Ухвала

від 10.12.2024 по справі 903/775/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

10 грудня 2024 року Справа № 903/775/24 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від стягувача: Розгон О.В. посадова інструкція, положення про відділ юридичної і договірної роботи, наказ про прийняття на роботу

від боржника (заявника): Хомич А.С. довіреність №1054 від 23.07.2024, наказ від 17.06.2024, посадова інструкція, положення про юридичний відділ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про розстрочення виконання судового рішення та про забезпечення позову по справі №903/775/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про стягнення 1818639,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут сформувала в системі Електронний суд позовну заяву до Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про стягнення 1818639,53 грн, в т.ч.: 1810078,21 грн основний борг, 276,15 грн пеня та 8285,17 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/207-465/23.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради (вулиця Геологів,2, місто Ковель, Ковельський район, Волинська область, 45008, код ЄДРПОУ 055008717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, місто Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 1468639,53 грн (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 53 коп) заборгованості, в т.ч.:1460078,21 грн основний борг, 8285,17 грн 3% річних, 276,15 грн пеня, а також 8811,84 грн (вісім тисяч вісімсот одинадцять гривень 84 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Провадження на суму 350000,00 грн закрито.

22.11.2024 представник боржника сформував в системі Електронний суд заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 по справі №903/775/24 на один рік до 08 жовтня 2025 року рівними частинами на 12 платежів.

Разом з цим, 30.10.2024 справа 903/775/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про стягнення 1818639,53 грн, надіслана до Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у вказаній справі.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про розстрочення виконання судового рішення по справі №903/775/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про стягнення 1818639,53 грн, до повернення справи до Господарського суду Волинської області.

03.12.2024 справа повернута до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 03.12.2024 заяву КП Ковельводоканал Ковельської міської ради про розстрочення виконання судового рішення прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 грудня 2024 року о 11:30 год.

04.12.2024 представник боржника сформував в системі Електронний суд заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення від 08.10.2024 по справі № 903/775/24 на підставі судового наказу №1 про примусове виконання рішення у справі №903/775/24.Ухвалою суду від 04.12.2024 заяву Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2024 о 11:30 год.

09.12.2024 представниця стягувача сформувала в системі «електронний суд» заперечення щодо розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні представниця заявника просила заяви задовольнити.

Представниця стягувача в судовому засіданні в задоволенні заяв просила відмовити, оскільки останні не обгрунтовані та не підтверджені доказами.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 331 ГПК України суд розглядає заяву про розстрочку виконання рішення суду в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи і постановляє ухвалу. Разом з цим, частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Водночас порядок звернення до господарського суду, у тому числі, із заявами після вирішення справи по суті, регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України, у даному випадку ст. 331.

Положеннями ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради (вулиця Геологів,2, місто Ковель, Ковельський район, Волинська область, 45008, код ЄДРПОУ 055008717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, місто Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 1468639,53 грн (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 53 коп) заборгованості, в т.ч.:1460078,21 грн основний борг, 8285,17 грн 3% річних, 276,15 грн пеня, а також 8811,84 грн (вісім тисяч вісімсот одинадцять гривень 84 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Провадження на суму 350000,00 грн закрито.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 повернуто Комунальному підприємству Ковельводоканал Ковельської міської ради апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі №903/775/24.

03.12.2024 справа повернута до Господарського суду Волинської області.

03.12.2024 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі №903/775/24 видано наказ №1.

Разом з тим, в резолютивній частині рішення від 08.10.2024 допущено описку у зазначенні коду ЄДРПОУ боржника. А саме: помилково вказано код ЄДРПОУ 055008717, тоді як необхідно вказати код ЄДРПОУ 05500871.

Ухвалою суду від 03.12.2024 виправлено описку в резолютивній частині рішення Господарського суду Волинської області про відкриття провадження від 08.10.2024 та судовому наказі про примусове виконання рішення від 03.12.2024 у справі №903/775/24, в частині зазначення відомостей коду ЄДРПОУ Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради та викласти його в такій редакції: код ЄДРПОУ Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради - 05500871.

Щодо заяви боржника про розстрочення виконання рішення на один рік, судом враховано наступне.

Як слідує з доводів заявника, у відповідача є наявні об`єктивні обставини, які ускладнюють виконання останнім рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2024.

Відповідач звертає увагу на те, що КП «Ковельводоканал» є об`єктом критичної інфраструктури, від функціонування якого залежить забезпечення населення міста Ковель та Ковельського району централізованим водопостачанням та водовідведенням.

КП «Ковельводоканал» працює за будь-яких умов, цілодобово та без перебоїв, незважаючи на реалії війни. Від безперебійного нормального функціонування підприємства як стратегічного об`єкта критичної інфраструктури залежить гарантоване державою першочергове забезпечення питною водою населення для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб (ст. 6 Закону України «Про питну воду питне водопостачання» (далі - Закон). Питання щодо забезпечення населення міста та району безперебійним постачанням води та відведенням стоків особливо акцентується в умовах війни. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямований на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Крім того, вказує, що положення ст. 6 Закону узгоджуються зі змістом ч. 4 ст. 13 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Передбачений у ст. 6 Закону принцип застосовується з метою попередження екологічної та епідеміологічної кризи, яка може виникнути у разі тривалого відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (із змінами) з 19.12.2020 до 30.06.2023 в Україні діяв карантин.

А згідно з пп.5 п. 3 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 за №530-ІХ, який набрав чинності 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни було заборонено, зокрема, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Зазначає, що з початку настання обставин непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, та введенням воєнного стану із 24 лютого 2022 року рівень оплати споживачів за спожиті послуги вкрай низький. Значна частина мешканців міста Ковель та Ковельського району залишили свої домівки. Значна частина населення втратили роботу. Чимала кількість підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців припинили свою діяльність.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»" від 23.07.2024 № 3891-IX затверджено Указ Президента України, де строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.11.2024 р. до 05 години 30 хвилин.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.20222 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і до 29.12.2023 включно заборонялось:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або неоплати не в повному обсязі.

Вважає, шо наведене, впливає для Відповідача щодо наявності можливих важелів впливу, що здатні забезпечити належне та своєчасне виконання споживачами своїх зобов`язань, окрім того призводить до накопичення споживачами значної заборгованості, що також впливає на фінансове становище Відповідача в цілому.

Водночас, такі заборони припинення/зупинення надання послуг та нарахування штрафних санкцій, окрім звичної для населення тенденції оплачувати заборгованість лише коли з`являться грошові кошти, були сприйняті як «право не платити».

КП «Ковельводоканал» використовувало єдиний можливий варіант, у вказані періоди, стягнення заборгованості з населення в судовому порядку. Так, по відношенню до таких споживачів, Відповідач провадить активну претензійно-позовну роботу. Починаючи з лютого 2021 року КП «Ковельводоканал» подано більше 400 заяв про видачу судових наказів, але у зв`язку із завантаженістю судових органів розгляд таких заяв та прийняття рішень є довготривалим.

Вважає, що ці всі фактори зумовили призупинення надходження коштів на підприємство, що в свою чергу викликало утворення величезної суми заборгованості КП «Ковельводоканал» перед контрагентами, в тому числі з податків, зборів та обов`язкових платежів, з оплати за електроенергію, за паливно-мастильні матеріали, запчастини та матеріали для обслуговування та ремонту інженерних мереж.

Станом на 01.11.2024 підприємство має 13607900,00 грн. кредиторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, в тому числі і за спожиту електроенергію.

Однак, незважаючи на ці складні і тривожні часи, підприємство та його колектив 24\7 роблять все можливе для виконання покладених на них завдань.

Станом на кінець третього кварталу 2024 року КП «Ковельводоканал» має наявну дебіторську заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 13 мільйонів грн. (на підтвердження долучив довідку №1359 від 27.09.2024, а.с.219).

Загальна сума заборгованості лише населення за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення перед КП «Ковельводоканал» за 9 місяців 2024 року становить 12 мільйонів грн. Наявність настільки значних сум заборгованості споживачів, що отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у КП «Ковельводоканал» значним чином впливає на неможливість Відповідача здійснювати розрахунки та в повному обсязі виконати рішення суду.

Вказує, що електроенергія є однією із основних складових тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і становить 32 % у структурі тарифу. Ріст ціни на електроенергію породжує виникнення недоїмки до тарифу, що ускладнює здійснення розрахунків, однак не зважаючи на всі ці негативні фактори, КП «Ковельводоканал» вживає максимально можливі заходи з метою першочергової оплати за електроенергію.

Відповідно до п. 4 Рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14.12.2023 №411 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», різниця між розміром затверджених у п.1 даного рішення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та розмірів тарифів відповідно до п. 3 цього ж рішення для населення, відшкодовується за рахунок різниці в тарифах з міського бюджету згідно чинного законодавства.

Рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 25.01.2024 №45/3 затверджено програму відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення на 2024 рік, відповідно до якого Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради відшкодовує КП «Ковельводоканал» різницю у тарифах з бюджету міської територіальної громади, на підставі розрахунків на відшкодування витрат в різниці між затвердженим тарифом та розміром економічно-обгрунтованих витрат на їх виробництво за фактичними обсягами споживання.

Однак, Відповідач відповідне відшкодування за різницю у тарифах отримує з місцевого бюджету нерегулярно. Відшкодування за січень-березень місяці 2024 року отримано лише у кінця травня 2024 року, що підтверджується випискою по рахунках від 29.05.2024.

Вказує, що отримавши останній раз 24.08.2024 відшкодування у тарифах за червень місяць 2024 у сумі 810 671,00 грн. КП «Ковельводоканал» першочергово 27.08.2024 направив її для погашення заборгованості Позивачу.

З того часу Ковельською міською радою не було здійснено жодного відшкодування різниці у тарифах, що на даний час утворює останніми заборгованість починаючи з липня 2024.

Доводить, що це є ще однією причиною відсутності коштів для своєчасної оплати за електричну енергію.

Враховуючи вищезазначене, КП «Ковельводоканал» наголошує про особливу важливість для підприємства розстрочки виконання судового рішення, з метою безперебійного забезпечення населення водою і відведенням споживачів та попередження виникнення екологічної та техногенної катастрофи, оскільки досить важке фінансове становище нашого підприємства може залишити усе місто без відповідних послуг, що може призвести до досить важких наслідків.

Відповідно до п. 4.24 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором, Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіку погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

КП «Ковельводоканал» неодноразово звертався до ТОВ «Волиньелектрозбут» з пропозицією укладення договору реструктуризації заборгованості (листи №759 від 30.04.2024; №986 від 08.07.2024; №1113 від 30.07.2024; №1234 від 05.09.2024), однак дана пропозиція була відмовлена (лист №3-05/221-2024 від 13.09.2024; лист №3-05/7-2024 від 09.08.2024). Вважає, що відмовивши підприємству в укладені договору реструктуризації, ТОВ «ВЕЗ» не тільки порушує наше право на реструктуризацію боргу, а і порушує норми чинного законодавства України, в частині дискримінаційного ставлення до нас, як до споживача електричної енергії.

Відповідно до норм ст. 60 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.

На захист своїх прав, підприємство звернулось до Міністерства енергетики України, яке враховуючи норми п. 4.24. ПРРЕЕ рекомендує об`єктам критичної інфраструктури ініціювати графік погашення заборгованості шляхом укладення договору реструктуризації (лист №№26/1.2-4.7-8162 від 04.04.2024).

Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов`язань перед Позивачем, однак при вищевказаних обставинах, що унеможливлюють їх виконання, КП «Ковельводоканал» шукаючи вирішення даного питання у межах чинного законодавства України, з метою досягнення паритетності в господарсько-ділових відносинах, отримує лише безпідставні відмови від ТОВ «Волиньелектрозбут» та бездіяльність вищестоящих органів влади, що порушують наші права визначені чинним законодавством України.

Як слідує з доводів стягувача, складне фінансове становище КП «Ковельводоканал», яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення від 08.10.2024, не може слугувати безумовною підставою для погодження розстрочення виконання рішення.

При цьому, фінансове становище КП «Ковельводоканал» є результатом його власної господарської діяльності.

Поряд з цим, тяжка економічна ситуація у країні, спричинена військовою агресією, тривалий період дії карантину та обмежувальні заходи, запровадженні з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Як КП «Ковельводоканал», так і ТОВ «Волиньелектрозбут» несуть однакові економічні ризики та відповідальність за результати своєї господарської діяльності.

Окрім того, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України» та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 ГПК України пов`язують можливість надання розстрочки

Порушення КП «Ковельводоканал» договірних умов щодо повної та своєчасної оплати, а також подальше звернення з заявою про розстрочення виконання рішення від 08.10.2024, яким ухвалено стягнення наявної заборгованості, призводить до того, що ТОВ «ВЕЗ» фактично кредитує діяльність КП «Ковельводоканал» на постійній основі та змушене акумулювати свій фінансовий ресурс для покриття витрат, що пов`язані з постачанням електричної енергії недобросовісному споживачу.

У відповідності до Довідки АТ «Банк «Кліринговий дім» №05-03/02/5017 від 05.12.2024 року, станом на 01.12.2024 у ТОВ «ВЕЗ» в АТ «Кліринговий дім» обліковується основна строкова заборгованість в сумі 25 289 186,45 грн, Довідки ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» №11/110-11/07-Д від 05.12.2024 року, станом на 01.12.2024 у ТОВ «ВЕЗ» в ПАТ «МТБ БАНК» обліковується заборгованість в сумі 49480758,09 грн, що беззаперечно свідчить про додаткове залучення кредитних коштів для покриття видатків, зокрема, пов`язаних з несвоєчасним виконання боржниками, у тому числі КП «Ковельводоканал», грошових зобов`язань.

Також інформує, що борговим періодом згідно рішення від 08.10.2024 є червень 2024 року. Однією зі складових формування ціни за одиницю товару (електричної енергії) є тариф на послуги оператора системи передачі, які необхідні для виконання постачальником умов Договору. Порушення споживачем (Відповідачем) договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості фактично використаної електричної енергії вкрай негативно впливає на можливість ТОВ «ВЕЗ» здійснювати подальші розрахунки з НЕК «Укренерго». Така ситуація, у свою чергу, зумовлює непоодинокі випадки стягнення НЕК «Укренерго» з ТОВ «Волиньелектрозбут» заборгованості у судовому порядку.

Вказує , що на даний час у Господарському суді Волинської області перебуває справа №903/816/24 за позовом НЕК «Укренерго» до ТОВ «Волиньелектрозбут» про стягнення вартості послуг оператора системи передачі, які охоплюють борговий період, щодо стягнення заборгованості за який прийнято рішення від 08.10.2024.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, обов`язковими умовами розстрочення виконання рішення суду мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.

Саме на Відповідача (заявника) у контексті вищенаведених приписів покладається обов`язок щодо доведення існування виняткових обставин та надання доказів, що підтверджують їх існування.

Вважає, що КП «Ковельводоканал» при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин у розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення його виконання.

Звертає увагу на те, що надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

Таким чином, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Вважає, що наведені заявником посилання на обставини, які, на його думку, ускладнюють виконання рішення від 08.10.2024, є необгрунтованими та не підтверджують їх виключність у розумінні статті 331 ГПК України.

Висновки суду.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою ст.18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Згідно ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Разом з цим, судом враховано, що КП «Ковельводоканал», так і ТОВ «Волиньелектрозбут» несуть однакові економічні ризики та відповідальність за результати своєї господарської діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №910/31771/15: «Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду, оскільки відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності відповідно до ч.2 ст.617 ЦК України та ч. 2 ст.218 Господарського кодексу України».

Порушення КП «Ковельводоканал» договірних умов щодо повної та своєчасної оплати, а також подальше звернення з заявою про розстрочення виконання рішення від 08.10.2024, яким ухвалено стягнення наявної заборгованості, призводить до того, що ТОВ «ВЕЗ» фактично кредитує діяльність КП «Ковельводоканал» на постійній основі та змушене акумулювати свій фінансовий ресурс для покриття витрат, що пов`язані з постачанням електричної енергії недобросовісному споживачу.

Враховуючи стрімку девальвацію гривні та росту споживчих цін за попередні періоди, економічну невизначеність в країні через воєнний стан, розстрочення рішення суду до 08.10.2025, як наслідок буде порушувати інтереси стягувача в економічній сфері.

Також, не надано жодних доказів, що свідчили б про неможливість відповідачем виконання рішення суду.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд враховує, що здійснюючи діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на ці умови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Одне лише посилання заявника на складне фінансове становище та введення воєнного стану не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду. Економічна і політична ситуація у країні відображається не тільки на підприємство відповідача, а рівною мірою і на підприємство позивача.

Необхідність одночасного погашення заборгованості спровокована діями самого відповідача, а саме: порушення договірних умов, накопичення суми боргу.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг підтверджений судовим рішенням. У такому випадку суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (справа «Півень проти України»).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (справа «Бакай та інші проти України»).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан Боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочки виконання Рішення.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання Рішення, Боржник не довів наявність загрози банкрутства; відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; не довів, що необхідність розстрочення зумовлена особливими і непереборними обставинами.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (постанови Верховного Суду у справі № 910/11949/21, № 910/1180/19, № 905/30/16).

Також, суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Щодо заяви боржника про забезпечення позову, судом враховано наступне.

З доводів боржника (заявника ) слідує, що КП «Ковельводоканал» 22.11.2024 надав до Господарського суду Волинської області заяву про розстрочення виконання судового рішення від 08.10.2024 у справі №903/775/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради про стягнення 1468639,53 грн. (в порядку ст. 331 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.12.2024 прийнято заяву до розгляду та призначення слухання на 10.12.2024.

03.12.2024 Господарським судом Волинської області видано наказ №1 про примусове виконання рішення у справі №903/775/24.

З врахуванням викладеного прошить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення від 08.10.2024 по справі № 903/775/24 на підставі судового наказу №1 про примусове виконання рішення у справі №903/775/24.

Згідно ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, суд приходить до висновку, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21, № 925/731/18 від 26.06.2023).

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення від 08.10.2024 є таким, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 136-139, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про розстрочення виконання судового рішення та про забезпечення позову по справі №903/775/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради про стягнення 1818639,53 грн, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256 ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень Кодексу .

Повний текст хвали суду підписано 10.12.2024.

Суддя І. О. Гарбар