Постанова

від 08.10.2024 по справі 925/382/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 925/382/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларін А.С., Федорчук К.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Черкаський автомобільний ремонтний завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 (повний текст складено 21.06.2024)

у справі №925/382/24 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Жадор"

до Державного підприємства "Черкаський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення 833 426,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2024 року Приватне підприємство "Жадор" (далі - ПП "Жадор") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Черкаський автомобільний ремонтний завод" (далі - ДП "ЧАРЗ") попередньої оплати у розмірі 833 426,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП "Жадор" посилається на те, що відповідач всупереч умовам договору купівлі-продажу товару від 03.10.2022 №03/10/1-2022 не поставив позивачу частину оплаченого ним товару та не повернув суму попередньої оплати у розмірі 833 426,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24 позов задоволено.

Стягнуто з ДП "ЧАРЗ" на користь ПП "Жадор" 833 426,00 грн вартості непоставленого товару на підставі договору купівлі-продажу товару від 03.10.2022 №03/10/1-2022 та 12 501,39 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів правомірність підстав своїх позовних вимог, спірні кошти відповідачем позивачу не повернуто, зобов`язання з повернення цих коштів є таким, що настало після закінчення терміну дії договору (24.12.2022), тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 833 426,00 грн передоплати як вартості непоставленого товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "ЧАРЗ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ДП "ЧАРЗ" вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що при ухваленні рішення від 10.06.2024 у справі №925/382/24 Господарський суд Черкаської області повторно розглянув ті обставини справи, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які були викладені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №925/1225/22, яка набрала законної сили. Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі №925/382/24 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу №925/382/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/382/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП "ЧАРЗ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/382/24.

30.07.2024 матеріали справи №925/382/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "ЧАРЗ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24, розгляд справи призначено на 08.10.2024 о 15 год 45 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 задоволено заяву представника ПП "Жадор" адвоката Федорчука К.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено проводити судове засідання, що призначене на 08.10.2024 о 15 год 45 хв, в режимі відеоконференції, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ПП "Жадор" адвокат Федорчук Кирилл Юрійович (логін - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Позиція інших учасників справи.

27.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП "Жадор" просить апеляційну скаргу ДП "ЧАРЗ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24 - без змін.

У відзиві позивач, зокрема зазначає, що ДП "ЧАРЗ" в своїй апеляційній скарзі не наводить конкретних норм матеріального права, які судом першої інстанції неправильно розтлумачено, або застосовано закон, який не підлягає застосуванню, або не застосовано закону, який підлягав застосуванню, тому апеляційна скарга в частині обґрунтувань неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права є безпідставною та необґрунтованою.

Також позивач вказує, що твердження скаржника про те, що є підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України є безпідставними, оскільки встановлені судом першої інстанції обставини щодо подання позовів (їх предмета та підстав), що формують зміст правовідносин, у цій справі та у справі на яку посилається скаржник, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.10.2024 з`явилися представники позивача.

Відповідач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 03.10.2022 між ДП "ЧАРЗ" (продавець) та ПП "Жадор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №03/10/1-2022, за умовами якого продавець зобов`язався продати вторинні ресурси (товар), які утворились у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони та Збройних сил України, керуючись Законом України "Про металобрухт", а покупець зобов`язався оплатити цей товар.

Згідно з пунктом 5.1 договору покупець перераховує кошти продавцеві у вигляді стовідсоткової передоплати протягом 7-х банківських днів з дати укладення договору.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання документів (видаткової накладної та акта прийому-передачі), після отримання продавцем 100% попередньої оплати партії товару.

Відповідно до пункту 5.4 договору після вилучення вторинних ресурсів, у разі, якщо за даними фактичного зважування продавцем передано покупцю кількість товару меншу, ніж зазначену у специфікації до цього договору, продавець повертає покупцю належну йому суму коштів або зараховує їх в якості попередньої оплати за наступні обсяги вторинних ресурсів, що будуть передані на реалізацію продавцю в межах цього договору.

За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору продавець здійснює передачу вторинних ресурсів у місцях накопичення та на умовах, викладених в специфікаціях. Вилучення вторинних ресурсів покупцем з місць накопичення здійснюється в термін дії нарядів, виданих Міністерством оборони України.

Згідно зі специфікацією на вторинні ресурси №1 (брухт чорних металів) загальна вартість вторинних ресурсів складає 792 566,54 грн. Відповідно до специфікації на вторинні ресурси №2 (брухт кольорових металів) вартість партії вторинних ресурсів складає 267 416,82 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру від 03.10.2022 №СФ-0000096 на суму 1 059 983,36 грн.

13.10.2022 ПП "Жадор" перерахувало на користь ДП "ЧАРЗ" 486 000,00 грн згідно з платіжним дорученням №824, у призначенні платежу якого вказано "за металобрухт згідно з договором №03/10/1/-2022 та рахунком №СФ-000096 від 03.10.2022 без ПДВ" та 347 426,00 грн згідно з платіжним дорученням №3463, у призначенні платежу якого вказано "за металобрухт згідно з рахунком №СФ-00000096 від 03.10.2022 без ПДВ".

Разом із тим, оскільки після проведення часткової оплати за спірним договором сплачена частина товару з боку відповідача поставлена не була, позивач 14.10.2022 направив відповідачу лист №119 з проханням повернути перераховані кошти в сумі 833 426,00 грн, який був залишений останнім без відповіді.

Крім того, 21.03.2024 позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути сплачені за договором кошти, яка також залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки відповідач не поставив сплачену частину товару та не повернув сплачені позивачем грошові кошти на в сумі 833 426,00 грн, останній звернувся до суду першої інстанції з даним позовом з вимогами про стягнення з відповідача наведеної вище суми грошових коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання укладеного між сторонами договору від 03.10.2022 №03/10/1-2022, на підставі рахунку від 03.10.2022 №СФ-000096 позивач перерахував відповідачу 486 000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 13.10.2023 №824 та 347 426,00 грн згідно з платіжним дорученням від 13.10.2022 №3463, а всього 833 426,00 грн.

У свою чергу, відповідач мав поставити позивачу вторинні ресурси згідно наведеної у договорі специфікації.

Сторонами не надано суду доказів про зміну даного зобов`язання.

Так, позивач просить стягнути перераховані відповідачу кошти, оскільки не отримав на них товар.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За своїм призначенням аванс (як попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (такий висновок про застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21)

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тому в даному випадку, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що відносини сторін з приводу повернення сплачених позивачем грошових коштів не можуть регулюватися нормами статті 1212 ЦК України.

Дана норма може бути застосована виключно коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, і лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті право відношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №910/4725/22.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2020 у справі №918/631/19, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21 зроблено правовий висновок, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Таким чином, умовою застосування статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору продавець здійснює передачу вторинних ресурсів у місцях накопичення та на умовах, викладених в специфікаціях. Вилучення вторинних ресурсів покупцем з місць накопичення здійснюється в термін дії нарядів, виданих Міністерством оборони України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано його зобов`язання по поставці вторинних ресурсів на умовах спірного договору.

Сторони умов договору не змінювали, доказів протилежного суду не подано.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також, місцевим господарським судом вірно встановлено, що навіть якщо в період дії договору позивач не звертався з вимогами до відповідача про поставку вторинних ресурсів, то строк дії договору між сторонами закінчився 24.12.2022, як передбачено пунктом 10.7 договору і суду не подано доказів продовження його дії на новий період.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Таким чином, оскільки строк дії договору між сторонами закінчився 24.12.2022, то всі обов`язки з поставки товару відповідач мав повністю завершити до цієї дати.

Дане зобов`язання відповідачем не виконано, що порушило права позивача.

Як зазначалось вище, 14.10.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист №119 з проханням повернути перераховані кошти у сумі 833 426,00 грн як помилково перераховані.

21.03.2024 позивач направив відповідачу претензію №7 з вимогою повернути сплачені за договором №03/10/1-2022 кошти на підставі статті 693 ЦК України.

Відповідач заперечень проти отримання цих документів суду не подав, відповіді на лист та претензію не надав, кошти в сумі 833 426,00 грн позивачу не повернув.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги частиною 2 статті 693 ЦК України, яка дає альтернативу поведінки позивача, як платника коштів - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Користуючись своїм правом, позивач, як покупець, просить примусово стягнути з відповідача всі перераховані кошти в розмірі 833 426,00 грн, на які відповідачем не було поставлено товар до кінцевої дати терміну дії договору.

Таким чином, відповідач має повернути позивачу всі сплачені кошти передоплати, на які не було поставлено товар.

З огляду на наведено, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивач довів правомірність підстав своїх позовних вимог, спірні кошти відповідачем позивачу не повернув, зобов`язання з повернення цих коштів є таким, що настало після закінчення терміну дії договору (24.12.2022), тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 833 426,00 грн передоплати як вартості непоставленого товару.

Враховуючи вищевикладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача щодо закриття провадження у справі на підставі частини 1 статті 231 ГПК України відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Так, колегією суддів встановлено, що у зазначеній відповідачем справі №925/1225/22 і в справі, що розглядається №925/382/24, підстави як обставини позовних вимог, є різними.

Рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1225/22 обґрунтовано недоведеністю укладення між сторонами договору та застосовано статтю 1212 ЦК України для стягнення спірних коштів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №925/1225/22 рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2023 у справі №925/1225/22 скасовано та ухвалено нове рішення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про укладення між сторонами договору, його часткове виконання, однак у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав ненадання позивачем належних і допустимих доказів невиконання відповідачем обов`язку поставки товару і що ці обставини суд першої інстанції не встановлював та не досліджував.

Враховуючи викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2023 у справі №925/1225/22 про стягнення з відповідача 833 426,00 грн боргу не є рішенням з тих самих підстав (тобто, обставин, якими обґрунтовується позов та за яких виникли відносини сторін), хоча предмет спору між тими самими сторонами співпадає.

З огляду на наведене, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог ПП "Жадор".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Черкаський автомобільний ремонтний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/382/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/382/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 та у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко