Постанова

від 26.11.2024 по справі 911/26/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 911/26/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни

на рішення Господарського суду Київської області

від 16.04.2024 (повний текст рішення складено 09.05.2024)

у справі №911/26/24 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Узинської міської ради Київської області

до Білоцерківської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни

про усунення перешкод у здійсненні права користування майном

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Узинської міської ради Київської області до Білоцерківської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні позивачем земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду № 106 від 16.12.2011.

Разом з тим прокурор просив суд зобов`язати фізичну особу-підприємця Цуканову Ірину Миколаївну повернути на користь держави в особі Узинської міської ради Київської області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 площею 67,4057 га з розташованим на ній водним об`єктом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Білоцерківська районна державна адміністрація приймаючи розпорядження № 869 від 15.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі-підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області» та укладаючи договір оренди від 16.12,2011, перебрала на себе повноваження Київської обласної державної адміністрації, ототожнивши два різних поняття - «водне господарство» та «рибне господарство», визначення яких закріплено на законодавчому рівні. Разом з тим, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації порушує вимоги ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки в оренду передано земельну ділянку водного фонду без проведення земельних торгів. В даному випадку зміст правочину суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 51 Водного кодексу України та ст.ст. 57, 120 Земельного кодексу України, а укладення договору створює умови для незаконного користування земельною ділянкою.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2024 позов задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Узинською міською радою Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду № 106 від 16.12.2011, укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною.

Усунуто перешкоди у здійсненні Узинською міською радою Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни повернути на користь держави в особі Узинської міської ради Київської області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 площею 67,4057 га з розташованим на ній водним об`єктом.

Стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації фактично понесені судові витрати за подання позову Заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури на користь Київської обласної прокуратури у розмірі 2684,00 грн.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Цуканової Ірини Миколаївни фактично понесені судові витрати за подання позову Заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури на користь Київської обласної прокуратури у розмірі 2684,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що на час прийняття рішення № 869 від 15.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі-підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" Білоцерківської районної державної адміністрації та укладання між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною договору № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 у Білоцерківської районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Розпорядження № 869 від 15.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" було прийнято Білоцерківською районною державною адміністрацією в інтересах ФОП Цуканової Ірини Миколаївни щодо земельної ділянки водного фонду за відсутності відповідних повноважень для його прийняття.

У зв`язку з цим, укладений на його підставі договір № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною був укладений із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних повноважень для його укладення.

Відтак, суд дійшов до висновку, що набуття права на спірну земельну ділянку площею 67,4057 га мало бути здійснене із застосуванням процедур визначених ст. 124 ЗК України, в чинній на той момент редакції, а саме - за результатами проведення земельних торгів, які у даному випадку в порушення вимог ст. 124 ЗК України не проводились. Дана обставина додатково вказує на підставність доводів прокуратури щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним.

Також суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача, Узинської міської ради Київської області, необхідно задовольнити вимогу про зобов`язання відповідача-2 повернути на користь держави в особі Узинської міської ради Київської області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 площею 67,4057 га з розташованим на ній водним об`єктом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Фізична особа-підприємець Цуканова Ірина Миколаївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.04.2024 у справі №911/26/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють порядок успадкування права оренди земельної ділянки, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дослідив та не надав жодної оцінки доказами наданим відповідачем-2. При цьому скаржник стверджував, що:

- після смерті фізичної особи - орендаря до спадкоємців переходить право на оренду земельної ділянки, а не право стати стороною договору оренди раніше укладеного зі спадкодавцем, оскільки відповідно до приписів абз. 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" та ч. 1 ст. 781 ЦК України такий договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи - орендаря, з дня його смерті;

- оскільки станом на 25.12.2009 року відповідач-2 була зареєстрована та проживала за місцем відкриття спадщини після її батька ОСОБА_1 , то остання разом зі своїм рідним братом ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла її, що з-поміж іншого також підтверджується Довідкою Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області №4185/02-14 від 24.12.2021 року. Отже, за твердженням відповідача-2, до останньої, як спадкоємця ОСОБА_1 перейшло право оренди водного об??єкту та земель водного фонду із всіма гідроспорудами, а саме земельною ділянкою загальною площею 73,2 га, яка розташована на території Острійківської сільської ради, для риборозведення;

