Рішення

від 02.12.2024 по справі 908/2559/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа № 908/2559/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 38753952)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 108 939 грн 90 коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 97 016 грн 90 коп. інфляційних втрат, 11 923 грн 00 коп. відсотків річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2559/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2559/24, присвоєно справі номер провадження 27/207/24. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 23.10.2024.

Відповідачем через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано суду відзив на позовну заяву б/н, сформований в системі 14.10.2024 (зареєстрований за вх. № 20194/08-08/24 від 14.10.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне. 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована Запорізька АЕС, віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. Предметом діяльності товариства є, зокрема, виробництво та постачання електричної енергії. Джерелами формування майна товариства є, в тому числі, доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності. Отже, основний дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» отримує з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її філіями атомними електростанціями. З моменту окупації Запорізька АЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. 17.04.2023 на офіційному телеграм-каналі відповідача було повідомлено, що: «Внаслідок збройної агресії рф майно й інфраструктура тимчасово окупованої Запорізької АЕС та інших відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» були пошкоджені або знищені. За попередньою оцінкою, вартість цього майна, будівель, споруд та інфраструктурних об`єктів Компанії сягнула вже 32 млрд грн. Відповідно до розпоряджень Держатомрегулювання від 18 серпня 2022 року, від 10 лютого 2023 року, 08 червня 2023 року, експлуатація енергоблоків ЗАЕС - №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 була обмежена станом «холодний зупин», під час якого реактори не генерують електроенергію. Отже, Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. За офіційними даними Відповідача, обсяг реалізованої електричної енергії за 9 місяців 2022 року знизився на 19,61%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Поряд з цим, Відповідач продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. За офіційними даними АТ «НАЕК «Енергоатом», обсяг реалізованої електричної енергії за 9 місяців 2022 року знизився на 19,61%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Поряд з цим, АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності ЗАЕС жодного доходу. Воєнний стан в Україні поглиблює економічні труднощі, створюючи серйозні перешкоди для відновлення стабільності та розвитку АТ «НАЕК «Енергоатом». Додаткове стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних в умовах воєнного стану ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України, а також може спричинити невиконання АТ «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. Договір поставки товару №471(5)20УК/53-121-01-20-09997 від 21.12.2020 стягнення коштів за яким є предметом спору у даній справі, укладений між Позивачем та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція»), який знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, Запорізька область, вулиця Промислова, 133. При цьому, первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання, листування та інше знаходяться за місцезнаходженням Відповідача: місто Енергодар Запорізька область, вулиця Промислова, 133, в зв`язку з чим Відповідач не має доступу до них.

Позивач подав через підсистему Електронний суд ЄСІТС відповідь на відзив на позовну заяву б/н, сформований в системі 15.10.2024 (зареєстрований за вх. № 20261/08-08/24 від 15.10.2024), відхиляє заперечення відповідача, зазначивши, що відповідачем не враховано, що спірне зобов`язання ним прострочено до настання обставин на які він посилається як форс-мажорні, а від так такі доводи не можна розглядати за належні. Поставка продукції відбулась в період з 29 грудня 2020 року по 09 вересня 2021 року. Як в своєму відзиві вказує сам відповідач оплата мала бути проведена не пізніше 60 календарних днів з дати поставки. Отже, оплату мало бути проведено не пізніше 08 листопада 2021 року. У своєму відзиві відповідач не пояснює яким чином допущене ним прострочення оплати за поставлену продукцію співвідноситься з принципами справедливості, добросовісності та розумності. Доводи щодо зменшення розміру заявлених позивачем трьох процентів річних з простроченої суми не ґрунтуються на вимогах закону, тому є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано контррозрахунку щодо заявлених позивачем вимог. Відповідачем до відзиву не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування зайнятої ним позиції.

Відповідач подав через підсистему Електронний суд ЄСІТС заперечення на відповідь на відзив б/н, сформований в системі 16.10.2024 (зареєстрований за вх. № 20348/08-08/24 від 16.10.2024), зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що поставка повного обсягу товару була здійснена позивачем 09.09.2021. Установлення з 12 березня до 3 квітня 2020 р. (який неоднаразово продовжувався аж до відміни його дії з 24 год. 00 хв. 30.06.2023) на усій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодара, на території якого розташована захоплена рф Запорізька АЕС, припинення робити Запорізької АЕС внаслідок захоплення, є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами. При цьому, відповідач все ж таки віднайшов можливість та фінансові ресурси, та виконав зобов`язання за Договором в повному обсязі. Позивач же, звернувся до суду з позовом у цій справі більше ніж через 2 роки після оплати відповідачем поставленого за Договором товару, в той час, коли робота тимчасово окупованої Запорізька АЕС понад два роки як повністю зупинена. Накладення додаткових обтяжень у вигляді 3% річних в заявленому розмірі на АТ «НАЕК «Енергоатом», яке в теперішній час, в умовах знищення ворогом інфраструктури та об`єктів генерації електричної енергії, відіграє ключову роль у забезпеченні стабільності на ринку електроенергії і, як наслідок, сприяє розвитку економіки держави та опору ворогу, є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, несправедливим щодо Відповідача, а також щодо третіх осіб та може значно ускладнити стале функціонування і навпаки унеможливити виконання певних зобов`язань АТ «НАЕК Енергоатом», єдиним власником якого є Кабінет Міністрів України. Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, враховуючи майновий стан обох сторін, відсутність суми боргу та доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідачем за поставлений по Договору товар, загальний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, враховуючи, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, відповідач вбачає підстави, у випадку задоволення позовних вимог, для зменшення судом розміру заявлених до стягнення 3% річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання до мінімально можливого розміру за вказаних обставин.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 02.12.2024.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (Покупець) укладено договір поставки товару № 471(5)20УК від 09.12.2020 (№ 471(5)20УК/53-121-01-20-09997 від 21.12.2020).

У лютому 2023 року прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до цього Закону утворення товариства (акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") здійснюється шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Постановою від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято рішення про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"/ 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України 11.01.2024 проведено відповідні реєстраційні дії; а саме:

- припинення юридичної особи - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

- державна реєстрація новоутвореної юридичної особи - акціонерного товариства "Націонахгьна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із' державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу -Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар (зазначений в п. 1.1 договору) на загальну суму 3 337 770 грн 00 коп.

Згідно п. 1.2 договору строк поставки товару: грудень 2020 року.

Сума договору складає 2 781 475 грн 00 коп., крім того ПДВ 20%: 556 295 грн 00 коп., загальна вартість договору складає 3 337 770 грн 00 коп. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно п. 3.3 договору оплата Покупцем частини вартості товару суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач ЗВ ВП Складське господарство м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами:

а) видаткова накладна;

б) документ з якості, згідно п. 21 оригінал або копія завірена постальником;

в) рахунок фактура (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору Постачальник зобов`язаний оповістити Покупця про відвантаження товару телеграмою (зв`язком факсиміле, телефонограмою, ЛИСТОМ з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов`язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження; номер договору; кількість місць; одиниця виміру; кількість товару; найменування товару; ціна.

Згідно п. 6.1 договору, приймання товару за якістю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС», В електронному вигляді документ є загальнодоступним і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www..energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82/p/sou_naek_upravinnya_zakupvlyarni_produktc_organzatcya_vhdnogo_kontrolyu_produktc_d 204.

Сторонами, 29.10.2021 укладено додаткову угоду № 4 до договору відповідно до змісту якої з п. 1.1 договору виключено з переліку Товару, який підлягає поставці, дві позиції найменування.

Також, Додатковою угодою № 4 від 29.10. 2021 року пункт 3.1 договору викладено у новій редакції, а саме:

сума договору складає 2 295 031,20 (два мільйони двісті дев`яносто п`ять тисяч тридцять одна грн. 20 коп.) грн, крім того ПДВ 20% - 459 006, 24 грн, загальна вартість договору складає 2 754 037, 44 (два мільйони сімсот п`ятдесят чотири тисячі тридцять сім грн 44 коп.).

На виконання умов договору, Постачальником було належно поставлено товар за договором та зареєстровано податкову накладну.

Відповідач (покупець) здійснив оплату поставленого позивачем товару із простроченням, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив поставку товару в повному обсязі, загальною вартістю 2 754 037 грн 44 коп., що підтверджується видатковими накладними:

Видаткова накладна № 38 від 29 грудня 2020 року на суму 90 450, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 2 від 13 січня 2021 року на суму 200 581, 92 грн з ПДБ.

Видаткова накладна № 7 від 26 лютого 2021 року на суму 241 920, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 15 від 17 березня 2021 року на суму 80 199, 72 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 16 від 17 березня 2021 року на суму 86 313, 60 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 17 від 17 березня 2021 року на суму 143 856, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 12 від 18 березня 2021 року на суму 1 320 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 14 від 18 березня 2021 року на суму 98 802, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 22 від 08 квітня 2021 року на суму 25 826,58 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 23 від 12 квітня 2021 року на суму 14 808,00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 24 від 21 квітня 2021 року на суму 170 545,20 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 25 від 23 квітня 2021 року на суму 242 496, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 26 від 27 квітня 2021 року на суму 61 957, 20 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 27 від 28 квітня 2021 року на суму 205 250, 04 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 28 від 28 квітня 2021 року на суму 102 870, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 29 бід 29 квітня 2021 року на суму 79 560, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 30 від 05 травня 2021 року на суму 111 900,00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 31 від 06 травня 2021 року на суму 54 720,00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 32 від 06 травня 2021 року на суму 45 600, 00 грн з ПДБ.

Видаткова накладна № 33 від 21 травня 2021 року на суму 72 960, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 34 від 21 травня 2021 року на суму 72 960, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 35 від 02 червня 2021 року на суму 59 280, 00 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 36 від 19 серпня 2021 року на суму 127 692,18 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 39 від 31 серпня 2021 року на суму 127 915, 20 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 41 від 09 вересня 2021 року на суму 162 914,40 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 42 від 09 вересня 2021 року на суму 71 339,40 грн з ПДВ.

Будь-яких зауважень відповідача щодо кількості, якості поставленого товару позивач не отримував та матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем зареєстровано податкові накладні:

№ 11 від 29 грудня 2020 року (зареєстровано в ЄРПН 13 січня 2021 року);

№ 2 від 13 січня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 28 січня 2021 року);

№ 2 від 26 лютого 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 15 березня 2021 року);

№ 8 від 17 березня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 29 березня 2021 року);

№ 9 від 17 березня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 29 березня 2021 року).

№ 10 від 17 березня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 29 березня 2021 року);

№ 4 від 18 березня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 13 квітня 2021 року);

№ 7 від 18 березня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 квітня 2021 року);

№ 1 від 08 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 26 квітня 2021 року);

№ 2 від 12 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 26 квітня 2021 року);

№ 3 від 21 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 травня 2021 року);

№ 5 від 23 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 14 травня 2021 року);

№ 6 від 27 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 травня 2021 року);

№ 7 від 28 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 травня 2021 року);

№ 8 від 28 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 травня 2021 року);

№ 9 від 29 квітня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 07 травня 2021 року);

№ 1 від 05 травня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 14 травня 2021 року);

№ 2 від 06 травня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 18 травня 2021 року);

№ 3 від 06 травня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 18 травня 2021 року);

№ 4 від 21 травня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 25 травня 2021 року);

№ 5 від 21 травня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 25 травня 2021 року);

№ 1 від 02 червня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 09 червня 2021 року);

№ 1 від 19 серпня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 14 вересня 2021 року);

№ 4 від 31 серпня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 14 вересня 2021 року);

№ 1 від 09 вересня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 28 вересня 2021 року);

№ 2 від 09 вересня 2021 року (зареєстровано в ЄРПН 28 вересня 2021 року).

Відповідач здійснив повну оплату вартості поставленого товару за наступними платіжними інструкціями:

№ 6331 від 14 квітня 2021 року на суму 90 450, 00 грн.

№ 14136 від 01 вересня 2021 року на суму 241 920, 00 грн.

№ 14148 від 01 вересня 2021 року на суму 64 544,28 грн.

№ 14150 від 01 вересня 2021 року на суму 80199, 72 грн.

№ 15710 від 23 вересня 2021 року на суму 21 769,32 грн.

№ 15718 від 23 вересня 2021 року на суму 143856, 00 грн.

№ 15720 від 23 вересня 2021 року на суму 178 200, 00 грн.

№ 15727 від 23 вересня 2021 року на суму 25 826,58 грн.

№ 15728 від 23 вересня 2021 року на суму 14 649,00 грн.

№ 15730 від 23 вересня 2021 року на суму 64 200,00 грн.

№ 15731 від 23 вересня 2021 року на суму 21 750,00 грн.

№ 15732 від 23 вересня 2021 року на суму 1320, 00 грн.

№ 20539 від ЗО листопада 2021 року на суму 55 894,40 грн.

№ 967 від 05 січня 2022 року на суму 114 650,80 грн.

№ 1023 від 05 січня 2022 року на суму 111 900, 00 грн.

№ 1012 від 05 січня 2022 року на суму 72 960, 00 грн.

№ 1015 від 05 січня 2022 року на суму 72 960, 00 грн.

№ 1017 від 05 січня 2022 року на суму 45 600, 00 грн.

№ 1021 від 05 січня 2022 року на суму 22 381, 92 грн.

№ 1022 від 05 січня 2022 року на суму 4 827,28 грн.

№ 1006 від 05 січня 2022 року на суму 54 720,00 грн.

№ 1972 від 26 січня 2022 року на суму 159,00 грн.

№ 1977 від 26 січня 2022 року на суму 91 816,28 грн.

№ 1949 від 26 січня 2022 року на суму 8 024, 72 грн.

№ 2045 від 26 січня 2022 року на суму 100 000,00 грн.

№ 2288 від 01 лютого 2022 року на суму 105 250, 04 грн.

№ 3375 від 11 лютого 2022 року на суму 209 386, 28 грн.

№ 3378 від 11 лютого 2022 року на суму 79 560, 00 грн.

№ 3353 від 11 лютого 2022 року на суму 11 053, 72 грн.

№ 3468 від 15 лютого 2022 року на суму 59 280, 00 грн.

№ 3471 від 15 лютого 2022 року на суму 59 572,20 грн.

№ 3473 від 15 лютого 2022 року на суму 2 385, 00 грн.

№ 3510 від 15 лютого 2022 року на суму 33 109, 72 грн.

№ 6568 від 18 липня 2022 року на суму 31 201, 20 грн.

№ 6572 від 18 липня 2022 року на суму 162 914,40 грн.

№ 6574 від 18 липня 2022 року на суму 96 714, 00 грн.

№ 6576 від 18 липня 2022 року на суму 71 339,40 грн.

№ 6570 від 18 липня 2022 року на суму 127 692,18 грн.

Всього сплачено 2 754 037 грн 44 коп.

Таким чином, відповідач здійснив повну оплату вартості поставленої йому позивачем продукції, але із простроченням в супереч вимог п. 3.2 договору.

Поставка всього обсягу погодженого умовами договору товару здійснена 09.09.2021 року з одночасним здійсненням реєстрації ПН у ЄРПН, відтак розрахунок мало бути проведено не пізніше 08.11.2021.

Враховуючи здійснення відповідачем часткової сплати вартості товару (948 684,90 грн.), станом на 08.11.2021 року за ним в рамках договору виникла заборгованість в сумі 1805 352,54 грн.

Остаточна сплата вартості всього поставленого в рамках договору товару здійснена 18.07.2022.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 договорів необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після реєстрації лодаткової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем протягом визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки продукції, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не піддягає відокремленню.

Доданими до позову податковими накладними та квитанціями до них підтверджується той факт, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкових накладних та реєстрації їв у ЄРПН.

При цьому, відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/ розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

З огляду на викладене, відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції.

Оскільки на дату настання строку оплати товару податкова накладна вже були виписана та зареєстрована позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що згідно податкових накладних, що мають відмітку контролюючого органу про їх прийняття, та квитанції про реєстрацію даних податкових накладних в ЄРПН, позивачем своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці товару.

Оскільки чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту не визначено, слід зазначити, що з означених дат відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для застосування відповідачем п. 7.8 договору щодо зменшення в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, а відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару, відповідно до розділу 3 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач поставлений товар вчасно не оплатив.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме здійснив поставку товару.

Однак, відповідач здійснив оплату отриманого товару з порушення строку для оплати.

Дослідивши матеріали справи позивач документально підтвердив поставку товару відповідачу в рамках договору № 471(5)20УК від 09.12.2020 (№ 471(5)20УК/53-121-01-20-09997 від 21.12.2020).

Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем товару та факт його прийняття відповідачем.

Як вже було зазначено, поставлений товар був прийнятий відповідачем за кількістю та якістю, без будь-яких зауважень відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3 % річних є правомірним, в межах заявлених позовних вимог. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Більш того, матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2022 (початок військовою агресією Російської Федерації проти України) вже мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором № 471(5)20УК від 09.12.2020 (№ 471(5)20УК/53-121-01-20-09997 від 21.12.2020).

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірних випадків невиконання господарського зобов`язання.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена задовго до настання обставин, на які посилається відповідач, як на форс-мажорні обставини.

Отже, доводи відповідача з приводу впливу форс-мажорних обставин на стан відповідача, суд обґрунтованими визнати не може.

Відповідно до п. 9.3 договору поставки сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення сповістити другу сторону про настання або припинення обставин, що перешкоджають виконанню договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем п. 9.3 договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що зазначені нарахування мають компенсаційний характер, покликаний відшкодувати втрати кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання основного зобов`язань. Їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши договір поставки товару № 471(5)20УК від 09.12.2020 (№ 471(5)20УК/53-121-01-20-09997 від 21.12.2020) і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши даний договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі була здійснена невчасно.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 38753952) 97 016 (дев`яносто сім тисяч шістнадцять) грн 90 коп. інфляційних втрат, 11 923 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 00 коп. відсотків річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено і підписано 09.12.2024

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.