Постанова

від 02.12.2024 по справі 924/670/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 грудня 2024 року Справа № 924/670/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024

(ухвалене о 16:51 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 27.09.2024)

у справі № 924/670/24 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром"

про стягнення 4 115 912 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Гришина М.Г.;

від відповідача - Вегера А.А.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" 4 115 912 грн, з яких: 2 057 956 грн штрафу та 2 057 956 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", яким на відповідача накладено штраф на загальну суму 2 057 956 грн за вчинення порушень, які передбачені ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у зв`язку з чим відповідачу нараховано також пеню в сумі 2 057 956 грн відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 23.09.2024 у справі № 924/670/24 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" 2 057 956 грн штрафу, 2 057 956 грн пені, зарахувавши у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на користь Антимонопольного комітету України 49 390 грн 94 коп. витрат зі сплати судового збору. Задовольнив частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" про розстрочення виконання рішення суду. Розстрочив виконання рішення щодо стягнення 2 057 956 грн штрафу та 2 057 956 грн пені на 6 місяців зі сплатою рівним частинами, а саме: жовтень 2024 року - 685 985 грн 34 коп.; листопад 2024 року - 685 985 грн 34 коп.; грудень 2024 року - 685 985 грн 33 коп.; січень 2025 року - 685 985 грн 33 коп.; лютий 2025 року - 685 985 грн 33 коп.; березень 2025 року - 685 985 грн 33 коп.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р про стягнення з відповідача 2 057 956 грн штрафу є чинним та в силу приписів ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - обов`язковим для виконання, а визначений законодавством двомісячний строк сплати відповідачем штрафу станом на час розгляду цієї справи судом закінчився.

Оскільки накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р штраф відповідач у добровільному порядку не сплатив суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник також обов`язок сплати пені за кожен день прострочення виконання рішення Антимонопольного комітету України.

Крім того, суд вказав про відсутність, передбаченої законом можливості суду на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, для зменшення заявленої до стягнення у цій справі пені, про що прохав відповідач.

Розглядаючи спірні правовідносини суд застосував відповідні положення ст. ст. 1, 7, 22, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. ст. 1, 48, 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 1, 15-1, 20, 21, 27, 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

В той же час, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі на один рік, рівними частинами, щомісячними платежами, починаючи з дати набрання рішенням законної сили, з огляду на приписи ст. 331 ГПК України та врахувавши баланс інтересів сторін, а саме: досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду зі встановленням термінів розстрочки виконання рішення на шість місяців, починаючи з жовтня 2024 року по березень 2025 року зі сплатою стягнутих штрафу і пені щомісячно відповідними рівними частками.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром", у якій просило рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі №924/670/24, скасувати в частині стягнення 2 057 956 грн пені та ухвалити в цій частині нове про стягнення з відповідача 205 795 грн 60 коп. пені. Також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення на 6 місяців, ухвалити в цій частині нове про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним Законом України "Про захист економічної конкуренції", за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, водночас, є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Іншого визначення поняття пені, ні Закон України "Про захист економічної конкуренції", ні Господарський кодекс України не містять.

Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Таким чином, пеню нараховану на суму несплаченого штрафу, в порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", може зменшити суд, враховуючи, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності і на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З обставин цієї справи, вбачається, що штраф накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р. складає 2 057 956 грн такого самого розміру нарахована й пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції розстрочив виконання оскаржуваного рішення лише на 6 місяців зі сплатою рівним частинами щомісячно.

Скаржник вважає, що враховуючи документи, які знаходяться в матеріалах цієї справи (які було подано в суді першої інстанції) та наведені ним факти (запровадження військового стану, розміщення виробничих потужностей відповідача у прифронтовій зоні, яка була місцем проведення активних бойових дій, перебої у постачанні електричної енергії), з метою збереження повноцінної діяльності товариства в скрутних військово-економічних умовах, варто розстрочити виконання оскаржуваного рішення на 12 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили, з метою стабільної роботи товариства.

Тому, скаржник вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі №924/670/24 є частково незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, в частині стягнення пені та строку розстрочення виконання рішення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та ухвалені в цій частині нового.

Від позивача надійшов відзиву, у якому Антимонопольний комітет України заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною, необґрунтованою, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. з таких підстав.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.

На спірні правовідносини не поширюються норми цивільного законодавства, тому вони не могли бути застосовані судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги ТОВ "Миколаївмолпром".

Крім того, як було правильно зазначено судом першої інстанції, до повноважень судів не належить право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваного штрафу, накладеного органом Комітету на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та/або пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).

Наведені ТОВ "Миколаївмолпром" обставини не свідчать про неможливість виконання рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення, тому скрутне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Штрафні санкції за рішенням суду підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача. Надходження коштів до Державного бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим.