- факт успадкування відповідачем-2 права оренди водного об?єкту та земель водного фонду у квітні 2010 року після смерті батька останньої, а саме права оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 73,2 га (під водою 60,1 га та прибережна захисна смуга 13,1 га), яка розташована на території Острійківської сільської ради для риборозведення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: - Свідоцтвом про смерть від 20.12.2009 року Серія НОМЕР_1 ; - договором оренди земельної ділянки та водного об?єкту від 28.07.2005 року, укладеного між Білоцерківською РДА та батьком ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ; - Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади №15.2-03/32502 від 19.11.2021; - довідкою Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області №4185/02-14 від 24.12.2021 року;

- спадкування як перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) не потребує проведення земельних торгів та узгоджується з приписами абз. 23 ч. 2 ст. 134 ЗК України;

- успадкувавши після батька ( ОСОБА_1 ) право оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди №106 від 16.12.2011 року та його державної реєстрації, відповідач-2 шляхом правонаступництва стала стороною орендних правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та Білоцерківською РДА ще 31.08.2005 року після державної реєстрації ОСОБА_1 договору оренди від 28.07.2005 року у Київському регіональному центрі державного земельного кадастру про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040502900028, а не стороною договору оренди від 28.07.2005 року, укладеного з ОСОБА_1 , як про це помилково зазначає суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення;

- на території Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області розташоване лише одне Блощинецьке водосховище, яке спочатку за договором оренди водного об?єкту та земель водного фонду від 28.07.2005 року Білоцерківською РДА було передано в оренду ОСОБА_1 на 49 років, а після його смерті, у 2011 році з уточненою площею водного дзеркала з 67,4057 га - 54,1106 га як спадкоємцю передано в оренду ФОП Цукановій І.М. строком на 43 роки. Тобто, це одна й та ж само земельна ділянка з розташованим на ній Блощинецьким водосховищем але з уточненою площею станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, апелянт стверджував про наявність підстав для застосування строків позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

16.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від Білоцерківської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву прокурора зводяться до того, що:

- згідно з довідкою Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, яку до матеріалів справи долучено представником відповідача, документом, що підтверджує право власності спадкоємця на нерухоме майно чи інше успадковане майно, є свідоцтво про право на спадщину. В той же час, у вищевказаній довідці нотаріуса відсутні відомості щодо фактів реєстрації та видачі свідоцтва про право на спадщину за заявою ОСОБА_3 в частині спадкування права оренди спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду.

Крім того, у вищевказаній довідці нотаріуса зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину у встановлений законом строк шість місяців з дня смерті спадкодавця на рухоме та нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_1 , який є їх батьком. У той же час, в матеріалах господарської справи відстуні відомості, ким з вищевказаних осіб успадковано право оренди спірного водного об`єкту і земельної ділянки водного фонду та в яких частках;

- ФОП Цуканова І.М. з метою оформлення оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду звернулась до Білоцерківської районної державної адміністрації відповідно до процедури, встановленої статтею 116 Земельного кодексу України, що свідчить про ненабуття нею законних підстав для переукладання (внесення змін щодо нового орендаря) договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду;

- ФОП Цукановою І.М. з Білоцерківською районною державною адміністрацією укладено договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 869 від 15.11.2011, прийнятого з порушеннями вимог земельного та водного законодавства, поза межами наданих повноважень.

Стосовно доводів апелянта про пропуск строку позовної давності, прокурор зазначив, що враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є

негаторними, та відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка водного фонду продовжує використовуватися відповідачем і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

На адресу суду 29.07.2024 від відповідача-2 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи прокурора, наведені у відзиві та підтримав свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

21.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що виклав свою правову позицію стосовно звернення прокуратури з даним позовом до суду в листі №03-10-695 від 08.08.2023, який наявний матеріалах справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяви і клопотання учасників справи

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 апеляційну скаргу у справі №911/24/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Козир Т.П.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, у зв`язку з участю судді Козир Т.П. в засіданні круглого столу, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/26/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.06.2024, справу №911/26/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

12.06.2024 матеріали справи №911/26/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024, у зв`язку з участю судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/26/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.06.2024, справу №911/26/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємець Цуканової Ірини Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі №911/26/24. Судове засідання призначено на 17.07.2024.

Розгляд справи відкладено на 13.08.2024.

Судове засідання призначене на 13.08.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024, у зв`язку з участю судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/26/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.08.2024, справу №911/26/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: ОСОБА_4, Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємець Цуканової Ірини Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі №911/26/24 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Кравчук Г.А., ОСОБА_4, яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024.

Розгляд справи відкладено на 26.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному та звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/26/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.11.2024, справу №911/26/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

У судовому засіданні 26.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.11.2024, з`явились прокурор та представники позивача і відповідача-2, які надали пояснення по справі. Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 11.10.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-1 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивача у даній справі.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що через прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією незаконного розпорядження, що призвело до незаконного розпорядження землями водного фонду порушуються інтереси держави, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені статтею 14 Конституції України та статтею 5 Земельного кодексу України.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, в даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель водного фонду та водного об?єкту, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Узинської міської ради, яка виражається в її бездіяльності.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Узинською міською радою (№50-7396вих23 від 26.07.2023), в якому проінформовано про встановлені порушення вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів реагування та звернення до суду з позовом.

Листом №03-10-695 від 08.08.2023 Узинська міська рада повідомила, що у разі, якщо Білоцерківська окружна прокуратура має докази порушення правових норм у правовідносинах та вважає, що подання позову сприятиме поновленню порушених прав, Узинська міська рада висловлює клопотання про надання прокуратурі такої інформації та про факт звернення прокуратури до суду з відповідним позовом.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Узинською міською радою допущено бездіяльність, апеляційний суд дійшов до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням № 869 від 15.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" Білоцерківської районної державної адміністрації вирішено, у тому числі, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі-підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області; надати в оренди земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні терміном на 43 роки загальною площею 67, 4057 га, з них: водне зеркало 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тощо.

Між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною 16.12.2011 укладено договір № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремий водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду із всіма гідроспорудами загальною площею 67,4057 га, з них: водне дзеркало 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендна плата складається з плати за оренду земель водного фонду та плати за прибережну захисну смугу в загальній сумі 32760,00 грн в рік, що становить не менше 4 % від середньої нормативно-грошової оцінки ріллі по Київській області у 2011 році, з них: орендна плата на прибережну захисну смугу 21840,00 грн, орендна плата за водне дзеркало 10920, 00 грн в рік, яка перераховується до відповідних бюджетів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору земельна ділянка водного фонду передається в оренду для риборозведення. Згідно пункту 3.2 договору експлуатація та використання об`єкта оренди здійснюється орендарем відповідно до ст. ст. 44, 47, 51, 77, 87, 88, 89, 95, 99 Водного кодексу України, ст. ст. 59, 60, 61, 99 Земельного кодексу України та ст. ст. 9, 38, 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища".

Пунктом 6.1 договору узгоджено, що договір укладено на 43 роки починаючи з дати його реєстрації.

Між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною 16.12.2011 було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки водного фонду, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 67,4057 га, в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області терміном на 43 роки; земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 67,4057 га належить до державної власності.

На підставі договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду № 106 від 16.12.2011, укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною, 23.03.2018 було проведено державну реєстрацію за Фізичною особою-підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною права оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3220484600:04:005:0006, загальною площею 67,4057 га, з них: водне зеркало 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 25395929 від 19.03.2018.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 3220484600:04:005:0006. Вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 - для рибогосподарських потреб. Крім того, у пункті 3.1 вищевказаного договору оренди водного об`єкту зазначено, що земельна ділянка водного фонду передається в оренду для риборозведення.

Прокурор вказав, що потребу у веденні водного господарства не можна ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об`єкти для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях згідно зі ст. 51 Водного кодексу України.

За переконаннями прокурора Білоцерківська районна державна адміністрація, приймаючи вищевказане розпорядження та укладаючи договір оренди від 16.12,2011, перебрала на себе повноваження Київської обласної державної адміністрації, ототожнивши два різних поняття - "водне господарство" та "рибне господарство", визначення яких закріплено на законодавчому рівні. Разом з тим, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації порушує вимоги ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки в оренду передано земельну ділянку водного фонду без проведення земельних торгів.

Також прокурор відмітив, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 715-ДК/695/АП/09/01/-21 від 16.07.2021 встановлено, що розпорядження № 869, яким затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку, прийнято без погодження із представниками територіального органу Мінприроди, органу санітарноепідеміологічної служби, органу охорони культурної спадщини та представником Держводгоспу, що суперечить ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України.

Правовою підставою для укладення спірного договору оренди від 16.12.2011 є розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.11.2011 за № 869, яке прийнято з грубими порушеннями вимог закону.

В даному випадку зміст правочину суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 51 Водного кодексу України та ст.ст. 57, 120 Земельного кодексу України, а укладення договору створює умови для незаконного користування земельною ділянкою.

Прокурор вважав, що у цій справі договір оренди спірної земельної ділянки фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати усі правомочності володільця земельної ділянки.

Вимога про визнання недійсним договору оренди є елементом єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, оскільки спірна земельна ділянка водного фонду продовжує використовуватися відповідачем і порушення прав її законного володільця, держави, на реалізацію усіх правомочностей власника триває, тож зазначений позов заявлено в межах позовної давності - вважає прокурор.

Прокурор звертав увагу суду на висновки, що сформовані судами під час розгляду справи № 911/3223/21 та вказав, що звернувся до суду в інтересах держави в особі Узинської міської ради, оскільки повноваження ради на розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом імперативно закріплено пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідач-2, у свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що 28.07.2005 між її батьком ОСОБА_1 та Білоцерківською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди водного об`єкту та земель водного фонду Білоцерківського району Київської області, за умовами якого на 49 років у платне користування ОСОБА_1 для риборозведення був переданий окремий водний об`єкт та землі водного фонду із всіма гідроспорудами, а саме: земельна ділянка загальною площею 73,2 га (під водою 60,1 га та прибережна захисна смуга 13,1 га), яка розташована на території Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На виконання приписів, встановлених ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України (в чинній на той час редакції) 28.07.2005 орендована земельна ділянка за Актом прийому-передачі була передана у платне володіння та користування ОСОБА_1 .

При цьому відповідач зауважив, що при передачі ОСОБА_1 в оренду зазначеного водного об`єкту та земель водного фонду Білоцерківська РДА керувалась ст.ст. 122 та 124 ЗК України та ст. 51 ВК України (в редакції, яка була чинною станом на 28.07.2005). При цьому редакція ст. 124 ЗК України станом на 28.05.2005 не передбачала проведення торгів при передачі земельної ділянки в оренду.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про смерть. Відповідач відмітила, що право оренди земельної ділянки відповідно до ст. 1219 ЦК України нерозривно не пов`язано з особою спадкодавця, а тому може успадковуватися його спадкоємцем (спадкоємцями). Це також слідує із положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" та п. 6.7. Договору оренди землі від 28.07.2005. Відтак, право оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 73,2 га (під водою 60,1 га та прибережна захисна смуга 13,1 га), яка розташована на території Острійківської сільської ради, для риборозведення, після смерті орендаря ОСОБА_1 могло успадковуватися його спадкоємцем (спадкоємцями), а тому увійшло до складу спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки станом на 25.12.2009 відповідач була зареєстрована та проживала за місцем відкриття спадщини батька, то вона разом зі своїм рідним братом ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла її, що з поміж іншого також підтверджується копією Довідки Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області № 4185/02-14 від 24.12.2021. Таким чином, за словами відповідача, до неї, як спадкоємця ОСОБА_1, перейшло право оренди водного об`єкту та земель водного фонду із всіма гідроспорудами.

Відтак, з метою реалізації успадкованого неї права оренди водного об`єкту та земель водного фонду у квітні 2010 року відповідач звернулась з відповідною заявою до Білоцерківської РДА, як розпорядника та орендодавця по договору оренди від 28.07.2005, маючи правомірні очікування на прийняття Білоцерківською РДА легітимного рішення. Заява була розглянута 19.04.2010 на засіданні постійно діючої комісії при Білоцерківській РДА з питань раціонального використання і охорони водних об`єктів та земель водного фонду району та надання їх в оренду, за результатами якого голові Білоцерківської РДА було рекомендовано надати ФОП Цукановій І.М., як спадкоємиці ОСОБА_1, дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду.

Розпорядженням голови Білоцерківської РДА від 29.04.2010 №0627-794 ФОП Цукановій І.М. був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду для риборозведення загальною Острійківської сільської ради

Таким чином, відповідач вважає, що успадкувавши у свого батька право оренди на спірну земельну ділянку на підставі Договору оренди № 106 від 16.12.2011 та його державної реєстрації, шляхом правонаступництва ФОП Цуканова І.М. стала стороною орендних правовідносин, які виникли між її батьком та Білоцерківською РДА ще 31.08.2005, після державної реєстрації Договору оренди від 28.07.2005 у Київському регіональному центрі державного земельного кадастру про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040502900028.

ФОП Цуканова І.М. зазначила, що остання після укладення з Білоцерківською РДА Договору оренди № 106 від 16.12.2011, вправі мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання спірної земельної ділянки в оренду та можливості її використання, зокрема у своїй підприємницькій діяльності. Такий порядок, а також принципи належного урядування, юридичної визначеності та верховенства права передбачають презумпцію законності орендованої ФОП Цукановою І.М. спірної земельної ділянки, право ФОП Цуканової І.М. розраховувати на впевненість у законності дій Білоцерківської РДА щодо укладення Договору оренди № 106 від 16.12.2011, а також мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання спірної земельної ділянки в оренду та можливості його використання у своїй підприємницькій діяльності.

Відповідач зауважила, що 28.01.2013 на спірну земельну ділянку був розроблений Водогосподарський паспорт, погоджений технічною радою Басейнового управління водних ресурсів р. Рось. Басейнове управління водних ресурсів р. Рось 14.08.2013 встановило режим роботи Блощинецького водосховища, розташованого на спірній земельній ділянці, що підтверджується копією листа № 775/02.1 від 14.08.2013. У 2018 році відповідачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і земельній ділянці площею 67,4057 га був присвоєний кадастровий номер 3220484600:04:005:0006.

З 16.12.2011 по даний час відповідач використовує спірну земельну ділянку для риборозведення, своєчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату, що підтверджується копією листа Узинської міської ради № 03-10-138 від 14.02.2024.

При цьому відповідач стверджувала, що визнання недійсним у судовому порядку Договору оренди № 106 від 16.12.2011 та зобов`язання щодо повернення спірної земельної ділянки за відсутності справедливої компенсації призведе до порушення прав ФОП Цуканової І.М., які об`єктивно існують на час розгляду даного спору, зокрема права мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання комунального майна у користування та права використовувати таке майно у своїй підприємницькій діяльності, а отже і до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором, позивачем та відповідачем-2 пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов?язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб?єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Водного кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 6 цього кодексу передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 цього ж кодексу у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (ч. 1 ст. 85 ВК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 58 цього ж кодексу встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Частинами 4, 5 ст. 59 цього ж кодексу передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Ч. 1 ст. 93 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 124 цього ж кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 3, 4 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, з наведеного слідує, що Білоцерківська районна державна адміністрація не мала права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства (рибогосподарських потреб), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

В даному випадку, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, Білоцерківська районна державна адміністрація перебрала на себе повноваження Київської обласної державної адміністрації, тим самим ототожнивши два різних поняття "водне господарство" та "рибне господарство", визначення яких закріплені діючим законодавством.

Поняття "водне господарство" закріплено у Концепції розвитку водного господарства України, схваленої постановою ВРУ від 14.01.2000 року № 1390-XIV, а саме: водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Статтею 25 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.

На підставі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 було затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, котра наводить 12 видів цільового призначення земель водного фонду: 10.01 для експлуатації та догляду за водними об`єктами; 10.02 для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.03 для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.05 для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.06 для сінокосіння; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 10.09 для проведення науково-дослідних робіт; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11 для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12 для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

З наведеного вбачається, що ведення водного господарства - лише один з видів цільового призначення земель водного фонду, а тому передача земельних ділянок водного фонду для ведення водного господарства обмежується підрозділами 10.01-10.05 Класифікації. У свою чергу, виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (підрозділ 10.07) не є веденням водного господарства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Отже, поняття водне господарство та рибне господарство не є тотожними, а тому надання земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України відносилось до повноважень обласної державної адміністрації.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що на час прийняття рішення №869 від 15.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі-підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" Білоцерківської районної державної адміністрації та укладання між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною договору № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 у Білоцерківської районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Згідно абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином в дотримання цих основоположних конституційних принципів, суд діє лише в межах наданих повноважень.

Натомість, розпорядження № 869 від 15.11.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" було прийнято Білоцерківською районною державною адміністрацією в інтересах ФОП Цуканової Ірини Миколаївни щодо земельної ділянки водного фонду за відсутності відповідних повноважень для його прийняття.

У зв`язку з цим, укладений на його підставі договір № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Фізичною особою підприємцем Цукановою Іриною Миколаївною був укладений із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних повноважень для його укладення.

Стосовно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що ФОП Цуканова І.М. після смерті її батька ( ОСОБА_1 ) успадкувала право оренди водного об?єкту та земель водного фонду зі всіма гідроспорудами, а саме земельної ділянки загальною площею 73,2 га, яка розташована на території Острійківської сільської ради, для риборозведення, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Договором оренди водного об`єкту від 28.07.2005, де орендарем виступав ОСОБА_1, що є батьком відповідача-2 у пункті 6.7 передбачено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, котрі належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що право оренди земельної ділянки відноситься до речових прав, похідних від прав власності.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з п. 205 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, що була чинна на момент заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Відповідно до п. 206 наведеної вище Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленному цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість. Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

Тобто, належним доказом на підтвердження переходу, в даному випадку права оренди спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду, до спадкоємця - є свідоцтво про право на спадщину, яке підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту долученої відповідачем-2 до матеріалів справи довідки Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, вбачається, що документом, який підтверджує право власності спадкоємця на нерухоме майно чи інше успадковане майно, є свідоцтво про право на спадщину.

Однак, у вищевказаній довідці нотаріуса відсутні відомості щодо фактів реєстрації та видачі свідоцтва про право на спадщину за заявою ОСОБА_3 в частині спадкування права оренди спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду.

Відповідного свідоцтва відповідачем-2 суду не надано й під час розгляду даної справи.

Крім того, у вищевказаній довідці нотаріуса зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (брат) є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину у встановлений законом строк шість місяців з дня смерті спадкодавця на рухоме та нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_1 , який є їх батьком.

У той же час, в матеріалах справи відсутні відомості, ким з вищевказаних осіб успадковано право оренди спірного водного об`єкту і земельної ділянки водного фонду та в яких частках.

Тобто, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України докази, що спадщину оформлено відповідно до діючого на той час законодавства.

З огляду на викладене, твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі, про те, що факт успадкування відповідачем-2 права оренди спірного водного об?єкту та земель водного фонду у квітні 2010 року після смерті батька останньої, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які в розумінні норм чинного законодавства є тими доказами, які підтверджують перехід права оренди спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду, до спадкоємця, а саме свідоцтва про право на спадщину в частині спадкування права оренди спірного водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду відповідачем-2.

Крім того, апеляційним судом враховано, що в момент прийняття розпорядження №869 від 15.11.2011, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалося за результатами проведення земельних торгів, що передбачалося статтями 124,134 ЗК України. Однак, як обґрунтовано вказав місцевий суд, розпорядження адміністрації було прийнято без дотримання зазначених вимог Земельного законодавства.

Судом також встановлено, що в оренду за договором від 28.07.2005 була передана земельна ділянка загальною площею 73,2 га - 60,1 га під водою та 13,1 прибережна захисна смуга. Водночас, за оспорюваним договором № 106 від 16.12.2011 відповідач прийняв в оренду земельну ділянку зі всіма гідроспорудами загальною площею 67,4057 га - 54,1106 водне зеркало, 3,4133 га відкриті заболочені землі, 9,8818 сіножаті.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, про те, що на території Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області розташоване лише одне Блощинецьке водосховище, яке спочатку за договором оренди водного об?єкту та земель водного фонду від 28.07.2005 року Білоцерківською РДА було передано в оренду ОСОБА_1 на 49 років, а після його смерті, у 2011 році з уточненою площею водного дзеркала з 67,4057 га - 54,1106 га як спадкоємцю передано в оренду ФОП Цукановій І.М. строком на 43 роки - є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об`єкт переданий в оренду за договором від 2005 року не може бути визнаний тотожним об`єкту оренди переданому за спірним договором від 2011 року в силу різних площ земельних ділянок, а відтак відсутні підстави стверджувати, що мала місце заміна сторони орендаря за договором від 2005 року в порядку спадкування права оренди. Натомість, суд констатує факт укладання нового договору на оренду земельної ділянки іншої площі.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання договору № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 недійсним та про зобов`язання відповідача-2 повернути на користь держави в особі Узинської міської ради Київської області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006 площею 67,4057 га з розташованим на ній водним об`єктом.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, стосовно пропуску строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка водного фонду продовжує використовуватися відповідачем-2 і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 16.04.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі №911/26/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Цуканову Ірину Миколаївну.

Матеріали справи №911/26/24 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.12.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко