Постанова

від 03.12.2024 по справі 916/1101/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1101/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

представники учасників справи участі не приймали

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 14.10.2024, в м. Одесі

у справі №916/1101/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА"

до відповідача: Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

за участю Одеської обласної прокуратури

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА" звернулося до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області з позовом, в якому просило Господарський суд Одеської області визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду договорів, які визначені для нього ПРРЕЕ, зокрема, такі умови як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку. Відсутність законодавчо встановленої істотної умови в спірному договорі на момент його укладення беззаперечно порушує суб`єктивне право позивача на отримання під час його виконання об`єктивної інформації щодо валідованих обсягів споживання відповідачем електричної енергії та можливості здійснювати планування закупівлі електричної на оптовому ринку з урахуванням даних про стан засобів комерційного обліку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24 у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав оспорюваним договором, оскільки виходячи з наявних матеріалів справи оспорюваний договір станом на час звернення позивача до суду з даним позовом вже виконано, а саме відповідачем спожито поставлену позивачем електричну енергію та здійснено її оплату позивачу у повному обсязі. При цьому, жодних доказів на підтвердження порушення оспорюваним договором суб`єктивного права позивача на отримання під час виконання договору об`єктивної інформації щодо валідованих обсягів споживання відповідачем електричної енергії та можливості здійснювати планування закупівлі електричної на оптовому ринку з урахуванням даних про стан засобів комерційного обліку, позивачем до суду не надано.

Натомість наявні в матеріалах справи підписані позивачем акти приймання-передачі до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 протягом всього періоду дії договору з зазначенням про відсутність претензій з боку обох сторін навпаки свідчать про виконання позивачем зобов`язань за договором, що виключає неможливість отримання ним як інформації щодо валідованих обсягів споживання відповідачем електричної енергії, так і неможливість здійснення планування закупівлі електричної на оптовому ринку.

За таких обставин, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів як сторони оскаржуваного договору у зв`язку з його укладенням (який виконано в повному обсязі протягом всього строку його дії, без будь-яких заперечень до його форми та змісту), і також те, що в разі визнання оспорюваного договору недійсними майнові права позивача буде захищено та відновлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за відсутності встановлення порушення оспорюваним договором прав позивача як учасника такого договору, незалежно від встановлених інших обставин справи, відсутні підстави для задоволення позову у даній справі.

16.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; а також скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 та відмовити у задоволенні клопотання про вступ прокурора у справу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції лише обмежився висновком, що права позивача не є порушеними, не встановивши при цьому, що на момент укладення договору він не відповідав нормам спеціального законодавства (відсутність істотної умови щодо комерційного обліку), а також те, що пред`явлення прокурором позову в інтересах Відповідача (справа №916/4227/23) про визнання додаткових угод до договору недійсними з підстав «ціни» виникає спір щодо обсягів поставленої електричної енергії, що визначається «комерційним обліком». На момент укладення спірного договору по цій справі підстава визнання його недійсним має місце, так як відсутня його істотна умова в силу спеціального закону на момент його укладення, а отже спірний договір є недійсним в силу закону.

Додатково зазначає, що зміст судової практики щодо тлумачення вимог ЗУ «Про публічні закупівлі» (постанова від 24.01.2024р. справа №922/2321/21,), що в поєднанні з висновком ВС у справі №910/1997/18 (постанова від 10.11.2020р.) свідчить про недійсність спірного договору, так як відсутні підстави вважати, що він був би вчинений без включення до нього відповідних положень, щодо порядку її зміни ціни враховуючи специфіку товару; звернення прокурором через два роки після виконання сторонами договору (споживчого договору), з позовом про стягнення з Позивача, нібито, безпідставно набутих коштів, шляхом визнання додаткових угод недійсними, якими сторони погоджували істотні умови - ціну та обсяг постачання з урахуванням законодавчо встановленої специфіки формування ціни на ринку. При цьому розуміючи, що при укладенні договору була відсутня одна з істотних умов договору - «організація комерційного обліку», якою і визначається обсяг спожитої електричної енергії; з метою, захисту свого інтересу щодо правової визначеності у відносинах з Відповідачем по спірному договору, апелянт звернувся саме з позовом про визнання договору про постачання електричної енергії недійсним, без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Щодо задоволення клопотання прокурора про вступ у справу, скаржник стверджує, що спірний договір є виключно господарським договором, відповідач, у відносинах з постачальником електричної енергії, є виключно споживачем. Між ними не виникають організаційно-господарські відносини, їх відносини є виключно майново-господарськими зобов`язаннями за господарським договором оціночними судженнями щодо нібито невиконання Відповідачем процесуальних дій, ставиться під сумнів принцип jura novit curia («суд знає закони»), так як суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію відносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору; поданням даного клопотання прокурор намагається трансформувати словосполучення «виключні випадки представництва», що передбачені частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» в словосполучення «неналежним чином» та «не здійснює» що не є тотожними «виключним випадкам» а є лише оціночними судженнями.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що зі змісту позовної заяви Товариства не вбачається яке саме право позивача порушено, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав оспорюваним договором. В апеляційній скарзі Товариства також відсутнє обґрунтування порушення його права оскаржуваним договором, тобто висновки Господарського суду Одеської області у справі №9161101/24 не спростовані.

Додатково вказав, що прокурор не ставить під сумнів спроможність Суду прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі згідно принципу «jura novit curia», а тільки прагне захистити інтереси держави у пов`язаній із справою № 916/4227/23 господарській справі, керуючись вимогами ст. 53 ГПК України, Одеська обласна прокуратура 26.04.2024 вступила за своєю ініціативою у справу № 916/1101/24 для представництва інтересів держави на стороні відповідача, провадження у якій відкрито за позовом ТОВ «Національна енергетична група», до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА" та призначено справу до розгляду на 03.12.2024 об 12:30.

В судовому засіданні 03.12.2024 учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату ,час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. При цьому 03.12.2024 від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач, який клопотав про проведення даного судового засідання в режимі відео конференції, зазначив, що не буде приймати в ньому участь.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за результатами закупівлі UA-2021-08-28-003567-а, 04.10.2021 між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (Споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (Постачальник, позивач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №1, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії Споживачу Постачальником за вільними цінами.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору в цьому договорі терміни вживаються в значеннях наведених в законах України «Про ринок електричної енергії», «Про публічні закупівлі», Кодексі системи передачі, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, Кодексі системи розподілу, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310. Кодексі комерційного обліку, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, та Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312. Умови цього договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про публічні закупівлі», «Про запобігання корупції», «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п.2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п.п.3.1-3.5 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2021. Місце постачання електричної енергії: згідно Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток №1 до Договору) межа балансової належності електроустановок замовника.

Розділом 5 договору визначено ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Відповідно до п.5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить - 2,557268 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: -ціна електричної енергії - 2,131057 грн.; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,426211 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

Згідно з п.5.2 договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає - 579 679 грн., з урахуванням ПДВ - 96 613,16 грн.

Відповідно до а.5.4 договору ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків Замовника на дану потребу. На дату укладання Договору платіжні (бюджетні) зобов`язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень), які складають: 579679 грн з ПДВ. Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) з урахуванням листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України «Щодо планування закупівель». Подальше виникнення зобов`язань буде збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь-якому разі не може перевищувати загальної суми Договору.

Згідно з п.5.5 умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п.5.15 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.

Згідно з п.5.19 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку. Постачальник може надавати Споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим Договором. Наявність заперечень з боку Споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки га/або не повної оплати коштів, згідно виставлених Постачальником рахунків.

Відповідно до п.п.5.21,5.22 договору Споживач протягом п`яти днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі електроенергії. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі електроенергії, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР.

Згідно з п.5.23 договору Споживач надає Постачальнику планові обсяги споживання на поточний рік одночасно з укладанням договору в узгодженій формі (додаток 1 до Договору). Корегування замовлених обсягів здійснюється за умов:

- п.5.23.1 за площадками вимірювання, віднесеними до групи «б», здійснюється Споживачем щомісячно, до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця перед розрахунковим та до 18-го (вісімнадцятого) числа розрахункового місяця.

- п.5.23.2 при наявності у Споживача площадок вимірювання, віднесених до групи «а», Споживач щомісячно до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця, перед розрахунковим, складає та надсилає на електронну адресу Постачальника national_energo@ukr.net замовлення/корегування погодинного обсягу споживання електричної енергії Споживачем на відповідний місяць 2021 року з наступним наданням оригіналу.

Корегування замовлених обсягів за площадками вимірювання, віднесених до групи «а», здійснюється Споживачем щоденно, до 10:00 години доби постачання електричної енергії, шляхом надання Постачальнику інформації в узгодженій формі.

У разі несвоєчасного складання та отримання Постачальником замовлення/корегування погодинного обсягу споживання електричної енергії Споживачем розрахунковий місяць 2021 року. Сторони домовились, що обсяги постачання електричної енергії відповідного розрахункового місяця визначаються шляхом ділення обсягу електричної енергії, запланованого до постачання у відповідному місяці на кількість днів у такому місяці та годин на добу, і вважається, що даний погодинний розподіл є складеним і погодженим плановим погодинним обсягом споживання електричної енергії Споживачем на відповідний розрахунковий місяць 2021 року.

Відповідно до п.13.1 договору договір набуває чинності здати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.10.2021 до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Невід`ємною частиною цього Договору є: Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до Договору) та Комерційна пропозиція (Додаток № 2 до Договору), в якій, серед іншого встановлені умови щодо порядку визначення обсягів споживання та їх коригування.

В матеріалах справи також наявні акти приймання-передачі до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021, які складені про те, що Постачальником були надані, а Споживачем були одержані товар, послуги - електрична енергія та передача електричної енергії - протягом всього періоду дії договору: за січень 2022 на суму 176 691,43 грн., за жовтень 2021 на суму 112 941,23 грн. та на 5 000 грн., за листопад 2021 на суму 145 863,90 грн., грудень 2021 на суму 184 188,46 грн. (акти містять зазначення про відсутність жодних претензій з боку обох сторін);

Також матеріали справи містять звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-08-28-003567-а, дата формування звіту 08.05.2023, з якого вбачається строк дії договору про закупівлю: 04.10.2021 - 01.04.2022, Сума оплати за договором про закупівлю: 529 353,85 UAH (в тому числі ПДВ 88 225,64 UAH).

На переконання позивача, спірний договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду договорів, які визначені для нього ПРРЕЕ, а тому наявні підстави для визнання його недійсним в судовому порядку.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

У справі, що розглядається, позивач, який є Постачальником оспорюваного правочину звернувся до суду з позовом до відповідача, який є Споживачем за договором, про визнання недійсним договору з посиланням на невідповідність умов договору вимогам спеціальних нормативних актів, а саме відсутність в ньому істотної умови, що визначена як обов`язкова.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про відсутність в договорі умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії, що порушує права позивача на отримання під час його виконання об`єктивної інформації щодо обсягів споживання електричної енергії та можливості планування закупівлі електричної енергії.

Судова колегія зазначає, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Разом з тим, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №922/189/18.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові №338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У той же час, у постанові Верховного Суду України від 15листопада 2021 року у справі 388/1298/16-ц суд дійшов висновку про те, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували їх умови, отже незгода позивача з умовами виконання договорів не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договорів та визнання їх недійсним з цих підстав.

Крім цього, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі №908/722/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 909/635/22 та від 27 червня 2023 року справі №916/97/21.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статях 6, 43 Господарського кодексу України.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Отже, колегія суддів зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку в задоволенні позову слід відмовити.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №911/3292/23.

Як встановлено з матеріалів справи, спірний договір був повністю виконаний, а саме відповідачем спожито поставлену позивачем електричну енергію та здійснено її оплату позивачу у повному обсязі.

У продовж дії договору і до подання позову у даній справі жодною із сторін не піднімалось питання того, що укладений спірний договір не містить істотної умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії, були відсутні претензії щодо обсягів спожитої електричної енергії чи спори щодо обліку поставленої електричної енергії.

Жодних доказів на підтвердження порушення оспорюваним договором суб`єктивного права позивача на отримання під час виконання договору об`єктивної інформації щодо валідованих обсягів споживання відповідачем електричної енергії та можливості здійснювати планування закупівлі електричної на оптовому ринку з урахуванням даних про стан засобів комерційного обліку, позивачем до суду не надано.

Позивач не довів наявності у нього порушеного права, а саме - що ним з`ясовано інші обсяги споживання електричної енергії відповідачем, що він звертався до відповідача з заявою про надання інформації щодо організації комерційного обліку.

Натомість наявні в матеріалах справи підписані позивачем акти приймання-передачі до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 протягом всього періоду дії договору з зазначенням про відсутність претензій з боку обох сторін навпаки свідчать про виконання позивачем зобов`язань за договором, що виключає неможливість отримання ним як інформації щодо валідованих обсягів споживання відповідачем електричної енергії, так і неможливість здійснення планування закупівлі електричної на оптовому ринку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів як сторони оскаржуваного договору у зв`язку з його укладенням (який виконано в повному обсязі протягом всього строку його дії, без будь-яких заперечень до його форми та змісту), і також те, що в разі визнання оспорюваного договору недійсними майнові права позивача буде захищено та відновлено.

При цьому, доводи скаржникапро те, що зміна роз`яснень у сфері публічних закупівель щодо розуміння ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до іншого тлумачення можливості/неможливості зміни ціни визначеної договором, а отже порушила його права на зміну ціни, є суб`єктивним розумінням умов укладеного договору з боку позивача та не підтверджують порушення його прав.

Зважаючи на встановлену відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

При цьому, визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Означена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.29).

При цьому, позивач не заявив позовної вимоги щодо відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, а саме просить визнати спірний договір недійсним в момент укладення.

Як вбачається з єдиного державного реєстру судових рішень, виконувач обов`язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група", у якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 28.10.2021р., №3 від 29.10.2021р., №4 від 29.10.2021р., №5 від 02.11.2021р., №6 від 10.11.2021р., №8 від 09.12.2021р., №9 від 24.12.2021р., №13 від 02.02.2021р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. та стягнути з відповідача безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 215626,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2023р. прийнято позовну заяву Виконувача обов`язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4227/23.

Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Отже, судова колегія звертає увагу, що питання щодо недотримання усіх істотних умов і заявлення про недійсність укладеного спірного договору було заявлено позивачем (15.03.2024) після відкриття провадження у справі №916/4227/23 (03.10.2023).

Крім того, кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 достатньо детально регулює спірне питання. Водночас положення цього Кодексу не зобов`язують сторін договору на постачання електричної енергії вказувати в умовах договору, хто саме надає послуги комерційного обліку споживачу та визначати особливості цього обліку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р.

Щодо аргументів скаржника стосовно безпідставного вступу у даній справи прокурора, судова колегія вказує таке.

Так, під час розгляду справи заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про вступ прокурора Хмельницької обласної прокуратури у справу №916/1101/24.

Підставою для звернення з даною заявою, прокурор зазначив, що у провадженні Господарського суду Чернівецької області з 03.10.2023 знаходиться справа № 916/4227/23 за позовом виконувача обов`язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ ««Національна енергетична група» про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 1 від 04.10.2021 про постачання електричної енергії, який укладений між Товариством та Захарівською селищною радою за результатами публічної закупівлі UA-2021-08-28-003567-a, та стягнення до місцевого бюджету в особі селищної ради 215 626,81 гривень.

Предметом розгляду справи № 916/1101/24 є вимога про визнання виконаного недійсним Договору № 1 від 04.10.2021 про постачання електричної енергії, який укладений та Захарівською селищною радою з ТОВ «Національна енергетична група». Як вбачається із вищевикладеного, вимога про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії, яка розглядається по справі № 916/1101/24, є пов`язаною із предметом господарсько-правового спору по справі № 916/4227/23 за позовом прокурора.

Як стверджує прокурор, кошти, які сплачені за Договором № 1 від 04.10.2021 про постачання електричної енергії (закупівля UA-2021-08-28-003567-a), - це кошти місцевого бюджету, що підтверджується Звітом від 08.05.2023 про виконання договору про закупівлю. Так, у справі № 916/4227/23 виконувач обов`язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури, зокрема, просить стягнути до місцевого бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 215 626,81 грн за Договором № 1 від 04.10.2021, який є предметом розгляду у справі № 916/1101/24. Отже, з предмету розгляду справи № 916/1101/24 вбачається загроза порушення інтересів держави, а саме ненадходження до місцевого бюджету Захарівської територіальної селищної громади безпідставно сплачених коштів за оскаржуваним Договором.

Позивач подавав письмові заперечення на клопотання прокурора про вступ у справу. У своїх запереченнях, позивач зазначає про те, що відповідач у відносинах з постачання електричної енергії діє не як суб`єкт владних повноважень, а виключно як Споживач електричної енергії реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію для забезпечення своїх функціональних можливостей як суб`єкта владних повноважень, укладаючи при цьому господарські договори, в тому числі і про постачання електричної енергії за процедурою, що визначена Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач у спірних відносинах по закупівлі електричної енергії діє як отримувач бюджетних коштів, та як є покупцем електричної енергії в обсязі та в межах затверджених видатків, отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за господарським договором відповідач, виступає не як суб`єкт владних повноважень щодо розпорядженнями бюджетними коштами, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У запереченнях позивач вважає, що прокурор обґрунтовує вступ у справу лише оціночним твердженням "нібито" щодо нездійснення належного захисту, проте жодних доказів, на думку позивача, прокурором не надано.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердженням підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Згідно частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Судова колегія вважає, що вступ прокурора у справу в даному випадку був спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання недопустимості безпідставного визнання недійсним договору, що може мати наслідком стягнення бюджетних коштів, оскільки фінансування відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів і відповідає за зобов`язаннями бюджетними коштами, тому діяльність повинна відповідати принципам бюджетного законодавства, у тому числі принципу цільового використання бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, Господарський суд Одеської області дійшов правильного висновку про задоволення заяви прокурора про вступ у справу № 916/1101/24, чим спростовуються аргументи скаржника в даній частині.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі №916/1101/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська