Ухвала

від 09.12.2024 по справі 918/471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" грудня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/471/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" про відстрочення виконання рішення суду від 09.09.2024 у справі № 918/471/24

за позовом Антимонопольного комітету України

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка"

про стягнення 13 800 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від стягувача: Є. Прохоров, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

від боржника: В.Шевчук, дов. від 26.10.2023,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (відповідач) про стягнення 6 900 000,00 грн штрафу та 6 900 000,00 грн пені за прострочення строку сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.07.2019 № 52-р/тк.

Рішенням суду від 09.09.2024, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, позов задоволено, стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" 6 900 000,00 грн штрафів та 6 900 000,00 грн пені, які зараховано в дохід загального фонду Державного бюджету України. а також стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" на користь Антимонопольного комітету України 165 600,00 грн судового збору.

19.11.2024 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

18.11.2024 від ПВКФ "Фіалка" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 09.09.2024 у справі № 918/471/24 вказану.

Ухвалою суду від 21.11.2024 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2024.

28.11.2024 від Антимонопольного комітету України надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання судового рішення.

У судове засідання з`явилися представники стягувача та боржника.

Суд, розглянувши заяву про відстрочку виконання судового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

Заява про відстрочку виконання судового рішення обґрунтована тим, що у зв`язку із початком збройної агресії рф проти України, ПВКФ «Фіалка», будучи будівельною компанією із багаторічним досвідом будівельної діяльності, була залучена до процесу будівництва фортифікаційних спору на сході України, у тому числі поблизу зон бойових зіткнень. У ході виконання вказаних договірних зобов`язань ПВКФ «Фіалка» було використано майже всі наявні на підприємстві оборотні грошові кошти з метою закупівлі будівельних матеріалів, паливо-мастильних матеріалів та оплати праці працівників на об`єктах будівництва. Заразом кінцевим строком для проведення розрахунків за виконанні роботи є 31.12.2024. Відтак, як стверджує боржник, після надходження коштів будуть проведені відповідні розрахунки в повному обсязі. У свою чергу, примусове виконання рішення суду у цій справі призведе до блокування рахунків компанії (накладення арешту), що фактично обмежить можливість ПВКФ «Фіалка» в завершенні виконання відповідних договірних зобов`язань по спорудженню фортифікаційних споруд, що поставить під ризик не тільки життєздатність боржника, але й призведе до зриву державних замовлень щодо будівництва фортифікаційних споруд, наслідком чого буде також порушення обороноздатності держави. Ураховуючи викладене, боржник просить суд відстрочити виконання судового рішення на строк до 15.01.2025.

Стягувач, заперечуючи проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення, зазначає, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 10.01.2025, однак при цьому не надає суду належних та допустимих доказів в розумінні положень ГПК України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення. Вказує, що скрутне фінансове становище боржника є результатом його господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, а тому наведені ним обставини не є самостійними та достатніми для відстрочки виконання судового рішення. Також звертає увагу на те, що штрафні санкції за рішенням суду підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача. Надходження коштів в Державний бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, с надзвичайно важливим тощо. Зважаючи на викладене, просить у задоволенні заяви відмовити.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

За ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У силу наведених приписів процесуального законодавства підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язане з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у цій справі.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.

Ураховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України"), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Заразом з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення суд враховує принципи співмірності і пропорційності.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, з відповідача рішенням суду стягнуто 6 900 000,00 грн штрафу та 6 900 000,00 грн пені за прострочення строку сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усього 13 800 000,00 грн.

Оцінивши доводи відповідача, на які він посилається як на підставу для відстрочки виконання судового рішення, суд установив, що останній залучений до процесу будівництва фортифікаційних спору на сході України, на підтвердження чого долучив відповідні договори.

Також боржником обґрунтовано та надано докази на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення суду у цій справі, зокрема, як установлено судом із умов договорів, кінцевим строком проведення розрахунків за фактично виконані роботи є 31.12.2024.

При цьому строк, на який боржник просить суд відстрочити виконання судове рішення, становить фактично один місяць з дня поставлення вказаної ухвали (понад чотири місяці від ухвалення судового рішення), тобто є незначним, а відтак не призведе до суттєвого дисбалансу інтересів сторін.

Ураховуючи вказані обставини, зважаючи на значущість робіт, до яких залучений відповідач, враховуючи розмір суми стягнення та строк, на який відповідач просить відстрочити виконання судового рішення, суд вважає за доцільне застосувати процесуальний інструмент у вигляді відстрочення виконання рішення, який забезпечить інтерес стягувача щодо погашення суми заборгованості в розумні строки та дозволить боржнику виконати свій обов`язок щодо погашення заборгованості з урахуванням його становища.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У силу вимог ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі суд вважає за можливе надати відстрочку у цій справі до 15.01.2025.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.09.2024 у справі № 918/471/24 задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.09.2024 у справі № 918/471/24 до 15.01.2025.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 254-257 ГПК України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 09.12.2024.

Суддя О. Андрійчук