Рішення

від 27.11.2024 по справі 906/320/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/320/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Яроповець Т.С., виписка з ЄДР;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: Рудченко М.М., посвідчення №071186 від 01.03.2024,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

2. Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Пулинський Лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

про визнання незаконним та скасування наказу, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Процесуальні дії по справі.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.12.2020 №62-ОТГ в частині передачі Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером: 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га;

- усунути перешкоди у здійсненні Житомирською обласною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову від 18.03.2024 №51-84-2014вих-24 (а.с.36-38).

Ухвалою суду від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.04.2024.

Іншою ухвалою суду від 21.03.2024 задоволено заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 18.03.2024 №51-84-2014вих-24, вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області вчиняти дії щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866.

25.03.2024 до суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог від 25.03.2024 №51-84-2235вих-24 (а.с.46-48).

05.04.2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву від 05.04.2024 №05-20/574, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити (а.с.49-65).

11.04.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву від 10.04.2024, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.69-76).

11.04.2024 й 12.04.2024 до суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшли відповідь на відзив відповідача-2 від 10.04.2024 №51-84-2751вих-24 (а.с.66-68) та відповідь на відзив відповідача-1 від 12.04.2024 №51-84-2890вих-24 (а.с.77-82).

Ухвалою суду від 15.04.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ПУЛИНСЬКИЙ ЛІСГОСП АПК" ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО АГРОЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖИТОМИРОБЛАГРОЛІС" ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ; продовжено строк підготовчого засідання на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 27.05.2024.

27.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову або відзиву від 27.05.2024 , у яких останній підтримав позовні вимоги у справі №906/320/24 та просив розглядати справу за його відсутності (а.с.92-102).

Ухвалою суду від 27.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/320/24 до судового розгляду по суті на 03.07.2024.

Ухвалою суду від 03.07.2024 постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі 906/320/24, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 23.07.2024.

17.07.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів від 17.07.2024 (а.с.120-131).

23.07.2024 до суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури з листом від 23.07.2024 №51-84-5544вих-24 надійшли додаткові докази на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2024 (а.с.133-169).

У зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Житомирської області 23.07.2024 об 11:40 судове засідання у справі №906/320/24 не відбулося (а.с.170). Ухвалою суду від 26.07.2024 підготовче засідання призначено на 11.09.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

02.10.2024 до суду через під систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів від 02.10.2024 (а.с.177-191).

Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/320/24 до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

Представники позивача, відповідача-2 і третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення останні повідомлені завчасно та належним чином в порядку, визначеному ч.ч.5, 7 ст.6, ч.11 ст.242 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 02.10.2024 в електронній формі до електронних кабінетів учасників справи (а.с.194-196).

Позивач подав до суду клопотання від 18.11.2024 №р-5-21/1067 про розгляд справи без участі його представника на усіх судових засіданнях (а.с.200-202).

Відповідач-2 неодноразово надсилав до суду клопотання про розгляд справи, у тому числі в судовому засіданні 27.11.2024, без його участі за наявними матеріалами (а.с.115-116, 132, 172, 176, 197).

Представник третьої особи, як зазначалось вище, у своїх поясненнях від 27.05.2024 просив розглядати справу за його відсутності (а.с.92-93).

Враховуючи викладене, оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представників позивача, відповідача-2 і третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останніх за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, стягнути з відповідачів сплачений судовий збір. Представник відповідача-1 заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

27.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області протиправно, поза межами своїх повноважень, передало у комунальну власність Новогуйвинської територіальної громади землі лісогосподарського призначення, незаконно змінивши їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, які належать до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області, представницьким органом яких є Житомирська обласна рада, яка і володіє повноваженнями щодо розпорядження такими землями (а.с.1-10, 46-48).

Згідно з відзивом на позовну заяву від 10.04.2021, відповідач-1 вважає висновки та доводи позивача передчасними і необґрунтованими, оскільки державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером: 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га здійснена 16.10.2020 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; підставою розроблення вказаної Технічної документації є: розпорядження КМУ «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» від 31.01.2018 № 60-р, наказ Держгеокадастру України від 21.02.2019 №59, наказ Держгеокадастру України від 13.05.2019 №129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності» та технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Баранівського району Житомирської області. При складанні вказаної Технічної документації не встановлено наявності в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643; дана Технічна документація погоджена та затверджена в територіальних органах Держгеокадастру та не підлягає проходженню обов`язковій державній землевпорядній експертизі. Відповідач-1 вважає, що положення п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» застосовано прокурором помилково. Також відповідач-1 зазначив, що вищевказана земельна ділянка на момент подання позовної заяви не зареєстрована за Житомирською обласною радою або її комунальним лісогосподарським підприємством, відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, а тому взагалі відсутнє будь-яке порушене право таких юридичних осіб (державних органів), інтереси яких захищає орган прокуратури. ДП «Пулинський лісгосп АПК» є дочірнім підприємством, тобто самостійною юридичною особою; єдиний зв`язок між ДП «Пулинський лісгосп АПК» та Житомирським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради у тому, що комунальне підприємство стало засновником іншої юридичної особи, у відомостях серед засновників підприємства відсутня Житомирська обласна рада, також відсутні докази заснування підприємства на базі комунального майна, відсутні рішення Житомирської обласної ради про створення ДП «Пулинський лісгосп АПК» чи про надання згоди на його створення.

Відповідач-1 стверджує, що прокурором не доведено порушення відповідачем інтересів держави; Житомирська обласна рада не є володільцем майна, щодо судового захисту якого звертається прокурор, оскільки фактично право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за співвідповідачем, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а отже обраний прокуратурою спосіб захисту не є ефективним. Також відповідач-1 вказав на те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території однієї сільської ради, а саме Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області та не перебуває у спільній власності територіальних громад, відтак у Житомирської обласної ради відсутнє право комунальної власності на земельну ділянку, що є предметом спору. Житомирська обласна рада не є власником земельних ділянок комунальної власності, поки територіальні громади сіл, селищ, міст не приймуть рішення про об`єднання на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності. Даний позов прокуратури є позовом держави до неї самої (а.с.69-73).

На спростування викладеного відповідачем-1 прокурор подав відповідь на відзив від 12.04.2024 №51-84-2890вих-24, у якій наголосив, що спірні землі знаходяться в користуванні ДП «Пулинський лісгосп АПК», яке є дочірнім підприємством ЖОКАП «Житомироблагроліс», яке в свою чергу засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради. Житомирська обласна рада в силу закону є розпорядником даних земель і діє від імені їх власника територіальної громад сіл, селищ, міст Житомирської області. Дана позовна заява спрямована на відновлення порушених прав власника спірної земельної ділянки, а не постійного користувача, тому її пред`явлено саме в інтересах Житомирської обласної ради, якій належать повноваження на розпорядження вказаними землями в силу закону та яка виступає від імені держави у ролі власника земель. Прокурор наголосив на тому, що лісові екосистеми з їх багатосторонніми корисними функціями необхідно розцінювати як реальний загальносуспільний екологічний капітал і невід`ємну складову національного багатства держави; передача спірної земельної ділянки селищній раді з визначенням категорії земель як землі запасу сільськогосподарського призначення інтересам держави не відповідає, адже призводить до протиправного зменшення площі лісових земель на незабезпечення збереження лісових насаджень. Прокурор також зауважив, що оскільки держава в особі органу місцевого самоврядування - Житомирської обласної ради не приймала рішень щодо відчуження даної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відчужило її без вираження на це волі власника (а.с.77-79).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву від 05.04.2024 №05-20/574 заперечив проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про законність передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність Новогуйвинської селищної ради, що підтверджується Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, Указом Президента України від 15.10.2020 №449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»; наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №62-ОТГ від 15.12.2020 «Про передачу у комунальну власність». Земельна ділянка з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866, площею 2,0902 га перейшла у комунальну власність Новогуйвинської селищної ради на підставі акта приймання-передачі від 15.12.2020. Дана земельна ділянка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, що утворилась після роздержавлення та передачі у колективну власність земель сільськогосподарського підприємства імені Полякова; інформації щодо розташування на ній земель лісового фонду та відповідної правовстановлюючої документації щодо права користування лісогосподарським підприємством цією земельною ділянкою селищна рада не має. З підстав наведеного відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову (а.с.49-53).

Прокурор у відповіді на відзив відповідача-2 від 10.04.2024 №51-84-2751вих-24 зазначив, що викладені останнім доводи не спростовують наведеного у позовній заяві, зокрема, не спростовано факту віднесення спірної земельної ділянки до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області та її перебування в постійному користуванні ДП «Пулинський лісгосп АПК», а відсутність такої інформації в Новогуйвинської селищої ради не свідчить про законність її передачі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області як земель сільськогосподарського призначення в комунальну власність територіальної громади Новогуйвинської селищної ради (а.с.66).

Третя особа у своїх письмових поясненнях від 27.05.2024 підтримала позовні вимоги та повідомила суду, що ДП "Пулинський лісгосп АПК" користується земельними ділянками згідно матеріалів лісовпорядкування за 2012 рік, на території Новогуйвинської селищної ради розташована частина таких земельних ділянок, зокрема 10 виділ 77 кварталу Житомирського лісництва (а.с.92-93).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 16.10.2020 Відділом у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.06.2020, розробленої ТОВ «ЮНЕКС КОНСАЛТІНГ», зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га, місце розташування: Житомирська обл., Житомирський р-н, Головенківська сільська рада, як землі сільськогосподарського призначення (а.с.122-127).

За даними відповідача-1 (а.с.120 і 177 на зворотах), наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено вищезгадану технічну документацію, було вилучено на підставі ухвали слідчого судді у справі №287/320/21 від 16.03.2021 (протокол обшуку від 16.03.2021, а.с.183-191).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.12.2020 №62-ОТГ передано Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1279,7912 га, які розташовані за межами населених пунктів Новогуйвинської селищної об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі. Пунктом 2 даного наказу визначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.13).

Відповідно до цього наказу, за актом приймання-передачі від 15.12.2020, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало з державної власності, а Новогуйвинська селищна рада прийняла у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку площею 2,0902 га з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 як землі запасу сільськогосподарського призначення (а.с.14-17).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки №369955275 від 15.03.2024, №374035807 від 12.04.2024), право комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Новогуйвинською селищною радою не зареєстровано (а.с.18, 80).

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні комунального лісогосподарського підприємства та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради, а відтак ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не мало повноважень на проведення її інвентаризації як земель сільськогосподарського призначення державної власності та подальшої передачі у комунальну власність об`єднаної територіальної громади.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд бере до уваги таке.

Рішенням 15 сесії 23 скликання Житомирської обласної ради від 10.10.2000 було припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися, і визнано їх землями запасу сільських та селищних рад згідно додатка 1; надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду із земель запасу для ведення лісового господарства в розмірах і на умовах згідно додатка 2. Так, Житомирському районному комунальному підприємству «Агролісництво» надано в постійне користування землі лісового фонду із земель запасу сільських/селищних рад Житомирського району для ведення лісового господарства, зокрема 333,2 га (вкриті лісом 313,6, не вкриті лісом 19,6) Головенківської сільської ради, які були в постійному користуванні КСП ім.Полякова (а.с.139-165).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №401 від 30.07.2002 «Про створення дочірніх підприємств Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» та затвердження Статуту підприємства «Житомироблагроліс» скасовано розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації щодо реєстрації Статуту Житомирського районного комунального підприємства «Агролісництво» та цим же розпорядженням створено дочірнє підприємство «Житомирський лісгосп АПК», визнавши його правонаступником Житомирського районного комунального підприємства «Агролісництво» (а.с.136-137).

У 2012 році проведена реорганізація дочірнього підприємства «Житомирський лісгосп АПК» шляхом приєднання до дочірнього підприємства «Червоноармійський лісгосп АПК» на правах лісництва без права юридичної особи (а.с.167).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №455 від 15.12.2011 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення» припинено право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП «Житомирський лісгосп АПК» та цим же розпорядженням зобов`язано оформити право постійного користування земельними лісовими ділянками на території Житомирського району ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», який являється правонаступником ДП «Житомирський лісгосп АПК» (а.с.135).

Наказом Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради від 26.12.2016 №115 перейменовано дочірнє підприємство «Червоноармійський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради на дочірнє підприємство «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, який є правонаступником ДП «Червоноармійський лісгосп АПК, затверджено Статут у новій редакції (а.с.166).

Рішенням 29 сесії 7 скликання Житомирської обласної ради від 18.12.2019 №1772 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок дочірньому підприємству «Пулинський лісгосп АПК» для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг, які перебувають у користуванні вказаного підприємства та розташовані в межах Житомирського району Житомирської області (а.с.169, 138).

Житомирська обласна рада листом від 30.05.2023 №р-5-22/489 повідомила, що погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 не надавалось; рішень про вилучення вищевказаної земельної ділянки з постійного користування ДП «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради обласною радою не приймалось (а.с.19).

ДП «Пулинський лісгосп АПК» надало інформацію (лист від 05.06.2023 №376) про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 станом на 01.06.2023 перебуває у постійному користуванні Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» ДП «Пулинський лісгосп АПК» Житомирське лісництво АПК кв. 77 вид. 10 пл. 1.4 га, на яку на даний час виготовляються правовстановлюючі документи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2012 року, земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями, вік яких на сьогоднішній день становить 62 роки; на земельну лісову ділянку кв. 77 вид. 10 пл. 1.4 га Житомирського лісництва АПК з 2012 року та по теперішній час погодження на вилучення земельної ділянки, а також дозволу на зміну цільового призначення лісгоспом не надавалось (а.с.20).

Згідно матеріалів лісовпорядкування, а саме: викопіювання з планшету, проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирської області Житомирського лісництва за 2013 рік, плану лісонасаджень ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирського лісництва 2012 року, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 вкрита лісовими насадженнями та накладається на 10 виділ 77 кварталу Житомирського лісництва ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» (нині - ДП «Пулинський лісгосп АПК»), площа накладки становить 1,24 га (а.с.21-27).

Факт формування спірної земельної ділянки за рахунок земель 10 виділу 77 кварталу Житомирського лісництва ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» також підтверджується інформацією Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», яким повідомлено, що під час проведення камеральної обробки інформації за допомогою програмного забезпечення та дистанційного зондування аерофотогеодезичним методом було виявлено перетин земельних ділянок площею 1,2400 га. Територію перетину зображено на схемах (а.с.28-30).

З огляду на викладене і те, що Житомирська обласна рада як суб`єкт, що здійснює від імені держави повноваження власника спірних земель, не вжила належних заходів задля захисту та відновлення порушених прав та інтересів держави, що свідчить про її фактичну бездіяльність, прокурором пред`явлено даний позов до суду в інтересах держави в особі вказаного органу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України,прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4ст.53 ГПК Україниунормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.

За положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру",представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч.3ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6,7,13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі№826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі№912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Разом із цим чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Поряд із тим, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковою, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19).

Також суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відображений у постановівід 20.06.2023 у справі №633/408/18, згідно якого втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч.7 ст.41 Конституції України).

Разом із тим процесуальний статус сторін залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включають обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно доКонституції Українивиступати такий орган як прокуратура.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченимиКонституцією Україниправовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

В обґрунтування порушення інтересів держави та підстав їх представництва прокурором у даному випадку останнім зазначено, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері. За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення Житомирської окружної прокуратури до суду з даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вибуття земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність територіальної громади Новогуйвинської селищної ради лісів із комунальної власності територіальної громади Житомирської області, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Лісові екосистеми з їх багатосторонніми корисними функціями необхідно розцінювати як реальний загальносуспільний екологічний капітал і невід`ємну складову національного багатства держави. «Суспільний», «публічний» інтерес в даному випадку полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення вимог закону та права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності. Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля. Прокурор вважає, що за таких обставин даний позов по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном (а.с.7-9, 78).

Відповідно дост.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Зокрема, згідно з ч.2 цієї статті, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Як обґрунтовано у позові, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області передало землю лісового фонду, яка належить до комунальної власності, право на розпорядження якою від імені територіальної громади має Житомирська обласна рада.

Враховуючи викладене, у даному випадку захист інтересів держави в першу чергу має здійснюватися Житомирською обласною радою як суб`єктом, що здійснює від імені держави повноваження власника даних земель.

Так, на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Житомирська окружна прокуратура надіслала Житомирській обласній раді повідомлення від 25.12.2023 №51-84-9311вих-23 про виявлені порушення для вжиття належних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади та держави шляхом пред`явлення відповідного позову; за умови неможливості вжиття відповідних заходів, а також подальшої бездіяльності Житомирською окружною прокуратурою буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування (а.с.31-32).

Житомирська обласна рада зі свого боку направила до прокуратури лист від 03.01.2024 №р-5-21/2, у якому, посилаючись на Статут Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, зазначила про відсутність у неї правових підстав вчиняти зазначені у повідомленні дії, разом із тим не заперечила щодо представництва інтересів держави в її особі з питань, визначених окружною прокуратурою (а.с.33-34).

Отже позивачпроти подання прокурором позову в його інтересах не заперечив, ініціативи щодо самостійного звернення до суду не висловив, про намір ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростував і твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що по-суті вказує на його бездіяльність в цій частині, а відтак і підставність звернення саме прокурора з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що Житомирська обласна рада не вжила жодних заходів щодо захисту та відновлення порушених прав та інтересів держави, суд дійшов до висновку, що заступник керівника Житомирської окружної прокуратури, дотримавшись вимогст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача як розпорядника спірної земельної ділянки.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що даний позов є позовом держави до неї самої, суд зауважує, що підставою для подання прокурором позовної заяви стало незаконне вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення та перевищення повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, який не володіє повноваженнями на розпорядження даною категорією земель. Оскільки держава в особі Житомирської обласної ради рішень щодо спірної земельної ділянки не приймала, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відчужило її без вираження на це волі власника, всупереч ст.ст.149, ч.2 ст.122 ЗК України. Характер спору є таким, що за змістом ст.158 ЗК України може бути розглянутий та вирішений виключно судом, оскільки не лише стосується порушення законодавчо визначеної компетенції державних органів при розпорядженні землею державного лісового фонду, а й свідчить про незаконну передачу такої земельної ділянки на підставі оспорюваного наказу у комунальну власність в особі Новогуйвинської селищної ради.

З підстав наведеного, суд розглядає спір про право між визначеним прокурором на захист інтересів держави у земельній сфері позивачем - Житомирською обласною радою та відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Новогуйвинською селищною радою.

Що ж до тверджень відповідача-1 про можливість третьої особисамостійно здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах, оскільки третя особає самостійною юридичною особою, яка не має жодного відношення до позивача, суд зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа є не власником спірної землі, а є постійним користувачем, відтак не є належним позивачем у даному спорі.

В абзаці першому преамбули Статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, затвердженого в новій редакції рішенням Житомирської обласної ради від 19.05.16 №239, (далі Статут) визначено, що Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (надалі підприємство) засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради (надалі орган управління майном), зареєстроване виконкомом Житомирської міської ради 17.05.04.

Згідно з п.2.1 вказаного Статуту, підприємство створене з метою здійснення державної політики щодо розвитку лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів, одержання прибутку за рахунок задоволення потреб населення в сировині, матеріалах та послугах.

Підприємство є юридичною особою (п.3.1 Статуту). Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, Лісовим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями обласної ради, положеннями по управлінню об`єктами спільної власності, затвердженими рішеннями обласної ради, та цим Статутом, який затверджується органом управління майном (п.3.2 Статуту).

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України (п.4.5 Статуту).

Згідно з п.5.2 Статуту, підприємство здійснює контроль за дотриманням Правил лісокористування і лісовідновлення дочірніми підприємствами; додержанням установленого порядку і Правил ведення державного обліку лісів; використанням земель лісового фонду відповідно до їх цільового призначення і охороною цих земель.

Підприємство координує і контролює діяльність щодо здійснення господарської діяльності, управління, планування господарської діяльності, ведення лісового та мисливського господарства, лісовідновлення, лісорозведення, заготівлі деревини, функціонального використання незаліснених земель і побічних продуктів лісу, вивезення деревини, її переробки, виробництва товарів народного споживання і виробничого призначення із деревини та її відходів, а також використання коштів, створених ним дочірніх підприємств, зокрема, ДП «Червоноармійський лісгосп АПК».

Відповідно дост.63 ГК України(залежно від форм власності, передбачених законом), в Україні можуть діяти підприємства таких видів:приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності);спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. Таким чином, комунальним є підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Частиною 3ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відтак, враховуючи положення Статуту третьої особи,ГК України, а також ст.ст.16,43,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», твердження відповідача-1 про те, що третя особа є самостійною юридичною особою, не пов`язаною з Житомирським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради та позивачем, є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та об`єктивному аналізі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1ст.13 Конституції України,земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст.5 ЛК України).

За змістом ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зіст.7 ЛК України,ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 ЗК України, ч.1ст.17 ЛК України).

Відповідно до п.5 розд.VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (у редакції станом на дату винесення оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За приписамист.47 ЛК України (у редакції станом на дату винесення оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст.48 ЛК України (у редакції станом на дату винесення оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області)).

Як встановлено судом та вже зазначено вище, матеріалами лісовпорядкування, а саме: викопіюванням з планшету, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирської області Житомирського лісництва за 2013 рік, планом лісонасаджень ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирського лісництва 2012 року, а також інформацією ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 вкрита лісовими насадженнями та накладається на 10 виділ 77 кварталу Житомирського лісництва ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», площа накладки становить 1,24 га, та використовується даним підприємством для ведення лісового господарства.

Отже станом на 01.01.2013 спірні землі перебували у постійному користуванні ДП «Червноармійський лісгосп АПК» (нині - ДП «Пулинський лісгосп АПК»).

Також, з огляду на наведені вище положення Статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, затвердженого в новій редакції рішенням Житомирської обласної ради від 19.05.2016 №239, спірні землі знаходяться у користуванні у ДП «Пулинський лісгосп АПК», яке є дочірнім підприємством Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, яке в свою чергу засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-УІ, що набув чинності 01 січня 2013 року визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Отже землі, що перебувають на праві постійного користування у ДП «Пулинський лісгосп АПК», належать до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області, представницьким органом яких є Житомирська обласна рада, яка і володіє повноваженнями на розпорядження такими земельними ділянками.

Згідно з ч.5ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 ЗК Україниунормовано, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.ч.3, 4ст.142 ЗК Українипередбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.149 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (ч.1). Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.2). Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб (ч.4).

Також ч.2 ст.122 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

У матеріалах даної справи відсутня будь-яка інформація щодо погодження на вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду.

Поряд із цим слід відзначити, що при передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Новогуйвинської об`єднаної територіальної громади було змінено цільове призначення земель площею 1,24 га із земель лісогосподарського на землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.20 ЗК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Натомість жодних рішень стосовно зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалося, зміна цільового призначення відбулась без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача та без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст.63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).

Пріоритетність збільшення лісового фонду та необхідність його захисту визначені також Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Указом Президента України від 07.06.2021 №228 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів».

Згідно з положеннями ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особа; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно зі ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Враховуючи вищевстановлені фактичні обставини справи, оскільки спірна земельна ділянка вибула зі спільної власності територіальної громади Житомирської області всупереч встановленого законом порядку, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.12.2020 №62-ОТГ в частині передачі Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га прийнято з порушенням нормЗК України, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (ч.ч.1, 2 6 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Пунктами 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, передбачено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

За приписами ч.ч.1, 10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Пунктом "в"ст.21 ЗК України передбачено, щопорушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Матеріалами справи підтверджено, що до складу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі та переданої в комунальну власність Новогуйвинської селищної ради, незаконно включено лісогосподарські землі загальною площею 1,24 га, що перебувають у власності Житомирської обласної ради. Як наслідок, із комунальної власності незаконно вилучено 1,24 га земель для ведення лісового господарства.

Суд погодився з висновком прокурора про те, що фактичне віднесення спірної земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства до сільськогосподарських земель порушує права Житомирської обласної ради як дійсного власника та унеможливлює реалізацію у повній мірі права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню. Водночас суд зауважує, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Новогуйвинською селищною радою не зареєстровано.

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2ст.152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.2ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуваннюстаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Беручи до уваги, що позивачем рішення про вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду, зміну її цільового призначення та передачу у комунальну власність Новогуйвинської селищної ради не приймалось, зміна цільового призначення відбулась без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача та без погодження з Кабінетом Міністрів України, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірної землі до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірною земельною ділянкою у Новогуйвинської селищної ради, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло.

Більше того, право комунальної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Новогуйвинською селищною радою не зареєстровано, звідки слідує, що Житомирська обласна рада фактично не втратила права на володіння цією земельною ділянкою. Доказів протилежного до матеріалів справи відповідачами не надано.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що у даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду з негаторним позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

У рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що інші доводи та заперечення учасників справи ретельно досліджені, однак не прийняті до уваги, оскільки не спростовують встановлених вище обставин і наведених висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи приписист.129 ГПК України та висновок суду про задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів відповідно до позовних вимог, заявлених до кожного з них, та підлягає стягненню на користь Житомирської обласної прокуратури з відповідача-1 в сумі 4542,00 грн, з відповідача-2 в сумі 1514,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.12.2020 №62-ОТГ в частині передачі Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером: 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822082100:01:000:0866 площею 2,0902 га.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, буд. 45, м. Житомир, Житомирська обл., 10002, ідентифікаційний код 39765513) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 4542,00 грн судового збору.

5. Стягнути з Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Дружби народів, буд. 5, селище Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441, ідентифікаційний код 04348303) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 1514,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.12.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

- заступнику керівника Житомирської окружної прокуратури , Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);

- сторонам , третій особі (до ел.каб.).