Рішення

від 06.12.2024 по справі 905/632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.2024 Справа №905/632/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ, м.Вишневе, Бучанський р-н, Київська область

до відповідача: Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь, Донецька область

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, м. Київ

про стягнення 361861,24грн

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ, м.Вишневе, Бучанський р-н, Київська область звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 275994,23грн, 3% річних у розмірі 16350,23грн та інфляційні втрати у розмірі 69516,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 в частині оплати виконаних робіт, що стало підставою для нарахування інфляційних та процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/632/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, суд направив копію ухвали суду від 22.04.2024 до особистих електронних кабінетів сторін в системі "Електронний суд", згідно довідок, сформованих у системі Діловодство спеціалізованого суду, вказана ухвала доставлена до їх електронних кабінетів.

10.05.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти заявленої суми основної заборгованості, разом з цим посилається на те, що спірна заборгованість виникла унаслідок обставин незалежних від його волі: ненадання позивачем необхідних для здійснення оплати документів, що унеможливило підготовку платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності до умов Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168; припинення фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України та відсутність коштів місцевих бюджетів; форс-мажорні обставини у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Маріуполя, захоплення адміністративного приміщення, майна та документів КП Міське управління капітального будівництва. Також відповідач вважає, що відлік передбаченого договором строку оплати рахунку 45 календарних днів не доведено позивачем, адже у відповідача відсутня інформація щодо отримання рахунку на оплату №11 від 18.02.2022, в свою чергу приєднаний до позову рахунок не містить відмітки про його отримання.

Крім того, відповідач посилаючись на пов`язані з тимчасовою окупацією м. Маріуполя форс-мажорні обставини, вважає, що він звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

13.05.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.05.2024 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062) та Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480), яке задоволено ухвалою суду від 15.05.2024; судом встановлено залученим третім особам строк до 04.06.2024 для надання письмових пояснень по суті позовних вимог.

17.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява з доказами направлення відзиву з додатками третім особам.

20.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання з доказами направлення позову з додатками третім особам.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача. Позивач наполягає, що рахунок на оплату спірних робіт надано відповідачу 18.02.2022 разом з актом приймання виконаних будівельних робіт, 14.01.2022 на адресу відповідача позивачем направлявся лист №1708, яким позивач в довільній формі надав підтвердження того, що підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про санкції та про відсутність судових чи інших процесів щодо оскарження повноважень підписанта угоди зі сторони позивача, які можуть поставити під сумнів легітимність цієї угоди. Решта документів, наведених у додатку до листа Міністерства розвитку громад та територій від 11.05.2022 №7/19/4062-22, мають складатися та надаватися до Мінрегіону відповідачем. За доводами позивача, за положеннями Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019 підготовка платіжних документів та їх подання до Мінрегіону є обов`язком та зоною відповідальності відповідача. Вважає, що підписавши акт звірки взаємних розрахунків відповідач підтвердив наявність у нього станом на 22.02.2022 заборгованості у розмірі 275994,23грн, що також свідчить про отримання відповідачем документів, що підтверджують вказану заборгованість. Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суперечить нормам Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та умовам договору №210/2021 від 01.11.2021. Відповідно до позиції позивача, та обставина, що кошти сплачуються в межах наданих відповідачу субвенцій, не свідчить про перекладення обов`язку по оплаті на іншу особу. Учасник справи не погоджується і з твердженням відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних на інфляційних втрат.

31.05.2024 від третьої особи-1 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінрегіон) через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що листом Мінрегіону від 11.05.2022 №7/19/4062-22 було повідомлено, зокрема відповідача щодо механізму для забезпечення оплати актів виконаних робіт/послуг за проектами, затвердженими наказом Мінрегіону від 0.06.2019 №128 «Про затвердження переліків проектів, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України», проте КП «Міське управління капітального будівництва» до Мінрегіону не надсилало пакет документів на оплату актів виконаних робіт у розмірі 275994, 23грн.

Також, третя особа-1 зазначила, що на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної критичної програми для відновлення України не передбачено асигнувань на 2024 рік для тимчасово окупованих територій та територій, де ведуться активні бойові дії. Фінансування проектів, що розташовані у цих зонах, не здійснюється до стабілізації безпекової ситуації.

03.06.2024 від третьої особи-2 Міністерства фінансів України через систему «Електронний суд» надійшли пояснення, в яких міністерство повідомляє, що у рамках реалізації спільного з Європейським інвестиційним банком проекту «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України» платіжні документи для оплати робіт за субпроектом «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» до Мінфіну не надходили. Разом з тим, 15.05.2023 протоколом №1 засідання №1 Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів в рамках програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України було схвалено рішення про припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затвердженні для реалізації в рамках Проекту.

11.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) відповідно до яких вважає, що не повинен оплачувати вартість спірних робіт до наявності фінансування та надання позивачем повного обсягу документів для оплати.

05.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.

10.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких не вважає належними доказами подані позивачем заяви свідків, стверджує, що на теперішній час здійснення оплати спірних робіт є неможливим внаслідок обставин, незалежних від волі відповідача.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, кий неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи викладене, а також періоди знаходження головуючого судді на лікарняному та у відпустці, обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, зважаючи на наявність активних військових дій в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи суду, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Між Міністерством фінансів України (Мінфін), Міністерством розвитку громад та територій України (Мінрегіон), власником об`єкту - Маріупольською міською радою, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом - Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради та кінцевим бенефіціаром - Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» була укладена Угода про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168 (далі Угода), відповідно до якої Мінфін, у співпраці з Мінрегіоном, надає кінцевому бенефіціару частину коштів позики у розмірі 425532940,00грн на безповоротній основі відповідно до умов цієї Угоди, Фінансової угоди, Угоди про впровадження та Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 «Деякі питання використання коштів для реалізаціях проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України».

Згідно із п.2.2 ст.2 Угоди кінцевий бенефіціар зобов`язується використовувати надані кошти на цілі фінансування вартості субпроектів, в тому числі «Комунальний заклад Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки по пр. Мира,80 у м. Маріуполі - реконструкція пологового відділення із затвердженням до нього проектом будівництва «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80 у м. Маріуполі» у сумі до 44 024881,67грн (без ПДВ).

Відповідно до п.п.4.4-4.5 ст.4 Угоди надання частини коштів позики кінцевому бенефіціару здійснюється шляхом їх перерахування безпосередньо виконавцю робіт (постачальнику товарів, робіт, послуг) за договорами, укладеними кінцевим бенефіціаром в рамках реалізації субпроєктів. Платіжні документи для зняття частини коштів позики з проєктного рахунку повинні містити підписи уповноважених осіб розпорядника субвенції за місцевим бюджетом, кінцевого бенефіціара, Мінфіну та Мінрегіону.

Угодою визначений наступний порядок оплати виконаних робіт:

« 4.9. Платіжні документи готуються к інцевим бенефіціаром згідно із вимогами цієї статті, підписуються уповноваженими особами кінцевого бенефіціара та розпорядником субвенції за місцевим бюджетом та разом із супровідними документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін та Мінрегіон для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України, надсилаються для погодження до Мінрегіону.

4.10. Мінрегіон здійснює розгляд і погодження платіжних документів у строк не більше трьох робочих днів. У разі погодження платіжних документів уповноважена особа Мінрегіону ставить свій підпис на відповідному Платіжному документі. Для перерахування коштів з Проєктного рахунку Мінрегіон надсилає Платіжні документи до Мінфіну разом з документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України.

4.11. У разі непогодження Платіжних документів, Мінрегіон у зазначений у пункті 4.10 строк повертає їх кінцевому бенефіціару для доопрацювання. Розгляд і погодження доопрацьованих документів здійснюється Мінрегіоном у загальному порядку відповідно до процедури, визначеної в цій статті.

4.12. Мінфін здійснює розгляд Платіжних документів протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання за умови, що такі Платіжні документи оформлені належним чином (відповідають вимогам Мінфіну) та підтверджують цільове використання частини коштів позики. У разі погодження Мінфіном платіжного документа для зняття частини коштів позики уповноважена особа Мінфіну ставить свій підпис під відповідним Платіжним документом.

4.13. У разі непогодження поданих Платіжних документів Мінфін не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня їх отримання повідомляє кінцевого бенефіціара та Мінрегіон про підстави такого рішення та одночасно повертає їх кінцевому бенефіціару для доопрацювання або доукомплектування. Доопрацьовані або доукомплектовані Платіжні документи розглядаються у загальному порядку відповідно до процедури, яка визначена в цій статті.»

Угода припиняє свою дію з дня, наступного за днем, в якому сторонами було виконано всі зобов`язання, передбачені угодою (ст.19 п.19.2 Угоди).

В межах реалізації субвенції 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне об`єднання «ГЕРЦ» (далі підрядник, позивач) та Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №210/2021 про закупівлю робіт (далі - договір), відповідно до п.1.1, п.1.2 якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи з «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80 у м.Маріуполі» (коригування), згідно коду ДК 021:2015:45454000-4 (Реконструкція), на об`єкті (Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80 у м.Маріуполі» (коригування). Місцем розташування об`єкту є проспект Миру, 80 у м. Маріуполі.

За приписами п.1.3 договору істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 ст.41 Закон України «Про публічні закупівлі».

Договір набирає чинності з моменту схвалення Європейським інвестиційним банком (далі - ЄІБ) запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту. У разі ненадання ЄІБ схвалення запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна зі сторін не несе відповідальності за схвалення ЄІБ (п.1.4 договору).

Підрядник розпочне виконання робіт після набрання чинності договору, початок та закінчення робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №2) (п.2.1. та п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 п.3.3 договору договірна ціна складає: а) сума без ПДВ: 2053134,93грн; б) ПДВ у сумі 410626,99грн разом (сума рядків а і б): 2463761,92грн.

Договірна ціна є додатком (Додаток №1) до договору та є твердою.

Договірна ціна є істотною умовою договору і не може змінюватись, окрім випадків, передбачених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Порядок визначення вартості договірної ціни проводиться згідно положень ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Згідно п.4.1.1 договору замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання результатів таких робіт відповідно до мети зазначених у проектній документації та договорі, і виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

У п.4.1.10 договору сторони погодили, що замовник має право не проводити оплату за рахунок разі його неналежного оформлення згідно із п.12.1.2. цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Відповідно до п.4.2.2 та п.4.2.3. договору замовник зобов`язаний прийняти від підрядника в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх у разі прийняття чи негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.

За змістом п.4.4. договору підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки встановлені договором та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, Об`єкт.

Умовами п.9.1 договору передбачено, що замовник за актом передає підряднику об`єкт та всю супроводжувальну документацію протягом 2 робочих днів з дня набрання чинності договору.

Підрядник забезпечує виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2). Підрядник зобов`язаний вжити заходи з усунення відставання робіт, якщо такі будуть (п.9.3. договору).

Порядок та строки фінансування за цим договором визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», умовами цього Договору та узгодженим Сторонами Планом фінансування виконаних робіт (Додаток №3), який є невід`ємною частиною Договору. План фінансування виконаних робіт складається з урахуванням Календарного графіку виконання робіт (Додаток 2) і порядку проведення розрахунків за виконані роботи (п.11.1. договору).

Згідно, п. 11.2. договору джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» та/або кошти місцевих бюджетів.

Порядок надання субвенції визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 та Угодою про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019 між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Маріупольського міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва», укладеного відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Надзвичайна кредитна програми для відновлення України»), ратифікованої Законом №346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Мінрегіоном та Мінфіном.

Пунктом 11.3. договору визначено, оплата вартості податку на додану вартість за рахунок коштів субвенції із загального фонду державного бюджету здійснюється у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань з реєстраційного рахунку, відкритому в органі Казначейства в установленому законодавством порядку та/або за рахунок коштів місцевих бюджетів. Умовою оплати сум ПДВ за рахунок субвенції із загального фонду є попередня оплата коштів за рахунок субвенції із спеціального фонду за цільовим призначенням для здійснення частини оплати (крім ПДВ) за відповідним інвойсом (рахунком).

Оплата за підряд відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в межах на більше 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма-КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання і рахунку на оплату. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма-КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) замовнику до 25 числа поточного місяця на паперових і магнітних носіях документи, що підтверджують виконання робіт, все необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовні матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.) відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та підтверджена печаткою, а також реєстр накладних застосованих матеріалів і устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (п.12.1. договору).

Акти приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт (п.12.1.1. договору).

Умовами п.12.1.2 договору визначено вимоги до оформлення рахунків на оплату, а саме: рахунок (інвойс), як підстава для оплати, має містити, зокрема: дату і місце складання; назву та реквізити (включно з банківськими) підрядника; назву, адресу та ЄДРПОУ замовника; зміст та обсяг господарської операції з посиланням на акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (№, дата); загальну вартість господарської операції (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); суму до сплати за даним рахунком (інвойсом) (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; валюту договору/платежу; строки приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт;

У п.12.1.2 договору сторони також погодили строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) - 45 (сорок п`ять) календарних днів.

Кінцеві розрахунки між замовником та підрядником у розмірі 5 відсотків від договірної ціни здійснюється у термін до 45 календарних днів після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п.12.2. договору).

Згідно п.12.3. договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

За змістом п. 16.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) визначені Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.16.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п.16.3. договору).

Відповідно до п.18.1 договору він вважається укладеним з моменту укладення схвалення Європейським інвестиційним банком (далі - ЄІБ) запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту. У разі ненадання ЄІБ схвалення запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна із сторін не несе відповідальність за схвалення ЄІБ. Договір діє до 30.09.2022, а у частині виконання зобов`язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце під час дії договору (п.18.2 договору).

Згідно із п.19.4 договору додатками є (невід`ємна частина цього договору): №1 Договірна ціна, №2 Календарний графік виконання робіт, №3 План фінансування виконаних робіт, №4 Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, №5 Пакт про згоду щодо професійної чесності, №6 Пакт щодо дотримання екологічних та соціальних стандартів.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами укладені та підписані Додаткові угоди №1-4 до договору.

Вказаними додатковими угодами сторонами неодноразово вносилися зміни в Додаток №2 до договору Календарний графік виконання робіт та Додаток №3 до договору План фінансування виконаних робіт, які викладені в новій редакції, також вносилися зміни до п.18.1 договору щодо строків його дії. Так, востаннє Додатковою угодою №4 від 31.03.2023 до договору строк його дії був продовжений до 31.12.2023.

Договір про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень.

Третя особа-1 у письмових поясненнях підтвердила, що Європейський інвестиційний банк (далі ЄІБ) листом від 15.05.2020 NPJ/ETD/REGDEV/2014-0532/RD/ak погодив без заперечень результати закупівель робіт та технічного нагляду за зазначеним субпроєктом. Під час розгляду справи учасники справи не спростовували ці обставини.

В матеріалах справи наявний адресований відповідачу лист №1708 від 14.01.2022, яким позивач надав підтвердження того, що підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та про відсутність судових чи інших процесів щодо оскарження повноважень підписанта угоди зі сторони позивача, які можуть поставити під сумнів легітимність цієї угоди.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем 18.02.2022 без зауважень та заперечень щодо якості та обсягів робіт підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022 на суму 275994,23грн.

Також, позивачем до матеріалів позову приєднана підсумкова відомість ресурсів за лютий 2022, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-6/К2-КБ на конструкції будівельні.

За твердженнями позивача, разом з актом приймання виконаних будівельних робіт відповідачу був наданий рахунок №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн, копія якого наявна в матеріалах справи.

Сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-21.02.2022, згідно якого за договором №210/2021 від 01.11.2021 заборгованість на користь ТОВ «Будівельне об`єднання «Герц» станом на 22.02.2022 становить 275994,23грн.

Відповідно до п. 1-12, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 (у редакції, діючій на момент укладення договору) постановлено: затвердити розподіл у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченої Міністерству розвитку громад та територій на здійснення видатків за програмою 2761600 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" між місцевими бюджетами згідно з додатками 1 та 4 до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України; затвердити Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, що додаються.

За умовами п.1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України вони визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (далі - субвенція), що фінансуються відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект "Надзвичайна кредитна програма для відновлення України"), ратифікованої Законом України від 22 квітня 2015р. №346-VIII (далі - Фінансова угода).

Джерелом формування субвенції за спеціальним фондом є кошти позики Європейського інвестиційного банку, залучені Україною відповідно до Фінансової угоди.

Джерелом формування субвенції за загальним фондом є кошти державного бюджету.

Відповідно до п.2 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету головним розпорядником субвенції є Мінрегіон. Розпорядники/одержувачі субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішенням відповідної місцевої ради, відповідної військово-цивільної адміністрації про такий бюджет згідно із законодавством.

До постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 «Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» вносились зміни в частині затвердження розподілу субвенції на поточний рік.

02.02.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №75, якою внесено чергові зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068, а саме: здійснено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами. Згідно затвердженого розподілу, обсяг субвенції за місцевим бюджетом Маріупольської міської територіальної громади склав 183419,898тис.грн, без співфінансування за рахунок місцевого бюджету.

Міністерством розвитку громад та територій України прийнято наказ від 07.02.2022 №30 «Про внесення змін до наказу Мінрегіону від 07 червня 2019 року №128», яким здійснено розподіл асигнувань між проектами на 2022 рік в межах бюджетних призначень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 75.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 07.02.2022 №30 передбачено виділення субвенції в тому числі за субпроектом «Комунальний заклад Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки за адресою: пр. Миру, 80 у м.Маріуполі» реконструкція пологового відділення» у сумі 5910,262тис. грн.

Розпорядженням міського голови м. Маріуполя від 18.02.2022 №37р було здійснено розподіл субвенції у 2022 році.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Донецька область, Маріупольський район - вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи є тимчасово окупованою з 05.03.2022.

Відповідач зареєстрований та здійснював свою діяльність за адресою: вул. Купріна, 23-а, м. Маріуполь, Донецька обл.

У зв`язку з масованими обстрілами військовими формуваннями ворога та подальшою окупацією м. Маріуполя, відповідач тимчасово припинив свою діяльність на території міста Маріуполь.

Адміністративне приміщення відповідача разом з майном та документацією було захоплене окупаційними військами, про що 27.09.2022 відповідачем направлено заяву до Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Відповідачем отримано лист Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 30.06.2022 №78/2/13-4442нт про внесення відомостей, викладених у заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2022 за №22022050000001677, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Листом №7/19/4062-22 від 11.05.2022 Міністерством розвитку громад та територій України з метою забезпечення оплати актів виконаних робіт/послуг за проектами, які затверджені наказом Мінрегіону від 07.06.2019 №128 (зі змінами) та реалізуються в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, надіслано кінцевим бенефіціарам та розпорядникам коштів інформацію щодо механізму для забезпечення оплати актів, форми платіжних доручень, інструкцію з підписання документів. Відповідно до приєднаного до відзиву скріншоту з електронної поштової скриньки відповідач отримав вказаний лист 11.05.2022.

До вказаного листа приєднана інформація щодо механізму для забезпечення оплати актів виконаних робіт/послуг за проектами, які затверджені наказом Мінриегіону від 07.06.2019 №128 (зі змінами) та реалізуються в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, за змістом якої вказано, що для опрацювання платіжних документів до Міноегіону необхідно надіслати документи за визначеним переліком.

Відповідач у відзиві вказував на те, що ненадання позивачем необхідних документів за переліком унеможливило направлення до Мінрегіону таких документів для оплати спірних виконаних робіт.

Відповідно до витягу із протоколу №1 від 15.05.2023 засідання Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України вбачається, що відповідно до Фінансової угоди проектів в рамках НКПВУ можуть реалізуватися тільки на території підконтрольній Уряду України, тому враховуючи наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), пропонується припинити фінансування проектів на тимчасово окупованих територіях та в місцях де ведуться активні бойові дії (109 проектів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 №519 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 «Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України», зокрема в частині Розподілу у 2023 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами (додаток 1 до постанови). Згідно внесених змін, виділення коштів субвенції для фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією субпроекту «Комунальний заклад Міська лікарня №1 на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м. Маріуполя реконструкція будівлі лікувального корпуса», не передбачено.

Листом №6274/31/14-23 від 14.07.2023 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомило відповідача, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15 травня 2023 року, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України.

Посилаючись на те, що виконані ним роботи за договором не оплачені, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення заборгованості в сумі 275994,23грн, 3 % річних у розмірі 16350,23грн та інфляційних втрат у розмірі 69516,78грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов?язань з оплати виконаних робіт.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір №210/2021 про закупівлю робіт був укладений в рамках проекту Надзвичайна кредитна програма для відновлення України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068, якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках вказаного проекту.

За своєю правовою природою є договором підряду, оскільки його предмет передбачає отримання конкретного результату, що не споживається в процесі виконання. На правовідносини, пов`язані з його виконанням, поширюються відповідні норми цивільного законодавства.

Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів робіт, а також ціною, строками виконання та строку договору.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до чинного законодавства права і обов?язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, на підтвердження виконання робіт за договором між сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (ф.КБ-2в) від 18.02.2022 на суму 275994,23грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3).

Вказаний акт та довідка підписані сторонами без будь-яких зауважень та застережень.

Факт виконання робіт на вказану суму відповідачем не заперечується, водночас КП «Міське управління капітального будівництва» вважає, що строк оплати виконаних робіт ще не настав.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містяться у статті 193 ГК України.

За приписами частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов?язковим до виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вже зазначалося, сторони у пп.12.1.2 п.12.1. договору визначили, що строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) 45 (сорок п`ять) календарних днів.

За умовами п.12.2. договору кінцеві розрахунки між замовником і підрядником у розмірі 5% від договірної ціни здійснюються у термін до 45 календарних днів після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Сторонами не надано до матеріалів справи декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн, який за твердженнями позивача був наданий відповідачу разом зі спірним актом приймання виконаних будівельних робіт. За позицією позивача, факт підписання акту з боку замовника свідчить про отримання рахунку на оплату.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позов стверджує про відсутність у комунального підприємства інформації щодо отримання рахунку на оплату №11 від 18.02.2022, а також відсутня інформація щодо отримання, перевірки та погодження замовником необхідних для оплати документів. За твердженням учасника справи, вказані факти унеможливлюють відлік передбаченого договором строку оплати рахунку 45 календарних днів.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами частин першої та другої статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Суд зазначає, що відповідно до п.12.1. договору п.12.1 договору проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми-КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання і рахунку на оплату. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма-КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів.

Відтак, підписавши акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат відповідач (замовник) підтвердив отримання всіх необхідних виконавчих документів.

Приймаючи до уваги, що акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 18.02.2022, а також акт звірки станом на 21.02.2022, в якому підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем на суму 275994,23грн підписані начальником КП «Міське управління капітального будівництва» без будь-яких заперечень, приймаючи до уваги факт втрати відповідачем внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України документів з фінансово-господарської діяльності (за твердженнями відповідача у відзиві евакуація разом з майном та документацією не здійснювалася), що ставить під сумнів твердження відповідача про неотримання від позивача рахунку, відсутність в матеріалах справи листування щодо ненадання позивачем відповідачу спірного рахунку, за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що обставина надання позивачем відповідачу рахунку на оплату №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн в день підписання акту приймання виконаних будівельних робіт є більш вірогідною на противагу доводам відповідача.

Суд також відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Обов`язок відповідача оплатити виконану роботу виникає в силу закону (статей 837, 854, 875 ЦК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату вартості виконаних робіт.

Суд також звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати. При цьому сума, зазначена в рахунку-фактурі була погоджена відповідачем у спірному акті приймання виконаних підрядних робіт.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку виконати грошове зобов`язання. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не знайшов підстав для відступлення Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи №918/537/18 (постанова від 02.07.2019).

Поряд з цим, відповідач наполягає, що підрядником (позивачем) не було надано відповідачу документи, які необхідні направити відповідачу до Мінрегіону для опрацювання платіжних документів.

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення відповідачем позивача про втрату необхідних для оплати виконаних робіт за договором документів внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в тому числі про необхідність надання додаткових документів для передачі їх до Мінрегіону.

Оскільки саме позивач зацікавлений в отриманні коштів за виконані роботи, він би сприяв для їх надання відповідачу для проведення оплати.

В свою чергу, приєднані самим відповідачем до заперечень (на відповідь на відзив) скріншоти електронної поштової скриньки свідчать про надсилання позивачем відповідачу у приєднаних файлах певних документів.

На підставі вищевикладеного, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено наявність вини позивача з ненадання документів відповідачем Мінрегіону, необхідних для оплати виконаних робіт, коли існувала можливість оплати, а саме було виділено фінансування.

Судом також враховано, що згідно положень Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019 підготовка документів та їх подання до Мінрегіону є обов`язком саме відповідача, а не позивача.

Окрім того, сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-21.02.2022, згідно якого за договором №210/2021 від 01.11.2021 заборгованість на користь ТОВ «Будівельне об`єднання «Герц» станом на 22.02.2022 становить 275994,23грн.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Отже, підписуючи акт звірки взаємних розрахунків, відповідач фактично підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 275994,23грн.

Також відповідач наполягає, що настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану, тимчасової окупація міста Маріуполя, захоплення адміністративного приміщення, майна і документації комунального підприємства) є також причиною неможливості виконання зобов`язань за договором, відтак не здійснення оплати виконаних робіт відбулось не з його вини, а у наслідок обставин незалежних від його волі.

В обґрунтування наявності цих обставин відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває станом на час винесення рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК, частини 2 статті 218 ГК та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Частина 2 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить: збройний конфлікт, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до пунктів 16.1., 16.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) визначені Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні». Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими органами.

Згідно частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У п.8.6.1 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 наведено висновок, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Відповідачем не було надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в спірних господарських правовідносинах з позивачем.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України також визначені підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, законом та договором передбачено звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого основного договірного зобов`язання у вигляді оплати виконаних робіт.

Враховуючи викладене, посилання відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

На підставі вищевикладеного, враховуючи умови п.12.1.2 договору щодо строків оплати, кінцевий строк оплати виконаних будівельних робіт за лютий 2022 за актом №1 від 18.02.2022 є таким, що настав 04.04.2022.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 611, 612 ЦК України).

Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Доказів оплати спірних будівельних робіт матеріали справи не містять.

Відповідач не заперечував проти факту виконання спірних робіт, але в тому числі стверджував про неможливість самостійного виконання обов`язку з оплати через відсутність грошових коштів, неможливість виділення фінансування з місцевого бюджету.

Відповідно до п.11.2 договору джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» та/або кошти місцевих бюджетів.

Фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

Згідно із статтею 511 ЦК України зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Навіть у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідно з вимогами частини 2 статті 528 ЦК України, відповідальним за виконання зобов`язання залишається боржник, а не така особа.

Суд вважає, що наведені відповідачем обставини пов`язані з порядком оформлення певних документів для проведення оплати, які стосуються правовідносин не між сторонами, а між відповідачем та третіми особами, не мають вирішального значення для вирішення даного спору.

Як встановлено судом, за умовами п.12.1, п.12.2 договору сторони дійшли згоди, що проміжні та кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються саме замовником (відповідачем).

Умови договору, які є обов`язковими до виконання в силу приписів статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, не ставлять виконання замовником його зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Та обставина, що кошти сплачуються в межах наданих відповідачу субвенцій, не свідчить про перекладення обов`язку по оплаті на іншу особу. Наявність чи відсутність фінансування відповідача не залежить від волі та дій позивача, що порушує право останнього на отримання коштів за виконані роботи.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження видатків.

Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі №916/1345/18 зазначив, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного договору, у зв`язку з чим відхилив доводи скаржника про відсутність бюджетних асигнувань на 2018 рік для фінансування оплати робіт за договором №19 від 28.04.2017 та вказав, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26). Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі №910/18430/21.

Таким чином, відсутність коштів не є законною підставою для звільнення від виконання договірного зобов`язання.

Враховуючи, викладене господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 275994,23грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на простроченням виконання зобов`язання, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16350,23грн та інфляційні втрати у розмірі 69516,78грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У п.6.40 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних є не санкціями, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відсотки річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22), а отже відсутні підстави відмовити у їх стягненні на підставі ст.ст. 614, 617 ЦК України за наявності форс-мажорних обставин.

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування частини 2 статті 625 ЦК України зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від заявлених до стягнення вимог позивача в частині 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 05.04.2024 по 25.03.2024 на суму 275994,23грн у розмірі 16350,23грн.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на заборгованість у розмірі 275994,23грн із застосуванням індексів інфляції з квітня 2022 по березень 2024 включно.

Враховуючи, що обрані позивачем періоди нарахування є правомірними, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вони є арифметично вірними, тому позовні вимоги в частині річних у розмірі 16350,23грн та інфляційних у розмірі 69516,78грн підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Міське Управління Капітального будівництва» (87535, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.Купріна, буд 23-А; код ЄДРПОУ 04011733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне об`єднання «Герц» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Машинобудівників, буд. 5, ЄДРПОУ 35270468) суму основного боргу у розмірі 275994,23грн, 3% річних у розмірі 16350,23грн, інфляційні втрати у розмірі 69516,78грн, судовий збір у розмірі 4342,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2024.

Суддя Ю.В. Макарова