Ухвала

від 09.12.2024 по справі 916/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/178/20Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового Меленчук Т.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024р. вх. № ГСОО 2-1635/24 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/178/20

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

До відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Новоселів-53 (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 53; код ЄДРПОУ 40059165)

Про скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2020р., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021р. залишено без змін, провадження у справі №916/178/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Алєксєєвої Олени Олексіївни про скасування реєстраційної дії від 21.12.2016р. про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Нововселів-53 та зобов`язання приватного нотаріуса Алексєєву Олену Олексіївну внести запис про судове рішення до Єдиного державного реєстру закрито.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Нововселів-53 про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Нововселів-53 з 21.12.2016р. задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Нововселів-53 з 21.12.2016р. та вирішено питання щодо судових витрат.

21.10.2024р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла заява від 21.10.2024р. вх. №ГСОО 2-1635/24 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/178/20.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від

21.10.2024р. заяву вх. № ГСОО 2-1635/24 передано на розгляді судді Д`яченко Т.Г.

Листом суду від 21.10.2024р. було повідомлено заявника, шо відповідно до супровідного листа господарського суду Одеської області від 20.06.2024р. матеріали справи №916/178/20 було скеровано до апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням запиту (ухвали) Південно-західного апеляційного господарського суду (994/24 від 20.06.2024р.) та зазначено, що питання про прийняття заяви буде розглянуто судом після повернення матеріалів справи №916/178/20 до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2024р. призначено заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024р. вх. № ГСОО 2-1635/24 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/178/20 до розгляду у судовому засіданні на "18" листопада 2024 р. о 09:30. Повідомлено учасників справи про судове засідання щодо розгляду заяви, призначене на 18.11.2024р. о 09:30.

18.11.2024р. суд оголосив перерву у розгляді заяви по суті, на задоволення клопотання заявника, до 09.12.2024р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/178/20: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Новоселів-53 про судове засідання, яке відбудеться "09" грудня 2024 р. о 10:00.

В обґрунтування поданої заяви, заявником було зазначено суду, що для виконання рішення необхідно змінити порядок виконання.

Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 просила суд змінити порядок виконання рішення суду, шляхом зобов`язання відповідача надати позивачці наказ або розпорядження про поновлення її на роботі.

Також, за текстом поданої заяви, ОСОБА_1 посилалась на ч. 1 ст.331 ГПК України та на ч. 3 ст. 33, ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та подану заяву ОСОБА_1 , господарський суд зазначає наступне.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження.

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені, а підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

За вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Тобто, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

При цьому, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Отже, для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №904/1478/15.

В той же час, порядок виконання рішення - це встановлення у судовому рішенні конкретних заходів та дій, які слід вчинити сторонам, державному виконавцеві, іншим суб`єктам владних повноважень у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно.

Порядок виконання включає в себе визначення способу (заходів) виконання, строку вчинення дій або утримання від них, покладення обов`язку вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Так, наприклад, відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Таким чином, перелік заходів примусового виконання, які може застосувати суд, є невичерпним.

Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень (незалежно від того, чи залучалися вони до участі у справі) можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Забезпечення виконання рішення - це вчинення конкретних дій для надання практичної допомоги у виконанні судового рішення.

При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Сторони повинні виконати рішення добровільно і для цього достатньо рішення чи ухвали суду.

Так, відповідно до поданої заяви, заявник просить суд змінити порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання відповідача надати позивачці наказ або розпорядження про поновлення її на роботі.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, в тому числі змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

При цьому, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Наразі, господарський суд зазначає, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Новоселів-53 є Грачова Олександра Павлівна.

Суд зазначає, що заявником не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, та не обгрунтовано необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення у справі №916/178/20, оскільки рішення суду, яким поновлено Грачову Олександру Павлівну на посаді Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Нововселів-53 з 21.12.2016р., є виконаним згідно до відомостей про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Весна-Новоселів-53, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог заявника в поданій до суду заяві про зміну способу виконання рішення Господарського суду Одеської області у даній справі №916/178/20, у зв`язку з чим вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024р. вх. №ГСОО 2-1635/24 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №916/178/20 - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.12.2024 р.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Т.Г. Д`яченко