Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/13377/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/13377/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Євсеєнко В.В., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024

у справі № 910/13377/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс"

про стягнення 1 920 123,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного додаткового рішення.

У серпні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" (далі - ТОВ "Промвагонтранс", відповідач) про стягнення 1 920 123,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, першою заявою по суті спору, поданою ТОВ "Промвагонтранс", є відзив на позовну заяву, в якому останнім повідомлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 50 000,00 грн, що складають витрати на правничу (правову) допомогу, з необхідністю покладення цих витрат на позивача. При цьому відповідач, посилаючись на частину 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу (правову) допомогу будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 позовну заяву АТ "Українська залізниця" з вимогами до ТОВ "Промвагонтранс" про стягнення 1 920 123,60 грн залишено без розгляду.

Ухвалу мотивовано наявністю підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, яке обгрунтовано відсутністю належних доказів того, що адвокат Гамарц Олександр Сергійович наділений повноваженнями підписувати від імені АТ "Українська залізниця" позовні заяви, а відтак не доведеним є факт, що подану до господарського суду позовну заяву АТ "Українська залізниця" підписано особою, яка має право її підписувати від імені позивача.

19.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в порядку частини 5 статті 130 та пункту 3 частини 1, частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач у цій заяві просив стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, додавши до неї копії таких доказів: Договору №20126 про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2022; Доручення від 14.09.2023 (Додаток до Договору про надання правової допомоги №20126 від 26.01.2022); Договору про надання правової допомоги №б/н від 20.09.2023; Переліку (розрахунку) послуг за Договором від 20.09.2023 (Додаток №1 до Договору №б/н про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2023); ордера серії АР №1025682 від 02.10 2023 про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Євсеєнко В.В. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 20.09.2023; Акта про виконання Доручення від 19.12.2023, складеного між відповідачем та адвокатом Саленик (Журавель) Т.С., на суму 20 000,00 грн; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.10.2023; Акта здачі прийняття послуг правничої (професійної) допомоги до Договору №б/н про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2023 від 18.12.2023, складеного між відповідачем та адвокатом Євсеєнко В.В., на суму 30 000,00 грн.

Поряд з цим, як убачається із матеріалів справи, відповідачем до відзиву на позов, було додано копію ордеру серії СА №1064293 від 19.09.2023 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Журавель Т.С. на підставі Договору про надання правової допомоги №20126 від 26.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 заяву відповідача призначено до розгляду на 16.02.2024 о 12 год 10 хв.

26.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до місцевого господарського суду від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду від 15.12.2023 у справі №910/13377/23 про залишення позову без розгляду, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга була мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не містить описової та мотивувальної частини, не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду. Також апелянт зазначив, що надавав суду для огляду ордер, який був підписаний адвокатом Гамарцем О.С., відтак, у суду були відсутні законні підстави для залишення позову без розгляду з причин підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати.

31.01.2024 матеріали справи №910/13377/23 скеровано до Північного апеляційного господарського суду на його вимогу згідно з ухвалою від 12.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 зупинено розгляд заяви ТОВ "Промвагонтранс" про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №910/13377/23 до місцевого господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у даній справі апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13377/23 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13377/23 залишено без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на АТ "Українська залізниця".

Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача та змінюючи мотивувальну частину ухвали з викладенням її в редакції цієї постанови, суд апеляційної інстанції констатував, що:

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позову АТ "Українська залізниця" без розгляду, оскільки в ордері відсутній такий обов`язковий реквізит, як підпис адвоката, а отже позовну заяву підписано особою, яка не наділена повноваженнями представляти інтереси позивача в Господарському суді міста Києва;

- доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, приписів частини 1 статті 234 ГПК України (не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду) знайшли своє підтвердження у зв`язку з чим мотивувальна частина оскаржуваної ухвали підлягає зміні.

11.04.2024 матеріали справи №910/13377/23 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 провадження у даній справі поновлено, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 31.05.2024 о 10 год 30 хв.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі № 910/13377/23 заяву задоволено.

Присуджено до стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Промвагонтранс" витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване приписами статей 123, 126, частиною 8 статті 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, АТ "Українська залізниця" 21.06.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі № 910/13377/23 та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Промвагонтранс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції неуважно дослідив матеріали справи, не застосував до спірних правовідносин норму частини 5 статті 130 ГПК України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2019 у справі 922/592/17, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, незаконно стягнув з АТ "Українська залізниця" витрати на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн при відсутності з боку позивача необгрунтованих дій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 справу № 910/13377/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13377/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/13377/23 до надходження до суду матеріалів справи.

11.07.2024 матеріали справи №910/13377/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі № 910/13377/23 залишено без руху на підставі частини 3 статті 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 17.07.2024 подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій АТ "Українська залізниця" просить поновити строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що повний текст додаткового рішення було отримано скаржником поштою 24.06.2024, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 клопотання АТ "Українська залізниця" задоволено, поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/13377/23; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд справи призначено на 24.09.2024 о 15 год 20 хв; рекомендовано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом апеляційної інстанції строки.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці 24.09.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі № 910/13377/23 призначено на 10.10.2024 о 15 год 00 хв.

Позиція інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі відповідачем не надано.

Явка представників сторін.

У судове засідання 10.10.2024 з`явився представник відповідача.

Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника зазначеного учасника справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу позивача заперечив, просить відмовити у її задоволенні, додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким задоволено заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з позивача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).

У силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин 5 та 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Подібні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21.

Отже, при застосуванні частини 5 статті 130 ГПК України має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача.

АТ "Українська залізниця" в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції 1) не визначив, у чому саме полягає необгрунтованість дій позивача в контексті приписів частини 5 статті 130 ГПК України, та при цьому 2) не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 130 ГПК України, викладені у постановах від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, 3) не взяв до уваги, що відповідачем не було доведено будь-якими доказами наявність необгрунтованих та протиправних дій позивача під час розгляду справи, відповідч взагалі не посилався на необгрунтованість дій АТ "Українська залізниця", 4) проігнорував відсутність в матеріалах справи судових рішень щодо встановлення зловживання позивачем процесуальними правами, 5) не зазначив в описовій та мотивувальній частині судового рішення про подане позивачем заперечення про безпідставність заяви відповідача та з яких мотивів його (заперечення) відхилено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши на їх підставі відповідні обставини та надавши їм оцінку, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Звернення відповідача із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі у зв`язку з постановленням судом першої інстанції ухвали про залишення позову АТ "Українська залізниця" без розгляду обгрунтовано, зокрема, приписами частини 5 статті 130 ГПК України.

Господарський процесуальний клдексу України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини 5 статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "протипрвність дій", про які йдеться в апеляційній скарзі позивача.

Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат у даній справі підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).

Таким чином, частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин, що і було зроблено судом апеляційної інстанції в основному судовому рішенні - постанові від 19.03.2024 у даній справі, якою апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції від 15.12.2023 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а врешті оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Так, у вказаній постанові від 19.03.2024 суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позову АТ "Українська залізниця" без розгляду, оскільки в ордері відсутній такий обов`язковий реквізит, як підпис адвоката, а отже позовну заяву підписано особою, яка не наділена повноваженнями представляти інтереси позивача в Господарському суді міста Києва.

Отже, надаючи оцінку встановленим у даній справі обставинам, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що саме неогрунтовані дії позивача при підготовці та поданні позовної заяви у даній справі (неналежне оформлення адвокатом ордеру, в якому відсутній його підпис) призвели до залишення позову АТ "Українська залізниця" без розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду позову АТ "Українська залізниця", представником відповідача - адвокатом Журавель (після укладення шлюбу Саленик) Т.С. подано до суду першої інстанції відзив на позов, іншим представником відповідача - адвокатом Євсеєнко В.В. клопотання/заяву про залишення позову без розгляду, вказані представники приймали участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, зокрема 29.09.2023, 10.11.2023 та 15.12.2023.

Зазначені обставини свідчать, що саме подання АТ "Українська залізниця" позову, який як встановлено судом першої інстанції підписано особою, яка не наділена повноваженнями представляти інтереси позивача в суді, змусило відповідача з метою ефективного захисту своїх прав звернутися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що зазначені обставини підтверджують пов`язаність спірних витрат з необгрунтованими діями позивача (його представника) з підготовки та подання позову у даній справі у розумінні приписів, що містяться у частині 5 статті 130 ГПК України.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 130 ГПК України, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18 колегія суддів апеляційного суду відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчить судова практика, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у справі №922/3787/17 досліджувалося питання необґрунтованості дій позивача, позов якого було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України у зв`язку із неявкою позивача без поважних причин в судові засідання та не поданням заяви про розгляд справи за його відсутності. У постанові Верховний Суд зазначив, що ухвала суду в частині залишення позову без розгляду не містить висновків про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони; ухвала не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішенню справи по суті; заявник не довів та не підтвердив доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

У справі №922/592/17 також досліджувалося питання необґрунтованості дій позивача, позов якого було залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивача без поважних причин в судове засідання та не поданням заяви про розгляд справи за його відсутності. Верховний Суд вказав, що неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

У справі №922/3422/18 Верховний Суд досліджував питання необґрунтованості дій позивача за позовом у зв`язку із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України. Верховний Суд направив справу в частині стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував приписи частини 5 статті 130 ГПК України, та не надав жодної оцінки тому чи доведено відповідачем необґрунтованість дій позивача, а тому дійшов передчасного висновку про стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Отже, правовідносини у жодній із наведених справ не стосуються залишення позову без розгляду у зв`язку із підписанням позовної заяви особою, яка не наділена повноваженнями представляти позивача в суді, оскільки в доданому до позову ордері відсутній такий обов`язковий реквизіт, як підпис адвоката. Такі висновки зроблені з урахуванням фактичних обставин кожної зі справ, які суттєво відрізняються від справи, що переглядається.

Водночас висновки, на які посилається скаржник, носять загальний характер, які суд апеляційної інстанції враховує при перегляді додаткового рішення у даній справі.

Щодо розміру фактично понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Дослідженням доданих відповідачем до заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, понесених ним при розгляді справи в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ"Промвагонтранс" (клієнт) та адвокатом Журавель Т.С. (адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №20126 від 26.01.2022 (далі - Договір-1), а також між ТОВ "Промвагонтранс" та адвокатом Євсеєнко В.В. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №б/н від 29.09.2023 (далі - Договір-2).

За Договором-1:

- адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової (правничої) допомоги, що передбачені п. 2.1 цього договору, клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1);

-адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу за дорученнями клієнта, які погоджуються сторонами шляхом їх підписання. У кожному дорученні сторони погоджують вид і зміст правової (правничої) допомоги, вартість, а також інші необхідні умови її надання (пункт 1.2);

-цей договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє три роки (пункт 7.1).

Відповідно до Доручення, укладеного між клієнтом та адвокатом 14.09.2023 (додаток до Договору-1), сторони узгодили:

-клієнт доручає адвокату представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в судовій справі №910/13377/23 за позовом АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Промвагонтранс" про стягнення грошових коштів у розмірі 1 920 123,60 грн (пункт 1);

- розмір гонорару адвоката встановлюється у наступному розрахунку: -вартість складання, оформлення та відправлення відзиву на позовну заяву - 15 000,00 грн; - вартість представництва інтересів клієнта адвокатом в одному (кожному) призначеному судовому засіданні - 5 000,00 грн (пункт 3);

- загальна вартість наданих послуг за цим Дорученням встановлюється в Акті про виконання Доручення (пункт 4);

-оплата гонорару здійснюється протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку адвокатом (пункт 5).

Згідно зі Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.10.2023 після реєстрації шлюбу Журавель Т.С. змінила прізвище на Саленик.

На виконання умов Договору-1 та Доручення від 14.09.2023 між адвокатом Саленик Т.С. та ТОВ "Промвагонтранс" 19.12.2023 складено та підписано Акт про виконання Доручення, відповідно до якого розмір винагороди адвоката при виконанні доручення клієнта щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді міта Києва у судовій справі №910/13377/23 складає 20 000,00грн, з яких: 15 000, 00 грн - складання, оформлення та відправлення відзиву на позовну заяву, 5 000,00 грн - представництво інтересів клієнта адвокатом у судовому засіданні 29.09.2023.

За Договором-2:

-адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову доопомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у Договорі (пункт 1.1);

-цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 3.1);

-за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках до цього Договору (пункт 4.2);

-усі додатки та доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною (пункт 7.4).

Відповідно до Переліку (розрахунку) послуг за Договором від 20.09.2023, що є Додатком №1 до Договору-2, сторони погодили його на підтвердження витрат клієнта на правничу допомогу по Договору щодо такого:

1. Адвокат надає клієнту професійну правничу допомогу, а клієнт отримує відповідну правову допомогу та сплачує гонорар адвокату, у порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору, із наступного розрахунку:

- найменування та обсяг послуги: складання та подання до Господарського суду міста Києва процесуальних документів у справі №910/13377/23 за позовом АТ "Укрзалізниця" до ТОВ "Промвагонтранс" про стягнення 1 920 123,60грн (послуга включає: написання та оформлення необхідного процесуального документу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу, його роздрукування (за необхідністю), добірка судової практики з аналогічних питань, направлення оформленого документа на адресу суду та сторони, участь у судових засіданнях незалежно від кількості та часу їх тривалості);

- орієнтовний час, що буде витрачений адвокатом для надання послуги, годин: 10 (десять);

- гонорар за надані послуги, грн: 50 000,00, загальна сума 50 000,00 грн.

2. Розрахунок між сторонами проводиться незалежно від результатів розгляду позовної заяви шляхом оплати протягом 10 днів з моменту винесення Господарським судом міста Києва судового рішення.

3. Обсяг додаткових послуг, необхідність у наданні яких може виникнути під час розгляду, у тому числі (але не виключно), ознайомлення з матеріалами справи, заяв на видачу копій судових рішень, а також гонорар за їх надання, обумовлюються окремим Додатком до Договору, який погоджується сторонами.

На виконання умов Договору-2 сторони 18.12.2023 склали та підписали Акт здачі прийняття послуг правничої (професійної) допомоги про таке:

1. Адвокатом надано, а клієнтом отримано наступні послуги за цим Договором:

1) складено та направлено до Господарського суду міста Києва у справі №910/13377/23 за позовом АТ "Укрзалізниця" до ТОВ "Промвагонтранс" про стягнення 1 920 123,60 грн, наступні процесуальні документи: - клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; - клопотання про залишення позову без розгляду;

час витрачений адвокатом на надання послуг, год: 4 (чотири);

ціна наданих послуг, грн: 20 000,00.

2) прийнято участь у двох судових засіданнях та ознайомлення з матеріалами справи;

час витрачений адвокатом на надання послуг, год: 3 (три);

ціна наданих послуг, грн: 10 000,00.

Загальна сума гонорару адвоката, грн: 30 000,00грн.

2. Цей Акт складений у двох оригінальних примірниках (по одному примірнику для кожної зі сторін), є укладеним з дати його підписання сторонами та невідємною частиною Договору.

3. Підписуючи цей Акт сторони підтверджують, що розрахунок за надані правничі послуги здійснено в повному обсязі та строни не мають жодних претензій одна до одної.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як вже зазначалося судом, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частинами 6, 7 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи за заявою сторони судового процесу питання про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета доказування у даній справі, апеляційний господарський суд враховує, що: 1) спірні питання, які виникли у зв`язку з поданям позивачем позовної заяви, результатом розгляду якої стало постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, для кваліфікованого юриста не є значно складними; 2) значної кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню, спірні правовідносини не передбачають; 3) матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час; 4) представництво інтересів позивача здійснювалося двома адвокатами, якими складалися процесуальні документи, які за доводами та аргументами є тотожними (розділ 3 відзиву на позов, складений адвокатом ЖуравельТ.С., за змістом відповідає клопотанню/заяві про залишення позову без розгляду, складеному адвокатом Євсеєнко В.В.); 5) відповідно до Акта здачі прийняття послуг правничої (професійної) допомоги від 18.12.2023 до складу наданих послуг включено складення та направлення адвокатом Євсеєнко В.В. до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та безпосередньо ознайомлення з матеріалами даної справи, тобто ті послуги, які згідно з положеннями пункту 2 Додатку №1 до Договору-2 до обсягу послуг з визначенням гонорару за їх надання не включено до погоджених за цим Переліком, а повинні обумовлюватися окремим Додатком до цього Договору, доказів погодження якого сторонами матеріали справи не містять; 6) зазначена в Акті здачі прийняття послуг правничої (професійної) допомоги від 18.12.2023 інформація про прийняття участі адвокатом Євсеєнко В.В. у двох судових засіданнях не підтверджена матеріалами справи, оскільки відповідно до протоколів судових засідань у суді першої інстанції станом на 18.12.2023 представник відповідача - адвокат Євсеєнко В.В. брав участь лише в одному судовому засіданні, яке відбулось 10.11.2023.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених ТОВ "Промвагонтранс" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною відповідачем роботою у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали зазначених обставин не врахував, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для повного задоволення поданого відповідачем клопотання про покладення на позивача в порядку статей 129, 130 ГПК України понесенених ним витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 20 000,00 грн, які належить стягнути на його користь з позивача, яким подано позов, що залишений судом першої інстанції без розгляду у відповідності до ухвали від 15.12.2023, залишеною в цій частині без змін постановою апеляційного господарського суду від 19.03.2024, у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано особою, яка не наділена повноваженнями представляти інтереси позивача у Господарському суді міста Києва, тобто внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Водночас, оскільки доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження в частині порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, зокрема приписів частини 1 статті 234 ГПК України, оскільки остання не містить зазначення про наявність поданого позивачем заперечення та мотивів з яких суд дійшов висновку про їх відхилення, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського господарського кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничому допомогу з покладенням на позивача таких витрат в розмірі 20 000,00 грн, в решті клопотання відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/13377/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/13377/23 скасувати.

3. Ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифіаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" (01015, м. Київ, провулок Заперечний, 2, ідентифікаційний код 35617553) витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

6. Матеріали справи №910/13377/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024 та відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 та у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко