Рішення

від 10.12.2024 по справі 636/2147/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2147/24 Провадження № 2/636/1288/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 листопада 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Селевко Т.С.,

розглянувши судовому засіданні в залі суду у м. Чугуєві Харківської області цивільну справу за позовною заявою керівника Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Новопокровка», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в :

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С.М.. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325456200:01:000:0240, площею 3,5432 га, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.09.2021, № 60524993, шляхом її конфіскації в дохід держави та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн., сплачений при пред`явленні позову.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-614 від 22.09.2021 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6325456200:01:000:0240, площею 3,5432 га, яка знаходиться на території Новопокровської селищної ради сільської Чугуївського району Харківської області. 22.09.2021 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, вказану земельну ділянку, спадкодавцем - ОСОБА_2 , за договором оренди землі № БН від 02.01.2012, передано у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Новопокровка, терміном на 7 років.

Згідно з п. 7 угоди про зміни та доповнення до договору оренди землі, строк дії договору до 01.11.2035. Після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі, Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір вважається поновленим після закінчення строку, на який його укладено, на той самий строк на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору, до дати закінчення дії цього Договору.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

Оскільки не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури відчуження набутої частини земельної ділянки протягом року, тому право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Прокурор та Представник Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явились, надали заяви про проведення судового засідання за відсутності представника та підтримання позовних вимог. Адвокат Мазницький М.М. надав заяву про розгляд справи без участі третьої сторони- представника ТОВ «Новопокровка» та ухвалення рішення у відповідності до діючого законодавства, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення судової повістки про виклик у судове засідання на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2021, зареєстровано в реєстрі за № 2-614, набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6325456200:01:000:0240, площею 3,5432 га, яка знаходиться на території Новопокровської селищної ради сільської Чугуївського району Харківської області.

22.09.2021 ОСОБА_1 зареєструвала право власності вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер відомостей про речове право: 44100967, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 60524993 від 22.09.2021, на підтвердження чого надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 366942766 від 22.02.2024 .

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка, передана спадкодавцем ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Новопокровка» строком на 21 рік 1 місяць 22 дні - до 01.11.2035, з автоматичним продовження дії договору з правом пролонгації (договір оренди земельної ділянки від 02.01.2012, зареєстрованого Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6957189 від 10.09.2014, номер запису 6957189, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 15711848 від 11.09.2014, Угода про зміни та доповнення до договору оренди від 24.11.2020).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч.5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

З наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянкою російської федерації.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у вересні 2021 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Новопокровської селищної ради сільської Чугуївського району Харківської області, та протягом року не виконала покладений на неї обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, шоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Невиконання вказаної норми закону відповідно до ст. 140 ЗК України є підставою для припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Чугуївською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15- ц від 23.01.2018.

Поряд із цим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження оспорюваної земельної ділянки також свідчить факт дії на сьогодні договору оренди, укладеного з ТОВ «Новопокровка», строк дії якого до 2035 року.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести всі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого, законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 22.09.2022), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду, а отже позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, , 223, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Новопокровка», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків України НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6325456200:01:000:0240, площею 3,5432 га, яка знаходиться на території Новопокровської селищної ради, Чугуївського району Харківської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.09.2021, індексний номер рішення про державну реєстрацію 60524993 від 22.09.2021, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків України НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Харківської обласної прокуратури, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України. Київ, код 820172, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету- 2800, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім ) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -

Повний текст рішення виготовлений 10.12.2024.