Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/11794/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/11794/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Греськів І.І.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: Грищенко А.Л.,

від відповідача-2: Голотко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 (повний текст складено 14.12.2023)

у справі № 910/11794/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1. Київського національного університету технологій та дизайну,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄКОТАПОК"

про визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2023 року заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету технологій та дизайну (далі - Університет) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єкотапок" (далі - ТОВ "Єкотапок") про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 17.05.2021 №11, укладеного між Університетом та ТОВ "Єкотапок", предметом якого є державне нерухоме майно площею 311,11 кв.м, розташованого у навчальному корпусі №2 за адресою: м. Київ, вулиця Немировича-Данченка, 2, а також зобов`язання ТОВ "Єкотапок" повернути за актом повернення з оренди зазначене нерухоме майно Університету.

Позовні вимоги мотивовані прокурором тим, що договір, укладений між відповідачами, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме імперативним нормам Закону України "Про освіту", якими визначено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти, як обмежено обороноздатних об`єктів, не за освітнім призначенням. Прокурором наголошено, що надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, а невикористання навчальним закладом нежитлових приміщень не надає права їх передачі у строкове платне користування з іншою метою, ніж та, що пов`язана з освітнім процесом. Крім того, прокурором зауважено, що наявність договору від 12.03.2021 №20/971 про проведення практики студентів закладів вищої освіти не вказує про передання нерухомого майна площею 311,1 кв.м, розташованого у навчальному корпусі №2 за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, у користування відповідача-2 для проведення діяльності пов`язаної з освітнім процесом, або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 17.05.2021 №11, укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та ТОВ "Єкотапок", предметом якого є державне нерухоме майно площею 163,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська (вул. Немировича-Данченка), 2.

Зобов`язано ТОВ "Єкотапок" повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належать до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 163,4 кв.м, навчального корпусу №2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська (вул. Немировича-Данченка), 2, Університету. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з Університету на користь Київської міської прокуратури судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Єкотапок" на користь Київської міської прокуратури судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір від 17.05.2021 №11, укладений між відповідачами, суперечить приписам статті 80 Закону України "Про освіту", а отже, підлягає визнанню недійсним, а об`єкт оренди - поверненню Університету. При цьому, позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Єкотапок" повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належать до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 311,1 кв.м, навчального корпусу №2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, Університету підлягають задоволенню частково, а саме в частині повернення нежилі приміщення першого навчального корпусу №2, загальною площею 163,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2 (колишня назва вулиці Немировича-Данченка), оскільки нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу площею 147,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2, було повернуто орендарем орендодавцю за відповідним актом повернення з оренди нерухомого державного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-1 зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, Університет, зокрема зазначає, що учасниками справи було дотримано процедуру, визначену законодавством для укладення договору оренди нерухомого державного майна. Крім того, результати аукціону є чинними і жодна з сторін їх не оскаржувала.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 справу №910/11794/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11794/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11794/23.

15.01.2024 матеріали справи №910/11794/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23, розгляд справи призначено на 25.03.2024 о 14 год 40 хв., запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 14.03.2024 по 27.03.2024.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу №910/11794/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 колегією суддів у вищенаведеному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23, розгляд справи призначено на 25.03.2024 о 14 год 40 хв.

У судовому засіданні 25.03.2024, відповідно до приписів частин 2, 3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегією суддів оголошено перерву до 10 год 20 хв 17.04.2024, про що постановлено ухвалу у даній справі.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 15.04.2024 по 17.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 розгляд апеляційної скарги Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 призначено на 28.05.2024 о 15 год 20 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 27.05.2024 по 09.06.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 розгляд апеляційної скарги Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 призначено на 09.07.2024 о 16 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 розгляд апеляційної скарги Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 відкладено на 13.08.2024 о 15 год 40 хв.

Враховуючи приписи статті 32 ГПК України щодо сталості складу суду, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2024 призначив розгляд апеляційної скарги Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 на 08.10.2024 о 15 год 15 хв.

Позиції учасників справи

16.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Міністерства на апеляційну скаргу, в якому останнє просить врахувати зазначені у відзиві обставини при розгляді справи по суті, ухвалити об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України, а також здійснювати розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

23.02.2024, на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив прокурора на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу Університету без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, прокурор зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що системний аналіз умов договору від 17.05.2021 №11 вказує на відсутність жодної умови правочину, яка б передбачала іншу мету використання орендарем об`єкта оренди, а саме мету, пов`язану забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, що вказує на відсутність підстав вважати, що навчальним закладом було передано об`єкт освіти (нежитлове приміщення, його частину) в оренду у повній відповідності до приписів статті 80 Закону України "Про освіту".

Явка представників учасників справи

У судове засідання 08.10.2024 з`явилися прокурор та представники відповідачів.

Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справи без участі його представника.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог

Прокурор у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Міністерства від 12.12.2017 №1589 "Про закріплення державного майна за Київським національним університетом технологій та дизайну" закріплено на праві господарського відання за Університетом нерухоме державне майно, в тому числі, навчальний корпус №2 (літ. "Г-5", інвентарний номер 10310061) площею 4597,8 кв.м, який розташований за адресою: місто Київ, вул. Немировича-Данченко, 2.

Відповідно до інформаційної довідки від 17.07.2023 №339334696 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо комплексу будівель за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченко, буд. 2, до складу якого включено, в тому числі, навчальний корпус №2 літ. "Г-5", право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за державою в особі Міністерства, право господарського відання за Університетом.

14.08.2020 ТОВ "Єкотапок" звернулось до Університету з листом від 11.08.2020 №3 про розгляд питання щодо можливості надання в платне орендне користування приміщення з метою розміщення виробництва дитячого, жіночого та чоловічого взуття.

Листом Міністерства від 24.09.2020 №01-46/1499 надано Університету дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна - частини нежитлового приміщення 1-го поверху навчального корпусу №2 загальною площею 311,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

Згідно з протоколом №UA-PS-2021-04-02-000071-3 переможцем електронного аукціону з оренди державного майна, а саме 311,1 кв.м площі нежитлового приміщення першого поверху навчального корпусу №2 Університету, визначено ТОВ "Єкотапок".

17.05.2021 між Університетом (орендодавець) та ТОВ "Єкотапок" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №11, об`єктом оренди за яким є нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу №2, загальною площею 311,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

Відповідно до пункту 7.1 умов до договору цільовим призначенням майна є розміщення цеху з виробництва взуття.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 21 160,00 грн без податку на додану вартість (пункт 8.1 умов до договору).

У пункті 11 умов до договору визначено строк договору - 4 роки 11 місяців з дати набрання чинності цим договором з 17.05.2021 по 17.04.2026.

За умовами пункту 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього акта.

17.05.2021 Університетом передано, а ТОВ "Єкотапок" прийнято згідно з договором оренди від 17.05.2021 №11 в орендне користування нерухоме майно - нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу №2, загальною площею 311,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

15.05.2023 Університетом та ТОВ "Єкотапок" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №11 від 17.05.2021.

Вказаною додатковою угодою визначено, що об`єктом оренди за договором є нежилі приміщення першого навчального корпусу №2, загальною площею 163,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2.

Нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу площею 147,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2, повернуто орендарем орендодавцю за відповідним актом повернення з оренди нерухомого державного майна.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор стверджує, що договір, укладений між відповідачами, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме імперативним нормам Закону України "Про освіту", якими визначено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти, як обмежено обороноздатних об`єктів, не за освітнім призначенням. Прокурором наголошено, що надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, а невикористання навчальним закладом нежитлових приміщень не надає права їх передачі у строкове платне користування з іншою метою, ніж та, що пов`язана з освітнім процесом. Крім того, прокурором зауважено, що наявність договору №20/971 від 12.03.2021 про проведення практики студентів закладів вищої освіти не вказує про передання нерухомого майна площею 311,1 кв.м, розташованого у навчальному корпусі №2 за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, у користування відповідача-2 для проведення діяльності пов`язаної з освітнім процесом, або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Перевіривши доводи учасників справи та дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову прокурора, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, предметом спору у справі є: визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 17.05.2021 №11, укладеного між Університетом та ТОВ "Єкотапок", предметом якого є державне нерухоме майно площею 311,1 кв.м, розташоване у навчальному корпусі №2 за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2; зобов`язання ТОВ "Єкотапок" повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належать до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 311,1 кв.м, навчального корпусу №2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, Університету.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення порядку передачі державного нерухомого майна в оренду закладом освіти, що фінансується з державного бюджету, є порушенням інтересів держави, а отже, може бути підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом прокурора в інтересах держави в особі Міністерства.

Печерською окружною прокуратурою міста Києва направлено на адресу позивача лист від 20.04.2023 №56-3042вих-23 з метою встановлення підстав для представництва інтересів в суді щодо усунення порушень при укладанні договору оренди від 17.01.2021 №11. Проте, відповіді на означений лист на адресу прокурора не надходило.

15.06.2023 прокурором повторно направлено на адресу Міністерства запит щодо вжиття заходів стосовно визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. Проте, Міністерством заходів щодо захисту та відновлення інтересів держави вчинено так і не було.

Отже, оскільки компетентний орган - Міністерство протягом розумного строку після отримання листа прокуратури самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, прокурор, вважаючи порушеними інтереси держави щодо використання державного майна згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" правомірно звернувся з позовом до суду.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин

Такий правовий висновок викладено в пункті 54 постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною 1 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно з частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо тлумачення норм частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №906/1551/20.

Тобто, чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачена заборона використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Як зазначалось вище, 17.05.2021 між Університетом (орендодавець) та ТОВ "Єкотапок" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №11, об`єктом оренди за яким є нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу №2, загальною площею 311,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

У пункті 7.1 умов договору вказано, що цільовим призначенням майна є розміщення цеху з виробництва взуття.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, системний аналіз умов договору від 17.05.2021 №11 вказує на відсутність жодної умови правочину, яка б передбачала іншу мету використання орендарем об`єкта оренди, а саме мету, пов`язану забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що вказує на відсутність підстав вважати, що навчальним закладом передано об`єкт освіти (нежитлове приміщення, його частину) в оренду у повній відповідності до приписів статті 80 Закону України "Про освіту".

На спростоствування вищенаведених обставин, відповідачами представлено до матеріалів справи:

1. Меморандум про співпрацю від 17.03.2021 №2-21, укладений між Університетом та ТОВ "Єкотапок".

Відповідно до пункту 1.1 меморандуму метою співпраці є забезпечення високої якості професійної підготовки фахівців на основі об`єднання науково-інтелектуального потенціалу, матеріальних, фінансових та корпоративних ресурсів партнерів.

У пункті 1.2 меморандуму зазначено, що останній направлений на співпрацю в частині розвитку освітньо-наукової діяльності, а саме забезпечення підготовки кваліфікованих молодих фахівців з урахуванням перспектив розвитку підприємництва за спеціальностями/спеціалізаціями, та пошуку нових форм організації наукової та науково-технічної діяльності, сприяння впровадженню її результатів у виробництво.

2. Договір на проведення практики студентів закладів вищої освіти від 12.03.2021 №201671, укладений між Університетом (заклад освіти) та ТОВ "Єкотапок" (база практики), за умовами якого база практики зобов`язується прийняти студентів на практику відповідно до графіка освітнього процесу Університету.

3. Накази Університету про направлення на практику студентів денної форми здобуття вищої освіти.

Оцінюючи вказані докази, місцевий господарський суд вірно зазначив, що за приписами частини 1 статті 50 Закону України "Про вищу освіту" освітній процес у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами: 1) навчальні заняття; 2) самостійна робота; 3) практична підготовка; 4) контрольні заходи.

