Постанова

від 05.02.2025 по справі 905/632/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Харків Справа № 905/632/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

від позивача: Нещерет Д.Б., довіреність від 18.04.2024;

від відповідача (апелянта): Бурикін К.О., посадова інструкція, наказ № 10-пр від 10.04.2023;

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: Лебідь Ю.В., довіреність від 17.10.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" (вх. №3089 Д/2),

на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 (повний текст складено 06.12.2024) у справі № 905/632/24 (суддя Макарова Ю.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герц", м. Вишневе Бучанського р-ну Київської обл.,

до Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва", м. Маріуполь Донецької обл.,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ,

2) Міністерство фінансів України, м. Київ,

про стягнення 361861,24грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Герц" (далі ТОВ "Герц") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" (далі КП "Міське управління капітального будівництва") про стягнення заборгованості у розмірі 275994,23грн, 3% річних у розмірі 16350,23грн та інфляційних втрат у розмірі 69516,78грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з КП "Міське управління капітального будівництва" на користь ТОВ "Герц" суму основного боргу у розмірі 275994,23грн, 3% річних у розмірі 16350,23грн, інфляційні втрати у розмірі 69516,78грн та судовий збір у розмірі 4342,33грн.

Приймаючи рішення у даній справі господарський суд першої інстанції виходив з того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 та неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних робіт. Разом з цим, місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача щодо неможливості оплати виконаних позивачем робіт з огляду на ту обставину, що кошти сплачуються в межах наданих відповідачу субвенцій, оскільки зазначене не може свідчити про перекладення обов`язку по оплаті на іншу особу. За висновком суду, наявність чи відсутність фінансування відповідача не залежить від волі та дій позивача, що порушує право останнього на отримання коштів за виконані роботи та суперечить умовами укладеного між сторонами договору.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - КП "Міське управління капітального будівництва" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на наступних обставинах:

- відповідач не заперечує факту укладення договору про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021, а також визнає прийняття виконаних позивачем робіт на суму 275994,23грн та підписання актів приймання виконаних будівельних робіт;

- разом з цим, відповідач зазначає, що фінансування робіт за договором про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 здійснювалось на підставі Угоди про передачу коштів позики № 13010-05/168 від 31.10.2019 між Міністерством фінансів України, Міністерством розвитку громад та територій України, Маріупольською міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та КП "Міське управління капітального будівництва", укладеною відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект "Надзвичайна кредитна програма для відновлення України"), ратифікованої Законом № 346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України та Міністерством фінансів України;

- за твердженням відповідача, нездійснення оплати виконаних робіт за договором було пов`язано з ненаданням саме позивачем документів (рахунку №11 від 18.02.2022), що унеможливило підготовку платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності до умов Угоди про передачу коштів позики № 13010-05/168 від 31.10.2019;

- КП "Міське управління капітального будівництва" зареєстроване та здійснювало свою діяльність за адресою: вул. Купріна, 23-а, м. Маріуполь, Донецька область; однак, у зв`язку із масованими обстрілами та подальшою окупацією міста Маріуполя відповідач тимчасово припинив свою діяльність;

- у подальшому, 17.07.2023 відповідачем було отримано від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури лист №6274/31/14-23 від 14.07.2023 з повідомленням про те, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15.05.2023, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України. Фінансування з місцевого бюджету також не може бути виділено;

- за наведених обставин, відповідач наголошує, що несплата робіт в сумі 275994,23грн, виконаних за договором про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 відбулася не з його вини, а саме внаслідок обставин незалежних від його волі, зокрема: ненадання позивачем документів, необхідних для здійснення оплати; введення воєнного стану в Україні та тимчасової окупації м. Маріуполя, захоплення адміністративного приміщення, майна і документації відповідача, що є форс-мажорними обставинами, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; припинення фінансування проекту третіми особами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Міське управління капітального будівництва" на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025 о 12:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 задоволено заяву представниці Міністерства фінансів України про участь у судових засіданнях по справі №905/632/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Герц" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- позивач надавав відповідачу рахунок №11 на оплату виконаних робіт разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 18.02.2022 в паперовій формі, копія якого міститься в матеріалах справи, та в електронному вигляді у форматі Excel на флеш-носії;

- доводи відповідача про те, що рахунок № 11 від 18.02.2022 у зв`язку з наявністю певних недоліків не міг бути прийнятий замовником, а в подальшому Міністерством розвитку громад та територій України та Міністерством фінансів України, є безпідставними, оскільки попередні рахунки подавалися в такій же формі та були оплачені замовником;

- відповідачем не доведено неможливості виконання своїх зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин, а одне лише посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суперечить умовам договору №210/2021 від 01.11.2021;

- сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання та суперечить положенням чинного законодавства;

- доводи відповідача про ненадання позивачем документів, необхідних для подання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та перелік яких наведений у листі Міністерства розвитку громад та територій від 11.05.2022 №7/19/4062-22, не відповідає дійсним обставинам справи;

- підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.02.2022, відповідач тим самим підтвердив наявність у нього заборгованості у розмірі 275994,23грн, що також свідчить про отримання відповідачем документів та наявність вказаної заборгованості.

14.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Міністерства фінансів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 зазначає, що сторонами договору підряду № 210/2021 від 01.11.2021, за яким стягується заборгованість у даній справі не було оформлено у відповідності до умов Угоди про передачу коштів всіх необхідних документів та їх подальшого направлення до Мінінфраструктури для їх розгляду та погодження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Герц" про участь у судових засіданнях по справі №905/632/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 задоволено заяву представника КП "Міське управління капітального будівництва" про участь у судових засіданнях по справі №905/632/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2025, проведеному в режимі відеоконфереції, приймали участь представники позивача, відповідача (апелянта) та третьої оосби-2.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представниця третьої особи-2 просила ухвалити рішення з урахуванням наданих нею пояснень по суті спірних правовідносин,

Уповноважені представники третьої особи-1 у судове засіданні апеляційної інстанції 05.02.2025 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу за відсутність представників третьої особи-1, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2019 між Міністерством фінансів України (Мінфін), Міністерством розвитку громад та територій України (Мінрегіон), власником об`єкту - Маріупольською міською радою, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом - Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради та кінцевим бенефіціаром - КП "Міське управління капітального будівництва" укладена Угода про передачу коштів позики №13010-05/168 (далі Угода), відповідно до якої Мінфін, у співпраці з Мінрегіоном, надає кінцевому бенефіціару частину коштів позики у розмірі 425532940,00грн на безповоротній основі відповідно до умов цієї Угоди, Фінансової угоди, Угоди про впровадження та Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 "Деякі питання використання коштів для реалізаціях проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України".

Згідно п. 2.2 ст. 2 Угоди кінцевий бенефіціар зобов`язується використовувати надані кошти на цілі фінансування вартості субпроектів, в тому числі «Комунальний заклад Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки по пр. Мира,80 у м. Маріуполі - реконструкція пологового відділення із затвердженням до нього проектом будівництва "Реконструкція пологового відділення комунального закладу "Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки" за адресою: пр. Миру, 80 у м. Маріуполі" у сумі до 44024881,67грн (без ПДВ).

За умовами п.п. 4.4-4.5 ст. 4 Угоди надання частини коштів позики кінцевому бенефіціару здійснюється шляхом їх перерахування безпосередньо виконавцю робіт (постачальнику товарів, робіт, послуг) за договорами, укладеними кінцевим бенефіціаром в рамках реалізації субпроєктів. Платіжні документи для зняття частини коштів позики з проєктного рахунку повинні містити підписи уповноважених осіб розпорядника субвенції за місцевим бюджетом, кінцевого бенефіціара, Мінфіну та Мінрегіону.

Угодою визначений наступний порядок оплати виконаних робіт:

" 4.9. Платіжні документи готуються к інцевим бенефіціаром згідно із вимогами цієї статті, підписуються уповноваженими особами кінцевого бенефіціара та розпорядником субвенції за місцевим бюджетом та разом із супровідними документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін та Мінрегіон для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України, надсилаються для погодження до Мінрегіону.

4.10. Мінрегіон здійснює розгляд і погодження платіжних документів у строк не більше трьох робочих днів. У разі погодження платіжних документів уповноважена особа Мінрегіону ставить свій підпис на відповідному Платіжному документі. Для перерахування коштів з Проєктного рахунку Мінрегіон надсилає Платіжні документи до Мінфіну разом з документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України.

4.11. У разі непогодження Платіжних документів, Мінрегіон у зазначений у пункті 4.10 строк повертає їх кінцевому бенефіціару для доопрацювання. Розгляд і погодження доопрацьованих документів здійснюється Мінрегіоном у загальному порядку відповідно до процедури, визначеної в цій статті.

4.12. Мінфін здійснює розгляд Платіжних документів протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання за умови, що такі Платіжні документи оформлені належним чином (відповідають вимогам Мінфіну) та підтверджують цільове використання частини коштів позики. У разі погодження Мінфіном платіжного документа для зняття частини коштів позики уповноважена особа Мінфіну ставить свій підпис під відповідним Платіжним документом.

4.13. У разі непогодження поданих Платіжних документів Мінфін не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня їх отримання повідомляє кінцевого бенефіціара та Мінрегіон про підстави такого рішення та одночасно повертає їх кінцевому бенефіціару для доопрацювання або доукомплектування. Доопрацьовані або доукомплектовані Платіжні документи розглядаються у загальному порядку відповідно до процедури, яка визначена в цій статті ".

Угода припиняє свою дію з дня, наступного за днем, в якому сторонами було виконано всі зобов`язання, передбачені угодою (п. 19.2 ст. 19 Угоди).

В межах реалізації субвенції 01.11.2021 між ТОВ "Будівельне об`єднання "Герц" (далі підрядник, позивач) та КП "Міське управління капітального будівництва" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №210/2021 про закупівлю робіт (далі - договір), за умовами якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи з "Реконструкція пологового відділення комунального закладу "Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80 у м. Маріуполі" (коригування), згідно коду ДК 021:2015:45454000-4 (Реконструкція), на об`єкті (Реконструкція пологового відділення комунального закладу "Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки" за адресою: пр. Миру, 80 у м. Маріуполі" (коригування). Місцем розташування об`єкту є проспект Миру, 80 у м. Маріуполі (п.1.1, п.1.2 договору).

За умовами п. 1.3 договору істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закон України "Про публічні закупівлі".

Договір набирає чинності з моменту схвалення Європейським інвестиційним банком (далі - ЄІБ) запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту. У разі ненадання ЄІБ схвалення запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна зі сторін не несе відповідальності за схвалення ЄІБ (п. 1.4 договору).

Підрядник розпочне виконання робіт після набрання чинності договору, початок та закінчення робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №2) (п. 2.1. та п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1 3.3 договору договірна ціна складає: а) сума без ПДВ: 2053134,93грн; б) ПДВ у сумі 410626,99грн разом (сума рядків а і б): 2463761,92грн.

Договірна ціна є додатком (Додаток №1) до договору та є твердою.

Договірна ціна є істотною умовою договору і не може змінюватись, окрім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Порядок визначення вартості договірної ціни проводиться згідно положень ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Згідно п. 4.1.1 договору замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання результатів таких робіт відповідно до мети зазначених у проектній документації та договорі, і виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

У пункті 4.1.10 договору сторони погодили, що замовник має право не проводити оплату за рахунок разі його неналежного оформлення згідно із п.12.1.2. цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Відповідно до п.п. 4.2.2 та 4.2.3. договору замовник зобов`язаний прийняти від підрядника в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх у разі прийняття чи негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.

За змістом п. 4.4. договору підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки встановлені договором та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, Об`єкт.

Умовами п. 9.1 договору передбачено, що замовник за актом передає підряднику об`єкт та всю супроводжувальну документацію протягом 2 робочих днів з дня набрання чинності договору.

Підрядник забезпечує виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2). Підрядник зобов`язаний вжити заходи з усунення відставання робіт, якщо такі будуть (п. 9.3. договору).

Порядок та строки фінансування за цим договором визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва", умовами цього Договору та узгодженим Сторонами Планом фінансування виконаних робіт (Додаток №3), який є невід`ємною частиною Договору. План фінансування виконаних робіт складається з урахуванням Календарного графіку виконання робіт (Додаток 2) і порядку проведення розрахунків за виконані роботи (п.11.1. договору).

Згідно п. 11.2. договору джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках "Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" та/або кошти місцевих бюджетів.

Порядок надання субвенції визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 та Угодою про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019 між Мінфіном, Мінрегіоном, Маріупольського міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та КП "Міське управління капітального будівництва", укладеного відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект "Надзвичайна кредитна програми для відновлення України"), ратифікованої Законом №346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Мінрегіоном та Мінфіном.

Пунктом 11.3. договору визначено, оплата вартості податку на додану вартість за рахунок коштів субвенції із загального фонду державного бюджету здійснюється у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань з реєстраційного рахунку, відкритому в органі Казначейства в установленому законодавством порядку та/або за рахунок коштів місцевих бюджетів. Умовою оплати сум ПДВ за рахунок субвенції із загального фонду є попередня оплата коштів за рахунок субвенції із спеціального фонду за цільовим призначенням для здійснення частини оплати (крім ПДВ) за відповідним інвойсом (рахунком).

Оплата за підряд відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в межах на більше 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма-КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання і рахунку на оплату. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми-КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма-КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) замовнику до 25 числа поточного місяця на паперових і магнітних носіях документи, що підтверджують виконання робіт, все необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовні матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.) відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та підтверджена печаткою, а також реєстр накладних застосованих матеріалів і устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (п. 12.1. договору).

Акти приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт (п. 12.1.1. договору).

Умовами п.12.1.2 договору визначено вимоги до оформлення рахунків на оплату, а саме: рахунок (інвойс), як підстава для оплати, має містити, зокрема: дату і місце складання; назву та реквізити (включно з банківськими) підрядника; назву, адресу та ЄДРПОУ замовника; зміст та обсяг господарської операції з посиланням на акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (№, дата); загальну вартість господарської операції (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); суму до сплати за даним рахунком (інвойсом) (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; валюту договору/платежу; строки приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт;

У пункті 12.1.2 договору сторони також погодили строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) - 45 (сорок п`ять) календарних днів.

Кінцеві розрахунки між замовником та підрядником у розмірі 5 відсотків від договірної ціни здійснюється у термін до 45 календарних днів після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 12.2. договору).

Згідно п. 12.3. договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

За змістом п. 16.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.16.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п. 16.3. договору).

Відповідно до п.18.1 договору він вважається укладеним з моменту укладення схвалення Європейським інвестиційним банком (далі - ЄІБ) запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту. У разі ненадання ЄІБ схвалення запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна із сторін не несе відповідальність за схвалення ЄІБ. Договір діє до 30.09.2022, а у частині виконання зобов`язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце під час дії договору (п.18.2 договору).

Згідно із п. 19.4 договору додатками є (невід`ємна частина цього договору): №1 Договірна ціна, №2 Календарний графік виконання робіт, №3 План фінансування виконаних робіт, №4 Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, №5 Пакт про згоду щодо професійної чесності, №6 Пакт щодо дотримання екологічних та соціальних стандартів.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами укладені та підписані Додаткові угоди № 1 - 4 до договору.

Вказаними додатковими угодами сторонами неодноразово вносилися зміни в Додаток №2 до договору "Календарний графік виконання робіт" та Додаток №3 до договору "План фінансування виконаних робіт", які викладені в новій редакції, також вносилися зміни до п. 18.1 договору щодо строків його дії. Так, востаннє Додатковою угодою №4 від 31.03.2023 до договору строк його дії був продовжений до 31.12.2023.

Договір про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021 з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень.

Мінрегіон у письмових поясненнях підтвердило, що Європейський інвестиційний банк (далі ЄІБ) листом від 15.05.2020 NPJ/ETD/REGDEV/2014-0532/RD/ak погодив "без заперечень" результати закупівель робіт та технічного нагляду за зазначеним субпроєктом. Під час розгляду справи учасники справи не спростовували ці обставини.

В матеріалах справи наявний адресований відповідачу лист №1708 від 14.01.2022, яким позивач надав підтвердження того, що підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та про відсутність судових чи інших процесів щодо оскарження повноважень підписанта угоди зі сторони позивача, які можуть поставити під сумнів легітимність цієї угоди.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем 18.02.2022 без зауважень та заперечень щодо якості та обсягів робіт підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022 на суму 275994,23грн.

Також, позивачем до матеріалів позову приєднана підсумкова відомість ресурсів за лютий 2022, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-6/К2-КБ на конструкції будівельні.

За твердженнями позивача, разом з актом приймання виконаних будівельних робіт відповідачу був наданий рахунок №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн, копія якого наявна в матеріалах справи.

Сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 21.02.2022, згідно якого за договором №210/2021 від 01.11.2021 заборгованість на користь ТОВ "Будівельне об`єднання "Герц" станом на 22.02.2022 становить 275994,23грн.

Відповідно до п. 1-12, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 (у редакції, діючій на момент укладення договору) постановлено: затвердити розподіл у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченої Міністерству розвитку громад та територій на здійснення видатків за програмою 2761600 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" між місцевими бюджетами згідно з додатками 1 та 4 до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України; затвердити Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, що додаються.

За умовами п. 1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України вони визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (далі - субвенція), що фінансуються відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект "Надзвичайна кредитна програма для відновлення України"), ратифікованої Законом України від 22.04.2015 №346-VIII (далі - Фінансова угода).

Джерелом формування субвенції за спеціальним фондом є кошти позики Європейського інвестиційного банку, залучені Україною відповідно до Фінансової угоди.

Джерелом формування субвенції за загальним фондом є кошти державного бюджету.

Відповідно до п. 2 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету головним розпорядником субвенції є Мінрегіон. Розпорядники/одержувачі субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішенням відповідної місцевої ради, відповідної військово-цивільної адміністрації про такий бюджет згідно із законодавством.

До постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 "Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" вносились зміни в частині затвердження розподілу субвенції на поточний рік.

02.02.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №75, якою внесено чергові зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068, а саме: здійснено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами. Згідно затвердженого розподілу, обсяг субвенції за місцевим бюджетом Маріупольської міської територіальної громади склав 183419,898тис.грн, без співфінансування за рахунок місцевого бюджету.

Мінрегіоном прийнято наказ від 07.02.2022 №30 "Про внесення змін до наказу Мінрегіону від 07.06.2019 №128", яким здійснено розподіл асигнувань між проектами на 2022 рік в межах бюджетних призначень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 75.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 07.02.2022 №30 передбачено виділення субвенції в тому числі за субпроектом "Комунальний заклад Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки за адресою: пр. Миру, 80 у м. Маріуполі" реконструкція пологового відділення" у сумі 5910,262тис. грн.

Розпорядженням міського голови м. Маріуполя від 18.02.2022 №37р було здійснено розподіл субвенції у 2022 році.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Донецька область, Маріупольський район - вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи є тимчасово окупованою з 05.03.2022.

Відповідач зареєстрований та здійснював свою діяльність за адресою: вул. Купріна, 23-а, м. Маріуполь, Донецька обл.

У зв`язку з масованими обстрілами військовими формуваннями ворога та подальшою окупацією м. Маріуполя, відповідач тимчасово припинив свою діяльність на території міста Маріуполь.

Адміністративне приміщення відповідача разом з майном та документацією було захоплене окупаційними військами, про що 27.09.2022 відповідачем направлено заяву до Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Відповідачем отримано лист Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 30.06.2022 №78/2/13-4442нт про внесення відомостей, викладених у заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2022 за №22022050000001677, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодеку України.

Листом №7/19/4062-22 від 11.05.2022 Мінрегіоном з метою забезпечення оплати актів виконаних робіт/послуг за проектами, які затверджені наказом Мінрегіону від 07.06.2019 №128 (зі змінами) та реалізуються в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, надіслано кінцевим бенефіціарам та розпорядникам коштів інформацію щодо механізму для забезпечення оплати актів, форми платіжних доручень, інструкцію з підписання документів. Відповідно до приєднаного до відзиву скріншоту з електронної поштової скриньки відповідач отримав вказаний лист 11.05.2022.

До вказаного листа приєднана інформація щодо механізму для забезпечення оплати актів виконаних робіт/послуг за проектами, які затверджені наказом Мінриегіону від 07.06.2019 №128 (зі змінами) та реалізуються в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, за змістом якої вказано, що для опрацювання платіжних документів до Мінрегіону необхідно надіслати документи за визначеним переліком.

Відповідач у відзиві вказує, що ненадання позивачем необхідних документів за переліком позбавило його можливості направлення до Мінрегіону таких документів для оплати спірних виконаних робіт.

Відповідно до витягу із протоколу №1 від 15.05.2023 засідання Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України вбачається, що відповідно до Фінансової угоди проектів в рамках НКПВУ можуть реалізуватися тільки на території підконтрольній Уряду України, тому враховуючи наказ Мінрегіону від 22.12.2022 №309 (зі змінами), пропонується припинити фінансування проектів на тимчасово окупованих територіях та в місцях де ведуться активні бойові дії (109 проектів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 №519 внесено зміни до постанови від 25.11.2015 №1068 "Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України", зокрема в частині Розподілу у 2023 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами (додаток 1 до постанови). Згідно внесених змін, виділення коштів субвенції для фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією субпроекту "Комунальний заклад Міська лікарня №1 на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м. Маріуполя реконструкція будівлі лікувального корпуса", не передбачено.

Листом №6274/31/14-23 від 14.07.2023 Мінрегіон повідомило відповідача про те, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15.05.2023, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України.

Посилаючись на те, що виконані ним роботи за договором залишилася несплаченою, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 275994,23грн, 3% річних у розмірі 16350,23грн та інфляційних втрат у розмірі 69516,78грн.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі з підстав, що вказувалися раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дослідивши договір про закупівлю робіт №210/2021 від 01.11.2021, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, судова колегія зазначає, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту виконання робіт за договором №210/2021 від 01.11.2021 між сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (ф.КБ-2в) від 18.02.2022 на суму 275994,23грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3), які містять необхідний перелік виконаних робіт та понесених витрат.

Акт виконаних робіт з боку відповідача підписаний без зауважень чи заперечень щодо якості та об`ємів робіт. Доказів невиконання або неякісного виконання робіт з боку позивача, відповідач не надав, але наполягає на тому, що строк оплати виконаних робіт не настав.

Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом, у п. 12.1.2 договору сторони визначили, що строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) становлять 45 календарних днів.

При цьому, сторонами правочину умовами п. 12.2 договору погоджено, що кінцеві розрахунки між замовником і підрядником у розмірі 5% від договірної ціни здійснюються у термін до 45 календарних днів після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Сторонами не надано до матеріалів справи декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Водночас, матеріалах справи наявний рахунок на оплату №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн, який, за твердженнями позивача, був наданий відповідачу разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2022 року та документами, передбаченими п. 12.1 договору в паперовій формі, та в електронному вигляді у форматі Excel на флеш-носії.

За позицією позивача, факт підписання акту з боку замовника свідчить про отримання рахунку на оплату від 18.02.2022.

Проте, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач заперечує факт отримання рахунку на оплату та наполягає на тому, що позивачем не доведено належними доказами факт передачі відповідачу необхідних для проведення платежів документів.

Відповідач, вказуючи про відсутність у нього інформації щодо отримання рахунку на оплату №11 від 18.02.2022, а також відсутність інформації щодо отримання, перевірки та погодження необхідних для оплати документів, вважає, що вказаний факт унеможливлює відлік передбаченого договором строку оплати рахунку 45 календарних днів.

Колегія суддів зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 до ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням встановлених обставин справи, а саме, що: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2022 року (ф. КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), а також акт звірки станом на 22.02.2022, яким підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем на суму 275994,23грн, підписані представником відповідача без жодних заперечень; приймаючи до уваги факт втрати відповідачем документів фінансово-господарської діяльності внаслідок військової агресії проти України, що ставить під сумнів твердження відповідача про неотримання від позивача рахунків; відсутність в матеріалах справи листування сторін щодо ненадання позивачем відповідачу рахунків; судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було надано більш вірогідні докази на противагу доводам відповідача, а отже суду доведено, що позивач надав відповідачу рахунок на оплату №11 від 18.02.2022 на суму 275994,23грн в день підписання відповідачем акту приймання виконаних будівельних робіт, а саме 18.02.2022.

Судова колегія також враховує, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення).

У відповідності до п. 1.2 Положення первинні документи - це документи створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має тільки інформаційний характер.

Форма рахунка (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, відповідно до якої за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунок на оплату №11 від 18.02.2022 в порушення вимог п. 12.1.2 договору не містить необхідних реквізитів, а саме: адреси та ЄДРПОУ замовника; посилання на довідку про вартість виконаних робіт (№, дата); строку оплати рахунку 45 календарних днів, а отже він не міг бути прийнятий замовником, а в подальшому Мінрегіоном, судова колегія зазначає, що вказаний рахунок складені за тією ж формою, що і попередні рахунки, а саме: №122 від 30.06.2020, №37/2020 від 16.03.2020, які були прийняті відповідачем, передані до Мінрегіону та в подальшому оплачені Мінфіном, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Доводи відповідача про те, що підрядником (позивачем) не було надано відповідача документи, які необхідні направити відповідачу до Мінрегіону для опрацювання платіжних документі, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення відповідачем позивача про втрату необхідних для оплати виконаних робіт за договором документів внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, у тому числі про необхідність надання додаткових документів для передачі їх до Мінрегіону.

Оскільки саме позивач зацікавлений в отриманні коштів за виконані роботи, він сприяв для їх надання відповідачу для проведення оплати.

В свою чергу, приєднані самим відповідачем до заперечень (на відповідь на відзив) скріншоти електронної поштової скриньки свідчать про надсилання позивачем відповідачу у приєднаних файлах певних документів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності вини позивача з ненадання документів відповідачем Мінрегіону, необхідних для оплати виконаних робіт, коли існувала можливість оплати, а саме було виділено фінансування.

Судом також враховується, що згідно положень Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019 підготовка документів та їх подання до Мінрегіону є обов`язком саме відповідача, а не позивача.

Більш того, у письмових поясненнях Міністерства фінансів України також підтверджено, що відповідний обов`язок покладено саме на відповідача.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставина того, що кошти сплачуються в межах наданих відповідачу субвенцій, не свідчить про перекладення обов`язку по відновленню платіжних документів та їх оплаті на іншу особу.

Умови договору підряду не містять жодних положень про те, що грошові зобов`язання мають виконуватися не замовником, натомість у пункті 12.1 договору сторонами було чітко погоджено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються саме замовником (відповідачем).

Крім того, як вже зазначалося, сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 21.02.2022, згідно якого за договором №210/2021 від 01.11.2021 заборгованість на користь ТОВ "Будівельне об`єднання "Герц" станом на 22.02.2022 становить 275994,23грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги щодо того, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, в контексті спірних правовідносин судова колегія вважає, що у сукупності наданих суду доказів акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача з проставлення печатки підприємства, також є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу у розмірі 275994,23грн станом на день проведення звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, приймаючи до уваги доведеність матеріалами справи факту виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення оплати проведених робіт, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати виконаних робіт у розмірі 275994,23грн.

В ході апеляційного провадження відповідач не спростував факт того, що роботи були виконані якісно та прийняті у встановленому порядку.

Заперечень щодо розміру заборгованості та настання строку оплати апелянтом також не наведено.

Разом з цим, апелянт вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні не надано належної оцінки доводам відповідача щодо настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) як причини неможливості виконання зобов`язань за укладеним між сторонами спору договором підряду.

В обґрунтування наявності цих обставин КП "Міське управління капітального будівництва"" посилалося виключно на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який має загальний характер і не є автоматичною підставою для звільнення будь-якої особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, відповідні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 12.03.2024 у справі №911/2635/22 тощо).

Наявність вказаних обставин підлягає доведенню в загальному порядку, при цьому навіть сертифікат ТПП України не може бути визнано беззаперечним доказом.

Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що ані відповідного сертифікату, ані будь-яких інших доказів, що свідчили б про настання форс-мажорних обставин саме для КП "Міське управління капітального будівництва" стосовно неможливості виконання умов договору про закупівлю робіт (підряду) №210/2021 від 01.11.2021, відповідачем в ході розгляду справи не надано.

Крім того, укладеним між сторонами договором та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов`язання у вигляді сплати суми основного боргу.

Отже, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ, жодним чином не підтверджує ту обставину, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором №210/2021 від 01.11.2021 саме внаслідок військової агресії рф проти України та введенням воєнного стану.

Щодо посилань апелянта на неможливість здійснення оплати через відсутність фінансування, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як було встановлено вище, фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

Відповідно до п. 11.2 договору, джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках "Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" та/або кошти місцевих бюджетів.

Частиною 1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, умови договору, які є обов`язковими до виконання в силу приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, не ставлять виконання замовником його зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Тобто, наявність чи відсутність бюджетного фінансування відповідача не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за вказаним вище договором.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18 зазначив, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного договору, у зв`язку з чим відхилив доводи скаржника про відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати робіт за договором та вказав, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) від 08.11.2005 державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26). Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі № 910/18430/21.

На підставі вищевикладеного, враховуючи умови пункту 12.1.2 договору щодо строків оплати, кінцевий строк оплати виконаних будівельних робіт за лютий 2022 за актом №1 від 18.02.2022 є таким, що настав 04.04.2022.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Доказів оплати спірних будівельних робіт матеріали справи не містять, і відповідачем зазначені обставини не спростовуються.

Відповідач не заперечував проти факту виконання спірних робіт, але у тому числі стверджує про неможливість самостійного виконання обов`язку з оплати через відсутність грошових коштів, неможливість виділення фінансування з місцевого бюджету.

З цього приводу судова колегія зауважує, що відповідно до п. 11.2 договору джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках "Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" та/або кошти місцевих бюджетів.

Фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

У той же час, згідно з приписами ст. 511 ЦК України зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Тобто, навіть у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідно з вимогами ч. 2 ст. 528 ЦК України, відповідальним за виконання зобов`язання залишається саме боржник, а не така особа.

Судова колегія зазначає, що наведені відповідачем обставини пов`язані з порядком оформлення певних документів для проведення оплати, які стосуються правовідносин не між сторонами, а між відповідачем та третіми особами, не мають вирішального значення для вирішення даного спору, адже спірні правовідносини виникли саме між позивачем та відповідачем за окремими договором підряду, за умовами якого обов`язок відповідача оплатити виконані роботи пов`язаний з фактичним виконанням позивачем таких робіт та не ставиться в залежність від надходження бюджетних коштів від третіх осіб.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов`язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та встановленим наявність заборгованості відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) у розмірі 275994,23грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та законними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 05.04.2022 по 25.03.2024 в сумі 16350,23грн та інфляційних у розмірі 69516,78грн - за період з квітня 2022 по березень 2024 року, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Порушення відповідачем умов договору підряду є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а виникнення обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

При цьому, як вже вказувалося раніше, відповідачем не було надано доказів неможливості самостійно виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 05.04.2022 по 25.03.2024 в сумі 16350,23грн та інфляційних у розмірі 69516,78грн - за період з квітня 2022 по березень 2024 року.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 275994,23грн заборгованості за договором, 16350,23грн 3% та 69516,78грн інфляційних втрат.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга КП "Міське управління капітального будівництва" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2024 у справі №905/632/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови буде складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза