Ухвала

від 09.12.2024 по справі 127/25951/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25951/24

Провадження № 2/127/3688/24

УХВАЛА

09 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши впідготовчому засіданнів залісуду вм.Вінниціцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Редакція газети«33-йканал» прозахист честі,гідності,спростування недостовірноїінформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області є вказана справа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року відкрите провадження в справі, розгляд якої відбувається у порядку загального позовного провадження.

В підготовче засідання позивач та його представник повторно не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені в порядку визначеному чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв до суду не надали.

Представники відповідачів клопотали про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1ст. 44 ЦПК України).

Згідно із ст.196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2ст. 198 ЦПК Українисуд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:1) визначених частиною другоюстатті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другоюстатті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Водночас, згідно із ч. 3ст. 189 ЦПК Українипідготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України).

Тобто чинна редакція п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України передбачає залишення позову розгляду й у підготовчому засіданні. Виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд проводить підготовче засідання за умов, якщо: позивач подав до суду заяву про проведення засідання та розгляд справи за його відсутності тайого нез`явлення не перешкоджає його проведенню та вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість проведення засідання та вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача проведенню засідання та вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про проведення підготовчого засідання та розгляд справи за відсутності позивача).

В підготовче засідання, призначене на 20 листопада 2024 року, ні позивач, ні його представник не з`явилися.

Про вказану дату підготовчого засідання представник позивача був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

В підготовче засідання, призначене на 09 грудня 2024 року, ні позивач, ні її представник повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судова повістка з викликом у судове засідання, призначене на 09 грудня 2024 року, була направлена представнику позивача до його електронного кабінету, що відповідає положенням ч.6 ст.128 ЦПК України, та суд отримав повідомлення про її доставку 21 листопада 2024 року о 8:56:07.

Відповідно доч.8ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Позивачу судова повістка з викликом у судове засідання, яке було призначене на 09 грудня 2024 року, була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на поштову адресу, що зазначена у її позовній заяві. Проте, за даними сайту Укрпошти, конверт із судовою повісткою, адресований їй, повернутий на адресу суду не врученим з відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.4 ст.130 ЦПК України у разі відсутності адресата особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Матеріали справи не містять заяви позивача про зміну місця проживання. Направлення рекомендованої кореспонденції на її дійсну адресу є достатнімдля того, щоб вважати повідомлення належним, оскількиотримання судової повістки адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Як зазначалося, згідно з ч.2 ст.44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що у розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, насамперед, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Загальнообов`язкові процесуальні правила є своєрідною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Водночас ці правила прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

П.3 ч.1 ст.257 ЦПК України сконструйований таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач порушив його права, то такими діями він фактично вказує про небажання розгляду спору.

Крім того слід також зазначити, що у п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України виражає імперативну вказівку суду щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. Повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, державиучасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовіснокористуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, слід зазначити, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Тобто згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність його неявки в засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

В даному випадку наявні усі підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду: сторона позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; неявка позивача у підготовче засідання є повторною; позивач не повідомив причини неявки; від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «33-й канал» про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 10.12.2024.

Суддя: