Рішення

від 09.12.2024 по справі 911/2523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2523/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Київ-Індустріал»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

20 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Київ-Індустріал» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 786 140,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №250423 на надання послуг автокраном від 25.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 25.10.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а позивачу роз`яснено, що в строк до 25.10.2024 року він має право надіслати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

27 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що постановлена ухвала суду від 02.10.2024 року.

25 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

02 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого, представник позивача послалась на надсилання суду відповіді на відзив на позовну заяву після отримання відзиву на позовну заяву.

Частиною 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, відповідь на відзив на позовну заяву долучена до матеріалів справи.

22 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява, в якій він повідомив про часткову сплату боргу відповідачем.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

25 квітня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Київ-Індустріал (далі відповідач) укладений договір №250423 на надання послуг автокраном (далі договір), згідно з умовами якого, позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги автокраном Liebherr LTM-1120 (120тн) для проведення демонтажних і укріплювальних робіт на об`єкті: міст на км 626+260 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ Харків Довжанський (на м. Ростов-на-Дону), Харківська область, а відповідач зобов`язувався надані послуги прийняти і оплатити.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість послуг за цим договором формується на підставі цін (тарифів), зазначених у відповідних додатках до цього договору, з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг згідно з довідками (рапортами) про виконані роботи (послуги) ф.№ЕБМ-7 (далі за текстом довідки (рапорти)) та зазначається в актах передачі - приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата послуг за договором здійснюється відповідачем в два етапи: попередньої оплати послуг та остаточного розрахунку за надані послуги на підставі актів передачі - приймання наданих послуг.

Пунктом 2.2.1. договору встановлено, що попередня оплата послуг за даним договором сплачується відповідачем на підставі рахунку-фактури, складеного позивачем, не пізніше, ніж за добу до дати початку надання послуг.

Згідно з п. 2.2.2. договору, остаточний розрахунок за надані послуги відповідач здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 (семи) робочих днів з дня підписання акту передачі-приймання наданих послуг. Відповідач зобов`язаний перерахувати позивачу вартість послуг, зазначену у акті передачі - приймання наданих послуг, за мінусом суми попередньої оплати.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2026 р. Договір вважається укладеним, якщо він разом з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору (п. 10.1. договору).

Додатком №2 до договору на надання послуг автокраном №250423 від « 25» квітня 2023 року є тарифи (ціни) на послуги (далі додаток №2), згідно з умовами якого, сторони погодили, що вартість послуг автокраном Liebherr LTM1120 (120тн) або краном з аналогічними характеристиками на об`єкті відповідача розраховується, виходячи з наступних цін (тарифів):

№ п/пНазва послугиОдиниці виміруЦіна послуги в т.ч. ПДВ, грн./за одиницю1.Робота автокрана Liebherr LTM1120 (120тн)1 (одна) машино година4500,00 1 (одна) машино зміна36000,002.Перебазування автокрана Liebherr LTM 1120 (м.Дніпро-м.Ізюм, Харківська обл.- м.Дніпро)1 послуга (грн. для ПН)78000,00

Відповідно до п. 2 додатку №2, приблизна вартість послуг за даним договором за попередніми розрахунками становить 1158000,00 грн. (один мільйон сто п`ятдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 193000,00 грн., та включає: - роботу автокрана Liebherr LTM1120 (120тн) 1080000,00 грн. (240 машино годин); - перебазування автокрана Liebherr LТM1120 (м.Дніпро - м.Ізюм, Харківська обл.- Дніпро) 78000,00 грн. (1 послуга).

Пунктом 3 додатку №2 встановлено, що попередня оплата вартості послуг за даним договором складає 258000,00 грн. (двісті п`ятдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 43000,00 грн., і сплачується відповідачем не пізніше, ніж за добу до дати початку надання послуг.

Подальша попередня оплата здійснюється відповідачем за кожні наступні 10 (десять) машино змін на підставі рахунку-фактури, виставленому позивачем (п. 4 додатку №2).

Згідно з п. 5. додатку №2, остаточна загальна вартість послуг за договором визначається позивачем після закінчення надання послуг за цим договором на підставі всіх довідок (рапортів), які оформлені і підписані уповноваженими представниками сторін, за фактично наданий обсяг послуг та зазначається в актах передачі - приймання наданих послуг. При цьому вартість послуг не може бути меншою за вартість, вказану у п. 3. даного додатку.

Відповідно до п. 6 додатку №2, у разі необхідності продовження надання послуг понад обсяги, визначені у п. 2. додатку №2, або іншим автокраном, ніж зазначений у п.1. даного додатку, відповідач заповнює заяву-замовлення (додаток №1) та сплачує позивачу попередню оплату додатково замовлених послуг у розмірі їх 100% вартості згідно рахунку-фактурі, виставленому позивачем.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на суму 1585500,00,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №121 від 30.04.2023 року, на суму 159000,00 грн.; №130 від 08.05.2023 року, на суму 346500,00 грн.; №134 від 14.05.2023 року, на суму 270000,00 грн.; №139 від 18.05.2023 року, на суму 198000,00 грн.; №143 від 22.05.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №146 від 26.05.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №149 від 31.05.2023 року, на суму 252000,00 грн.

Відповідач надані позивачем послуги сплатив частково, а саме в сумі 1 114 000,00 грн., що підтверджується виписками за рахунками за: 26.04.2023 року; 28.04.2023 року; 10.05.2023 року; 11.05.2023 року; 16.05.2023 року; 23.05.2023 року; 30.05.2023 року, копії яких також долучені до матеріалів матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості №70-12/1 від 07.12.2023 року, в якій просив протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї претензії перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 571 500,00 грн., згідно з умовами договору №250423 від 25 квітня 2023 року.

Відповідач у гарантійному листі №01-29/01/24 від 29 січня 2024 року зобов`язувався оплатити борг до 30 травня 2024 року.

Разом з цим, відповідач грошові кошти позивачу не сплатив, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 471 500,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

25 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти боргу в сумі 471 500,00 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 28 041,60 грн., не заперечував, вважав, що пеня нарахована позивачем без обмежень, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, тому її розрахунок здійснений позивачем помилково. Крім цього, на думку представника відповідача, десять процентів річних є, за своєю правовою природою, штрафом, а статтею 61 Конституції України заборонена подвійна відповідальність за одне й те саме правопорушення, просив зменшити розмір пені до 22 210,72 грн., а розмір десяти процентів річних до 20 286,70 грн.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.2.2. договору, остаточний розрахунок за надані послуги відповідач здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 (семи) робочих днів з дня підписання акту передачі-приймання наданих послуг. Відповідач зобов`язаний перерахувати позивачу вартість послуг, зазначену у акті передачі - приймання наданих послуг, за мінусом суми попередньої оплати.

Згідно з п. п. 3.1.5 п. 3.1. договору, позивач зобов`язаний надати послуги в повному обсязі та з відповідною якістю.

Відповідно до п. п. 3.3.8. п. 3.3. договору, відповідач зобов`язаний підписувати акти передачі - приймання наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання їх від позивача.

Підпунктом 3.3.9. п. 3.3. договору встановлено, що відповідач зобов`язаний своєчасно та в розмірах, передбачених договором, здійснювати платежі на користь позивача.

Згідно з п. 4.2. договору, після завершення надання послуг позивач надає відповідачу акт передачі-приймання наданих послуг, у якому зазначаються надані позивачем послуги та їх вартість за договором.

Відповідно до п. 4.3. договору, відповідач зобов`язаний підписати довідки (рапорти) та акти передачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити позивачу мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим позивачем згідно умов цього договору.

У разі не підписання/безпідставної відмови від підписання довідки (рапорту) та /або акту передачі-приймання наданих послуг позивачем у встановлений у п. 4.3. договору строк, послуги вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем на підставі довідки (рапорту) та/або акту передачі-приймання наданих послуг, підписаного позивачем і підлягають оплаті відповідачем у порядку, встановленому цим договором (п. 4.4. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на суму 1 585 500,00,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №121 від 30.04.2023 року, на суму 159000,00 грн.; №130 від 08.05.2023 року, на суму 346500,00 грн.; №134 від 14.05.2023 року, на суму 270000,00 грн.; №139 від 18.05.2023 року, на суму 198000,00 грн.; №143 від 22.05.2023 року на суму 180000,00 грн.; №146 від 26.05.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №149 від 31.05.2023 року, на суму 252000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, а саме в сумі 1 114 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: №2319 від 26.04.2023 року, на суму 78000,00 грн.; №2323 від 28.04.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №2342 року від 10.05.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №2349 від 11.05.2023 року, на суму 67500,00 грн.; №2353 від 16.05.2023 року, на суму 130500,00 грн.; №2361 від 23.05.2023 року, на суму 135000,00 грн.; №2367 від 30.05.2023 року, на суму 63000,00 грн.; №2368 від 30.05.2023 року, на суму 180000,00 грн.; №2746 від 05.02.2024 року, на суму 100000,00 грн., а також виписками за рахунками за: 26.04.2023 року; 28.04.2023 року; 10.05.2023 року; 11.05.2023 року; 16.05.2023 року; 23.05.2023 року; 30.05.2023 року, копії яких також долучені до матеріалів матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, шо суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

22 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява, в якій він повідомив про часткову сплату боргу відповідачем, а саме в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунками за 21.11.2024, копія якої долучена до матеріалів справи.

Документів, що підтверджували б оплату наданих позивачем відповідачу послуг у повному обсязі, спростовували б доводи представника позивача, або підтверджували б звернення відповідача до позивача щодо невідповідності робіт, зазначених в актах, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 271 500,00 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 222 107,27 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за порушення строків оплати наданих послуг, передбачених цим договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що пеня нарахована позивачем без обмежень у шість місяців, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з цим, відповідно до п. 5.6. договору, нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється за весь час прострочення, без врахування обмежень у шість місяців, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України.

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 року в справі №911/952/22.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (постанови Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18).

Так, розмір пені:

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №143 від 22.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 01 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, суму боргу в розмірі 139500,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 01 червня 2023 року до 27 липня 2023 року становила 25,00%, з 28 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року становила 22,00%, з 15 вересня 2023 року до 26 жовтня 2023 року становила 20,00%, з 27 жовтня 2023 року до 14 грудня 2023 року становила 16,00%, з 15 грудня 2023 року до 14 березня 2024 року становила 15,00%, з 15 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року становила 14,50%, з 26 квітня 2024 року до 13 червня 2024 року становила 13,50%, а з 14 червня 2024 року до 27 серпня 2024 року становила 13,00%, складає 59074,10 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №146 від 26.05.2023 року,

враховуючи період заборгованості з 07 червня 2023 року до 05 лютого 2024 року, суму боргу в розмірі 180000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 07 червня 2023 року до 27 липня 2023 року становила 25,00%, з 28 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року становила 22,00%, з 15 вересня 2023 року до 26 жовтня 2023 року становила 20,00%, з 27 жовтня 2023 року до 14 грудня 2023 року становила 16,00%, а з 15 грудня 2023 року до 05 лютого 2024 року становила 15,00%, складає 47051,75 грн.;

враховуючи період заборгованості з 06 лютого 2024 року до 27 серпня 2024 року, часткову оплату боргу відповідачем 05 лютого 2024 року в розмірі 100000,00 грн., суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 06 лютого 2024 року до 14 березня 2024 року становила 15,00%, з 15 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року становила 14,50%, з 26 квітня 2024 року до 13 червня 2024 року становила 13,50%, а з 14 червня 2024 року до 27 серпня 2024 року становила 13,00%, складає 12308,20 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №149 від 31.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 10 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, суму боргу в розмірі 252000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 10 червня 2023 року до 27 липня 2023 року становила 25,00%; в період з 28 липня 2023 року до 14 вересня 2023 року становила 22,00%, з 15 вересня 2023 року до 26 жовтня 2023 року становила 20,00%, з 27 жовтня 2023 року до 14 грудня 2023 року становила 16,00%, з 15 грудня 2023 року до 14 березня 2024 року становила 15,00%, з 15 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року становила 14,50%, з 26 квітня 2024 року до 13 червня 2024 року становила 13,50%, а з 14 червня 2024 року до 27 серпня 2024 року становила 13,00%, складає 103607,65 грн.,

разом 222 041,70 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд зменшити розмір пені до 22 210,72 грн., у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем та зменшенням прибутку у 2023 році, на підтвердження чого подав суду фінансову звітність малого підприємства від 01.01.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, у справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, у справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, у справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, у справі №902/855/18 від 13.01.2020 року.

Так, як вбачається з фінансової звітності малого підприємства від 01.01.2024 року, чистий прибуток відповідача за 2023 рік склав 558 300,00 грн., а сума в розмірі 55 200,00 грн., на яку послався представник відповідача, є чистим прибутком відповідача за аналогічний період минулого року. Інших документів, що підтверджували б перебування відповідача в скрутному фінансовому становищі в 2024 році, представник відповідача суду не подав.

Разом з цим, звертаючись із позовом до суду, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 471 500,00 грн. боргу. При цьому, просив стягнути 222 107,27 грн. пені. Так, розмір пені є надмірним, у порівнянні із сумою боргу, заявленого позивачем, тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені частково, а саме на 50 %, тому стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 111 020,85 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача десять процентів річних у розмірі 64 491,49 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 28 041,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з п. 5.3. договору, за прострочення оплати наданих послуг, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, сторони досягли згоди про те, що розмір процентів річних складає десять процентів.

За твердженнями представника відповідача, десять процентів річних є штрафом, застосування якого порушує ст. 61 Конституції України, відповідно до якої, подвійна відповідальність за одне й те саме правопорушення не допускається. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив зменшити десять процентів річних до 20 286,70 грн.

Статтею 61 Конституції України, зокрема, встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом з цим, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі №910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки, згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, десять процентів річних:

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №143 від 22.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 01 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, що складає 454 дні, суму боргу в розмірі 139500,00 грн., становлять 17326,44 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №146 від 26.05.2023 року,

враховуючи період заборгованості з 07 червня 2023 року до 05 лютого 2024 року, що складає 244 дні, суму боргу в розмірі 180000,00 грн., становлять 12028,02 грн.;

враховуючи період заборгованості з 06 лютого 2024 року до 27 серпня 2024 року року, що складає 204 дні, часткову оплату боргу відповідачем 05 лютого 2024 року в розмірі 100000,00 грн., суму боргу в розмірі 80000,00 грн., становлять 4459,02 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №149 від 31.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 10 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, що складає 445 днів, суму боргу в розмірі 252000,00 грн., становлять 30678,01 грн.,

разом 64 491,49 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №143 від 22.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 01 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, суму боргу в розмірі 139500,00 грн., індекси інфляції: у червні 2023 року 100,8%; у липні 2023 року 99,4%; у серпні 2023 року 98,6%; у вересні 2023 року 100,5%; у жовтні 2023 року 100,8%; у листопаді 2023 року 100,5%; грудні 2023 року 100,7%; у січні 2024 року 100,4%; у лютому 2024 року 100,5%; у березні 2024 року 100,2%; у квітні 2024 року 100,6%; у травні 2024 року 102,2%; у червні 2024 року 100,0%; у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%, складає 8695,65 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №146 від 26.05.2023 року,

враховуючи період заборгованості з 07 червня 2023 року до 05 лютого 2024 року, суму боргу в розмірі 180000,00 грн., індекси інфляції: у червні 2023 року 100,8%; у липні 2023 року 99,4%; у серпні 2023 року 98,6%; у вересні 2023 року 100,5%; у жовтні 2023 року 100,8%; у листопаді 2023 року 100,5%; грудні 2023 року 100,7%; у січні 2024 року 100,4%, складає 3042,60 грн.;

враховуючи період заборгованості з 06 лютого 2024 року до 27 серпня 2024 року року, часткову оплату боргу відповідачем 05 лютого 2024 року в розмірі 100000,00 грн., суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., індекси інфляції: у лютому 2024 року 100,5%; у березні 2024 року 100,2%; у квітні 2024 року 100,6%; у травні 2024 року 102,2%; у червні 2024 року 100,0%; у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%, складає 3574,07 грн.;

- згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №149 від 31.05.2023 року, враховуючи період заборгованості з 09 червня 2023 року до 27 серпня 2024 року, суму боргу в розмірі 252000,00 грн., індекси інфляції: у червні 2023 року 100,8%; у липні 2023 року 99,4%; у серпні 2023 року 98,6%; у вересні 2023 року 100,5%; у жовтні 2023 року 100,8%; у листопаді 2023 року 100,5%; грудні 2023 року 100,7%; у січні 2024 року 100,4%; у лютому 2024 року 100,5%; у березні 2024 року 100,2%; у квітні 2024 року 100,6%; у травні 2024 року 102,2%; у червні 2024 року 100,0%; у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%, складає 15708,27 грн.,

разом 31 020,59 грн.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 28041,60 грн., тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231,ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 251, 253, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. ч. 2, 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 1, 4 ст. 119, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 1, п. 1 ч. 6 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Київ-Індустріал» про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Київ-Індустріал» (08522, Київська область, Фастівський район, село Червона Мотовилівка(п), вулиця Поповича, 34, ідентифікаційний код 40199217) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 10, квартира 4, ідентифікаційний код 30521888) 271 500,00 грн. (двісті сімдесят одну тисячу п`ятсот грн. 00 коп.) боргу; 111 020,85 грн. (сто одинадцять тисяч двадцять грн. 85 коп.) пені; 64 491,49 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто одну грн. 49 коп.) десяти процентів річних; 28 041,60 грн. (двадцять вісім тисяч сорок одну грн. 60 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 8 625,81 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять п`ять грн. 81 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 09.12.2024 року.

Суддя С. Грабець