Оскільки, відповідач не сплатив штраф у визначений законодавством двомісячний строк, а також враховуючи те, що більше одного року відповідачем не вчинялися будь-які дії, які б свідчили про намір відповідача сплатити штраф, позивач вважає, що дії ТОВ "Миколаївмолпром" призвели до того, що відповідач довготривалий час зловживає своїм обов`язком та відмовляється виконувати рішення № 468-р.

Задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на рік призведе до того, що рішення № 468-р не буде виконано ще більш довготривалий час, а також можливо і взагалі не буде виконаним.

За наведеного позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі № 924/670/24 - залишити без змін.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 02.12.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення, в частині не зменшення пені та розстрочення виконання рішення на 6 місяців, а не на 12, як просив відповідач, було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі №924/670/24 слід скасувати в частині стягнення пені та розстрочення його виконання на 6 місяців, ухвалити нове, яким зменшити розмір пені до 10% та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" за результатами розгляду справи №127-26.4/115-10 (т. 1, а. с. 25-41):

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Масло солодковершкове "Селянське" 72,5 %", "ДСТУ 4399:2005", дата виготовлення - 02.02.2020", зокрема, щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (пункт 1 резолютивної частини рішення №468-р);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №468-р, відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" штраф у сумі 1 543 467 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення №468-р);

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Сир твердий" "Український" 50 % жиру, ТМ "Pastoral", дата виготовлення - 12.07.2020", зокрема щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (пункт 3 резолютивної частини рішення №468-р);

- за порушення, вказане у пункті 3 резолютивної частини рішення №468-р, згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" штраф у сумі 514 489 грн (пункт 4 резолютивної частини рішення №468-р).

Згідно із супровідним листом від 10.01.2023 №127-26.4/09-901е позивачем надіслано відповідачу копію рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р. У листі, зокрема зазначено, що особа, на яку накладається штраф, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу; за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу (ч. ч. 3, 5, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до розписки від 12.01.2023 вищезазначений лист з копією рішення вручений представнику відповідача 12.01.2023 (т. 1, а. с. 53 на звороті).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2023 відкрив провадження у справі №910/3646/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р (т. 1, а. с. 42-43).

Господарський суд міста Києва рішенням від 09.10.2023 відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 29.12.2022 №468-р (т. 1, а. с. 17-24).

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2024 у справі №910/3646/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23 (т. 1, а. с. 44-45).

Північний апеляційний господарський суд від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23 без змін (т. 1, а. с. 54-61).

Верховний Суд ухвалою від 14.05.2024 у справі №910/3646/23 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 (т. 1, а. с. 46-47).

Верховний Суд постановою від 13.06.2024 у справі №910/3646/23 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, - закрив; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, - залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 - без змін (т. 1, а. с. 48-52).

У зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", у визначений законодавством строк, позивач просить стягнути з відповідача 4 115 912 грн, з яких 2 057 956 грн штрафу та 2 057 956 грн пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд вказує, що в тексті апеляційної скарги відповідач визнає законність штрафу, що накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" в розмірі 2 057 956 грн.

В той же час, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із оскарженим рішенням в частині не зменшення судом першої інстанції пені, а також розстроченні виконання рішення на 6 місяців, а не на 12, як прохав відповідач.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі №924/670/24 в частині стягнення 2 057 956 грн пені та в частині розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Як встановлено судом першої інстанції рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" за результатами розгляду справи №127-26.4/115-10, серед іншого, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" штрафи у загальному розмірі 2 057 956 грн.

Вказане рішення було надіслано відповідачу та отримано представником останнього 12.01.2023.

В подальшому, відповідач оскаржив вищезгадане рішення позивача, однак Господарський суд міста Києва рішенням від 09.10.2023 в позові відмовив. Суд апеляційної та касаційної інстанцій таке рішення суду першої інстанції залишили без змін.

Оскільки відповідач, не сплатив штраф у визначений законодавством строк, позивач у відповідності до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахував відповідачу пеню, яку просив стягнути разом із штрафом.

Проти вказаного не заперечує ні позивач - Антимонопольний комітет України, ні відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром".

Щодо нарахування позивачем пені, можливості її зменшення господарським судом, апеляційний господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (тут і надалі - в редакції станом на момент прийняття рішення Антимонопольного комітету України №468-р) рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Частинами 3, 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку (ч.7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в редакції чинній з 01.01.2024).

Оскільки відповідачем не сплачено штраф в добровільному порядку протягом двомісячного строку, позивач - Антимонопольний комітет України у позовній заяві визначив такі періоди нарахування пені: з 10.10.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/3646/23) по 14.01.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/3646/23); з 26.03.2024 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/3646/23) по 13.05.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі №910/3646/23); з 14.06.2024 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі №910/3646/23) по 19.06.2024 включно (день до якого розраховано пеню).

Позивачем визначено, що кількість днів прострочення сплати штрафу становить 152 дні, а з урахуванням вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв`язку з простроченням сплати штрафу становить 2 057 956 грн.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19, у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, і колегія суддів не вбачає підстав для її відступлення. Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону № Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4081/18).

Вище встановлено, що копія рішення № 468-р була надіслана Антимонопольним комітетом України разом із супровідним листом від 10.01.2023 №127-26.4/09-901е та отримана представником відповідача 12.01.2023, що підтверджується розпискою.

Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням № 468-р, закінчився 13.03.2024.

В силу вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеня нараховується з наступного дня після закінчення добровільного строку сплати суб`єктом господарювання штрафу.

Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18 де, між іншим, зазначено, що у застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як вказано вище, Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2023 відкрив провадження у справі №910/3646/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р, а рішенням Господарський суд міста Києва від 09.10.2023 відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення від 29.12.2022 №468-р.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2024 у справі №910/3646/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23 та постановою від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23 без змін.

Верховний Суд ухвалою від 14.05.2024 у справі №910/3646/23 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23. Верховний Суд постановою від 13.06.2024 у справі №910/3646/23 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, - закрив; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, - залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 - без змін.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок розміру пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він узгоджується із нормами ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є вірним.

Таким чином, апеляційний господарський суд висновує про підставність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача 2 057 956 грн пені.

Суд враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений ч.3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Закон, на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

У цьому випадку, накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Відносини, пов`язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Антимонопольного комітету України не виступає як суб`єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

При застосуванні приписів статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №917/530/21.

Таким чином, штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Тобто, в цьому випадку, на відміну від норм цивільного законодавства, приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" можливість зменшення розміру пені, заявленої до стягнення або звільнення від сплати пені не передбачено, оскільки такий вид нарахування пені є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Тому, відповідне клопотання відповідача про зменшення пені до 10% не може бути задоволеним, і відповідні наведені скаржником підстави не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 331 ГПК України суд який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).

Суд зауважує, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", ухвала від 07.10.2003).

Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси Позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу Відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання рішення.

Посилаючись на наявність підстав для розстрочення виконання рішення в цій справі, скаржник вказує на що на території, де було зареєстровано товариство і знаходяться виробничі потужності (Миколаївська область), велися активні бойові дії; з метою збереження виробничого циклу та роботи товариства у останнього існує необхідність в негайних закупівлях палива для стабільної генерації електричної енергії для забезпечення безперебійного електроживлення виробничих потужностей.

Відповідач звертав увагу на свій скрутний фінансовий стан, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, відмову у відшкодуванні ПДВ на суму 4 900 000 грн.

Зазначав, що задоволення позовних вимог і стягнення їх у повному обсязі призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань ТОВ "Миколаївмолпром" перед іншими кредиторами і товариство буде змушене звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як передбачено ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Досліджуючи питання дотримання балансу інтересів сторін, суд враховує, що негайне виконання судового рішення може суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, створюючи ризик його банкрутства, що, у свою чергу, загрожує недосягненням мети судового захисту прав позивача.

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, подані відповідачем відомості про його фінансовий стан за період з 2021 року по частково 2024 рік, вказують на наявність та поступове зростання прибутку відповідача.

На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції вірно враховував характер спору, вину відповідача, значний розмір заборгованості, що підлягає стягненню і матиме значний вплив на матеріальне становище відповідача у разі пред`явлення до виконання рішення суду одразу у повному обсязі, а також загальновідомі обставини, зокрема, введення на території України воєнного стану, що має негативний вплив на економіку країни та ускладнює діяльність суб`єктів господарювання, обставини ведення бойових дій на території розміщення відповідача, його виробничих потужностей у відповідний період, що негативно вплинуло на діяльність останнього, та дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 ГПК України процедури розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені та штрафу.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що нарахування позивачем пені, є наслідком несплати відповідачем штрафу, накладеного на нього рішенням позивача № 468-р, у встановлений законодавством двомісячний строк, та котрий так і не був сплачений станом на момент подання позову в цій справі.

Крім того, станом на момент перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі, матеріалами справи не підтверджено часткове виконання рішення суду першої інстанції за два місяці (жовтень та листопад, які включені в період розстрочення), хоча би у сумах, розмір котрих відповідав би розстроченню виконання рішення на 12 місяців (по 342 992 грн 67 коп.).

У зв`язку із чим суд апеляційної інстанції висновує, що відповідачем не доведено готовність та бажання виконувати оскаржене рішення суду першої інстанції навіть у заявлений ним період (протягом 12 місяців).

Суд зважає і на те, що суми штрафу та пені, які стягненні з відповідача за оскарженим рішенням підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача. Надходження коштів до Державного бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, розстрочивши виконання рішення саме на 6 місяців, забезпечив оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши ступінь вини відповідача, потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів, і при цьому судом апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду, в оскарженій частині (в частині стягнення пені та розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців), ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі № 924/670/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2024 у справі № 924/670/24 - без змін.

2. Справу № 924/670/24 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.