Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/5013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/5013/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний"

про стягнення 7914361,04 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи

від позивача: Сизоненко С.В.

від відповідача:Трещов А.О.

від третьої особи: Пахомів І.Ю.

У судовому засіданні 25.11.2024 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7914361,04 грн заборгованості за договором від 12.11.2015 № 05112015, в тому числі: 5761720 грн 07 коп. основного боргу, 254762 грн 95 коп. 3 % річних та 1897878 грн 03 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 12.11.2015 № 05112015 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 5761720 грн 07 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 254762 грн 95 коп. 3 % річних та 1897878 грн 03 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5013/23 та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.05.2023.

03.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

08.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" та ОСОБА_1 , з огляду на те, що рішення у справі вплине на їхні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 22.05.2023.

22.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшли, сформовані 22.05.2023 заперечення на клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 22.05.2023, відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 05.06.2023.

05.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний", а також суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 10.07.2023.

В системі "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли, сформовані 20.06.2023, заява про ознайомлення з матеріалами справи та заява про долучення документів.

10.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення.

10.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 04.09.2023.

У підготовчому засіданні 04.09.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.09.2023.

25.09.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.09.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 зазначено: "В судове засідання 25.09.2023 з`явилися представники сторін та третьої особи. До початку розгляду справи по суті, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12677/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (ідентифікаційний код 36483471)".

На підставі чого, справу № 910/5013/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7914361 грн 04 коп. заборгованості за договором від 12.11.2015 № 05112015 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/12677/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2024, справу передано судді Івченко А.М. в межах справи № 910/12677/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА".

Ухвалою суду від 12.08.2024 встановлено, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (ідентифікаційний код 36483471) станом на 29.05.2024 (ухвала про передачу справи), станом на 19.07.2024 (протокол передачі справи) та станом на 12.08.2024 не відкрито; ухвалено матеріали справи № 910/12677/23 (910/5013/23), передати уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/5013/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 29.08.2024 справу прийнято до розгляду. Вирішено повторно провести підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 16.09.2024.

16.09.2024 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення до матеріалів справи плану санації.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2024.

22.10.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він підтримує позовні вимоги.

В судовому засіданні 28.10.2024 оголошено перерву до 11.11.2024.

В судовому засіданні 11.11.2024 оголошено перерву до 25.11.2024.

В судовому засіданні 25.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" (постачальник) укладено Договір №05112015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціювання повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д.), комп`ютерну техніку (комп`ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, очищуючі засоби), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначних цим договором.

Згідно п. 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 договору виставлення постачальником покупцеві рахунку-фактури, прийняття покупцем відповідної партії товару, підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних) і подальша його оплата вважається досягненням сторонами згоди в частині номенклатури (предмета і асортименту), кількості, ціни товару. Поставка товару здійснюється постачальником на базисі поставки DDP доставка з оплатою мита) - рампа складу покупця (Україна, Київська область, с. Калинівка, вул. Київська, 49ж) ІНКОТЕРМС 2010, або за будь-якою адресою обумовленою сторонами при узгодженні заявки. Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) покупцем. До моменту підписання покупцем відвантажувальних документів на товар, всі ризики , пов`язані з пошкодженням або втратою товару, несе постачальник.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 10 від 15.12.2021 загальна ціна цього договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Орієнтовна вартість товару за цим договором складає 600000000,00 грн.

Згідно п. 3.5 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 02.03.2018 покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар, визначеного п. 2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Як передбачено п. 3.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.11.2019 покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару, поставленого для продажу через інтернет магазин протягом 30 календарних днів з дати поставки, але в будь-якому випадку, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар, зазначеного в п. 2.9 справжньої угоди. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Відповідно до п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 15.12.2021 договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна сторона не виказує намір у відповідній формі про закінчення дії договору, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік.

У випадку, якщо жодна із сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації договору, договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п. 9.4 договору).

Позивач поставив відповідачу товару, що підтверджується поданими до матеріалів справи видатковими накладними: № 7840 від 19.11.2021 на суму 20293,00 грн, № 7984 від 26.11.2021 на суму 639600,00 грн, № 8091 від 02.12.2021 на суму 20293,00 грн, № 8077 від 02.12.2021 на суму 326238,40 грн, № 8264 від 14.12.2021 на суму 2320150,00 грн, № 8286 від 17.12.2021 на суму 1903600,00 грн, № 8422 від 23.12.2021 на суму 2515550,00 грн, № 8499 від 23.10.2021 на суму 1189750,00 грн, № 101 від 12.01.2022 на суму 882844,00 грн, № 360 від 04.02.2022 на суму 536043,75 грн, № 361 від 07.02.2022 на суму 536043,75 грн, № 409 від 08.02.2022 на суму 84034,88 грн, № 454 від 11.02.2022 на суму 64133,88 грн, № 472 від 11.02.2022 на суму 20286,27 грн, № 488 від 15.02.2022 на суму 37816,44 грн, № 551 від 18.02.2022 на суму 26331,34 грн, № 557 від 18.02.2022 на суму 6019,14 грн, № 564 від 21.02.2022 на суму 10258,43 грн, № 566 від 21.02.2022 на суму 12417,30 грн.

Відповідач частково повернув отриманий товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними на повернення: № 1065 від 18.02.2022 на суму 12319,14 грн, № 1257 від 08.06.2022 на суму 131428,12 грн, № 2324 від 15.11.2022 на суму 95122,15 грн, № 2554 від 12.12.2022 на суму 7119,00 грн, № 2555 від 12.12.2022 на суму 1299,78 грн, № 2643 від 21.12.2022 на суму 1299,78 грн, № 45 від 05.01.2023 на суму 77686,33 грн.

Також позивачем до матеріалів справи долучено платіжні інструкції та виписки банку, в підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого товару за період з 14.02.2022 по 22.02.2023.

Сторонами 31.12.2022 було підписано акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2022, яким підтверджено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 6127050,68 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 01.06.2022, в якій просив терміново сплатити прострочену заборгованість та штрафні санкції. Докази направлення в матеріалах справи.

З вище вказаних доказів вбачається, що відповідач частково повернув отриманий товар, частково його оплатив, проте претензію позивача у повному обсязі не задовольнив.

З поданих до суду доказів вбачається, що сума заборгованості за поставлений товар становить 5761720,07 грн. І означена заборгованість виникла з поставленого товару за наступними видатковими накладними: № 8286 від 17.12.2021 на суму 1903600,00 грн, № 8422 від 23.12.2021 на суму 2515550,00 грн, № 8499 від 23.10.2021 на суму 1189750,00 грн, № 101 від 12.01.2022 на суму 882844,00 грн, № 360 від 04.02.2022 на суму 536043,75 грн, № 361 від 07.02.2022 на суму 536043,75 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.5 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 02.03.2018 покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар, визначеного п. 2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Отже, відповідач був зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 90 календарних днів з дати поставки. Так як товар, був поставлений у 2021 році обов`язок з оплати є таким, що настав по всім означеним поставкам.

06.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №7 до Договору №05112015 від 12.11.2015, в якій сторони дійшли згоди викласти п.9.5 договору у наступній редакції: "Постачальник не має права передавати свої права та обов`язки за цим договором третім особам без попереднього письмового узгодження з покупцем. У випадку відступлення права грошової вимоги Акціонерному банку "Південний" відповідно до Договору факторингу №AFF2018-00709 від 03.03.2018, постачальник зобов`язується в термін 5-ти робочих днів з моменту отримання фінансування від фактора за відповідною видатковою накладною , але не пізніше 15 календарних днів до спливу терміну оплати за відповідною видатковою накладною, направити покупцю письмове повідомлення про право відступлення права грошової вимоги факторові за формою Додатку 2 до цього договору за відповідною видатковою накладною".

Крім того, покупець зобов`язується в терміни, передбачені договором, здійснити платіж факторові за відповідною видатковою накладною за умови, що він одержав від постачальника та/або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж, номер та дата видаткової накладної та реквізити рахунку (п. 9.5.2 договору в редакції додаткової угоди № 7).

28.08.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" (клієнт) укладено Договір факторингу №AFF2019-03508, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити за плату факторові права вимоги за договором поставки в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору факторингу для отримання суми фінансування клієнт надає фактору документи, що засвідчують постачання (відвантаження) товару (надання послуг) боржнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса") згідно з Договором №05112015 від 12.11.2015, Гарантійний лист боржника, про що сторони складають Акт прийому-передачі оригіналів документів. З моменту підписання Акту прийому-передачі оригіналів документів, що засвідчують постачання (відвантаження) товару клієнтом, фактор набуває всіх прав грошової вимоги до боржника.

Відповідно до п. 7.1 Договору факторингу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору по 31.12.2019, згідно з графіком погашення, зазначеним у п. 1.3.3 договору, з можливістю продовження строку погашення зобов`язань на умовах, викладених у п.п. 1.3.3.1 - 1.3.3.2 даного договору, з максимальним терміном користування кредитом по 26.11.2020 включно, але зобов`язання, що виникли за цим договором, діють до їх повного виконання сторонами (п. 7.2 Договору факторингу).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (покупцем за Договором №05112015 від 12.11.2015) надано Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку "Південний" згоду вих. №09/13/3 від 13.09.2019 про оформлення договору факторингу, в якій покупець повідомив що він не заперечує щодо оформлення Договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" стосовно Договору №05112015 від 12.11.2015. У разі оформлення договору факторингу покупець зобов`язався визнати банк кредитором за Договором №05112015 від 12.11.2015 щодо права отримання грошових коштів за поставлені товари та сплачувати на користь банку вартість товару після отримання надісланих покупцю повідомлень про відступлення права грошової вимоги.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" надано банку Гарантійний лист вих. №09/13/3 від 13.09.2019, в якому покупець засвідчив, що йому відомо про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" Договору факторингу №AFF2019-03508 від 28.08.2019, згідно з яким постачальник відступив банку право вимоги за Договором №05112015 від 12.11.2015, у зв`язку з чим покупець погоджується з укладенням вказаного договору факторингу та зобов`язується у випадку переходу прав вимоги від постачальника до банку на підставі переданих банку розрахункових документів оплачувати поставлений товар виключно на рахунок постачальника, відкритий в банку; у випадку отримання вимоги банку за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, як власника відступлених майнових прав за Договором №05112015 від 12.11.2015, покупець зобов`язується виконати дану вимогу і перерахувати вказану у ній суму на поточний рахунок банку, зазначений у вимозі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

30.12.2021 на виконання умов Договору факторингу №AFF2019-03508 від 28.08.2019 між банком (фактором) та позивачем (клієнтом) було складено Акт прийому-передачі № 66, за яким позивач передав банку права вимоги до відповідача за видатковими накладними: № 8077 від 02.12.2021, № 8264 від 14.12.2021, № 8286 від 17.12.2021, № 8422 від 23.12.2021, № 8499 від 23.10.2021. Акт прийому-передачі № 67 підтверджує передачу факторові права вимоги за видатковою накладною № 101 від 12.01.2022, акт прийому-передачі від 09.02.2022 № 69 підтверджує передачу прав вимоги за видатковою накладною № 361 від 07.02.2022; акт прийому-передачі №68 від 07.02.2022 - за видатковою накладною № 360 від 04.02.2022.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Після підписання Акту фактор надсилає боржнику повідомлення про відступлені права вимоги (п. 3.2 Договору факторингу).

Відповідно до п. 3.4 Договору факторингу боржник перераховує грошові кошти фактору на умовах Договору № 05112015 від 12.11.2015 та Повідомлення про відступлення.

З матеріалів справи вбачається, що банк надіслав відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за видатковою накладною №8286 від 17.12.2021 на суму 1903600,00 грн., за видатковою накладною №8422 від 23.12.2021 на суму 2515550,00 грн, за видатковою накладною №8499 від 1189750,00 грн, за видатковою накладною №101 від 12.01.2022 на суму 882844,00 грн, за видатковою накладною №360 від 04.02.2022 на суму 536043,75 грн та за видатковою накладною №361 від 07.02.2022 на суму 536043,75 грн. Вказані повідомлення були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи.

Обставини щодо переходу права вимоги від позивача до банку за видатковими накладними: № 8286 від 17.12.2021 на суму 1903600,00 грн, № 8422 від 23.12.2021 на суму 2515550,00 грн, № 8499 від 23.10.2021 на суму 1189750,00 грн, № 101 від 12.01.2022 на суму 882844,00 грн, № 360 від 04.02.2022 на суму 536043,75 грн, № 361 від 07.02.2022 на суму 536043,75 грн були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/4276/23, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, матеріалами справи підтверджено перехід від позивача до третьої особи права вимоги до відповідача за товар, поставлений за договором від 12.11.2015 № 05112015 за видатковими накладними: № 8286 від 17.12.2021, № 8422 від 23.12.2021, № 8499 від 23.10.2021, № 101 від 12.01.2022, № 360 від 04.02.2022, № 361 від 07.02.2022, вартість якого на разі не оплачена у сумі 5761720,07 грн та є предметом цього спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/4276/23, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, корпус Діамант Центр, кімната 321; ідентифікаційний код: 38872265) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код: 36483471) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1; ідентифікаційний код: 20953647) грошові кошти у розмірі 4362062 (чотири мільйони триста шістдесят дві тисячі шістдесят дві) грн 04 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, корпус Діамант Центр, кімната 321; ідентифікаційний код: 38872265) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1; ідентифікаційний код: 20953647) відсотки у розмірі 108937 (сто вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 62 коп. В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" відмовлено.

Суд відзначає, що в рамках даної справи стягується заборгованість саме за тими накладними, право вимоги за якими було відступлено банку, по решті накладних сума основного боргу була сплачена відповідачем в позасудовому порядку.

Отже, у справі № 910/4276/23 на користь банку солідарно стягнуто заборгованість, передану позивачем за договором факторингу, за видатковими накладними, які є предметом даного спору. Оскільки, позивачем заявлено вимогу в даній справі, як кредитором за договором поставки, а не як боржником, що виконав повністю солідарний обов`язок перед банком, суд не вбачає підстав для стягнення боргу у сумі 5761720,07 грн за видатковими накладними (№ 8286 від 17.12.2021, № 8422 від 23.12.2021, № 8499 від 23.10.2021, № 101 від 12.01.2022, № 360 від 04.02.2022, № 361 від 07.02.2022), оскільки, позивач уже не є кредитором відповідача за означеними зобов`язаннями.

Оскільки, позивач передав банку право вимоги боргу, який він просить стягнути з відповідача у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у сумі основного боргу 5761720,07 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1879878,03 грн інфляційних втрат, 254762,95 грн 3% річних за період з 17.02.2022 по 05.01.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, право грошової вимоги за видатковими накладними № 8286 від 17.12.2021 на суму 1903600,00 грн, № 8422 від 23.12.2021 на суму 2515550,00 грн, № 8499 від 23.10.2021 на суму 1189750,00 грн, № 101 від 12.01.2022 на суму 882844,00 грн, № 360 від 04.02.2022 на суму 536043,75 грн, № 361 від 07.02.2022 на суму 536043,75 грн було відступлено позивачем банку, то в позивача відсутнє право нараховувати та стягувати з відповідача 3% та втрати від інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, оскільки, кредитором за цим зобов`язанням є банк, а не позивач.

Проте, з боку відповідача було прострочення виконання грошових зобов`язань за видатковими накладними, право за якими не було відступлено банку.

Суд перевірив розрахунок позивача в означеній частині та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині втрат від інфляції на суму 515610,92 грн, а в частині позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 45684,05 грн.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Сторони не несуть відповідальності за непередбачені збитки, які можуть настати в результаті набрання законної сили актами державних та місцевих органів влади, що змінили чинне законодавство в порівнянні з тим, яке діяло на момент укладення цього договору, або форс-мажорних обставин за умови, якщо зазначені обставини безпосередньо вплинули на виконання відповідною стороною своїх договірних зобов`язань (п. 7.6 договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, …

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем до матеріалів справи подано сертифікати Київської ТПП: № 3000-22-0460 від 25.07.2022 щодо неможливості виконання зобов`язань за договором оренди № 01/02-21 від 01.02.2021, укладеним з ТОВ "Техенерготрейд", який не стосується безпосередньо зобов`язань за договором поставки № 05112015 від 12.11.2015, а тому не є належним доказом у даній справі.

Також відповідач подав сертифікат Київської ТПП від 12.05.2023 № 17/03-4/410 щодо виконання зобов`язань за договором від 12.11.2015 № 05112015 дата настання дії форс-мажорних обставин - з 12.03.2022; дата закінчення - тривають на 12.05.2023.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини як звільняють боржника від відповідальності, так і відстрочують строк виконання боржником зобов`язання (однак, не припиняють зобов`язання).

Втім, відповідачем не надано суду доказів існування форс-мажорних обставин (зокрема, відповідного сертифікату ТПП) станом на дату розгляду справи у суді, тоді як з Сертифікату Київської ТПП №3000-23-2290 вбачається, що в ньому засвідчені обставини форс-мажору, які існували станом на 12.05.2023.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про ненастання строку виконання ним зобов`язання у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Щодо заперечень відповідача про не надання йому всіх документів на товар, передбачених п. 2.9 договору.

Відповідно до п.2.9. Договору, постачальник разом з Товаром зобов`язується передати Покупцеві наступні документи: - оригінал рахунку-фактури із зазначенням Товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії Товару. Рахунок-фактура, який виставляється Постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер та дату укладення цього Договору; - товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; - видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого Товару з кількістю Товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною чистиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою Сторонами в Додатку № 1 до Договору); - копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню Товару). При наступних поставках таких найменувань Товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії. орган видачі), паспорт якості, санітарно- гігієнічне свідоцтво, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні до певного типу Товару відповідно до законодавства України; - інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю Товару; інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю Товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України).

Відповідно до п. 4.4. Договору, претензії по кількості/якості Товару (партії) Товару, або по недолікам проданого Товару направляються Покупцем Постачальнику з урахуванням встановлених строків позовної давності (по комплектності і якості) і розглядаються Постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання. Протягом цього ж строку Сторони обумовлюють умови заміни (повернення вартості) по Товару неналежної якості. Уразі передачі Товару (партії Товару) неналежної якості Покупець має права, передбачені ст.678 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4.8. Договору, у разі поставки некомплектного товару Покупець має право вимагати від постачальника на свій розсуд: або пропорційного зменшення ціни, або доукомплектування товару в термін до 7 календарних днів з дати повідомлення постачальника про некомплектність товару.

Відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача з приводу не надання йому товаросупровідних документів на товар, передбачених п. 2.9 договору у строки, встановлені договором. В зв`язку з чим заперечення відповідача визнають судом не обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про відмову в позові, в зв`язку з затвердженням плану санації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/3368/24 від 24.04.2024, яка набрала законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, затверджено план санації ТОВ "Дієса" до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням зборів кредиторів, яке оформлено протоколом від 15.03.2024 № 1, терміном дії 60 місяців. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин", включений до плану санації з даними про заборгованість в сумі 6186723,71 грн (стор. 87 Плану санації).

Суд відзначає, що план санації містить застереження щодо кредиторів ТОВ "АВ Дістрибьюшин" та ПАТ АБ "Південний" - остаточний розмір основного боргу буде встановлений за наслідками судового розгляду справ № 910/4276/23 та № 910/5013/23 або в результаті звірки взаєморозрахунків. За даними бухгалтерського обліку заборгованість ТОВ "Дієса" перед ТОВ "АВ Дістрибьюшин" становить 6186723,71 грн.

Тобто, в самому плані санації відповідач обумовив, що сума заборгованості його перед позивачем має бути визначена за результатами судового розгляду даної справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмовив в позові через затвердження плану санації.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Дістрибьюшин" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, корпус Діамант Центр, кімната 321; ідентифікаційний код 38872265) втрати від інфляції у розмірі 515610 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот десять) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 45684 (сорок п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 05 коп. та судовий збір у сумі 8419 (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 42 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 5761720,07 грн, втрат від інфляції у розмірі 1382267,11 грн, 3 % річних у розмірі 209078,90 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.12.2024

Суддя І.В.Усатенко