Постанова
від 03.12.2024 по справі 916/430/24
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/430/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

представники учасників справи участі не прийняли

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 року, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого складено 23.09.2024, в м. Одесі

у справі №916/430/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про стягнення 589 955,83 грн

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради, в якій просило суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 456 277,56 грн; пеню у сумі 106 449,11 грн, 3% річних у сумі 10 478,12 грн; інфляційні втрати у сумі 16 751,04 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24позов задоволено частково; стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 456 277,56 грн, 3% річних у сумі 10 478,12 грн, інфляційні втрати у сумі 16751,04 грн, пеню у сумі 20000 грн та судовий збір у сумі 4 933,34 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання з постачання природного газу у спірний період виконав належним чином, натомість відповідач, в порушення умов типового договору, у встановлений договором строк, спожитий природний газ не оплатив. Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 456 277,56 грн відповідач, згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи та частково визнається відповідачем, суд вважав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки 3% річних, сума яких становить 10 478,12 грн та інфляційних втрат, сума яких становить 16 751,04 грн, суд зазначає, що такі розрахунки є вірними, а вимоги в частині такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 20000грн.

07.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 86 449,11 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 86 449,11 грн, у стягненні яких було відмовлено судом задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що на позивача не покладається обов?язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань.

Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо.

Зменшення розміру пені на 80% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та призначено справу до розгляду на 03.12.2024 об 10:40.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.11.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" адвоката Піун Світлани Петрівни про участь у судовому засіданні по справі №916/430/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС «ВКЗ» задоволено; здійснено розгляд даної апеляційної скарги в режимі відеоконференції у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №5, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, тел. (0482) 301-431.

В судовому засіданні 03.12.2024 представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату ,час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" адвокат Піун Світлана Петрівна на зв`язок не вийшла, в телефонній розмові секретарю судового засідання повідомила про неможливість участі у даному судовому засіданні, при цьому, остання була повідомлена, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підтвердження наявності між сторонами у спірний період відносин з поставки природного газу позивачем надано суду типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (т.1 а.с.144-147), затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2496, відповідно до п.1.3 якого останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно з п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Обставина включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» за точкою обліку з ЕІС кодом 56ZS25B173JGXOEC та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується:

- листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 04.09.2023 3ТОВВИХ-23-12228 (т.1 а.с.24-26);

- інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGXOOZ в Реєстрі споживачів постачальників за ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (т.2 а.с.25-26).

Матеріали справи містять повідомлення про реєстрацію споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGX00Z у попередній газовій добі в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" в дати 29.10.2021 (13 ЕІС кодів точок), 02.12.2021 (13 ЕІС кодів точок), 05.02.2022 (ЕІС код точки 56ZS25B173JGXOEC), 02.12.2022 (ЕІС код точки 56ZS25B173JGXOEC), 01.02.2023 (ЕІС код точки 56ZS25B173JGXOEC), 01.04.2023 (13 ЕІС кодів точок) (т.1 а.с.115-121).

Крім того позивачем також надано суду відомості щодо присвоєння Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради ЕІС-код 56XS000173JGX00Z, а також відомості щодо ЕІС кодів точок, зареєстрованих за відповідачем, серед яких в тому числі (ЕІС код точки 56ZS25B173JGXOEC).

В матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (т.1 а.с.20-23), адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", щодо надання інформації щодо фактичних обсягів споживання природного газу щодо Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради (ЕІС-код 56XS000173JGX00Z) за період з 01 жовтня 2021 по дату видачі довідки.

Листом від 04.09.2023 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (т.1 а.с.24-26) надало скріншоти з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGX00Z (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGX00Z за періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 05.12.2021, з 05.02.2022 по 31.03.2022, з 02.04.2022 по 31.05.2022, з 02.06.2022 по 31.07.2022, з 02.08.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 30.11.2022, з 02.12.2022 по 30.01.2023, з 01.02.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.05.2023, з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023.

Як вбачається з інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGX00Z в реєстрі споживачів постачальників, відповідач був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у листопаді грудні 2021 року, у 2022 році та 2023 році. При цьому у 2022 році за ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" була закріплена одна точка з ЕІС кодом 56ZS25B173JGXOEC, у січні квітні 2023 році вказана точка також була закріплена за позивачем, при цьому у квітні 2023 року додатково за позивачем було закріплено ще 13 точок.

Відповідно до інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000173JGX00Z (т.2 а.с.28-67) останнім спожито:

- у листопаді 2021 року - 29,00500 тис.куб.м.,

- у грудні 2021 року (з 02.12. по 05.12.) - 6,11300 тис.куб.м.,

- у лютому 2022 року - 0,29700 тис.куб.м.,

- у березні 2022 року - 0,20100 тис.куб.м.,

- у квітні 2022 року листопаді 2022 року 0 тис.куб.м.,

- у грудні 2022 року - 0,60600 тис.куб.м.,

- у січні 2023 року 0,37600 тис.куб.м.,

- у лютому 2023 року 0,37400 тис.куб.м.,

- у березні 2023 року 0,08100 тис.куб.м.,

- у квітні 2023 року 11,35900 тис.куб.м.

На підставі означених даних позивачем було складено та виставлено відповідачу рахунки та акти приймання передачі природного газу:

- за листопад 2021 року на суму 487 284 грн,

- за грудень 2021 року на суму 274 757,51 грн,

- за лютий 2022 року на суму 12 456,28 грн,

- за березень 2022 року на суму 12 995,03 грн,

- за грудень 2022 року на суму 41 456,84 грн,

- за січень 2023 року на суму 15 887,14 грн,

- за лютий 2023 року на суму 13 371,80 грн,

- за березень 2023 року на суму 2 422,22 грн,

- за квітень 2023 року на суму 357 688,25 грн.

На підтвердження вартості природного газу у спірний період позивачем до матеріалів справи надано документ "Архів тарифів" за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року, з лютого 2022 року по березень 2022 року, з грудня 2022 року по квітень 2023 року.

На підтвердження часткової оплати відповідачем спожитого природного газу позивачем надано суду лист АТ "Державний ощадний банк України" (т.1 а.с.128-133), в якості додатку до якого банк надав інформацію про надходження на рахунки позивача грошових коштів у сумі 762 041,51 грн, перерахованих відповідачем у період з 01.01.2022 по 28.08.2023. Відповідні платежі були проведені 28.12.2021 та 17.03.2022, що свідчать про оплату відповідачем спожитого природного газу у листопаді та грудні 2021 року в повному обсязі.

При цьому відповідач визнав обставину постачання природного газу позивачем у квітні 2023 року, однак лише на загальну суму 357 688,25 грн.

Доказів оплати заявленої до стягнення вартості природного газу за спірний період матеріали справи не містять.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом.

Оскільки скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 86 449,11 грн, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 456 277,56 грн, 3% річних у сумі 10 478,12 грн, інфляційні втрати у сумі 16 751,04 грн, пеню у сумі 20000 грн та судовий збір у сумі 4 933,34 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати спожитого газу.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно, обгрунтовано, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені до 20000 грн, тобто приблизно на 80%, зважаючи на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною другою статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною другою статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Виходячи з частини 2 статті 265 ГК України та предмету Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Отже, всі відносини між Споживачем та Постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Однак, сторонами було підписано типовий договір, що свідчить про згоду відповідача із умовами купівлі-продажу природного газу у постачальника останньої надії.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі.

Так, на виконання умов договору за періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 05.12.2021, з 05.02.2022 по 31.03.2022, з 02.04.2022 по 31.05.2022, з 02.06.2022 по 31.07.2022, з 02.08.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 30.11.2022, з 02.12.2022 по 30.01.2023, з 01.02.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.05.2023, з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 02.06.2023 по 30.06.2023 позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 1 218 319,07 грн.

Відповідачем було частково сплачено у сумі в 762 041,51 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 456 277,56 грн.

Докази оплати Відповідачем вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Відтак, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений типовим договором, відповідач допустив порушення зобов`язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки 3% річних, сума яких становить 10 478,12 грн та інфляційних втрат, сума яких становить 16 751,04 грн, судова колегія зазначає, що такі розрахунки є вірними, а вимоги в частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судова колегія вважає вірним здійснений позивачем розрахунок пені.

Разом з цим, місцевий господарський суд, враховуючи статус та діяльність відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, вважав за можливе зменшити суму пені до 20 000 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п.88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Судова колегія зазначає, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою. У зв`язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань за поточним роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним;

Відповідач також є неприбутковим організацією, основним видом діяльності якого є регулювання у сферах охорони здоров`я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов`язкового соціального страхування;

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, оскільки сума пені, нарахована відповідно до договору, склала 106 449,11 грн, що становить майже 20% від основного боргу (456 277,56 грн);

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 10478,12 грн, інфляційні втрати у сумі 16751,04 грн;

-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені на 80% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін;

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Одеської області правомірно, обгрунтовано, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені до 20 000 грн.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/430/24 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення03.12.2024
Оприлюднено12.12.2024
Номер документу123638869
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —916/430/24

Постанова від 03.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Щавинська Ю.М.

Рішення від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Щавинська Ю.М.

Ухвала від 26.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Щавинська Ю.М.

Ухвала від 31.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Щавинська Ю.М.

Ухвала від 24.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Щавинська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні