Ухвала

від 02.12.2024 по справі 922/1632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

02 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1632/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490), 3) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, код ЄДРПОУ 00032129) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська область, м. Харків, вулиця Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) про стягнення 354 941 467,28 грн

за участю представників:

стягувача - не з`явився

боржника - Батракової О.Ю.

приватного виконавця - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (відповідач) про стягнення 354 941 467,28 грн, у тому числі: основний борг 260 524 551,62 грн, пеня 64 612 768,17 грн, 3% річних 10 434 732,31 грн та інфляційні втрати 19 369 415,18 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/1632/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська область, м. Харків, вулиця Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 354 941 467,28 грн, у тому числі: основний борг 260 524 551,62 грн, пеня 64 612 768,17 грн, 3% річних 10 434 732,31 грн та інфляційні втрати 19 369 415,18 грн, а також судовий збір - 847 840,00 грн.

На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/1632/24 стягувачу видано наказ від 11.09.2024.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі №922/1632/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, зокрема, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі №922/1632/24 залишено без руху. Витребувано матеріали справи №922/1632/24 із Господарського суду Харківської області.

В той же час, 04.10.2024 до Господарського суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" від боржника надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024), в якій він просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо відкриття виконавчого провадження №76151400 та визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження №76151400 від 26.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) до повернення із Східного апеляційного господарського суду до Господарського суду Харківської області матеріалів справи №922/1632/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повернуто апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі №922/1632/24 заявнику.

При супровідному листі Східного апеляційного господарського суду вих.№03-11/3к від 04.11.2024 до Господарського суду Харківської області повернулись матеріали справи № 922/1632/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) до розгляду. Розгляд скарги призначено на "18" листопада 2024 р. о 12:00 год.

15.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від приватного виконавця Корольова М.А. надійшов відзив на скаргу (вх.№28826), в якому він просить у скарзі відмовити повністю, наполягаючи на тому, що АТ "Харківгаз" не є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якої перевищує 25 відсотків, а тому приватний виконавець Корольов М.А. має право здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2024 року у справі № 922/1632/24, яке набрало законної сили 11 вересня 2024 року. При цьому, приватним виконавцем зазначено, що стягувач надав приватному виконавцю Корольову М.А. заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої долучив докази наявності у боржника - АТ "Харківгаз" відкритого рахунку в АТ "Банк "Кліринговий Дім", місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Борисоглiбська, буд. 5, лiтера А, а також повідомив, що ця інформація стала відома йому з електронної системи Єдиний веб-портал використання публічних коштів, а тому дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №76151400 вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства.

15.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від стягувача надійшло заперечення (вх.№28841), в якому він просить у скарзі відмовити повністю, наполягаючи на тому, що доказів того, що у власності держави перебуває частка більш 25% держави боржником не надано, тому підстави для застосування п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні, а також наполягає що відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має передбачені законом повноваження відкривати виконавче провадження і за місцезнаходженням майна боржника, а тому твердження скаржника щодо права приватного виконавця на відкриття виконавчого провадження виключно лише за місцезнаходженням особи боржника є помилковими і не відповідають дійсності.

18.11.2024 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 18.11.2024 призначено судове засідання з розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) на "02" грудня 2024 р. о 14:40.

Присутній в судовому засіданні представник боржника (скаржника) просив задовольнити скаргу на дії приватного виконавця.

Представник стягувача та приватний виконавець Корольов М.А. в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Вказані ухвали суду від 11.11.2024 та від 18.11.2024 щодо розгляду скарги у цій справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходиться у вільному доступі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Icпaнiї" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення стягувача та приватного виконавця Корольова М.А. про дату, час та місце розгляду скарги, проте їх неявка в дане судове засідання не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги, вислухавши думку представника боржника, судом установлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/1632/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська область, м. Харків, вулиця Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 354 941 467,28 грн, у тому числі: основний борг 260 524 551,62 грн, пеня 64 612 768,17 грн, 3% річних 10 434 732,31 грн та інфляційні втрати 19 369 415,18 грн, а також судовий збір - 847840,00грн.

На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2024 у справі № 922/1632/24, яке набрало законної сили 11.09.2024, стягувачу видано наказ від 11.09.2024.

26.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76151400 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 у справі №922/1632/24 відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Боржник у скарзі просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо відкриття виконавчого провадження №76151400 та визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження №76151400 від 26.09.2024.

Скаргу обгрунтовано тим, що дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76151400 порушують законні права та інтереси боржника та суперечать нормам п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки АТ "Харківгаз" є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"), що підтверджується наступним. Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 року у справі №757/11783/22-к в управління АРМА було передано корпоративні права, а саме цінні папери корпоративні права, що належать на праві власності КОМПАНІЇ ЕРІСВЕЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (ERISWELL TRADING LIMITED, КОМПАНІЇ СОДЕМАН ЛІМІТЕД (SODEMAN LIMITED, КОМПАНІЇ САГАСІТІ ЛІМІТЕД (SAGACITY LIMITED, КОМПАНІЇ САГАСІТІ ЛІМІТЕД (SAGACITY LIMITED, КОМПАНІЇ ХАМГЕЙТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (HUMGATE HOLDINGS LIMITED, КОМПАНІЇ ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED, ТОВ "ЛАСФАНО УКРАЇНА", що в сукупності становить 95,9425% відсотків Статутного капіталу Товариства. Таким чином, АРМА на підставі ухвали слідчого судді набула права на цінні папери та права за цінними паперами. Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, засновником АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" код за ЄДРПОУ 20077720. Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 376 515 500 (100 %). Власником 100 % пакету акцій ДАТ "Чорноморнафтогаз" у кількості 376 515 500 штук є акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В свою чергу, 100 % акцій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" належать Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України. З метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 №429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" прийнято рішення погодитися з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики щодо передачі в управління АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021. Згідно зі статтями 1, 9, 10, 19, 21-1, 22, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 року № 757/11783/22-к, що знаходиться в ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104457558, Розпорядження КМУ № 429-р (у відкритому доступі за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2022- %D1%80#Text), між АРМА та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" укладено договір управління активами (майном) від 05.07.2022 року № 11/2022, який є чинним на даний час, ніким не оспорювався, а тому є обов`язковим до виконання його сторонами (на підтвердження надається лист АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та Деталізацією інформації про блокування ЦП). З урахуванням викладеного вище, АТ "Харківгаз" є юридичні особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз").

Крім того, боржником зазначено, що приватний виконавець Корольов М.А., виконавчим округом якого визначено місто Київ, незважаючи на те, що у виконавчому документі чітко зазначено місцезнаходження боржника, а саме: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, 61109, прийняв рішення про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження "за місцезнаходженням майна боржника" у зв`язку з тим, що стягувач у заяві зазначив, що у боржника наявний відкритий розрахунковий рахунок в АТ "БАНК "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (код ЄДРПОУ 21665382, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5 літ. А).

Боржник вважає, що дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання вищевказаного наказу та відкриття на підставі нього виконавчого провадження № 76151400 вчинено з порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та норм Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме абзацу 3 статті 16, в якому передбачено, що приватний виконавець зобов`язаний утриматися від дій і прийомів, що мають ознаки недобросовісної конкуренції та порушення принципу територіальності, які проявляються шляхом відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження коштів на рахунках боржника, крім виконавчих документів щодо боржника-нерезидента України.

Зазначені твердження боржника суд вважає хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст. 326 ГПК України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Так, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом частини першої ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Щодо застосування п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011).

Відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права визнання, дотримання і захист права власності є обов`язком держави (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року № 24-рп/2008). Конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд (друге речення абзацу одинадцятого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

Згідно з ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності з абз. 7 ч. 6, ч. 7 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

До повноважень Національного агентства віднесено укладення цивільно - правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами (п. 4 ч. 1 ст. 10 цього Закону).

При цьому, за змістом ст. 1 цього Закону, активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими; управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Статтями 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Такі активи, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління такими активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

У разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Дія цієї частини не поширюється на управління активами у виняткових випадках з особливостями, передбаченими цим Законом.

Особливості управління активами у виняткових випадках, встановлені в ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", згідно положень якої у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Винятковими вважаються випадки передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої цієї статті, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) існує ризик збою та/або переривання функціонування таких активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу;

2) існує ризик переривання функціонування підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи.

Після усунення обставин, визначених пунктами 1 або 2 цієї частини (далі - обставини негативного характеру), відповідні активи підлягають передачі в управління у порядку, встановленому частиною другою статті 21 цього Закону, з обов`язковим забезпеченням безперервності управління активами.

Національне агентство повідомляє Кабінет Міністрів України про необхідність застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів:

1) протягом трьох робочих днів з дня надходження визначених абзацом другим частини першої статті 19 цього Закону документів щодо прийняття в управління відповідних активів;

2) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня завершення перевірки, проведеної відповідно до статті 22 цього Закону, під час якої виявлено обставини негативного характеру, визначені пунктами 1 або 2 частини першої цієї статті.

Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від Національного агентства інформації, визначеної частиною другою цієї статті, доручає міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів підприємства, визначеного абзацом першим частини першої цієї статті.

За результатами консультацій, передбачених частиною третьою цієї статті, відповідне міністерство, інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з Національним агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком.

Рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком має містити обґрунтування необхідності застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів, назву підприємства, що визначається управителем таких активів, строк здійснення такого управління, перелік активів, що передаються в управління, а також (за необхідності) доручення іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям щодо вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру та забезпечення управління відповідними активами.

Згідно з ст. 1029 - 1033, 1037, 1045 глави 70 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Управителем може бути суб`єкт підприємницької діяльності. Управитель діє без довіреності.

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Особливості управління цінними паперами встановлюються законом.

Відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов`язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, регулюються Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Отже, наявність ухвали слідчого судді про арешт корпоративних прав із встановленням заборони здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися акціями, означає, що власник акцій тимчасово не може розпоряджатися ними на власний розсуд (їх відчужити, тощо). Арешт активів (акцій) у кримінальному провадженні із встановленням заборони розпоряджатися може бути підставою для передачі активів в управління АРМА відповідно до ухвали слідчого судді. У такому разі управління активами (акціями) здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Враховуючи вищевикладене, боржник помилково ототожнює передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, корпоративних прав АТ "Харківгаз" з передачею їх у власність держави.

При цьому, Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" прямо визначено, що дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

За таких обставин, АТ "Харківгаз" не є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якої перевищує 25 відсотків.

Ураховуючи наведене, приватний виконавець Корольов М.А. має право здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2024 року у справі № 922/1632/24, яке набрало законної сили 11 вересня 2024 року.

Те ж саме стосується і тієї обставини, що АТ "НАК "Нафтогаз України" належить 25,000015% у статутному капіталі АТ "Харківгаз".

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (з наступними змінами) передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 9 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.

Пункт 1 частини другої статті 11 вказаного Закону передбачає, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно АТ "Харківгаз" станом на 05.11.2024 встановлено, що в останньому відсутні відомості про те, що частка держави у статутному капіталі боржника перевищує 25 відсотків.

Долучена боржником до матеріалів справи інформація Національного депозитарію України свідчить про те, що одним із власників цінних паперів АТ "Харківгаз" є АТ "НАК "Нафтогаз України" та його відсоток у статутному капіталі боржника становить 25,000015.

Зі статуту Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вбачається, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет Міністрів України (пункт 15 Статуту).

Пункт 2 статуту встановлює, що Компанія є приватним акціонерним товариством.

Пунктом 7 встановлено, що Компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в установленому законом порядку.

Пункт 9 визначає, що Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити.

Пункт 11 встановлює, що Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновано Компанією або акції/ корпоративні права яких набуті Компанією у власність в інший визначений законом спосіб. Компанія здійснює всі права та виконує всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Передані Компанії акції/корпоративні права господарських товариств може бути відчужено, передано в заставу або обтяжено у будь-який спосіб виключно за рішенням загальних зборів, крім випадків, коли такі відчуження, передача в заставу або інше обтяження заборонено законом.

Отже, не держава володіє акціями АТ "Харківгаз", а АТ НАК "Нафтогаз України", як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера.

Боржник висвітлюючи обставини необхідності застосування п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження не вказав на важливу обставину, а саме на ч. 6 ст. 1032 ЦК України, за якою у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Корпоративні відносини АРМА з боржником діють виключно в межах ч. 6 ст. 1032 ЦК України.

Оскільки АРМА не є власником корпоративних прав, та у даному випадку виконує функції установника управління, зміна власника та перехід права власності не відбулось. Відповідно АРМА не є власником чи управителем.

Поряд з тим, щодо управителя АТ Чорноморнафтогаз, та дію постанов КМУ варто звернути увагу на позиції Верховного Суду викладені у постанові №913/398/16 від 10.07.2020.

Верховний Суд розглядаючи питання 25% держави виснував наступне: …Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (з наступними змінами) передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 9 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.

Пункт 1 частини другої статті 11 вказаного Закону передбачає, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків.

Розділом п`ятим Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 10.06.2016 №1657/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016 за №839/28969, передбачено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

Як зазначив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, при зверненні з заявою про відкриття виконавчого провадження, а отже і при відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області, було сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АТ "Луганськгаз" та встановлено, що в останньому відсутні відомості про те, що частка держави у статутному капіталі боржника перевищує 25 відсотків...

Долучений боржником до матеріалів справи Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства та інформаційна довідка Національного депозитарію України, свідчать про те, що одним із власників цінних паперів АТ "Чорноморнафтогаз" є НАК "Нафтогаз України".

Інших доказів того, що у власності держави перебуває частка більш 25% держави боржником не надано, тому підстави для застосування п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, відсутні.

Щодо підвідомчості суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено дві підстави для прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчих документів: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи; 2) за місцезнаходженням майна боржника. Ці підстави для прийняття виконавчих документів приватним виконавцем до виконання є окремими і в законі визначаються за критерієм їх віднесенням до особи чи до майна: 1) за місцезнаходженням особи боржника (фізичної чи юридичної); 2) за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, приватний виконавець має передбачені законом повноваження відкривати виконавче провадження і за місцезнаходженням майна боржника.

Відтак, твердження боржника щодо права приватного виконавця на відкриття виконавчого провадження виключно лише за місцезнаходженням боржника є помилковими і не відповідають дійсності.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 3.1 ст. 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з ч. 6.1, 6.2 ст. 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, зазначені в п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України на власний вибір для забезпечення своєї господарської діяльності та власних потреб.

Відповідно до ч. 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст. 7 вказаного Закону банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладають клієнти з банками, які їх обслуговують. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється шляхом їх внесення у готівковій формі, а також шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку в банку. Відкинути цю юридичну фікцію означало б, що безготівкові кошти є недосяжними для звернення на них стягнення, оскільки потрібно було б визнати, що вони одночасно всюди й ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною для вчинення виконавчих дій та зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, в якому був відкритий відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка також закріплена в Законі України Про виконавче провадження, в якому йдеться про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Отже, виконавче провадження може бути відкрите за місцезнаходженням безготівкових грошових коштів боржника.

В ч. 4 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З огляду на вказане, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, що також зазначається в роз`ясненні Міністерства юстиції України №23123/16620-33- 18/20.5.1 від 11.06.2018.

Така позиція підтверджена чисельною судовою практикою адміністративних судів (справи №140/182/19, №824/947/18 а, №520/1523/19, №826/16091/18, №160/9377/18, №560/4311/18, №379/1636/18, №420/97/19, №440/383/19, №460/103/19), практикою судів загальної юрисдикції (справа №355/1167/17), практикою господарських судів (справа №910/7534/18, №905/2953/17, №921/757/16 г/7). Спільну позицію всіх судів резюмує також Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15: Верховний Суд зазначає, що оскільки боржник має відкриті рахунки в банківській установі з місцем реєстрації в місті Києві, а подальші дії приватного виконавця в межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, Суд зазначає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт коштів на всіх рахунках боржника-відповідача, відкритих у банківських установах не суперечать нормам законодавства. Таким чином, місцезнаходження грошових коштів у безготівковій формі є місце реєстрації фінансової установи, в якій був відкритий рахунок.

Крім того, суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15: "9.1. Позиція щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду… З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна. Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо)."

Щодо статусу коштів як майна Верховний Суд сформував наступні висновки у постанові №917/1790/20 від 20.12.2023:

"3.42. Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на таке.

3.43.Відповідно до частини 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

3.44.Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особамінвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

3.45.Пунктом 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

3.46.Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15".

Тобто суд вказав, що заявник має довести обставини знаходження майна доказами місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказами фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

У даному випадку в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем зазначено про наявність відкритого розрахункового рахунку боржника в АТ "БАНК "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (код ЄДРПОУ 21665382, Адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5, літ. А).

На підтвердження вказаного факту до заяви стягувачем долучені відповідні підтверджуючі документи. Крім того, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем додані відомості з електронної системи ЄДИНИЙ ВЕБПОРТАЛ ВИКОРИСТАННЯ ПУБЛІЧНИХ КОШТІВ https://spending.gov.ua/ щодо зарахування на рахунок боржника коштів.

Отже, рахунок НОМЕР_1 відкрито, а відповідно і кошти боржника перебувають в АТ "БАНК "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", який знаходиться та зареєстрований за адресою: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5, літера А.

Підсумовуючи вищенаведене та враховуючи, що стягувач подав приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Корольову М.А. заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої долучив докази наявності у боржника - АТ "Харківгаз" відкритого рахунку в АТ "Банк "Кліринговий Дім", місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Борисоглiбська, буд. 5, лiтера А, а також повідомив, що ця інформація стала відома йому з електронної системи Єдиний веб-портал використання публічних коштів, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №76151400 були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право боржника (заявника) не було порушено.

За таких обставин, у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) слід відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, 1, 3, 5, 13, 18, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, ст. 317, ч. 6 ст. 1032 Цивільного кодексу України, ст. 18, 74, 76, 86, 232-235, 326, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вх.№25050 від 04.10.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 02.12.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу складено (підписано) 09.12.2024.

СуддяІ.О. Чистякова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.