Згідно з частиною 1 статті 51 Закону України "Про вищу освіту" практична підготовка осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях згідно з укладеними закладами вищої освіти договорами або у його структурних підрозділах, що забезпечують практичну підготовку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, умови спірного договору оренди не визначають проведення в орендованому приміщенні жодних практичних занять та його укладення саме з метою здійснення практичної підготовки студентів Університету, а навпаки у пункті 7.1 умов договору від 17.05.2021 №11 вказано, що цільовим призначенням майна є розміщення цеху з виробництва взуття.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично можливість проходження практики студентами Університету згідно з договором на проведення практики студентів закладів вищої освіти, а також співпраця відповідачів згідно з меморандумом про співпрацю від 17.03.2021 №2-21 ніяким чином не змінює умов договору від 17.05.2021 №11 щодо цільового використання об`єкта оренди на мету, пов`язану з освітньою діяльністю самого навчального закладу.

Також долучені до матеріалів справи розклади занять студентів Університету ніяким чином не вказують на використання об`єкта оренди для проведення практичних занять студентів, а не для розміщення цеху з виробництва взуття, як вказано у пункті 7.1 умов договору від 17.05.2021 №11.

Крім того, місцевим господарським судом надано вірну оцінку наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому визначено види діяльності ТОВ "Єкотапок" та який не містить жодної вказівки освітню діяльність чи пов`язані з нею.

Одночасно, наявна в матеріалах справи угода від 23.12.2015 про співпрацю між виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Університетом, Черкаським державним бізнес-коледжем та підприємствами легкої промисловості й додаткова угода від 03.11.2021 про співпрацю між освітнім інвестиційно-технологічним кластером легкої промисловості в місті Києві та ТОВ "Єкотапок" також ніяким чином не змінює цільового призначення об`єкта оренди за спірним правочином.

Згідно зі змістом вказаної додаткової угоди відповідач-2 приймається до освітнього кластера з 03.11.2021 (тоді як спірний правочин укладено 17.05.2021). За вказаною угодою ТОВ "Єкотапок" здійснює формування передумов до реалізації спільних проектів для продуктивної конкуренції та кооперації, здійснює співробітництво між закладами вищої освіти професійного спрямування, науково-дослідними центрами і управліннями, забезпечує підвищення ефективності, популярізацї кластеру, проходження студентами практики та практичних занять на ТОВ "Єкотапок", сприяє розвитку кластера та утримується від дій, що суперечать його цілям та завданням.

Також, не спростовують правової позиції прокурора і посилання відповідача-1 на постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" в якій вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що зміст постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" ніяким чином не спростовує імперативної норми статті 80 Закону України "Про освіту". Тобто, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Місцевий господарський суд також звернув увагу відповідача-1 на те, що численна практика Верховного Суду, на яку містяться посилання у відзиві на позов, не спростовує наведених вище висновків суду, а містить аналогічне тлумачення правових норм, застосованих судом при вирішенні спору.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, з яким погоджується судова колегія, що договір від 17.05.2021 №11, укладений між відповідачами, суперечить приписам статті 80 Закону України "Про освіту", а отже, підлягає визнанню недійсним, а об`єкт оренди - поверненню Університету.

Щодо повернення приміщення, судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.05.2021 Університетом передано, а ТОВ "Єкотапок" прийнято згідно з договором оренди від 17.05.2021 №11 в орендне користування нерухоме майно - нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу №2, загальною площею 311,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

15.05.2023 між Університетом та ТОВ "Єкотапок" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 17.05.2021 №11.

Вказаною додатковою угодою визначено, що об`єктом оренди за договором є нежилі приміщення першого навчального корпусу №2, загальною площею 163,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2.

Нежилі приміщення першого поверху навчального корпусу площею 147,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2, повернуто орендарем орендодавцю за відповідним актом повернення з оренди нерухомого державного майна.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Єкотапок" повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належать до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 311,1 кв.м, навчального корпусу №2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, Університету підлягають задоволенню частково, а саме в частині повернення нежилих приміщень першого навчального корпусу №2, загальною площею 163,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Мала Шияновська, 2.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позову прокурора.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11794/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11794/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 та у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко