Рішення

від 27.11.2024 по справі 904/2705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2705/24

За позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР"

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Прокурора Карюк Д.О.

Позивача Скосарев І.Д.

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.09.2024 звернувся до ТОВ Універсам "АМУР" з позовом про: зобов`язання ТОВ "Універсам "АМУР" повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 161 кв. м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1М, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва нежитлової будівлі-павільйону площею 152 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100988212101); скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 152 кв. м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1М (реєстраційний номер 2100988212101), за ТОВ "Універсам "АМУР", проведену 12.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 36896947), індексний номер: 52673864 від 16.06.2020, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100988212101; припинення права володіння ТОВ "Універсам "АМУР" на нерухоме майно нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 152 кв. м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1М, проведену 12.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 36896947), індексний номер: 52673864 від 16.06.2020, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100988212101.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення №0600278652561, № 0600287414410, № 0600289913421, № 0600296244330 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані Прокурором докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Лівобережною окружною прокуратурою м. Дніпра під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства на території Дніпровської міської ради.

Встановлено, що на підставі розпорядження міського голови від 19.05.2004 №295-р та рішення органу місцевого самоврядування державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 03.01.2020 за ТОВ Універсам "АМУР" (ЄДРПОУ 13470747) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі-павільйони загальною площею 152 кв.м по вул. Шолохова (теперішня назва - вул. Степана Рудницького), 1М у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2100988212101). Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 50585317 від 09.01.2020.

В подальшому державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 12.06.2020 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 52673864 від 16.06.2020) щодо поділу об`єкту нерухомого майна, на підставі висновку директора ПП "Пром БТІ" - інженера з інвентаризації Чирченко О.С. про технічну можливість поділу, розпорядження міського голови від 19.05.2004 №295-р та рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 21.03.2003 №157).

В реєстраційній справі щодо об`єкта нерухомого майна за номером 2100988212101 міститься висновок щодо технічної можливості поділу, згідно якого об`єкт нерухомості поділений на самостійні об`єкти з окремими адресами: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М (нежитлова будівля-павільйон літ. А-1 загальною площею 152,0 кв.м.), м. Дніпро, вул. Шолохова, 1Е (нежитлова будівля-павільйон літ. А-1 загальною площею 24,0 кв.м.).

Окрім того, реєстраційна справа щодо об`єкту нерухомого майна за номером 2100988212101 містить технічний паспорт (виготовлений 11.06.2020 інженером з інвентаризації нерухомого майна - Чирченком О.С.) на об`єкт нерухомого майна по вул. Шолохова, 1М у м. Дніпро площею 152 кв.м. Згідно з даними технічного паспорту площа земельної ділянки складає 161 кв. м.

Проте, за даними Прокурора, не спростованими Відповдіачем, будівництво вказаного об`єкту нерухомості відбулося без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра направляла запит № 52-999ВИХ-24 від 02.02.2024 до Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, в якому просила проінформувати прокуратуру про законність використання (забудови) земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М.

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра направляла Начальнику управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради запит № 52-998ВИХ-24 від 02.02.2024, в якому просила надати інформацію щодо реєстрації/скасування дозвільних документів та вжитих заходів державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку із проведенням будівельних робіт за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М, зокрема щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи декларації про готовність об`єкта до експлуатації та проведені перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за вказаною адресою.

Відповідно до інформації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №20/1-27 від 29.02.2024), дозвільна документація та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М не реєструвались.

У запиті № 52-1001ВИХ-24 від 02.02.2024 Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра просила Головне архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надати інформацію щодо звернення фізичних та юридичних осіб з питань об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1М та вул. Шолохова, 1 Е у м. Дніпрі, а також щодо наданих дозволів на розміщення малих архітектурних форм або містобудівельних умов та обмежень забудови земельних ділянок за вказаною адресою; паспорти прив`язки з урахуванням правонабувачів. Окрім того повідомити чи приймалося 19.05.2004 Дніпровською міською радою розпорядження №295-р про присвоєння нежитловому приміщенню у м. Дніпропетровську адреси вул. Шолохова, 1М.

За даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва - вул. Шолохова), 1М у м. Дніпрі. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 28.02.2024 №12/19-83).

Відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку зі спорудженням об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1М у м.Дніпрі в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра направляла КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради запит № 52-1000ВИХ-24 від 02.02.2024, в якому просила надати інформацію щодо: заведених реєстраційних та інвентаризаційних справ на об`єкт нерухомого майна нежитлової будівлі площею 152,0 кв.м по вул. Шолохова, 1М у м. Дніпрі та нежитлової будівлі площею 24,0 кв.м по вул. Шолохова, 1Е у м. Дніпрі (чи посвідчувалося бюро технічної інвентаризації право приватної власності на вказані приміщення за фізичними та/або юридичними особами).

Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлялися повідомлення Дніпровській міській раді (№52-1002ВИХ-24 від 02.02.2024, №52-2313ВИХ-24 від 12.03.2024, №52- 2838ВИХ-24 від 28.03.2024) з інформацією про встановлені факти порушень законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1М у м. Дніпро шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100988212101).

У Головного управління ДПС у Дніпропетровської області станом на 12.04.2024 інформація про укладені Дніпровською міською радою з ТОВ Універсам "АМУР" договори оренди землі на земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М відсутня.

На час надання відповіді, інформація стосовно оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі-павільйона) за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М в ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутня.

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України за період з 2020-2024 року плата за землю ТОВ Універсам "АМУР" за земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М не нараховувалась та не сплачувалась.

До справи додано докази того, що державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 28.02.2024 обстежено земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва - вул. Шолохова), 1М у м. Дніпрі, за результатами складено акт.

Згідно з актом обстеження спірної земельної ділянки від 28.02.2024 №28/02/24-КР-8, за даними Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 1М, фактична площа павільйону орієнтовно становить 161 кв.м. Павільйон частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:340:0180, площею 134 кв. м, а частково на території несформованої земельної ділянки площею 27 кв. м. Згідно з даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за адресою вул. Шолохова, 1М у м. Дніпрі відсутня інформація про земельну ділянку. Доступ до земельної ділянки вільний. На момент обстеження у зазначеному торговому павільйоні здійснювалась господарська діяльність.

На теперішній час власником нежитлової будівлі-павільйона за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М є ТОВ Універсам "АМУР".

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра зазначає, що ТОВ Універсам "АМУР", уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, без отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувало вказаний об`єкт та набуло право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались. З метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю-павільйон, загальною площею 152 кв. м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М, яка зареєстрована за ТОВ "Універсам "АМУР", реєстрацію проведено 12.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихаилівськоі сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 36896947) індексний номер: 52673864 від 16.06.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100988212101.

Вказане стало причиною звернення Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра до суду.

Предметом доказування у справі є факт порушення інтересів держави, у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення перешкод законному власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради в користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ч.1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

З огляду на вищевикладене, за наявності беззаперечних порушень інтересів держави та невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, належних та ефективних заходів щодо їх захисту та поновлення, прокуратурою обґрунтовано встановлена наявність передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч.4 ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про охорону земель" землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад (положення п. а ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено у ст. 123 Земельного кодексу України. Зокрема ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2019 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.

Згідно з пунктом 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заява, що долучалася до документів, поданих для державної реєстрації прав, заява про відкликання раніше поданої заяви, а також інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, зберігаються суб`єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років. Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у зазначеному Реєстрі.

За п. 8 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна справа визначається як сукупність документів у паперовій та електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав та сформованих у процесі державної реєстрації прав. Реєстраційна справа в електронній формі складається з документів, сформованих за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав та електронних копій документів, поданих або сканованих за заявами у сфері державної реєстрації прав. Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду відзив на позов, доводи і докази Прокурора не заперечував і не спростував.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги Прокурора.

Перевіривши доводи сторін, суд погоджається з Прокурором і Позивачем.

Надані у справу докази, свідчать, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:340:0180 на час виникнення спірних правовідносин перебуває в адміністративних межах м. Дніпра, вищезазначена земельна ділянка в оренду не передана, договорів оренди стосовно неї не укладено, однак на даній земельній ділянці розташовано нежитлове приміщення, яке належить Відповідачеві.

За таких обставин, Відповідач фактично використовує спірну земельну ділянку, що належить міській громаді без установлених законом підстав, що підтверджується листами Дніпропетровської міської ради від 30.04.2024р. та Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 22.04.2024р. На цих ділянках фактично знаходяться торгові павільйони, які не є нерухомим майном, а тому належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є, у тому числі й негаторний позов (ст. 391 ЦК України). Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладено в постанові від 21 червня 2023 р. у справі № 914/2975/21.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не містить відомостей про набуття права власності чи користування на земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М за жодною юридичною чи фізичною особою.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та ч. 4 ст. 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч.2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, але самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність;

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Відповідачем за реєстровим № 2100988212101 об`єкта нерухомого майна зареєстровано право власності на нежитлову будівлю-павільйон, 1,А, загальною площею 152 кв.м. Для здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ Універсам "АМУР" надано висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 11.06.2020, видавник ПП "ПРОМ БТІ", розпорядження міського голови, серія та номер: 295-р, виданий 19.05.2004, видавник: Дніпропетровська міська рада, рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 157, виданий 21.03.2003, видавник: Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради.

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса "вул. Степана Рудницького, (колишня назва - Шолохова), 1М" офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи на підставі яких були присвоєні ці адреси, відсутні.

Згідно з відповіддю Дніпровської міської ради № 7/11-608 від 21.03.2024 року документи, які стали підставою для реєстрації речового права на об`єкт нерухомості по вул. Шолохова, 1М у м. Дніпро за ТОВ Універсам "АМУР", не видавались та не приймались, а саме: розпорядження міського голови від 19.05.2004 №295-р ("Про присвоєння нежитловому приміщенню по вул. Шолохова адреси - вул. Шолохова, 1М") та рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 21.03.2003 №157 "Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по вул. Шолохова").

Згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2004 рік розпорядження зазначеної ради від 19.05.2004 №295-р не існує.

Отже, для реєстрації права власності на нежитлову будівлю-павільйон, загальною площею 152 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М використані документи, які відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування не видавались.

Відтак, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ТОВ Універсам "АМУР" на нерухоме майно нежитлову будівлю - павільйон, за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (колишня назва Шолохова), 1М без належних правовстановлюючих документів.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Водночас, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень ст. 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з положеннями ст. 177-179, 182 цього Кодексу, ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав, виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відтак, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі торгового павільйону, чим створено перешкоди власникові в раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власникові при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому, таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику в здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Прокурором заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача, з припиненням їх права власності на це майно.

Відповідно до ч. 1ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 2 Закону № 1952-IV передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпровська міськрада не надавала в оренду ТОВ Універсам "АМУР" земельні ділянки для будівництва об`єктів нерухомості. Матеріали справи не містять дозволів на виконання будівельних робіт, доказів належного прийняття вказаних приміщень в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (наприклад, постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц).

Разом із тим, у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно, зокрема, п. 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права приватної власності Відповідача на нежитлові приміщення загальною площею 152 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М, як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.

Відповідні записи в Державному реєстрі створюють для Позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі в користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п. 127 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Абзацами 2,4 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності Позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за Відповідачем, з якими Позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

У ч. 1 ст. 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності ТОВ Універсам "АМУР" на нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 152 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 1М, як на нерухоме майно була проведена помилково, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1, код 13470747) повернути Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 26510514) земельну ділянку площею 161 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 М, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі-павільйону, площею 152 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100988212101);

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю-павільйон, загальною площею 152 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 М, (реєстраційний номер 2100988212101), за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1, код 13470747), проведену 12.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 36896947) індексний номер: 52673864 від 16.06.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100988212101.

Припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1, код 13470747) нерухомим майном: нежитловою будівлею-павільйоном, загальною площею 152 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 М, проведену 12.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 36896947), індексний номер: 52673864 від 16.06.2020 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100988212101.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" (49080, м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (Шолохова), 1, код 13470747) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код 02909938) 7 267,20 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2024

Суддя С.Г. Юзіков