Постанова

від 20.11.2024 по справі 927/222/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. м.Київ Справа№ 927/222/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.11.2024:

від позивача: не з?явився;

від відповідача: Волкодав І.Ю.

від третьої особи: Городнича Т.Ю. (в режимі відеоконференції)

прокурор: Колодчина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Кіптівської сільської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 12.06.2024 (повний текст рішення складений 17.06.2024)

у справі №927/222/24 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

в особі Чернігівської обласної ради

до Кіптівської сільської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського

спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп",

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.03.2024 Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради поданий позов до Кіптівської сільської ради з проханням усунути перешкоди власнику, в особі Чернігівської обласної ради, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, розташованою на території Кіптівської сільської ради шляхом:

- зобов`язання Кіптівської сільської ради повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, державі в особі Чернігівської обласної ради;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717433574220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га.

Позов обґрунтований порушенням інтересів держави, що полягають в безпідставному вибутті з володіння спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області указаної земельної ділянки лісогосподарського призначення, за фактом незаконної реєстрації права власності Кіптівською сільською радою, чим порушені норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Господарським судом Чернігівської області ухвалено рішення по справі №927/222/24 від 12.06.2024, яким позов задоволено частково, а саме:

- зобов`язано Кіптівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, державі в особі Чернігівської обласної ради;

- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Кіптівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що:

- виходячи з положень норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перейшла до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебуває в постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп", а отже, вчиняючи 04.04.2023 реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки, Кіптівською сільською радою не врахований п. 24 (в) розділу Х Перехідних положень ЗК України, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель лісогосподарського призначення, до яких належить спірна земельна ділянка;

- спірна земельна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради;

- оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 сформована за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп" та знаходились у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, відтак, скасування державної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради на дану земельну ділянку та повернення її державі в особі Чернігівської обласної ради, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог мотивовано тим, що Прокурор не довів, що формування спірної земельної ділянки вчинене з порушенням вимог діючого законодавства, та не обґрунтував яким чином скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки (як наслідок: припинення її існування як об`єкта цивільних прав) забезпечить поновлення речових прав держави в особі Чернігівської обласної ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Кіптівська сільська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначено оскаржуване рішення від 02.06.2024, яке не міститься у справі №927/222/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2024 у справі №927/222/24, ухвалити нове рішення по справі №927/222/24, яким в задоволені позову прокурора відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржником зазначено наступне:

- виходячи із змісту пункт 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, розповсюджується тільки на ті випадки, коли право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення виникло у державних та комунальних лісогосподарських підприємств, інших державних і комунальних підприємств та установ до 1 січня 2002 року (дата набрання чинності Земельним кодексом України на який посилається п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України);

- використання як доказу, наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування як документа, що підтверджує право постійного користування, необхідно щоб підприємство набуло земельну ділянку у постійне користування станом до 01 січня 2002 року, проте, третьою особою такого права не набуто, оскільки матеріали справи не містять належного документу такого підтвердження - державного акту на право постійного користування землею, форма якого була встановлена Постановою Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1992 р. № 2201-ХІІ;

- судом І інстанції також не встановлено факт формування спірної ділянки за іншими можливими документами: проектом відведення земельної ділянки, відповідно до якого відбувалось формування ділянки та визначення її індивідуальних характеристик як об`єкту права постійного користування, та технічною документацією про складання державного акту на право та постійного користування земельною ділянкою, розробка якого була обов`язковою станом до 31 грудня 2001 року і далі, відповідно до Наказу № 43.;

- рішення Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року не могло бути саме по собі правовстановлюючим документом на землю, оскільки воно лише створювало правові підстави для вчинення дій пов`язаних із необхідністю підготовки проекту відведення на земельну ділянку для отримання державного акту на право постійного користування землею, відповідно до вимог нормативно-правових актів.;

- норма пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України не могла бути застосована до спірних правовідносин;

- право постійного користування земельною ділянкою у третьої особи не виникло до 31 грудня 2001 року, відповідно застосування судом І інстанції п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI та інших норм законодавства не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, 22.10.2024 від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких наголошувалось, що:

- орган від імені якого звертається прокурор (Чернігівська обласна рада) не здійснює користування та розпорядження спірною земельною ділянкою;

- зміст позовної заяви, підстави її подання та обґрунтування - суперечить позовним вимогам;

- прокурором не обґрунтовано та не доведено підстави для представництва та безпідставно замінено компетентний орган, який має процесуальну дієздатність на звернення до суду у разі, якщо його права порушені;

- прокурор не дотримався порядку подання позовної заяви, що визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати;

- прокурором обрано неефективний спосіб захисту.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

18.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від прокурора Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що:

- спірна земельна ділянка у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», що набув чинності 01.01.2013, перейшла до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області та перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп»;

- системний аналіз норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного або комунального лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, яким визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами; відповідно до вказаної норми дійсно зазначено лише про державні лісогосподарські підприємства. Разом із тим, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (абз.2 п.5.2 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 (№ 5-рп/2005);

- відсутність прямої вказівки у пункті 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України щодо діяльності комунальних ліосогосподарських підприємств не означає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право комунальних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі;

- пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакції згідно з Законом від 20.06.2022 № 2321-IX (чинна на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування;

- при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України;

- момент формування земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав не має значення для вирішення питання про наявність чи відсутність прав на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, оскільки право користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» частиною спірної земельної ділянки у складі лісових угідь посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Також, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу посилався на наступне:

- частиною 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній до 01 січня 2013 року, визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній з 01 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43);

- таким чином, підставою набуття земельної ділянки у власність або в постійне користування із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку;

- право постійного користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» вважається набутим у зв`язку з прийняттям Чернігівською обласною радою рішення 27 березня 2001 року. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у лісогосподарського підприємства такого права.

22.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" надійшли письмові пояснення (а в подальшому і 28.10.2024 засобами поштового зв?язку), в яких третя особа просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що: спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, належить третій особі на праві постійного землекористування, і на яку незаконно зареєстровано право власності за скаржником, що суперечить вимогам п.п. в п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Право користування спірною земельною ділянкою посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовопрядкування третьої особи, що відповідає п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024, справу №927/222/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано матеріали справи № 927/222/24.

23.07.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №927/222/24.

В свою чергу, суддя Станік С.Р., перебував у відрядженні з 15.07.2024 по 20.07.2024 включно та у відпустках у періоди: з 22.07.2024 по 02.08.2024; з 05.08.2024 по 19.08.2024 включно; з 20.08.2024 по 30.08.2024 також, суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці з 12.08.2024 по 30.08.2024 включно, у зв`язку із чим питання щодо руху справи вирішується після виходу суддів з відпусток.

06.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Кіптівської міської ради надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №2158 від 25.07.2024 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 9 084,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/222/24- залишити без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, уточнивши дату оскаржуваного рішення, а також подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи, а саме: Чернігівській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави (вул. Князя Чорного,9, м. Чернігів, 14000), Чернігівській обласній раді (проспект Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14000), третій особі: Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" (с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061), листом з описом вкладеного та фіскальною накладною, або засобами електронного зв`язку з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання на виконання вказаної ухвали Північного апеляційного господарського суду, до якого долучено квитанції про направлення учасникам справи копії апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 задоволено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для усунення недоліків у справі №927/222/24, поновлено строк встановлений для усунення недоліків у справі №927/222/24, відкрито апеляційне провадження у справі №927/222/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2024, розгляд справи призначено на 24.10.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 заяву Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про участь у судовому засіданні, яке призначено на 24.10.2024 та інші судові засідання у справі № 927/222/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 включно та у відпустці з 27.10.2024 по 22.11.2024 включно, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2024, справу №927/222/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято справу №927/222/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2024, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М., розгляд справи призначено на 20.11.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 20.11.2024 з`явився прокурор, представник відповідача (скаржника)- Кіптівської сільської ради, а представник Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Чернігівська обласна рада в судове засідання 20.11.2024 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 20.11.2024 представник відповідача (скаржника)- Кіптівської сільської ради підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2024 у справі №927/222/24, ухвалити нове рішення по справі №927/222/24, яким в задоволені позову прокурора відмовити повністю.

Прокурор в судовому засіданні 20.11.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2024 у справі №927/222/24 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (третьої особи) в судовому засіданні 20.11.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2024 у справі №927/222/24 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним (561- XII) та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 13 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

За п. 1 частини 1 статті 12 ЗК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

За статтею 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001), користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" (далі - третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га.

Дане рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.

Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" створене на підставі наказу Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Чернігівоблагроліс" від 27.12.2000 № 9, зареєстроване 16.01.2001 за розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації № 19, на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП "Козелецьрайагролісгосп").

Третя особа є лісокористувачем згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства. Засновником Підприємства є комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту ДП "Козелецьрайагролісгосп").

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За даними Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект", лист від 07.02.2024 № 02-152 (на запит прокурора № 1513/1-96вих-24), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року, згідно з наданими координатами поворотних точок, земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 частково накладається на межі 48 кварталу ДП "Козелецьрайагролісгосп".

На замовлення ДП "Козелецьрайагролісгосп" землевпорядною організацією БПП "Позитив" виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області, до якої увійшла земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га.

На підставі технічної документації із землеустрою, розробленої БПП "Позитив", в Державному земельному кадастрі, 16.12.2022, зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га (спірна), за цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель - землі лісогосподарського призначення; земельна ділянка розташована на території Кіптівської сільської ради; відомості про форму власності не внесені, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-2600568092022, сформований на 16.12.2022.

Допущення будь-яких порушень при внесені відомостей про спірну земельну ділянку до ДЗК - матеріали справи не містять.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.04.2023, державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М., на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, відомостей з ДЗК від 04.04.2023 № 62826139, зареєстроване за Кіптівською сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га (спірна), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717433574220), про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру № 366877104, сформована 22.02.2024.

Право постійного користування спірною земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за ДП "Козелецьрайагролісгосп" 26.07.2023.

06.03.2024 Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради поданий позов до Кіптівської сільської ради з проханням усунути перешкоди власнику, в особі Чернігівської обласної ради, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, розташованою на території Кіптівської сільської ради шляхом:

- зобов`язання Кіптівської сільської ради повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, державі в особі Чернігівської обласної ради;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717433574220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га.

Позов обґрунтований порушенням інтересів держави, що полягають в безпідставному вибутті з володіння спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області указаної земельної ділянки лісогосподарського призначення, за фактом незаконної реєстрації права власності Кіптівською сільською радою, чим порушені норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Як підтверджується матеріалами справи, Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради з метою усунення перешкод власнику територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, яка незаконно, 04.04.2023, зареєстрована за Кіптівською сільською радою, без урахування вимог підпункту в) пункту 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України.

Підстави представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради, прокурор обґрунтовує неналежним виконанням власником повноважень щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави та спеціальним режимом її використання.

Реєстрація Кіптівською сільською радою права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні комунального спеціалізованого підприємства та в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, з порушенням норм земельного законодавства, за відсутності належних правових підстав, створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить зміст листів Ради від 05.12.2023 № 01-05/918, від 20.02.2024 № 02-03/134, на запити прокурора від 06.11.2023 № 50-75-4371вих23, від 12.02.2024 № 15/3/1-122вих24, проте, належних заходів на усунення виявлених порушень протягом тривалого часу не вчинила. Крім того, у наведеному вище листі від 20.02.2024 № 02-03/134 Чернігівська обласна рада не заперечувала щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області в судах з метою повернення із комунальної власності Кіптівської сільської ради незаконно відчужених земельних ділянок її законному власнику.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Чернігівська обласна прокуратура листом від 01.03.2024 № 15/3/1-1508-24, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Кіптівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

З огляду на викладене, доводи скаржника (наведені у додаткових поясненнях) про те, що орган від імені якого звертається прокурор (Чернігівська обласна рада) не здійснює користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, зміст позовної заяви, підстави її подання та обґрунтування - суперечить позовним вимогам, прокурором не обґрунтовано та не доведено підстави для представництва та безпідставно замінено компетентний орган, який має процесуальну дієздатність на звернення до суду у разі, якщо його права порушені, прокурор не дотримався порядку подання позовної заяви, що визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати - є необгрунтованими, безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що правові підстави позову прокурора, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.

Як підтверджено наявними матеріалами справи, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах компетенції Ради, ДП "Козелецьрайагролісгосп" (лісокористувач, засновником якого є комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" ЧОР, код ЄДРПОУ 31275389) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду загальною площею 14333,6 га, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка.

Відповідно до п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ (далі- Закон № 5245-VІ), з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013), землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:

а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б)всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, виходячи з положень наведених норм Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перейшла до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебуває в постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп", а отже, вчиняючи 04.04.2023 реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки, Кіптівською сільською радою не врахований п. 24 (в) розділу Х Перехідних положень ЗК України, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель лісогосподарського призначення, до яких належить спірна земельна ділянка.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції вірно застосував вищенаведені норми законодавства, встановивши, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, належить третій особі на праві постійного землекористування, і на яку незаконно зареєстровано право власності за скаржником, що суперечить саме вимогам п. 24 (в) розділу Х Перехідних положень ЗК України.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що момент формування земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав не має значення для вирішення питання про наявність чи відсутність прав на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, оскільки право користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» частиною спірної земельної ділянки у складі лісових угідь посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Виходячи з установлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що право постійного користування третьою особою такого права не набуто, оскільки матеріали справи не містять належного документу такого підтвердження - державного акту на право постійного користування землею, форма якого була встановлена Постановою Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1992 р. № 2201-ХІІ - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній до 01 січня 2013 року, визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній з 01 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність або в постійне користування із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, а як підтверджується наявними матеріалами справи, право постійного користування Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» вважається набутим у зв`язку з прийняттям Чернігівською обласною радою рішення 27 березня 2001 року. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у лісогосподарського підприємства такого права.

Крім того, згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, продовжує зберігатися надалі. Відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, що посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (1); визнання правочину недійсним (2); припинення дії, яка порушує право (3); відновлення становища, яке існувало до порушення (4); примусове виконання обов`язку в натурі (5); зміна правовідношення (6); припинення правовідношення (7); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (8); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (9); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом установленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За частиною 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Суд апеляційної інстанції установив, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку Кіптівської сільської ради здійснена за відсутності достатніх правових підстав, а отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як непов`язане з позбавленням права володіння. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 6.38. постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81 та п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведене протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, натомість створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, п. 6.30, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, п. 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, п. 6.13)).

За п. 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 сформована за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп" та знаходились у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, відтак, скасування державної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради на дану земельну ділянку та повернення її державі в особі Чернігівської обласної ради, є ефективним способом захисту порушених прав позивача, а тому позов у цій частині вимог підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Доводи скаржника про неефективність обраного прокурором способу захисту - судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, в межах даного позову прокурором заявлено вимогу про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з дефініціями, наведеними в статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр":

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (частини 1, 9 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

За даними Державного земельного кадастру земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, зареєстровано в Державному земельному кадастрі 16.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор не довів, що формування спірної земельної ділянки вчинене з порушенням вимог діючого законодавства, та не обґрунтував яким чином скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки (як наслідок: припинення її існування як об`єкта цивільних прав) забезпечить поновлення речових прав держави в особі Чернігівської обласної ради.

Як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, зареєстрована в ДЗК на підставі технічної документації, розробленої землевпорядником БПП "Позитив", на замовлення постійного користувача - ДП "Козелецьрайагролісгосп", зареєстрована ще 2022 році, в той час як протиправна реєстрація речового права (права власності) за відповідачем вчинена значно пізніше в 2023 році на підставі невірного застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI та Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Відтак, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову прокурора в цій частині вимог.

Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов?язано Кіптівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, державі в особі Чернігівської обласної ради, та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Кіптівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку за кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717433574220). В решті вимог прокурора відмовлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2024 у справі №927/222/24, за наведених доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради на рішення Господарського суду м. Чернігівської області від 12.06.2024 у справі №927/222/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2024 у справі №927/222/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №927/222/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 09.12.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

О.М. Сибіга