Постанова

від 24.03.2025 по справі 910/7196/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2025 р. Справа №910/7196/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Шевченко І.Є.

від відповідача: Глінський В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повний текст складено 09.12.2024)

у справі №910/7196/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез"

про стягнення 2 098 872,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (далі - Товариство) пайового внеску у розмірі 2 098 872,00 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX та не сплатив пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію, без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути ці кошти в розмірі 2 098 872,00 грн, на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Департамент не довів неправомірність відмови відповідача від пайової участі в розвитку інфраструктури, а виходячи з Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (далі - Порядок), споруджений Товариством об`єкт фактично підпадає під поняття "паркінг" і звільняється від пайової участі у розвитку інфраструктури.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Департамент звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невмотивованого та необґрунтованого рішення.

Так, в апеляційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Поле", зокрема, посилається на відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати пайової участі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 апеляційну скаргу Департаменту у справі №910/7196/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7196/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 28.01.2025.

30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7196/24.

У судовому засіданні 12.02.2025 протокольно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 06.02.2025 про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень відповідача та оголошено перерву до 24.03.2025.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.01.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 без змін, а апеляційну скаргу Департаменту - без задоволення.

Так, у відзиві відповідач звертає увагу на забезпечення судом першої інстанції принципу єдності судової практики при розгляді спору, а також на всебічне та об`єктивне застосування місцевим господарським судом положень Порядку, що звільняють паркінги від пайового внеску, та дають деталізоване визначення паркінгу для належного застосування такого звільнення.

Також, відповідач зауважує, що в апеляційній скарзі, наполягаючи на своїх позовних вимогах, позивач жодним чином не звертає увагу на той факт, що він просить суд стягнути з відповідача пайову участь з розмірі 42% від кошторисної вартості будівництва, при встановленому для Києва нормативі в 4%.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

28.01.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

03.02.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

06.02.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано клопотання про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень відповідача.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 24.03.2025 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.01.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ 061190311716 (далі - повідомлення про початок будівництва) за адресою: вул. Червоноткацька 67-а, 77, м. Київ.

Замовником визначено Товариство, об`єкт - реконструкція нежитлової будівлі літ. CXVI, будівель цілісного майнового комплексу літ. CXXXVIII та літ. CXXXVII з влаштуванням комплексу автостоянок.

08.06.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №КВ 101210608486 (далі - декларація про готовність об`єкта до експлуатації) за адресою: вул. Черчилля Вінстона (вул. Червоноткацька) 67-а, 77, м. Київ. Замовником визначено Товариство, об`єкт - реконструкція нежитлової будівлі літ. CXVI, будівель цілісного майнового комплексу літ. CXXXVIII та літ. CXXXVII з влаштуванням комплексу автостоянок.

Як стверджує позивач, враховуючи те, що реконструкція об`єкта розпочалось у 2019 році на Товариство було покладено обов`язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутись до Департаменту з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Проте, відповідач знехтував вимогами законодавства та не подав відповідну заяву.

Відповідно до розрахунку, розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, яку відповідач повинен сплатити становить 2 098 872,00 грн (без ПДВ).

10.11.2023 Департамент направив відповідачу вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 07.11.2023 №050/18-4316. У вказаній вимозі Департамент вимагав від відповідача протягом 10 календарних дній з дня отримання цього листа звернутись з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкту реконструкції з поданням завірених належним чином копій документів, визначених в вимозі.

19.03.2024 Департамент повторно направив відповідачу вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 18.03.2024 №050/08-1143 з проєктом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у двох примірниках. У вказаній вимозі відповідачу встановлено строк для підписання та повернення розрахунків для реєстрації з відповідним зверненням, а саме: в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 08.04.2024.

05.04.2024 Департамент отримав від відповідача лист-відповідь від 03.04.2024 №UOS-030424-09 та копії документів, зокрема, технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами віл 17.10.2019.

22.04.2024 Департамент направив відповідачу лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва від 19.04.2024 №050/08-1640 з проєктом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у двох примірниках.

29.04.2024 Департамент отримав від відповідача лист від 25.04.2024 №UOS-250424-09, в якому останній не погоджується з вимогою від 19.04.2024 №050/08-1640.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати пайового внеску до прийняття об`єкта в експлуатацію, чим порушив пункт 3.1, абзац 1 пункту 4.1 Порядку, підпункт 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон).

Таким чином, оскільки відповідач порушив вимоги "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX щодо сплати пайового внеску до введення об`єкта в експлуатацію, і без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити, як пайовий внесок, у розвиток інфраструктури міста Києва, а тому зобов`язаний повернути ці кошти в розмірі 2 098 872, 00 грн на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Судом першої інстанції досліджено правову природу заявлених позивачем до стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 098 872,00 грн, збережених, на думку позивача, без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування й встановлено наступне.

Абзацом 2 пункту 4.1 Порядку (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) передбачено, що залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту та замовником (далі - договір про пайову участь).

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон), підпунктом 3 пункту 13 якого виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з 01.01.2020.

У той же час, абзацом 2 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону встановлено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Вказаний Закон не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020.

Як зазначалось вище, відповідач є замовником будівництва за адресою вул. Червоноткацька (станом на сьогодні - вул. Вінстона Черчилля) 67-а, 77, м. Київ.

08.06.2021 відповідач, як замовник будівництва, подав до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №КВ 1012 10608486 з адресою: вул. Черчилля Вінстона (вул. Червоноткацька) 67-а, 77, м. Київ. Вид спорудженого об`єкта в процесі будівництва не змінився - "Стоянка автомобільна крита".

Таким чином, в процесі завершених будівельних робіт здійснено реконструкцію комплексу будівель, основну площу якого займає відкрита автостоянка з навісом, та двома невеликими будиночками, призначеними для обслуговування автостоянки та автомобілів.

Станом на початок здійснення відповідачем будівництва/реконструкції діяв Порядок.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, окрім іншого, паркінгів.

З метою встановлення наявності підстав для звільнення відповідача від пайової участі, відповідно до пункту 4.2. Порядку, судовою колегію досліджено доводи та докази сторін стосовно спорудженого Товариством об`єкту "Стоянка автомобільна крита" (код 1242.3 за ДК018-2000).

Пунктом 2.7 Порядку визначено, що паркінг - це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Об`єкт містобудування, що називається "Стоянка автомобільна крита" передбачений Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (діяв на момент спорудження об`єкту, втратив чинність з 01.01.2024), в якому є підклас 1242.3 "Стоянки автомобільні криті". При цьому, такий об`єкт містобудування відносився до класу 1242 "Гаражі", що включає: гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки".

Визначення "стоянки автомобільної критої", як підкласу гаражу, як і визначення "гаражу", як загального класу Державний класифікатор не містить.

Проте, визначення об`єкту "Гараж" міститься в Додатку Б до ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 07.02.2007 №44 і введених в дію з 01.08.2007 (далі - ДБН).

В ДБН передбачено, що "гараж" - це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Враховуючи, що Державний класифікатор будівель та споруд відносить "стоянки автомобільні криті" до класу "гаражі", а окремого, відмінного від "гаражу", визначення "стоянки автомобільної критої" законодавство не передбачає, наведені вище положення Порядку та ДБН свідчать, що чинне законодавство не розрізняє поняття "Паркінг" та "Гараж", до якого, зокрема, віднесені "Стоянки автомобільні криті" (як підклас "Гаражу"), а визначення вказаних термінів/понять є абсолютно тотожним, оскільки визначення поняття "Паркінг", що наведене в рішенні Київради від 15.11.2016 №411/1415 (з подальшими змінами та доповненнями) на 100% збігається з визначенням "Гараж", що наведено в ДБН.

Схожа правова позиція щодо визначення понять "паркінг" та "гараж" наведена у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/7389/19 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №910/17477/20, у яких зазначено: "Наведені положення Порядку та ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" свідчать, що чинне законодавство не розрізняє поняття "паркінг" та "гараж", а визначення вказаних термінів є абсолютно тотожним.

Отже, відповідач, розпочавши в 2019 році реконструкцію стоянки автомобільної критої, що є паркінгом згідно із визначенням, наведеним в Порядку, скористався своїм правом, наданим рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, не брати участь у розвитку інфраструктури.

Відповідач не звертався до позивача і не подавав документи для укладення договору пайової участі, оскільки пункт 4.2 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (з подальшими змінами та доповненнями) звільнив відповідача від обов`язку сплати пайової участі в розвитку інфраструктури.

Виходячи з класу спорудженого відповідачем, в результаті реконструкції об`єкту містобудування, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 останній був звільнений від участі в розвитку інфраструктури. Відповідно не мав обов`язку звертатись до Департаменту для укладення договору пайової участі.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Департамент не довів неправомірність відмови відповідача від пайової участі в розвитку інфраструктури, а виходячи з Порядку споруджений Товариством об`єкт фактично підпадає під поняття "паркінг" і звільняється від пайової участі у розвитку інфраструктури, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Департаменту задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Департамент.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/7196/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Матеріали справи №910/7196/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.04.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран