Рішення

від 04.12.2024 по справі 389/104/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.12.2024

ЄУН 389/104/24

Провадження №2/389/27/24

Рішення

іменем України

04 грудня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

з участю: представника позивача адвоката Матковської О.С., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ПрАТ «УПСК» - Нелин Т.М.,

встановив:

ТДВ «Колос» 12.01.2024 звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути зі ОСОБА_1 54 383 грн 06 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗАЗ 110206, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТДВ «Колос», під керуванням водія товариства ОСОБА_2 . За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №538628 від 18.09.2023, за результатами розгляду якого постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.10.2023 винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку ТДВ «Колос» повідомило страхову компанію ОСОБА_1 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Для встановлення переліку пошкоджень, отриманих автомобілем марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , експерт страхової компанії здійснив виїзд до пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого склав звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. На підставі даних протоколу, заяви ТДВ «Колос» та звіту експерта ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 14.11.2023 виплатило ТДВ «Колос» страхове відшкодування в розмірі 38576 грн 94 коп. Надалі представник ТДВ «Колос» звернувся до ФОП ОСОБА_3 за послугою ремонту пошкодженого автомобіля, вартість якого склала 92960 грн. Тобто ТДВ «Колос» понесені більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, ніж отримане страхове відшкодування, залишок невідшкодованої вартості ремонту складає 54383 грн 06 коп. При зверненні до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про збільшення розміру страхового відшкодування ТДВ «Колос» було повідомлено, що при розрахунку страхової виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, тому різницю в понесених ТДВ «Колос» витратах повинен відшкодовувати безпосередній винуватець ДТП, а не страхова компанія. Оскільки вина ОСОБА_1 щодо пошкодження транспортного засобу встановлена постановою суду, однак страхове відшкодування не повністю покрило понесені ТДВ «Колос» витрати, тому позивач вважає, що різниця підлягає стягненню з відповідача, як винуватця ДТП.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовуючи тим, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки розмір шкоди, яка була заподіяна під час ДТП, не перевищує розміру страхового ліміту, тому вважає, що позовні вимоги повинні бути пред`явлені до його страхової компанії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 24.07.2024 до участі в даній справі в якості співвідповідача залучено ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Представником страхової компанії подано відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовуючи тим, що ПрАТ «УПСК» на підставі ст.12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило розрахунок та виплатило розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з вирахуванням суми франшизи та суми ПДВ. Вказує, що страховик відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не фактичні витрати на проведення ремонту. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а не фактичні витрати на проведення ремонту, де коефіцієнт фізичного зносу не застосований. Якщо позивачу недостатньо сплаченого страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Крім того звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ, а тому на підставі абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір оціненої шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, зазначивши, що сума страхового відшкодування між ТДВ «Колос» та страховою компанією не узгоджувалася.

Відповідач ОСОБА_1 та представник співвідповідача ПрАТ «УПСК» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Судом встановлено, що постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.10.2023 ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за те, що він 18.09.2023 о 17 год 38 хв по вул.Шкільній,4а в с.Водяне Кропивницького району Кіровоградської області керував транспортним засобом ЗАЗ 110206, державний номерний знак НОМЕР_1 , та при виконанні обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попутно, повертав ліворуч до магазину «Крамниця». В ході ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 17.10.2023.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач ТДВ «Колос» є власником автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_1 є винуватцем ДТП і на час настання ДТП керував автомобілем марки ЗАЗ 110206, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки ЗАЗ 110206, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахованау ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом№ЕР-211534376 від 14.10.2022, зі строком дії з 15.10.2022 до 14.10.2023, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн, майну - 160000 грн, франшиза 3 200 грн.

ТДВ «Колос» 23.10.2023 повідомило ПрАТ «УПСК»про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 18.09.2023, та подало заяву про страхове відшкодування.

Згідно зіЗвітом автотоварознавчогодослідження №476.23ЕSOS_-231024-269562від 31.10.2023вартість відновлювальногоремонту зурахуванням коефіцієнтуфізичного зносуавтомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає 46227 грн 54 коп (з ПДВ на запасні частини та матеріали).

Відповідно до платіжної інструкції №162224670 від 14.11.2023 ПрАТ «УПСК»здійснило виплату страхового відшкодування ТДВ «Колос» в розмірі 38576 грн 94 коп (з вирахуванням розміру франшизи в сумі 3200 грн та розміру ПДВ в сумі 4450 грн 60 коп).

Між ТДВ «Колос» та ФОП ОСОБА_3 , який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії ВО1 №322631 та свідоцтва платника єдиного податку Б №783616, 11.12.2023 укладено договір по наданню послуги з ремонту автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на суму 92960 грн.

На виконання умов вказаного договору ТДВ «Колос» 12.12.2023 перерахувало ФОП ОСОБА_3 92960 грн, яка сплачена без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №11990 від 12.12.2023.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 29.12.2023 робота по ремонту автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконана повністю, на обумовлену в договорі суму.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з винної особи ОСОБА_1 та ПрАТ «УПСК» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 54383 грн 06 коп.

Положення цивільного законодавства свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте з вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Згідно зі ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі ст.3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зокрема у постанові від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Посилання представника відповідача ПрАТ «УПСК» на положення ч.1 ст.1194 ЦК України, відповідно до якої різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням повинна відшкодувати потерпілому особа, винна в ДТП, є довільним трактуванням цієї норми, адже в силу дії ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У вказаних вище постановах Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що іншої норми, яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судом, розмір матеріального збитку, понесений позивачем на відновлення транспортного засобу, становить 92 960 грн, що не перевищує ліміт відповідальності страхової компанії за страховим полісом №ЕР-211534376 від 14.10.2022, який визначений в 160 000 грн. ПрАТ «УПСК» проведено страхову виплату позивачу в розмірі 38576 грн 94 коп, сума якої між сторонами не узгоджувалася, отже невиплачена сума страхового відшкодування в розмірі 54383 грн 06 коп не перевищує встановлений страховий ліміт і не є різницею між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахованау ПрАТ «УПСК», майнова шкода може бути відшкодована особою, яка її завдала, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

З огляду на викладене та враховуючи, що розмір завданих збитків позивачу не перевищує ліміт відповідальності страховика, сума страхового відшкодування між позивачем та страховою не компанією не узгоджувався, тому суд дійшов висновку, що саме відповідач ПрАТ «УПСК» повинен сплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 54383 грн 06 коп за страховим полісом №ЕР-211534376 від 14.10.2022 в межах передбаченого страхового ліміту, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом відхиляються доводи представника відповідача ПрАТ «УПСК» про те, що розмір оціненої позивачем шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю доказів проведення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ, оскільки з договору про надання послуг з ремонту автомобіля від 11.12.2023, рахунку №010 від 11.12.2023 та платіжної інструкції №11990 від 12.12.2023 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку, а сума за ремонт автомобіля була перерахована замовником без ПДВ.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідальність за відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, на підставі положень ч.2 ст.1187 ЦК України покладено на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Сторонами не оспорювалося, що в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 на правовій підставі володів транспортним засобом марки ЗАЗ 110206, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , а отже ОСОБА_1 є зобов`язаною особою.

При цьому, у спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у ст.1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №709/690/21, яка на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає врахуванню судом.

Водночас, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Оскільки розмір шкоди, заподіяної позивачу під час ДТП, не перевищує розміру ліміту відповідальності страховика, і, як вже встановлено судом, в даномувипадку основнийтягар відшкодуваннятакої шкодинесе страховикПрАТ «УПСК»,тому у ОСОБА_1 (винуватцяДТП)відсутній обов`язок з відшкодування шкоди потерпілому в межах страхового ліміту, отже в частині пред`явлених до нього позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача ПрАТ «УПСК» на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 3 028 грн, сплачений ним за подання даного позову до суду.

Керуючись ст.979, 980, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.4,12,13,76,81,82,141,263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» 54 383 (п`ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят три) грн 06 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В частині позовних вимог до ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Колос», місце знаходження: вул.Центральна,2А, с.Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27422, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03758772.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач:Приватне акціонернетовариство «Українськапожежно-страховакомпанія», місце знаходження: вул.Кирилівська,40, м.Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20602681.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2024.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва