Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/7196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/7196/24

За позовомДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРОРГСИНТЕЗ"простягнення 2 098 872,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Шевченко І.Є.;

від відповідача: Глінський В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7196/24 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київською міської державної адміністрації) (далі також - позивач, Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» (далі також - відповідач, ТОВ «НВП «Укроргсинтез») про стягнення пайового внеску у розмірі 2 098 872,00 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

26.06.2024 та 05.07.2024 відповідачем подано відзив на позов.

09.07.2024 позивач надав відповідь на відзив, а 18.07.2024 від відповідача надійшли заперечення.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 03.10.2024.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголосив перерву до початку дебатів до 14.11.2024.

З урахуванням доводів представників сторін, наведених у судовому засіданні 14.11.2024, суд дійшов висновку про необхідність оголосити перерву до 28.11.2024.

25.11.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд керуючись ст. 207 ГПК України долучив до справи.

У судовому засіданні 28.11.2024 проведено дебати та відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061190311716 (далі - повідомлення про початок будівництва) за адресою: вул. Червоноткацька 67-а, 77, м. Київ.

Замовником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «УКРОРГСИНТЕЗ», об`єкт - реконструкція нежитлової будівлі літ. CXVI, будівель цілісного майнового комплексу літ. CXXXVIII та літ. CXXXVII з влаштуванням комплексу автостоянок.

08.06.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 101210608486 (далі - декларація про готовність об`єкта до експлуатації) за адресою: вул. Черчилля Вінстона (вул. Червоноткацька) 67-а, 77, м. Київ. Замовником визначено ТОВ «НВП «Укроргсинтез», об`єкт - реконструкція нежитлової будівлі літ. CXVI, будівель цілісного майнового комплексу літ. CXXXVIII та літ. CXXXVII з влаштуванням комплексу автостоянок.

Як стверджує позивач, враховуючи те, що реконструкція об`єкта розпочалось у 2019 році, на ТОВ «НВП «Укроргсинтез» було покладено обов`язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутись до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, проте, відповідач знехтував вимогами законодавства та не подав відповідну заяву.

Відповідно до розрахунку, розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, яку відповідач повинен сплатити становить 2 098 872, 00 грн (без ПДВ).

10.11.2023 Департамент направив відповідачу вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва № 050/18-4316 від 07.11.2023. У вказаній вимозі Департамент вимагав від відповідача протягом 10 календарних дній з дня отримання цього листа звернутись із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкту реконструкції з поданням завірених належним чином копій документів, визначених в вимозі.

19.03.2024 Департамент економіки та інвестицій повторно направив відповідачу вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва № 050/08-1143 від 18.03.2024 з проєктом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у двох примірниках. У вказаній вимозі Відповідачу було встановлено строк для підписання та повернення розрахунків для реєстрації із відповідним зверненням, а саме: в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 08.04.2024.

05.04.2024 Департамент економіки та інвестицій отримав від відповідача лист-відповідь № UOS-030424-09 від 03.04.2024 та копії документів, зокрема, технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами віл 17.10.2019.

22.04.2024 Департамент економіки та інвестицій направив відповідачу лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва № 050/08-1640 від 19.04.2024 з проєктом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у двох примірниках.

29.04.2024 Департамент економіки та інвестицій отримав від відповідача лист № UOS-250424-09 від 25.04.2024, в якому останній не погоджується з вимогою № 050/08-1640 від 19.04.2024.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати пайового внеску до прийняття об`єкта в експлуатацію, чим порушив пункт 3.1, абзац 1 пункту 4.1 Порядку, підпункт 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі також - Закон).

Оскільки відповідач порушив вимоги «Прикінцевих та перехідних положень» Закону та не сплатив пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію, то ТОВ «НВП «Укроргсинтез» без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва, а тому, зобов`язаний повернути ці кошти в розмірі 2 098 872, 00 грн на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на наступне:

- в період з 31.01.2019 по 08.06.2021 ним була проведена реконструкція об`єкта містобудування, який, відповідно до належним чином зареєстрованих дозвільних документів, відноситься до підкласу «Стоянки автомобільні криті» класу «Гаражі» відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- відповідач не повинен був брати участь в розвитку інфраструктури, оскільки об`єкт, що був реконструйований відповідачем, звільнений рішенням Київради від участі у розвитку інфраструктури;

- до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники (іншими словами - звільняються від укладення договору та сплати внеску пайової участі) в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, окрім іншого, паркінгів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Судом досліджено правову природу заявлених позивачем до стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 098 872, 00 грн, збережених, на думку позивача, без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування й встановлено наступне.

Абзацом 2 пункту 4.1 «Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (далі також - Порядок) (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) передбачено, що залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь).

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ), підпунктом 3 пункту 13 якого виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020.

Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону зазначено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Вказаний Закон не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020.

Як уже було зазначено вище, відповідач є замовником будівництва за адресою вул. Червоноткацька (станом на сьогодні - вул. Вінстона Черчилля) 67-а, 77, м. Київ.

08.06.2021 відповідач, як замовник будівництва, подав в Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №КВ 1012 10608486 з адресою: вул. Черчилля Вінстона (вул. Червоноткацька) 67-а, 77, м. Київ. Вид спорудженого об`єкта в процесі будівництва не змінився - «Стоянка автомобільна крита».

Отже, в процесі завершених будівельних робіт було здійснено реконструкцію комплексу будівель, основну площу якого займає відкрита автостоянка з навісом, та двома невеликими будиночками, призначеними для обслуговування автостоянки та автомобілів.

Станом на початок здійснення відповідачем будівництва/реконструкції діяв Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київради від 15.11.2016 № 411/1415.

Відповідно до п. 4.2 Порядку, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, окрім іншого, паркінгів.

З метою встановлення наявності підстав для звільнення відповідача від пайової участі відповідно до п. 4.2. Порядку, судом було ретельно досліджено доводи та докази сторін стосовно спорудженого ТОВ «НВП «Укроргсинтез» об`єкту «Стоянка автомобільна крита» (код « 1242.3 за ДК018-2000).

Згідно з п. 2.7 Порядку, паркінг це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Об`єкт містобудування, що називається «Стоянка автомобільна крита» передбачений Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (діяв на момент спорудження об`єкту, втратив чинність з 01.01.2024), в якому є підклас 1242.3 «Стоянки автомобільні криті». При цьому, такий об`єкт містобудування відносився до класу 1242 «Гаражі», що включає: гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки».

Визначення «стоянки автомобільної критої», як підкласу гаражу, як і визначення «гаражу», як загального класу Державний класифікатор не містить.

Проте, визначення об`єкту «Гараж» міститься в Додатку Б до ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України № 44 від 07.02.2007 і введених в дію з 01.08.2007 (далі - ДБН).

В ДБН передбачено, що Гараж це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Враховуючи, що Державний класифікатор будівель та споруд відносить «стоянки автомобільні криті» до класу «гаражі», а окремого, відмінного від «гаражу», визначення «стоянки автомобільної критої» законодавство не передбачає, наведені вище положення Порядку та ДБН свідчать, що чинне законодавство не розрізняє поняття «Паркінг» та «Гараж», до якого, зокрема, віднесені «Стоянки автомобільні криті» (як підклас «Гаражу»), а визначення вказаних термінів/понять є абсолютно тотожним, оскільки визначення поняття «Паркінг», що наведене в рішенні Київради від 15.11.2016 № 411/1415 (з подальшими змінами та доповненнями) на 100% збігається із визначенням «Гараж», що наведено в ДБН.

Схожу правову позицію щодо визначення понять «паркінг» та «гараж» висвітлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/7389/19 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 910/17477/20, у яких зазначено: «Наведені положення Порядку та ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» свідчать, що чинне законодавство не розрізняє поняття «паркінг» та «гараж», а визначення вказаних термінів є абсолютно тотожним.

Таким чином, відповідач, розпочавши в 2019 році реконструкцію стоянки автомобільної критої, що є паркінгом згідно із визначенням, наведеним в Порядку, скористався своїм правом, наданим рішенням Київради від 15.11.2016 №411/1415, не брати участь у розвитку інфраструктури.

Відповідач не звертався до позивача і не подавав документи для укладення договору пайової участі, оскільки пункт 4.2 рішення Київради від 15.11.2016 № 411/1415 (з подальшими змінами та доповненнями) звільнив відповідача від обов`язку сплати пайової участі в розвитку інфраструктури.

Виходячи з класу спорудженого відповідачем в результаті реконструкції об`єкту містобудування, рішенням Київради від 15.11.2016 №411/1415 він був звільнений від участі в розвитку інфраструктури. Відповідно не мав обов`язку звертатись до Департаменту для укладення договору пайової участі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації не довів неправомірність відмови відповідача від пайової участі в розвитку інфраструктури, а виходячи з Порядку, затвердженого Рішенням Київради від 15.11.2016 №411/1415, споруджений Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРОРГСИНТЕЗ" об`єкт фактично підпадає під поняття «паркінг» і звільняється від пайової участі у розвитку інфраструктури. Позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко