Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/2322/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/2322/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року

у справі №910/2322/21 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі №910/2322/21, про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", визнано грошові вимоги С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) до боржника у розмірі 2 348 577,84 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фенікс Групп Україна"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Молчанова А.О.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №910/2322/21 та відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.11.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 12.11.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №910/2322/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2322/21 про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна"

02.12.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2322/21/6934/24 від 29.11.2024 року витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення.

Водночас, в силу приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише за умови: якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на скаржника обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку. Натомість суд у такому випадку надає оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку, які відповідно мають для заявника визначені ГПК України процесуальні наслідки.

Як встановлено судом, оскаржувану скаржником ухвалу прийнято Господарським судом міста Києва 19.04.2021, повний текст якої складено та підписано 22.04.2021 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на дану ухвалу суду першої інстанції, з урахуванням вихідних днів, є 03.05.2021.

Разом з тим, з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 19.04.2021 року у справі №910/2322/21 скаржник звернувся лише 29.10.2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштового зв`язку на конверті, тобто після спливу більше ніж одного року з дня прийняття та складення повного тексту вказаної ухвали.

Одночасно в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги зазначено, що відповідно до довідки переселенця скаржник мала місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Після повернення з міста Івано-Франківськ скаржник мала місце фактичного проживання: АДРЕСА_4. У зв`язку з тим, що повідомлення про дати судового засідання направлялися судом на іншу адресу, а справа розглядалась без її участі, без її заперечень, без належного дослідження поданих доказів, то суд дійшов неправильних висновків. Інформацію про саме відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" скаржник дізналась вже від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгового А.М. після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, де з апелянта стягувалась сума на користь боржника у зв`язку покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Відтак, ОСОБА_1 подано клопотання про залучення її до розгляду справи №910/2322/21 в якості уповноваженої особи учасника боржника та ухвалою суду від 09.10.2024 року задоволено вищезазначене клопотання.

Скаржник вважає, що саме з моменту залучення її в якості уповноваженої особи учасника ТОВ "Фенікс Групп Україна" і ознайомлення останньою з матеріалами справи №910/2322/21 і розпочався строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна".

Однак, колегія суддів вказані доводи відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи єдиним засновником та учасником ТОВ "Фенікс Групп Україна" є ОСОБА_1 з розміром частки 100%, що також не заперечується скаржником і в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 211 ГК України, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Згідно статті 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав.

Наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 , як єдиного засновника ТОВ "Фенікс Групп Україна" щодо фінансового та майнового стану товариства.

Так, оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі №910/2322/21, про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", визнано грошові вимоги ОСОБА_2 С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) до боржника у розмірі 2 348 577,84 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фенікс Групп Україна"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Молчанова А.О.

Копію вказаної ухвали було направлено 30.04.2021 року всім учасникам справи, в тому числі і засновнику боржника - ОСОБА_1 (п.13 резолютивної частини ухвали), про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду міста Києва на зворотньому боці останнього аркушу оскаржуваної ухвали.

Дана ухвала була направлена на адресу скаржника: АДРЕСА_2 (згідно відомостей з ЄДР щодо засновників ТОВ "Фенікс Групп Україна") та була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою "за закінчення терміну зберігання" (т.1, арк.с. 158-166).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 81 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Згідно п.п. 101, 104 наведених Правил, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

Згідно ч.ч. 3,7 ст. 120 ПГК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З цього приводу суд звертає увагу скаржника, що відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також судова колегія враховує усталену позиції Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі №916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 19.04.2023 у справі №920/256/22, від 04.05.2023 у справі №910/12087/21, від 09.05.2023 у справі №910/2852/22.

Більш того, сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16).

Посилання апелянта на зміну місця фактичного проживання відповідно до довідки переселенця на АДРЕСА_1 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до вказаної довідки скаржник змінила місце проживання з 02.05.2022 року, тоді як оскаржувана ухвала прийнята судом 19.04.2021 року та направлена апелянту 30.04.2021 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів Сотнікова С.В., Доманської М.Л. перебуває справа №910/2322/21 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, в якій ОСОБА_1 оскаржує рішення про покладення на неї, як керівника банкрута, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фенікс Групп Україна".

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 року у вищенаведеному провадженні по справі №910/2322/21 постановлено, зокрема, звернутися до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлено Господарський суд міста Києва, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.05.2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, долученого скаржником до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/2322/21, місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 зареєстроване тільки з 13.04.2023 року.

Тобто, у період з 20.05.2016 по 13.04.2023 року ОСОБА_1 мала зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 і лише 02.05.2022 року тимчасово, відповідно до довідки переселенця, проживала у м. Івано-Франківськ.

Отже, надсилання судом першої інстанції копії ухвали від 19.04.2021 року на адресу: АДРЕСА_2 відповідає приписам ст.242 ГПК України.

Вказані вище обставини справи, встановлені апеляційним судом, дають підстави для висновку про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд судом даної справи та про належне її повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", що спростовує протилежні посилання скаржника, а відтак, за висновками суду, реалізація скаржником свого процесуального права на участь у розгляді справи №910/2322/21 залежала виключно від волевиявлення самого апелянта.

Суд враховує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність.

Відтак, апелянт мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу відомої йому справи №910/2322/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про факт прийняття оскаржуваної ухвали та наявність повного її тексту.

При цьому, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/2322/21 було оприлюднено 26.04.2021.

Скаржник, як єдиний засновник та учасник ТОВ "Фенікс Групп Україна", зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

Однак, будучі єдиним засновником та учасником боржника та маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про стан розгляду справи в суді першої інстанції, а також своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Отже, можливість отримання копії даної ухвали з часу підписання повного її тексту та подання апеляційної скарги в установлений законом строк у межах присічного річного строку залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а відповідне зволікання скаржника протягом тривалого часу із вчиненням таких дій, за умови обізнаності з розглядом судом його справи, на переконання судової колегії, має відповідні негативні наслідки, які в даному випадку несе сторона у зв`язку із невчиненням нею певних процесуальних дій.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку про належне повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_1 і, як наслідок, про обізнаність останньої про розгляд справи, в тому числі і про прийняття оскаржуваної нею ухвали, що, в свою чергу, унеможливлює застосування в даному випадку виключень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України.

При цьому, доказів наявності обставин непереборної сили, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, про що йдеться у п. 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, апелянтом не надано і судом не встановлено.

За таких обставин, оскільки апеляційну скаргу подано належним чином повідомленою про розгляд справи та обізнаною про прийняття оскаржуваної ухвали особою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та за відсутності встановлених обставин непереборної сили, які б стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/2322/21 на підставі ч.2 ст.261 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, ч.2 ст.261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №910/2322/21.

2.Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати ОСОБА_1 .

3.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков