Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/2361/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2361/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Нагорний О.В., адвокат;

від відповідача 1: Горгіладзе М.С., адвокат; Гончаренко О.О., керівник;

від відповідача 2: Поліщук М.В., самопредставництво;

від третьої особи: Геращенко В.І., самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 (повний текст складено 07.12.2023)

у справі № 910/2361/21 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Приватного підприємства "МПП "Імпульс"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"

2. Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У лютому 2021 року Приватне підприємство "МПП "Імпульс" (далі -ПП "МПП "Імпульс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (далі - АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", відповідач 1) та Київської міської ради (далі - КМР, відповідач 2) про встановлення для позивача особистого, безстрокового, оплатного земельного сервітуту щодо земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 (орган розпорядження землею - Київська міська рада), що перебуває в оренді Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на підставі Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 року, з умовами, визначеними позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю встановлення сервітуту щодо земельної ділянки комунальної власності за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 для використання позивачем з метою експлуатації та обслуговування нерухомого майна (будинку - складу), що належить позивачеві та знаходиться на вказаній земельній ділянці, зокрема, прокладання та експлуатації ліній електропередач та мережі електропостачання, а також доступу (проходу/проїзду) до будинку, зважаючи на відмову відповідача 1 від укладення відповідного договору та встановлення оплатного сервітуту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/2361/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Встановлено Приватному підприємству "МПП "Імпульс" особистий, постійний, оплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, що перебуває в оренді Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на підставі Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11 лютого 1999 року, який включає в себе:

- право проходу та проїзду транспортними засобами по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 для експлуатації нерухомого майна, яке належить ПП "МПП "Імпульс" (код ЄДРПОУ 25203135) на праві власності (будинку- складу літ. А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві);

- право прокладання та експлуатації ліній електропередачі до будинку-складу літ. А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044.

На умовах сервітуту з указаними правами надано ПП "МПП "Імпульс" (код ЄДРПОУ 25203135) в користування частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 у межах та площею, що визначені Висновком експертів КНДІСЕ № 24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41 від 20 січня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/2361/21, у спосіб згідно з технічними варіантами, які зазначені в Додатках №№ 2 та 3 цього Висновку, а саме:

- для прокладання та експлуатації лінії (мережі) електропостачання до нежитлової будівлі будинку-складу літ. А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві надати ПП "МПП "Імпульс" (код ЄДРПОУ 25203135) у користування частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, а саме: ділянку з площею 0,0055 га (55,0 кв.м) та з конфігурацією на місцевості згідно з варіантом, відображеним у Додатку № 3 до Висновку експертів КНДІСЕ №24117/21-41/34404/21 -41/2078/23-41 від 20 січня 2023 року;

- для забезпечення доступу (проходу/проїзду) до нежитлової будівлі будинку- складу літ. А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві з метою його використання за призначенням надати ПП "МПП "Імпульс" (код ЄДРПОУ 25203135) у користування частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, а саме: ділянку з площею 0,0390 га (390 кв.м) та з конфігурацією на місцевості згідно з варіантом, відображеним у Додатку № 2 до Висновку експертів КНДІСЕ № 24117/21-41/34404/21- 41/2078/23-41 від 20 січня 2023 року.

Встановлено, що плата за сервітут становить 6,8 % від розміру орендної плати, яку згідно з Договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11 лютого 1999 року сплачує ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (код ЄДРПОУ 21534734) на користь орендодавця Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) в цілому за земельну ділянку загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.

Встановлено умови оплати ПП "МПП "Імпульс" за сервітут: плата за сервітут вноситься ПП "МПП "Імпульс" на банківський рахунок ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (код ЄДРПОУ 21534734) у 10-денний строк після отримання наданого ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" рахунку на оплату сервітуту та за умови одночасного надання ним ПП "МПП "Імпульс" підтвердження попередньої сплати ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" орендної плати (у відповідному розмірі) орендодавцю - Київській міській раді, згідно з Договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11 лютого 1999 року.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на користь Приватного підприємства "МПП "Імпульс" 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин вбачається, що позивач довів неможливість задоволення його потреб у проході/проїзді до об`єкту та у електрифікації об`єкту, розташованого на орендованій відповідачем 1 земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 у інший спосіб, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту, а заявлені умови сервітуту відповідають законодавчо встановленим вимогам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" 27.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/2361/21; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; судові витрати стягнути з позивача.

Апеляційна скарга мотивована неповним врахуванням судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що позивачем:

-не дотримано встановленої законодавством процедури, яка є передумовою для отримання права користування чужою земельною ділянкою (сервітут);

- не доведено неможливість нормального використання своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки та використання земельної ділянки іншим способом ніж сервітут;

- не направлявся власнику земельної ділянки та землекористувачу проект договору про встановлення сервітуту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 справу № 910/2361/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2361/21; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/2361/21 до надходження до суду матеріалів справи.

18.01.2024 матеріали справи № 910/2361/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/2361/21, розгляд справи призначено на 01.04.2024 о 14 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Однак, у зв`язку з відрядженням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 01.04.2024 по 07.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

З 08.04.2024 по 12.04.2024 суддя Тищенко О.В. проходила підготовку для підтримання кваліфікації у НШСУ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/2361/21 призначено на 22.04.2024 о 14 год 00 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 справу № 910/2361/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/2361/21, розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 11.06.2024 о 14 год 00 хв.

За результатами розгляду у судовому засіданні 11.06.2024 клопотання представника відповідача 1 адвоката Крохмальової Я.Е. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою відмовлено, оскільки зазначені докази (копії клопотання ПП "МПП "Імпульс" №35-К від 13.03.2024 з додатками та відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №05716-5153 від 15.04.2024) створені після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існували на момент вирішення відповідного спору між сторонами у суді першої інстанції, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2024 та 23.07.2024, судовою колегією оголошено перерви у справі №910/2361/21 до 16 год 00 хв 23.07.2024 та 14 год 20 хв 01.10.2024 відповідно, про що повідомленні учасники справи під розписку та постановленими ухвалами.

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 19.03.2024, позивач просить продовжити йому строк для подання цього відзиву, вказуючи на поважність причин його пропуску у зв`язку з тим, що копію апеляційної скарги від відповідача 1 ним не отримано, на подану до суду апеляційної інстанції заяву про ознайомлення зі скаргою в електронній формі у кабінеті ЄСІТС судом повідомлено про надходження справи в паперовому вигляді та неможливість перевести в електронну форму наявні в ній документи, представник позивача ознайомився з матеріалами справи в паперовому вигляді в приміщенні суду 15.03.2024, за результатами ознайомлення представником позивача роздруківкою даних з сайту Укрпошти підтверджено факт не вручення позивачу поштового відправлення з апеляційною скаргою, а повернення його відправнику, тобто відповідачу 1.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінивши зазначені позивачем причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, у відповідності до вимог частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України продовжує встановлений судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 12.02.2024 позивачу строк для подання відзиву та приймає його до розгляду.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідача 1, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Позивач зазначає, що всі мотиви, наведені в апеляційній скарзі, відповідач 1 вже висловлював у своєму відзиві на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку і навів свої висновки в ухваленому рішенні. На думку, позивача, позиція відповідача 1 ґрунтується на неправильному розумінні й застосуванні ним норм матеріального закону, а його заперечення проти встановлених судом першої інстанції обставин зводяться до незгоди з прийнятим рішенням через його небажання врахувати права позивача як власника нерухомості, яка розміщена на земельній ділянці, єдиним орендарем якої є відповідач 1.

Явка представників сторін.

У судове засідання 01.10.2024 з`явилися представники позивача, відповідачів, третьої особи.

Представник відповідача 1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача 1, просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.07.1998 № 1484 вирішено передати у тимчасове користування на умовах оренди Закритому акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство бакалеї» (відповідач 1) земельну ділянку площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, що знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 29, м. Київ з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-господарських будівель і споруд.

На виконання зазначеного розпорядження, 11.02.1999 між Закритим акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" та виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (далі - Договір оренди), за умовами якого КМДА передає, а ЗАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" приймає в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,6557 га для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-господарських будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на зазначеній земельній ділянці за адресою вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві знаходиться нерухоме майно (нежитлові приміщення та будівлі) загальною площею 1666,2 кв.м, що належить на праві приватної власності АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на підставі Договору купівлі-продажу державного майна №21-877 від 29.03.1996, що підтверджується інформаційною довідкою №241672165 від 25.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якої наявна в матеріалах справи.

Разом з цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу - ПП "МПП "Імпульс" на підставі Договору купівлі-продажу від 25.03.2002 на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок-склад (літера А) загальною площею 830,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, що підтверджується інформаційною довідкою № 241673997 від 25.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якої наявна в матеріалах справи.

Отже, зазначені об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позивачу та відповідачу 1, знаходяться на одній земельній ділянці площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, за адресою: вул. Дегтярівська, 29, м. Київ. При цьому вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, а відповідач 1 володіє та користується нею на умовах оренди згідно з Договором оренди від 11.02.1999.

Як зазначив позивач у позовній заяві, конфігурація та розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, така, що будівля (склад літ. А), яка належить ПП "МПП "Імпульс", перебуває майже в центрі земельної ділянки, тому фізично доступ власника (ПП "МПП "Імпульс") до цієї будівлі може бути забезпечено лише і тільки проходом і проїздом по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, яка перебуває в орендному користуванні відповідача 1. Внаслідок цього позивач тривалий час не може безперешкодно і безперервно використовувати своє нерухоме майно (будинок-склад літ. А) за цільовим призначенням у господарській діяльності та обслуговувати будівлю, оскільки відповідач 1 перешкоджає вільному доступу представників ПП "МПП "Імпульс" до цієї будівлі та відмовляється вирішити питання з оформленням позивачем самостійного права на користування землею.

Зокрема, як вказує позивач, будинок-склад літ. А для його використання потребує ремонту та виконання робіт із приєднання до електричних мереж, позаяк вказаний будинок - склад узагалі не має електропостачання.

У зв`язку з наведеним, у 2018 році ПП "МПП "Імпульс" було замовлено, оплачено та отримано розроблені на замовлення позивача ПАТ "ДТЕК Київські Електромережі" Технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж установок № ЦНП1-883-18 від 30.08.2018, копія яких долучена позивачем до матеріалів справи та згідно з якими потребується встановити кабельну збірку типу ЗКУ-5 з обладнанням загального технічного обліку на провул. Старожитомирському, живлення якої виконати КЛ-0,4 кВ перерізом не менше 4х185 в розріз КЛ-0,4 кВ "ТП2848 - каб. Зб. №2848/4 (4А)", зі схемою підключення згідно з проектом.

Відповідно до такої схеми підключення та проекту електропостачання будинку-складу (літ. А) ЦНП1-883-18-ЕП2, виготовленого ТОВ "ПБК "Вектор" згідно Технічних умов № ЦНП1-883-18 від 30.08.2018, прокладення кабелів можливе виключно в землі, тобто з використанням земельної ділянки, яка перебуває в оренді у відповідача 1. Копії схеми та проекту наявні в матеріалах справи.

17 квітня 2019 року ПП "МПП "Імпульс" листом за № 17-04/19-1 звернулося до АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" з проханням погодити виготовлений ТОВ "ПБК "Вектор" проект електропостачання будинку-складу (літ. А) ЦНП1-883-18-ЕП2, факт надсилання якого на адресу відповідача 1 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладної №0302209824562 від 17.04.2019 та описом вкладення

Проте, відповідач 1 на вказаний лист від 17.04.2019 відповіді не надав та проект не погодив.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує на те, що протягом 2019 року ПП "МПП "Імпульс" неодноразово намагалось забезпечити огляд та здійснення обслуговування будівлі сервісними службами, проте з боку представників відповідача 1 мали місце випадки недопущення на територію представників сервісних служб та транспортних засобів.

З метою досудового врегулювання спору щодо користування землею позивач листом від 12.06.2019 № 04-06/19-1 звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 з пропозицією вирішити питання щодо укладання договору про встановлення оплатного земельного сервітуту на користь ПП "МПП "Імпульс" на частину земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу будинок-склад (літ. А) та яка необхідна йому для обслуговування будівлі.

У вказаному листі позивач зазначав, що спірна земельна ділянка, на якій розташований будинок-склад, перебуває у комунальній власності Київської міської ради та знаходиться у користуванні АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на умовах оренди, проте вказаний склад не може використовуватися та обслуговуватися ПП "МПП "Імпульс" за призначенням за відсутності вільного доступу працівників підприємства до вказаної будівлі.

Факт надсилання вказаного листа № 04-06/19-1 від 12.06.2019 на адресу відповідачів 1 та 2 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних № 0302209953753, № 0302209953761 від 12.06.2019, фіскальними чеками від 12.06.2019 та відповідними описами вкладення.

Проте, на звернення позивача щодо встановлення оплатного сервітуту на частину земельної ділянки відповідач 1 відповіді не надав, а відповідач 2 листом №05716-12364 від 02.07.2019 надав відповідь, згідно якої роз`яснив позивачу його право оформити право користування земельною ділянкою шляхом набуття її в оренду, але за умови, що відповідач 1 надасть згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044.

В свою чергу, позивач 02.09.2019 звернувся до відповідача 1, як орендаря спірної земельної ділянки, з листом за №28-08/19-1 щодо погодження відповідно до статті 120 Земельного кодексу України вилучення частини орендованої ним земельної ділянки з метою укладання позивачем договору оренди частини земельної ділянки, орієнтовною площею 850 кв. м, яка необхідна для обслуговування належного позивачу нежилого будинку-складу (літ. А), що розташований по вул. Дегтярівська 29 у м. Києві.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача 1 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладної № 0302210074313 від 02.09.2019 та відповідного опису вкладення від 02.09.2019.

Однак, відповідач 1 на звернення позивача згоди на вилучення та поділ земельної ділянки не надав.

Також, у вересні 2019 року ПП "МПП "Імпульс" зверталося до Київської міської ради із клопотанням №28-Л від 02.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою вул. Дегтярівська 29 у м. Києві орієнтовною площею 850 кв. м в оренду безпосередньо ПП "МПП "Імпульс" для обслуговування будівлі, яка перебуває у власності позивача.

У відповідь на вказане звернення Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 02.10.2019 № 05702-02/2-18562 повідомив позивача про те, що для відведення ПП "МПП Імпульс" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України "Про землеустрій" потребується нотаріально посвідчена згода АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на поділ цієї земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні на умовах оренди.

Проте, відповідачем 1 згоди на поділ земельної ділянки надано не було, що унеможливило вирішення питання про отримання в оренду позивачем частини земельної ділянки.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні за матеріалами справи, позивач на праві приватної власності володіє об`єктом нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2002, а саме: нежилим будинком-складом (літера А) загальною площею 830,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, проте через перебування земельної ділянки за вказаною адресою у орендному користуванні іншої особи - АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", позивач позбавлений можливості безперешкодно і безперервно використовувати своє нерухоме майно, у зв`язку з чим останній звернувся до господарського суду з даним позовом для відновлення порушеного права з вимогою про встановлення особистого, постійного, оплатного земельного сервітуту щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою вул. Дегтярівська, 29, у м. Києві для прокладання та експлуатації ліній електропередач та мережі електропостачання, а також для доступу (проходу/проїзду) до будинку.

На підтвердження наявності передбачених статтями 403-404 Цивільного кодексу України умов для встановлення сервітуту, зокрема, щодо відсутності інших шляхів забезпечення доступу ПП "МПП Імпульс" до нерухомого майна та інших шляхів прокладання електричної мережі до будівлі-складу без використання спірної земельної ділянки, а також наявності технічної можливості встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці 8000000000:88:061:0044 площею 0,6557 га по вул. Дегтярівська, 29 у м. Київ, позивачем було додано до позовної заяви Висновок експерта №1011/10-2020 від 06.10.2020 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем.

Згідно з Висновком експерта № 1011/10-2020 від 06.10.2020 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи можливе встановлення земельного сервітуту на користь позивача (запропоновано варіант), а встановити інші шляхи для забезпечення доступу (проходу/проїзду) до нежитлової будівлі (літ. А), враховуючи існуючу схему забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, розташування огорожі та воріт, наявність фактичного в`їзду на територію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, відсутність відомостей про функціональне призначення наявних в межах ділянки будівель, схеми руху транспорту в межах досліджуваної земельної ділянки, не вбачається технічно можливим. В інший спосіб, ніж установлення земельного сервітуту, забезпечити доступ позивача до власного майна з метою його використання та обслуговування неможливо.

В свою чергу, не погоджуючись з наданим позивачем Висновком експерта №1011/10-2020 від 06.10.2020, відповідач 1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи у справі, яке обґрунтовано тим, що експертиза земельної ділянки та виготовлення наданого позивачем висновку було здійснено без повідомлення та відома відповідача 1 та за відсутності у експерта всіх необхідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 за результатами розгляду клопотання відповідача 1 про призначення судової земельно-технічної експертизи, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей в наданих сторонами на підтвердження своїх правових позицій доказів, судом першої інстанції задоволено зазначене клопотання відповідача 1, призначено у справі №910/2361/21 судову земельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів поставлено такі питання:

- Які технічно можливі варіанти встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 в яких межах та площі для влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до нежитлової будівлі загальною площею 830, 7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівська, 29 в м. Києві, літера "А" та належить на праві власності Приватному підприємству "МПП "Імпульс", для обслуговування та використання вказаної нежитлової будівлі за призначенням?

- Які технічно можливі варіанти встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 в яких межах та площі для прокладення та експлуатації лінії електропостачання до нежитлової будівлі загальною площею 830,7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівська, 29 в м. Києві, літера "А", та належить на праві власності Приватному підприємству "МПП "Імпульс"?

26.01.2023 до суду першої інстанції разом з матеріалами справи від КНДІСЕ надійшов Висновок експертів від 20.01.2023 №24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, якою встановлено:

По першому питанню: враховуючи схему забудови земельної ділянки, можливість заїзду на земельну ділянку тільки через металеві ворота з боку провулку Старожитомирського та вимоги нормативних документів експертами пропонується один технічно можливий варіант встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 для влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до нежитлової будівлі загальною площею 830,7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівській 29 літера А в місті Києві та належить на праві власності Приватному підприємству "МПП "Імпульс", для обслуговування та використання вказаної нежитлової будівлі за призначенням.

Загальна площа запропонованого технічно можливого варіанту встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 становить 0.0390 га (390 кв.м).

Зазначений технічно можливий варіант відображено на Додатку №2 до Висновку.

По другому питанню: враховуючи зовнішні межі земельної ділянки, по території якої проходитимуть можливі варіанти прокладення та експлуатації лінії електропостачання до нежитлової будівлі, схему забудови земельної ділянки, розташування існуючих інженерних комунікацій в межах земельної ділянки, місце розташування ввідного, або ввідно-розподільчого пристрою в будівлю та кабельної збірки, від якої планується прокладання траси електропостачання, технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок та вимоги нормативних документів експертами пропонується один технічно можливий варіант встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 для прокладення та експлуатації лінії електропостачання до нежитлової будівлі загальною площею 830,7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівській 29 літера А в м. Києві та належить на праві власності Приватному підприємству "МПП "Імпульс".

Загальна площа запропонованого технічно можливого варіанту встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 для прокладення та експлуатації лінії електропостачання становить 0.0055 га (55 кв.м). Довжина кабелю в межах земельної ділянки - 27.61 м.

Зазначений варіант відображено на Додатку №3 до Висновку.

Поряд з цим, як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду у суді першої інстанції Київською міською радою було прийнято рішення №6707/6748 від 20.06.2023 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040", згідно з яким вирішено замінити сторону у договорі - Закрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на сторони - Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" та Приватне підприємство "МПП "Імпульс".

Пунктом 3 вказаного рішення на АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" та ПП "МПП "Імпульс" покладено обов`язок у місячний строк з дати оприлюднення рішення надати визначені законодавством документи, необхідні для укладення договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040.

Тобто, на підставі вказаного рішення Київської міської ради позивача визначено співорендарем спірної земельної ділянки.

Водночас, сторонами не було надано суду першої інстанції доказів укладання між Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", Приватним підприємством "МПП "Імпульс" та Київською міською радою Договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040 на виконання рішення ради №6707/6748 від 20.06.2023.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 1 до Господарського суду міста Києва подано позов про визнання рішення Київської міської ради №6707/6748 від 20.06.2023 незаконним та його скасування (справа № 910/11499/23).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, переглянувши оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, та доводів і вимог апеляційної скарги, зважає на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим у статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України)..

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У справі, що розглядається, позивач, як власник нерухомого майна (будинку-складу літ. А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві), обрав такий спосіб захисту порушеного права як встановлення сервітуту на частину чужої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 для забезпечення здійснення ефективного використання вказаного нерухомого майна та його належного обслуговування.

У статті 395 Цивільного кодексу України визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 Земельного кодексу України).

За змістом частин 2-4 статті 98 Земельного кодексу України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 Земельного кодексу України.

Цей перелік не є вичерпним і відповідно до конкретних потреб, що заслуговують на задоволення, заінтересована сторона (власник або землекористувач) вправі вимагати надання їй стосовно чужої земельної ділянки тих або інших повноважень, що носять обмежений характер.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 Земельного кодексу України, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для встановлення земельного сервітуту за рішенням суду дослідив, у тому числі можливість нормального використання позивачем належного йому на праві власності майна без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка належить до комунальної власністі територіальної громади міста Києва в особі відповідача 2 та перебуває в тимчасовому користуванні відповідача 1 за Договором оренди, а також можливість задоволення його потреб яким-небудь іншим способом, встановив такі обставини та відповідно виснував:

- позивач на праві приватної власності володіє об`єктом нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2002, а саме: нежилим будинком-складом (літера А) загальною площею 830,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, отже у відповідності до вимог статей 319, 321, 328 Цивільного кодексу України позивач вправі, зокрема, мати доступ до майна та можливість безперешкодно використовувати його у своїй господарській діяльності;

- на момент придбання позивачем нерухомого майна редакцією частини 1 статті 120 Земельного кодексу України було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності або право користування на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі окремих цивільно-правових угод, проте позивачем такої угоди не укладено;

-враховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою земельною ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди), заснований частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України, позивач має право користуватися частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та користування належним йому нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці;

- земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, загальною площею 0,6557 га, перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (відповідача 2), а відповідач 1 володіє і користується нею на умовах оренди згідно з Договором оренди від 11.02.1999, укладеним на строк - 25 років;

- на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, загальною площею 0,6557 га знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать як відповідачу 1, так і позивачу;

- розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 800000000000:88:061:0044 є таким, що будівля - склад (літ. А), яка належить позивачу, розміщена майже в центрі цієї земельної ділянки;

- будинок-склад (літ. А) для його використання потребує ремонту та виконання робіт із приєднання до електричних мереж, позаяк вказаний об`єкт узагалі немає електропостачання, у зв`язку з чим позивач замовив та отримав розроблені ПАТ "ДТЕК Київські Електромережі" Технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок від 30.08.2018 №ЦПН1-883-18, на підставі яких ТОВ "ПБК "Вектор" виготовлено проект електропостачання будинку-складу (літ. А) ЦНП1-883-18-ЕП2. За вказаними документами прокладення кабелів можливе виключно в землі, тобто з використанням земельної ділянки, яка перебуває в оренді у відповідача 1;

- позивач 17.04.2019 звернувся до відповідача 1 з проханням погодити проект електропостачання будинку-складу (літ. А) ЦНП1-883-18-ЕП2 (лист №17-04/19/1), що підтверджується поштовим відправленням №0302209824562 від 17.04.2019, яке залишено відповідачем 1 без відповіді, а проект без погодження;

- з метою досудового врегулювання спору щодо користування землею позивач листом №04-06/19-1 від 12.06.2019 звернувся до відповідачів з пропозицією вирішити питання про укладення договору про встановлення оплатного сервітуту на частину земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу будинок-склад та яка необхідна для обслуговування будівлі, що підтверджується поштовими відправленнями №0302209953753 та №0302209953761 від 12.06.2019, відповідними фіскальними чеками та описами вкладення. Відповідач 1 відповіді на вказаний лист не надав, а відповідач 2 у наданій відповіді (лист № 05716-12364 від 02.07.2019) роз`яснив позивачу його право оформити право користування земельною ділянкою шляхом набуття її в оренду за умови надання згоди відповідачем 1 на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044;

-позивач 02.09.2019 листом №28-08/19-1 від 31.08.2019 звернувся до відповідача 1 щодо погодження питання вилучення частини орендованої земельної ділянки, з метою укладення позивачем договору оренди землі, орієнтовною площею 850 кв. м, яка необхідна для обслуговування будівлі-складу (літ.А), що підтверджується поштовим відправленням № 0302210074313 з описом вкладення. Доказів надання відповідної згоди матеріали справи не містять;

- позивач звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 у розмірі 850 кв.м в орендне користування, однак відсутність нотаріально посвідченої згоди відповідача 1 на поділ спірної земельної ділянки та вилучення її частини, унеможливили одержання позивачем частини спірної земельної ділянки в оренду, що підтверджується листом-відповіддю відповідача 2 за №0570202/2-18562 від 02.10.2019;

-позивач позбавлений можливості повною мірою здійснювати свої правомочності власника будівлі за відсутності оформленого права користування землею, на якій знаходиться його нерухоме майно, та в результаті обмеження відповідачем 1 доступу позивача до території, на якій знаходиться належний позивачу будинок-склад (літ.А);

- прийняття Київською міською радою рішення №6707/6748 від 20.06.2023 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040 не усунуло обставин, що зумовили звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі, оскільки на виконання зазначеного рішення сторонами не було надано доказів укладання між АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", ПП "МПП Імпульс" та Київською міською радою Договору про внесення змін до договору оренди від 11.02.1999 №88-5-00040, позивач не набув статусу співорендаря спірної земельної ділянки, а відповідачем 1 рішення Київської міської ради №6707/6748 від 20.06.2023 оскаржено до Господарського суду міста Києва шляхом подання позову про визнання його незаконним та скасування;

- за відсутності укладеного Договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди в частині визначення ПП "МПП "Імпульс" співорендарем земельної ділянки, доказів існування у позивача інших можливостей користування розташованою на земельній ділянці будівлею-складом загальною площею 830,7 кв.м відповідачами суду не надано;

- встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач обмежений у використанні свого нерухомого майна (будинку-складу літ. А по вул. Дегтярівській 29 у м. Києві) внаслідок відмови відповідача 1 погодити проведення електропостачання до будинку-складу та вчинення перешкод у доступі представників позивача та сервісних служб до будинку-складу для обслуговування нерухомого майна, відмови надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 з метою належного оформлення позивачем свого права користування частиною ділянки з огляду на фактичне набуття такого права в силу статті 120 Земельного кодексу України;

- за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи (висновок експертів від 20.01.2023 №24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41) визначено площу і межі земельної ділянки, на яку може бути встановлений сервітут, з урахуванням єдиного технічно можливого варіанту встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 для прокладення та експлуатації лінії електропостачання та для влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до нежитлової будівлі загальною площею 830,7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівській 29 літера А в місті Києві;

-обмеження щодо строковості сервітуту відповідно до частини 2 статті 98 Земельного кодексу України передбачено виключно для сервітуту, що встановлюється договором за погодженням сторін;

- право позивача користуватися тією частиною земельної ділянки, на якій розміщена його будівля згідно приписів статті 120 Земельного кодексу України за відсутності оформленого у позивача права оренди, не вирішує спору стосовно проходу та проїзду по інших частинах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 до належної позивачеві будівлі та до тієї частини земельної ділянки, якою він користується на підставі статті 120 Земельного кодексу України;

- не надання згоди на укладення договору про встановлення сервітуту з боку відповідачів та заперечення його встановлення в судовому порядку порушує права позивача на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про неможливість задоволення його потреб у проході/проїзді до об`єкту та у електрифікації об`єкту, розташованого на орендованій відповідачем 1 земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 у інший спосіб, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту, а заявлені умови сервітуту відповідають законодавчо встановленим вимогам.

Доводи відповідача 1 в апеляційній скарзі про те, що сервітуарієм за особистим сервітутом може бути виключно фізична особа не ґрунтується на нормах чинного законодавства, якими врегульовано право користування чужим майном та встановлення земельного сервітуту.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

З чого слідує, що у частині 2 статті 401 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут), законодавець передбачив, що іншою конкретно визначеною особою за особистим сервітутом може бути, як фізична особа, так і юридична особа, без будь-яких виключень чи обмежень.

Посилання відповідача 1 на пункт 6 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки передбачена цією нормою підстава припинення сервітуту у разі смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут, не свідчить про неможливість встановлення такого сервітуту для юридичної особи.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує приписи статті 100 Земельного кодексу України, якою унормовано порядок встановлення саме земельних сервітутів, і відповідно до частини 1 цієї норми передбачено, що земельний сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, аргументи відповідача 1 в апеляційній скарзі про те, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об`єкта і не залежить від власників цих об`єктів суперечить вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Встановленими у справі обставинами підтверджується, що позивач на момент подання позову у цій справі не мав статусу власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а тому правомірно визначив себе іншою особою, якій може належати особистий сервітут.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №911/2701/17 навела правовий висновок про те, що належність сервітуту юридичній особі не означає, що право користування чужим майном належить цій юридичній особі виключно в особі її виконавчого чи іншого органу. Юридична особа, якій належить сервітут, може користуватися чужим майном так само, як ним звичайно користувався би власник, з урахуванням обсягу прав щодо користування, визначеного сервітутом. Так, якщо змістом сервітуту є право проїзду через частину чужої земельної ділянки, то юридична особа, якій належить сервітут, може здійснювати своє право для проїзду членів виконавчого та інших органів юридичної особи, зокрема її членів, для проїзду працівників юридичної особи, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій) тощо. Тому встановлення сервітуту для проїзду юридичної особи та її членів не означає, що сервітут належить одночасно і юридичній особі, і членам цієї юридичної особи як фізичним або юридичним особам. Натомість єдиним суб`єктом сервітуту є юридична особа, а не її члени.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 стосовно того, що суд першої інстанції неправильно застосував частину 3 статті 402 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не дотримався порядку досудового врегулювання питання встановлення сервітуту щодо належної скаржнику на праві користування земельної ділянки, що свідчить про передчасність заявлених позовних вимог про встановлення сервітуту в судовому порядку, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції встановлено обставини звернення позивача до Київської міської ради (власника земельної ділянки) та до АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалії" (землекористувача) з метою вирішення питання щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 для забезпечення ефективного використання та обслуговування належного позивачеві нерухомого майна, прокладання й експлуатації електричних мереж, проїзду/проходу до будинку-складу (літ. А).

Істотні умови щодо укладення договору позивачем викладені у листі-зверненні позивача до відповідачів, які за своїм змістом відрізняються від позовних вимог лише в частині строковості (у листі передбачено строк на час дії Договору оренди земельної ділянки, у позові - безстроковий) та щодо права користування для прокладання й експлуатації каналізування та забезпечення водопостачання (в листі - наявні, в позові - відсутні).

Згідно з приписами частини 1 статті 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, тобто земельний сервітут встановлюється відносно певного об`єкта і не втрачає своєї дії у разі переходу прав на цю земельну ділянку до іншої особи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлення у позові про встановлення безстрокового земельного сервітуту відповідає вимогам чинного законодавства і не свідчить про невідповідність умов, вказаних позивачем при вчиненні дій про встановлення сервітуту за домовленістю сторін, заявленим у позові, оскільки його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи.

Не зазначення у заявленому позові умов про право користування частиною земельної ділянки для прокладання й експлуатації каналізування та забезпечення водопостачання, які були попередньо зазначені у листі - зверненні позивача до відповідачів, є правом позивача та не свідчить про невідповідність заявлених позовних вимог умовам встановлення сервітуту, вказаних у пропозиції позивача при вчиненні ним дій з метою добровільного врегулювання цього питання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції у зазначеному питанні при вирішенні цього спору не суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 12.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 26.08.2020 у справі № 663/158/17, від 04.02.2020 у справі №905/798/19, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, які узагальнено зводиться до того, що "…передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду".

При цьому недосягнення між сторонами домовленостей щодо встановлення сервітуту в цілому і стало підставою виникнення цього судового спору, про що також свідчить позиція відповідача 1 щодо заявлених позовних вимог, яка була незмінною протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджується поданою ним апеляційною скаргою.

Разом із тим аналіз наведених вище норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом застосування засобів правового захисту, у тому числі має право на позов про примусове встановлення сервітуту, чим і скористався позивач при поданні цього позову за обставин, що склалися. Водночас судом першої інстанції встановлено, а позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено наявність його порушеного права зі сторони відповідачів на ефективне використання належного йому нерухомого майна у відповідності до його потреб.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України і не доведення належними і допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України неможливості задоволення потреб позивача в інший спосіб, аніж установлення сервітуту щодо земельної ділянки, яка перебуває, зокрема, в оренді у відповідача 1, також відхиляються судом апеляційної інстанції.

Так, суд першої інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову, а також подані на його підтвердження докази, дійшов висновку про те, що необхідність обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, та передана в оренду АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", обумовлена тим, що на вказаній земельній ділянці (в середині цієї ділянки) розташований об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності ПП "МПП "Імпульс" і здійснення проходу, проїзду та проведення електричних мереж до майна позивача можливе виключно через земельну ділянку, що перебуває в орендному користування відповідача 1, власником якої є відповідач 2.

Водночас, судом першої інстанції встановлені обставини, які свідчать про те, що потребу ПП "МПП "Імпульс" як власника вказаного нерухомого майна в доступі до нього для використання та обслуговування неможливо задовольнити в інший спосіб, ніж установлення сервітуту, що підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком від 20.01.2023 №24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41, з якого вбачається, що інших, аніж передбачені висновком, шляхів для забезпечення доступу (проходу/проїзду) до нежитлової будівлі літ. А встановити технічно неможливо.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у сукупності, зокрема, приймаючи до уваги відмову відповідача 1 надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 з метою належного оформлення позивачем свого права користування частиною ділянки з огляду на фактичне набуття такого права в силу статті 120 Земельного кодексу України, відсутність доказів реалізації сторонами рішення Київської міської ради № 6707/6748 від 20.06.2023 та укладення відповідного договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 88-5-00040 від 11.02.1999, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія апеляційного суду, позивачем доведено неможливість використання своєї власності та неможливість задоволення своїх потреб без обтяження сервітутом земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 по вул. Дегтярівська 29 у м. Києві, а заявлені умови сервітуту відповідають законодавчо встановленим вимогам.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував положень частини 11 статті 186 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент подання позову), за якими обов`язковою передумовою для отримання права користування земельною ділянкою (сервітут) є погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, як з землекористувачем, так і з власником земельної ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності передбачених статтями 403-404 Цивільного кодексу України умов для встановлення сервітуту, зокрема, щодо відсутності інших шляхів забезпечення доступу ПП "МПП Імпульс" до нерухомого майна та інших шляхів прокладання електричної мережі до будівлі-складу без використання спірної земельної ділянки, а також наявності технічної можливості встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці 8000000000:88:061:0044 площею 0,6557 га по вул. Дегтярівська 29, м. Київ позивачем було надано до суду першої інстанції Висновок експерта №1011/10-2020 від 06.10.2020 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем.

Згідно з Висновком експерта № 1011/10-2020 від 06.10.2020 за результатами проведеної земельно-технічної експертизи можливе встановлення земельного сервітуту на користь позивача (запропоновано варіант), а встановити інші шляхи для забезпечення доступу (проходу/проїзду) до нежитлової будівлі (літ. А), враховуючи існуючу схему забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, розташування огорожі та воріт, наявність фактичного в`їзду на територію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044, відсутність відомостей про функціональне призначення наявних в межах ділянки будівель, схеми руху транспорту в межах досліджуваної земельної ділянки, не вбачається технічно можливим. В інший спосіб, ніж установлення земельного сервітуту, забезпечити доступ позивача до власного майна з метою його використання та обслуговування неможливо.

В свою чергу, не погоджуючись з наданим позивачем Висновком експерта №1011/10-2020 від 06.10.2020, відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи у справі, яке обґрунтовано тим, що експертиза земельної ділянки та виготовлення наданого позивачем висновку було здійснено без повідомлення та відома відповідача 1 та за відсутності у експерта всіх необхідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 клопотання відповідача 1 про призначення судової земельно-технічної експертизи, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей в наданих сторонами на підтвердження своїх правових позицій доказів, судом першої інстанції задоволено, призначено у даній справі судову земельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Саме складеним за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи Висновком експертів від 20.01.2023 №24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41 у даній справі визначено площу і межі земельної ділянки, на яку має бути встановлений сервітут, з урахуванням єдиного технічно можливого варіанту встановлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:066:0044 для прокладення та експлуатації лінії електропостачання та для влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до нежитлової будівлі загальною площею 830,7 кв.м, що розташована по вул. Дегтярівській 29 літера А в місті Києві.

Нормами чинного законодавства не передбачено вимог щодо необхідності погодження у порядку, передбаченому частиною 11 статті 186 Земельного кодексу України, зазначеного Висновку судової земельно-технічної експертизи, якому судом першої інстанції у відповідності до приписів статей 86 та 104 Господарського процесуального кодексу України надана оцінка і результати цієї судової експертизи враховано при ухваленні оскаржуваного рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.12.2022 у справі №910/1487/20, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Отже, посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на висновки, викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №910/19386/20, колегія суддів апеляційного господарського суду до уваги не приймає та не розглядає у зв`язку з необґрунтованістю.

З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному значенні, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову ПП "МПП "Імпульс" у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/2361/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/2361/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2361/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024, у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко