09.12.2024)
за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до Липовецької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання договорів про публічні закупівлі недійсними та стягнення 252 775, 95 грн
за участю представників сторін:
прокурор - Рункевич І.В.;
позивача - не з`явився;
відповідача - 1 - Гула А.А.;
відповідача - 2 - Давиденко Ю.В.;
третя особа - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Липовецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" про визнання недійсними договорів про публічну закупівлю № 20/02-28 та № 21/05-28 від 17.01.2018 та стягнення 252 775,95 грн.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що договори про публічні закупівлю товарів від 17.01.2018 № 20/05-28 та від 17.01.2018 № 21/05-28, укладені за підсумками тендерів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України із застосуванням наслідків недійсності договорів, шляхом повернення коштів отриманих за даними договорами Липовецькій міській раді, як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 позов задоволено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнення грошових коштів у розмірі 252 775, 95 грн, сплачених на виконання недійсних за рішенням суду договорів про публічну закупівлю №20/05-28 та № 21/05-28 від 17.01.2018 з ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на користь Липовецькій міській раді, а з Липовецької міської ради в дохід держави.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/596/24, в якій відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/596/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025 о 15:00 год.
ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" надіслало до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 902/596/24 до розгляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 922/3456/23. Заявник зазначає, що справу № 922/3456/23 було передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. З огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України може мати суттєве значення для правильного вирішення даної справи з подібними правовідносинами, а тому, з метою єдності судової практики, а також враховуючи те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у даній справі.
В судовому засіданні 05.02.2025 представник відповідача-2 підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 902/596/24 до розгляду справи №922/3456/23.
Прокурор та представник відповідача-1 в судовому засіданні не заперечили щодо зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання ТОВ "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" про зупинення провадження у справі, колегія суддів вбачає наявність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.
За статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року №1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року №3-р (І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 915/547/17.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Так, ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 справу № 922/3456/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від правових висновків у справі № 914/1507/23, що встановлення в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Підстави для передачі судової справи колегія суддів мотивувала тим, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.
Так, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладеного у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 61).
Оскільки, як зазначено вище, майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню, то в разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 ЦК України (пункт 62).
Зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (пункт 63).
Окрім того в частині визнання правочину недійним Верховний Суд вказує, що фактично як у справі № 922/3456/23, що переглядається, так і у справі №914/1507/23, від правових висновків у якій прагне відступити колегія суддів, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів, як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів (пункт 77).
Касаційний господарський суд зазначає, що сам лише факт вчинення ПП "ЛСВ Моноліт" та ПП "Будерія" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (пункт 78).
Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 і частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (пункт 79).
Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд об`єднаної палати колегія суддів зауважує, що згідно з частинами першою і другою статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування (пункт 83).
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (пункт 84).
Колегія суддів звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням (пункт 85).
Відтак, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 86).
Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 922/3456/23 прийнято до розгляду дану справу за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22 листопада 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року.
Об`єднана палати Касаційного господарського суду вказала, що доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 922/3456/23 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, а тому справа №922/3456/23 прийнята до розгляду Об`єднаною палатою відповідно до частини 2 статті 302 ГПК.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
З огляду на те, що як у справі № 902/596/24, так і у справі № 922/3456/23 прокурор та, відповідно, позивачі просять суд визнати недійсними договори з підстав порушення однією із сторін таких договорів законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення договорів на неконкурентних засадах, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у справі № 902/596/24 та у справі № 922/3456/23 є подібними як за предметним, так і за суб`єктним критеріями.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/3456/23 матиме значення для надання правової оцінки, зокрема щодо застосування норм ч. 3 ст. 228 ЦК України у спорі, що виник у справі №902/596/24, та, зважаючи на те, що вирішення відповідної правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та задля забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, суд дійшов висновку про пов`язаність цих справ та об`єктивну неможливість розгляду справи № 902/596/24 до вирішення справи №922/3456/23.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат перегляду оскаржуваного рішення у справі № 902/596/24 в апеляційному порядку пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 922/3456/23 Об`єднаною палатою Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №902/596/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Відтак, клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВІНЬКО-КОВБАСИ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/596/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
2. Зобов`язати учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 922/3456/23.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2025 |
Оприлюднено | 07.02.2025 |
Номер документу | 124961818 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні