Рішення

від 05.12.2024 по справі 918/883/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа № 918/883/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД"

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: представник - Картавенко Олег Володимирович;

від відповідача: представник - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР - ЛОГІСТИК ЗАХІД" (далі - Відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 184 870,92 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- уточнення предмету позову, а саме визначити правильний розмір суми заборгованості.

До господарського суду 01.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та подано суду уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 06.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2024 розгляд справи відкладено на 28.11.2024

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.11.2024 розгляд справи відкладено на 05.12.2024.

Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Представник Позивача у судовому засідання 30.10.2024 підтримав позицію викладену у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судові засідання 06.11.2024, 28.11.2024 та 05.12.2024 представник Відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в електронний кабінет, що підтверджується довідками.

- довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (ухвала суду від 07.10.2024) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 07.10.2024.

- довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (ухвала суду від 28.11.2024) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 28.11.2024.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, яка була отримана останнім 07.10.2024 в електронний кабінет, Відповідач мав подати відзив на позовну заяву до 22.10.2024 включно.

Крім того суд звертає увагу, що Відповідачем відповідно до вимог частини другої статті 119 ГПК України не було подано заяву про продовження строку на подання відзиву до закінчення такого строку (22.10.2024).

Тобто Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною першою статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому суд наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від Відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій відповідно до статті 165 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини дев`ятої статті 165 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі №918/883/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України (у редакції Закону України ?Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами? від 29.06.2023 № 3200-IX) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абзац перший частини шостої статті 6 ГПК України у редакції Закону України ?Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи? від 19.10.2023 № 3424-IX).

Тобто юридична особа (учасник судового процесу), а також адвокат, який представляє її інтереси, згідно з наведеними приписами цього Кодексу зобов`язані зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 920/857/20.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд".

Отже про дату, час та місце проведення засідання з розгляду справи 05.12.2024 Відповідача повідомлялось шляхом надсилання електронного листа в його електронний кабінет.

З огляду на викладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення Відповідача про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки представника Відповідача у судове засідання 05.12.2024 суд не повідомлено.

Частиною першою статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.

26.07.2022 о 07.00 год. на автодорозі М-06546+530 м траси Київ-Чоп за участю транспортного засобу марки "Mercedes-Benz" з номерним знаком НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Fiat Ducato" з номерним знаком НОМЕР_2 який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" під керуванням водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2022 у справі №464/3390/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".

На момент ДТП, яка сталася 26.07.2022 транспортний засіб "Mercedes-Benz" з номерним знаком НОМЕР_1 належав Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД", а винна у ДТП особа за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2022 №464/3390/22 ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД", що підтверджується листом з місця роботи від 22.02.2024.

Тому ОСОБА_1 не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у даному випадку таким суб`єктом є роботодавець, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД".

Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц, в якій, зокрема зазанчено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки -роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Mercedes-Benz" з номерним знаком НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" згідно із полісом №АР/2619816.

Вказаною страховою компанією здійснено виплату Позивачу страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., що становить частину повної вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до Експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ №129 від 17.08.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Fiat Ducato", з номерним знаком НОМЕР_2 , з врахуванням зносу, становить 314 870,92 грн.

Таким чином, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.08.2022 № 8873, яка наявна в матеріалах справи, натомість розмір фактичної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу Позивача в результаті ДТП, становить 314870,92 грн.

З огляду на зазначене, загальна вартість матеріального збитку, який Відповідач повинен відшкодувати становить 184 870,92грн. (314 870,92 -130 000,00).

Наведені обставини стали причиною звернення Позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Нормами статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Також у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.

Таким чином, Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та причинно-наслідковий зв`язок.

За приписами частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою, до якої подано позов, у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За змістом частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою статті 75 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже було встановлено судом, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2022 у справі №464/3390/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення". У матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаної постанови.

Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 314 870,92 грн., а сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн., Позивач звернувся із даним позовом до Відповідача про стягнення з останнього матеріального збитку в сумі 184 870,92грн., завданої внаслідок ДТП.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності всіх елементів правопорушення, передбачених чинним законодавством, необхідних для притягнення Відповідача до відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; доведено вчинення ним правопорушення; його вину; розмір шкоди.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених Позивачем не надав, а також з урахуванням суми страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, нормативно та документально доведені, а тому підлягаю задоволенню повністю в сумі 184 8701,92 грн.

Що ж до поданих Відповідачем доказів, а саме платіжних інструкцій: від 21.12.2023 №83; від 22.12.2023 №94; від 09.01.2024 №119; від 22.01.2024 №138; від 08.02.2024 №162; від 23.02.2024 №192; від 12.03.2024 №235; від 22.03.2024 №255; від 05.04.2024 №294; від 24.04.2024 №337; від 05.05.2024 №360; від 24.05.2024 №404; від 06.06.2024 №435, постанови приватного виконавця Маковецького З.В. про звернення стягнення на заробітну плату та доходи боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні № 73317229, то суд зазначає, що виконавче провадження №73317229 було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого Сихівським районним судом міста Львова на виконання рішення у справі № 464/2484/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" ло ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, яким було задаоволено позовні вимого, яке, у свою чергу, було скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 13.06.2024 у справі № 464/2484/23 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказані обставини свідчать про те, що приватний виконавець, стягувач та боржник повинні вчинити відповідні дії, які є наслідком скасування судового рішення, за яким було відкрито виконавче провадження.

Крім того, з поданих платіжних інструкцій вбачається, що кошти, на які було звернуто стягнення на доходи боржника ( ОСОБА_1 ) акумулювалися на рахунку приватного виконавця (Маковецького З.В.), що, у свою чергу, не може бути доказом перерахування таких коштів Позивачу у даній справі №918/883/24.

Тобто, з урахуванням того, що закумульовані кошити на рахунку приватного виконавця Маковецького З.В. у виконавчому провадженні № 73317229 повинні бути повернуті відповідній осоьі, а саме боржнику, як наслідок скасування судового рішення, на підставі якого було відкрито таке виконавче провадження, суд не вважає, що задовлення позовних вимог у даній справі призведе до подвійної відповідальності Відповідача.

Також у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та 4 000,00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до з частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати Позивача зі сплати судового збору та витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Крім того Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції, а саме 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" (33009, м. Рівне, провулок Робітничий, 3 код ЄДРПОУ 44416127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б, код ЄДРПОУ 33880354) 184 870,92 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 92 копійки) збитків та 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б, код ЄДРПОУ 33880354).

Відповідач (боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ЛОГІСТИК ЗАХІД" (33009, м. Рівне, провулок Робітничий, 3 код ЄДРПОУ 44416127).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.12.2024.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон