Рішення

від 02.12.2024 по справі 914/1594/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа № 914/1594/24

За позовом:Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів, в інтересах держави в особі: позивача-1: Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів позивача-2: Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Львівдо відповідача:Фермерського господарства «Дуброва», Львівська обл., с. Воля-Задеревацькапро:розірвання договору та стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:прокурор:Слиш Г.С;від позивача-1:не з`явився;від позивача-2:Цимбаліста Н.О. представниця; Равлюк Т.І. представник;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (надалі Позивач-1, Департамент) та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі Позивач-2, Фонд) до Фермерського господарства «Дуброва» (надалі Відповідач, ФГ «Дуброва») про розірвання договору та стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 24.06.2024 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позову.

Прокурором за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заяву (вх. №17419/24 від 05.07.2024), якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 24.06.2024.

Ухвалою від 08.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 09.09.2024, витребував у ФГ «Дуброва» виписку по рахунку за 22.04.2019.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 суд продовжив строки підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою від 09.09.2024 відкладено підготовче засідання на 26.09.2024.

Ухвалою від 26.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 21.10.2024.

Судове засідання 21.10.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Крупника Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 23.10.2024 судове засідання у справі призначено на 11.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024 судове засідання відкладено на 02.12.2024.

У судове засідання 02.12.2024 прокурор з`явився, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, подав пояснення у справі (вх. №29035/24 від 29.11.2024).

Позивач-1 не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 02.12.2024, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 11.11.2024 доставлена до електронного кабінету позивача-1 12.11.2024, що підтверджується наявною у матеріалах довідкою про доставку електронного листа.

Представники позивача-2 з`явились у судове засідання 02.12.2024, підтримали заявлені прокурором позовні вимоги.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 02.12.2024, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 11.11.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 12.11.2024, що підтверджується наявною у матеріалах довідкою про доставку електронного листа.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

Позов обґрунтовано тим, що 14.12.2018 між позивачем-2 та відповідачем укладено Договір №29-12-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Придбання сільськогосподарської техніки», згідно із яким відповідачу надавався кредит у розмірі 500`000,00 грн. під 5% річних терміном на 5 років з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1 рік з дати їх отримання.

Відповідний договір укладено у межах Комплексної програми підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області на 2016-2020 роки, головним розпорядником коштів за якою є позивач-1, а виконавцем в частині фінансової підтримки позивач-2.

Як стверджує прокурор, позивач-2 виконав умови договору та перерахував відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Однак, відповідач допустив прострочення по сплаті чергових платежів за договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість.

Зважаючи на це, прокурор просить суд:

- стягнути із відповідача 575`460,02 грн., з яких 464`050,00 грн. борг по тілу кредиту, 70`783,56 грн. борг за відсотками, 20,69 грн. пеня, 33`036,54 грн. інфляційні втрати, 7`569,23 грн. 3% річних;

- розірвати кредитний договір, оскільки відповідач не сплатив декілька послідовних чергових платежів за цим договором.

Аргументи позивача-1.

Позивач-1 не подав до суду жодних письмових пояснень, заперечень, аргументів щодо заявлених прокурором позовних вимог.

Аргументи позивача-2.

Позивачем-2 подано до суду клопотання вх. №23129/24 від 23.09.2024, у якому він висловився на підтримку заявлених прокурором позовних вимог та просив задовольнити такі у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.03.2016 Львівською обласною радою прийнято рішення №106, яким затверджено Комплексну програму підтримки та розвитку агропромислового будівництва у Львівській області на 2016-2020 роки (Т.1; а.с. 37).

Примірник вказаної Комплексної програми є додатком до рішення №106 від 01.03.2016 та наявний у матеріалах справи (Т.1; а.с. 38-47). Метою Комплексної програми визначено створення передумов для стабільного динамічного розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції сільського господарства та переробної сфери малими суб`єктами господарювання та особистими селянськими господарствами для розбудови ефективної економіки села, як передумови формування самодостатніх територіальних сільських громад та запровадження засад сталого сільського розвитку.

Пунктом 4.2 Комплексної програми передбачено, що для виконання її завдань кошти обласного бюджету спрямовуватимуться у вигляді фінансової підтримки на конкурсній основі за таким напрямком: фінансова підтримка суб`єктів господарювання агропромислового комплексу, сільськогосподарських кооперативів, фізичних осіб на зворотній основі у вигляді пільгових кредитів на реалізацію бізнес-планів. Кошти обласного бюджету на фінансову підтримку на зворотній основі у вигляді короткострокових (терміном на 1 рік) та середньострокових (терміном на 3 роки) кредитів надаються суб`єктам господарювання агропромислового комплексу, сільськогосподарським кооперативам, фізичним особам на реалізацію поданих на конкурс бізнес-планів із здійснення діяльності в агропромисловому комплексі, виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції при умові цільового використання кредитів, зокрема на придбання техніки та технологічного обладнання для забезпечення діяльності сільськогосподарських кооперативів.

Головним розпорядником коштів обласного бюджету та відповідальним виконавцем заходів Комплексної програми є позивач-1. У свою чергу, виконавцем Комплексної програми в частині фінансової підтримки агропромислового комплексу на зворотній основі є позивач-2.

Враховуючи положення Комплексної програми, 14.12.2018 між позивачем-2 (фонд підтримки) та відповідачем (позичальник) укладено Договір №29-12-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Придбання сільськогосподарської техніки ФГ «Дуброва»» (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1 якого фонд підтримки на підставі рішення Конкурсної комісії №10 від 13.12.2018 надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч), під 5 (п`ять) відсотків річних від отриманої суми кредиту, терміном на 5 (п`ять) років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1 (один) рік з дати їх отримання (Т.1; а.с. 48-53).

Згідно із пунктом 1.2 Договору кредит надається позичальнику на реалізацію бізнес-плану «Придбання сільськогосподарської техніки ФГ «Дуброва»».

Відповідно до пункту 6.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Сторони погодили, що повернення кредитних коштів здійснюється згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору. Сплата відсотків здійснюється згідно з надісланими рахунками.

Додатком до Договору є Графік повернення кредиту (Т.1; а.с. 53), у якому вказано, що повернення частини кредитних коштів (тіла кредиту) здійснюється щоквартально відповідно до рахунків, які надсилаються фондом. У свою чергу, сплата відсотків за користування кредитом здійснюється таким чином:

- за перші 12 місяців одним платежем при отриманні кредиту;

- наступні платежі аж до повного погашення кредиту щоквартально відповідно до рахунків, що надсилаються Фондом.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , АТ «Банк Альянс», МФО 300119. Днем надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку фонду підтримки на рахунок позичальника у банківській установі, вказаній у пункті 2.1.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу суму кредиту у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 26.12.2018 (Т.1; а.с. 54, 132, 155).

Згідно із пунктом 3.3 Договору позичальник зобов`язаний у тримісячний термін з дня отримання кредиту використати кредит за призначенням на придбання трактора 500 000,00 грн. і надати фонду підтримки підтверджуючі документи (документи про оплату, накладні, фото- і відеоматеріали тощо); повернути в повному обсязі кредит та сплатити відсотки за користування ним в терміни, передбачені графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що з моменту укладення Договору відповідач сплатив суму у розмірі 68 700,00 грн., а саме 04.02.2021 у розмірі 2 200,00 грн., 03.03.2021 у розмірі 2 000,00 грн., 10.02.2022 у розмірі 3 000,00 грн., 17.02.2022 у розмірі 3 000,00 грн., 19.08.2022 у розмірі 37 500,00 грн., 27.12.2022 у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідні обставини підтверджуються копіями виписок по банківському рахунку (Т.1; а.с. 156-161, 180-186).

Вказані вище грошові кошти розподілені позивачем-2 таким чином: 35 950,00 грн. спрямовані в погашення боргу за тілом кредиту, а решту у розмірі 32 750,00 грн. (68 700,00 - 35 950,00) в погашення заборгованості за відсотками. При цьому позивачем-2 та прокурором визнається та обставина, що 22.04.2019 відповідачем сплачено 25 000,00 грн., які зараховані в погашення заборгованості за відсотками, що прослідковується зі змісту Акта взаємних розрахунків за період: грудень 2018 року травень 2024 року (Т.1; а.с. 55-56). Відтак, загальна сума сплачених відсотків за користування кредитом становить 57 750,00 грн. (32 750,00 + 25 000,00).

Станом на дату ухвалення цього рішення, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 464050,00 грн. (500 000,00 - 35 950,00).

Що стосується відсотків за користування кредитом, то у Акті взаємних розрахунків відображена інформація про їх нарахування за період з 26.12.2018 по 31.03.2024 включно у розмірі 128 533,36 грн. Оскільки відповідач сплатив лише 57 750,00 грн., то сторона позивача переконана, що має право на стягнення 70 783,36 грн. (128 533,36 - 57 750,00) відсотків за користування кредитом.

Позивач-2 напряв відповідачу вимогу №88/10-23/08 від 18.10.2023, у якій вимагав оплатити прострочену заборгованість за Договором (Т.1; а.с. 57-59). Разом з цим, жодних дій спрямованих на сплату боргу відповідачем вчинено не було.

Пунктом 3.3.6 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити за прострочення платежу нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення боргу з кожен день заборгованості.

На підставки цього пункту, а також частини 2 статті 625 ЦК України прокурор здійснив нарахування на суму заборгованості 20,69 грн. пені, 33`036,54 грн. інфляційних втрат, 7`569,23 грн. 3% річних, про стягнення яких також просить суд.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору №29-12-18 від 14.12.2018 в частині своєчасного погашення кредиту ним допущено порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є позивач-1, який утворюється головою ЛОДА, входить до її складу та в межах області забезпечує реалізацію державної політики, розроблення і виконання регіональних інноваційно-інвестиційних та інших програм і прогнозів розвитку галузей агропромислового виробництва (пункти 1, 5 Положення про Департамент).

Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки (пункт 21 Положення про Департамент).

Пунктами 6.21, 6.31 Положення передбачено, що до повноважень Департаменту відносяться:

- вжиття заходів щодо цільового та ефективного використання коштів обласного бюджету, спрямованих за бюджетними програмами, передбаченими для Департаменту рішенням про обласний бюджет на відповідний рік;

- здійснення контрою за використанням коштів обласного бюджету, що виділяються для фінансування регіональних програм підтримки та розвитку агропромислового виробництва.

Департамент визначений головним розпорядником коштів обласного бюджету, відповідальним виконавцем заходів Комплексної програми, на виконання якої відповідачу надавався кредит, здійснює координацію і контроль за ходом виконання Комплексної програми, забезпечує внутрішній фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів.

Ще одним компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є позивач-2, якого створено розпорядженням голови ЛОДА на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» №222 від 27.03.1998. Він є спеціалізованою кредитно-фінансовою господарською організацією, юридичною особою, має свій самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, несе відповідальність за виконання зобов`язань перед засновником, бюджетом та партнерами, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді (пункти 1.1, 1.2, 2.1-2.3, 2.7 Положення про Фонд).

Фонд визначений виконавцем Комплексної програми в частині фінансової підтримки агропромислового комплексу на зворотній основі, що здійснює супровід кредитних ліній з фінансової підтримки для реалізації бізнес-планів переможцями конкурсів (укладення кредитних договорів, забезпечення кредитів, організація виконання договірних зобов`язань отримувачами коштів з повернення кредитів і сплати відсотків за користування кредитами, повернення коштів до бюджету, претензійна робота).

До того ж, Фонд є кредитодавцем за Договором №29-12-18 від 14.12.2018, а тому повинен вживати заходи спрямовані на ефективне використання і своєчасне повернення бюджетних коштів, які надавались ним як кредит відповідачу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що позивач-2 надсилав Львівській обласній прокуратурі лист вих. №37/05-24/01 від 10.05.2024, у якому вказав, що у відповідача наявна заборгованість за Договором. Фонд повідомив, що немає фінансової можливості сплатити судовий збір і звернутись до суду із позовною заявою, а тому просив прокуратуру захистити державні інтереси шляхом подання до суду позову (Т.1; а.с. 64-65).

Зважаючи на це, прокуратура звернулася до Департаменту із листом №15/2-466вих-24 від 14.05.2024, у якому просила повідомити, чи відомо йому про допущене відповідачем порушення та чи вживалися ним заходи позовного характеру з метою стягнення заборгованості (Т.1; а.с. 66-67).

У відповідь на цей лист Департамент 24.05.2024 повідомив, що Фонд інформував його про наявність у відповідача непогашеного кредиту у розмірі 100 000,00 грн. станом на 21.01.2021. Однак, у зв`язку із завершенням терміну реалізації Комплексної програми, інформація про стан виконання договірних зобов`язань Департаменту не надавалась. Про допущене відповідачем порушення йому стало відомо із листа прокуратури. Листом вих. №38/05-24/01 від 21.05.2024 (Т.1; а.с. 62-63) Фонд підтвердив порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань і проведення позасудової претензійної роботи. Департамент не заперечує проти представництва прокуратурою інтересів держави у суді (Т.1; а.с. 68-69).

Листом №17-288/0/2-24 від 14.06.2024 Департамент додатково поінформував, що у його штаті немає працівників, на яких покладено функції юриста. Департамент не має можливості сплатити судовий збір за пред`явлення позову про розірвання Договору і стягнення із відповідача заборгованості через відсутність таких призначень у кошторисі (Т.1; а.с. 70).

Прокуратура також зверталася до Фонду із листом №15/2-562вих-24 від 11.06.2024, у якому повідомила про прийняття рішення про звернення до суду із даним позовом (Т.1; а.с. 74).

Згідно із листом вих. №45/06-24/02 від 12.06.2024 Фонд вказав, що можливості сплатити судовий збір за подання позову у нього немає, а тому він просить прокуратуру захистити інтереси держави (Т.1; а.с. 75-76).

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачам, прокурор фактично повідомляв їх про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Позивачі володіли інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентні органи не вживали жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не зверталися до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які, попри те, не здійснюють захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем-2 (фонд) та відповідачем (позичальник) укладено Договір №29-12-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Придбання сільськогосподарської техніки ФГ «Дуброва»» від 14.12.2018.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем-2 свого зобов`язання за Договором щодо надання відповідачу кредиту у загальному розмірі 500 000,00 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Позивач-2 та відповідач досягли домовленості про те, що процента ставка за Договором є фіксованою та становить 5% річних.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту Договору вбачається, що кредит надається терміном на 5 (п`ять) років, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на 1 (один) рік з дати їх отримання.

Сторони погодили, що повернення кредитних коштів здійснюється згідно з графіком. Останнім передбачено, що відповідач повертає кредит щоквартально, сплачуючи на рахунок позивача-2 по 25 000,00 грн. Перший платіж у цьому розмірі відповідач зобов`язувався здійснити у строк до 31.03.2020 включно. Передбачалось, що за умови належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, тіло кредиту щоквартально зменшуватиметься на 25 000,00 грн. аж до моменту остаточного повернення кредиту, а саме до 31.12.2024 включно.

Що стосується відсотків за користування кредитом, то у примітці до Графіку погашення вказано, що їх сплата здійснюється таким чином:

- за перші 12 місяців одним платежем при отриманні кредиту;

- наступні платежі аж до повного погашення кредиту щоквартально відповідно до рахунків, що надсилаються Фондом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не дотримався виконання своїх обов`язків за Договором та допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених Графіком погашення. Платежі за Договором здійснювались ним несистематично, без дотримання погоджених строків та у розмірі меншому, ніж це обумовлено сторонами. Останній платіж за Договором проведено відповідачем 27.12.2022 у розмірі 21 000,00 грн.

Викладені вище обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку та не спростовані відповідачем у передбаченому процесуальним законом порядку.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем кредитного зобов`язання, прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, до складу якої входить як прострочена заборгованість за тілом кредиту, так і суми тіла кредиту, строк сплати яких ще не настав.

З цього приводу слід зазначити, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що подавши 19.06.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» позовну заяву, прокурор тим самим змінив строк виконання кредитного зобов`язання. Внаслідок цього, у відповідача виник обов`язок повернути усю суму наданого йому кредиту.

Станом на момент звернення прокурора до суду із позовом (червень 2024 року), сума простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати тіла кредиту становила 414 050,00 грн., враховуючи, що станом на 31.05.2024 необхідно було сплатити 450 000,00 грн., а відповідачем фактично сплачено 35 950,00 грн. У свою чергу, загальна сума тіла кредиту за третій і четвертий квартал 2024 року, про дострокове стягнення якої просить прокурор, становить 50 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за тілом кредиту дорівнює 464050,00 грн. (414 050,00 + 50 000,00).

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу відповідачем до суду не подано, то позовна вимога позивача про стягнення 464 050,00 грн. заборгованості за тілом кредиту є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 70 783,36 грн., то суд зазначає таке.

Зі змісту Акта взаємних розрахунків вбачається, що нарахування відсотків здійснюється позивачем-2 за період з 26.12.2018 (дата видачі кредиту) по 31.03.2024 включно. Загальний розмір нарахованих відсотків становить 128 533,36 грн., а розмір сплачених ФГ «Дуброва» відсотків дорівнює 57 750,00 грн.

При перевірці визначеного позивачем-2 розміру заборгованості ФГ «Дуброва» зі сплати процентів за користування кредитом, суд керуватиметься правовими позиціями Верховного Суду, які він неодноразово викладав в своїх рішеннях і детальне пояснення котрих зазначено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 81-108).

Зміст цих позицій зводиться до того, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Відтак, в межах строку кредитування позичальник сплачує нараховані відповідно до статті 1048 ЦК України проценти за «користування кредитом», а поза межами строку кредитування нараховані відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, які слід розглядати як міру відповідальності, та які мають компенсаторний характер.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом»(тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). На відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Як вбачається з умов Договору, сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 5% річних. Сплата відсотків за перші 12 місяців здійснюється одним платежем при отриманні кредиту. Оплата решти відсотків здійснюється щоквартально аж до повного погашення кредиту.

Судом з`ясовано, що нарахування процентів у розмірі 5% річних за період з 26.12.2018 по 31.03.2024 включно у розмірі 128 533,36 грн. здійснено як за правомірне користування кредитом (в межах строків кредитування), так і неправомірне користування (поза межами цих строків). При цьому позивач-2 одночасно здійснив нарахування 3% річних на прострочену заборгованість за тілом кредиту, що прослідковується зі змісту його розрахунків (Т.1; а.с. 60-61).

З огляду на це, існує необхідність у визначенні розміру процентів за користування кредитом, які Фонд мав право нараховувати ФГ «Дуброва» за умовами Договору. Для цього суд керуватиметься такою формулою:

Розмір процентів = СК х ДК х 5 / 100 / 365 (366), де:

- СК сума кредиту, яким користувалося ФГ «Дуброва»;

- ДК кількість днів правомірного користування, виходячи з Графіку погашення;

- 5 розмір процентної ставки, погоджений у пункті 1.1 Договору;

- 365 (366) кількість днів у році.

Відтак, враховуючи дату видачі кредитних коштів, встановлені строки кредитування та Графік погашення, розмір відсотків за правомірне користування кредитом становить:

Період користування (дати включно)Сума кредиту (грн.)Кількість днівРозмір процентів (грн.)26.12.2018 25.12.2019500 000,0036525 000,0026.12.2019 31.12.2019500 000,006410,9601.01.2020 31.03.2020500 000,00916 215,8501.04.2020 30.06.2020475 000,00915 905,0501.07.2020 30.09.2020450 000,00925 655,7401.10.2020 31.12.2020425 000,00925 341,5301.01.2021 31.03.2021400 000,00904 931,5101.04.2021 30.06.2021375 000,00914 674,6601.07.2021 30.09.2021350 000,00924 410,9601.10.2021 31.12.2021325 000,00924 095,8901.01.2022 31.03.2022300 000,00903 698,6301.04.2022 30.06.2022275 000,00913 428,0801.07.2022 30.09.2022250 000,00923 150,6801.10.2022 31.12.2022225 000,00922 835,6201.01.2023 31.03.2023200 000,00902 465,7501.04.2023 30.06.2023175 000,00912 181,5101.07.2023 30.09.2023150 000,00921 890,4101.10.2023 31.12.2023125 000,00921 575,3401.01.2024 31.03.2024100 000,00911 243,17 Таким чином, загальна сума процентів за правомірне користування кредитними коштами становить 89 042,65 грн., а не 128 533,36 грн., як вказують позивач-2 і прокурор. При цьому, визначаючи загальну суму нарахувань суд зважає на те, що за користування кредитними коштами у період з 26.12.2019 по 31.12.2019 позивач-2 нарахував меншу суму, ніж він має право, а саме у розмірі 342,27 грн. Відтак, суд не вправі включати до загальної суми нарахованих відсотків 410,96 грн., позаяк це буде виходом за межі позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач частково оплатив відсотки у розмірі 57 750,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку та визнається позивачем-2 і прокурором, то позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає задоволенню у розмірі 31 292,65 грн. (89 042,65 - 57 750,00). У задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 39 490,71 грн. (70 783,36 - 31 292,65) суд відмовляє.

Прокурором також заявлено позовну вимогу про стягнення із відповідача 20,69 грн. пені.

Згідно із пунктом 3.3.6 Договору позичальник зобов`язаний сплатити за прострочення платежу нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення боргу з кожен день заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020.

Цей карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023.

04.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-20 від 16.06.2020 (далі Закон №691-20).

Вказаним Законом було доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 15 про те, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічне за змістом доповнення внесено до розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України.

Зі змісту розрахунків позивача-2 вбачається, що нарахування пені здійснюється на прострочену заборгованість зі сплати тіла кредиту і відсотків за його користування у розмірі 31 558,32 грн. за період з 01.04.2020 по 01.04.2020, тобто до моменту набрання чинності Законом №691-20, однак після початку карантину (12.03.2020).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина 1 статті 58 Конституції України).

В рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/1999 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/1999).

З аналізу положень Закону №691-20 вбачається, що ним встановлено особливості регулювання правовідносин між всіма кредитодавцями (позикодавцями) та позичальниками (в тому числі юридичними особами) в період, який бере свій початок з 12.03.2020. Відтак, суд доходить висновку, що не зважаючи на момент набрання чинності Законом №691-20 (04.07.2020), ним передбачено правило зворотної дії в часі до відносин, що виникли до введення в дію цього Закону та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Також правової позиції про звільнення позичальника від сплати пені з 12.03.2020, а не з моменту набрання чинності Законом №691-20 притримується Верховний Суд в постановах Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №922/4076/20 (пункт 8.4) та від 08.12.2021 у справі №922/4053/20.

З огляду все викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем-2 неправомірно здійснено нарахування пені. Відтак, у задоволенні відповідної позовної вимоги суд відмовляє.

Що стосується позовних вимог про стягнення 33`036,54 грн. інфляційних втрат, 7`569,23 грн. 3% річних, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту розрахунків позивача-2 (Т.1; а.с. 61-62) вбачається, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних здійснюється за період з 01.04.2020 по 23.02.2022 на суми простроченої заборгованості за тілом кредиту і відсотками за його користування.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 24 960,25 грн. та 7 398,70 грн. відповідно.

При здійсненні розрахунків позивач-2 допустив такі помилки:

- неправильно визначив розміри прострочених процентів за користування кредитом, внаслідок чого загальна сума, на яку здійснювалось нарахування була більшою, ніж та, на яку мав право Фонд. Правильним є застосування сум відсотків, які відображені вище судом;

- не врахував від`ємну інфляцію за період з 01.07.2020 по 30.09.2020 у розмірі -189,13 грн.;

- безпідставно включив у період нарахування: 01.01.2021 04.02.2021, індекс інфляції за лютий 2021 року, адже період прострочення становив менше 15 днів;

- безпідставно включив у період нарахування 01.03.2021 03.03.2021, індекс інфляції за березень 2021 року, адже період прострочення становив менше 15 днів.

Прокурором також заявлено позовну вимогу про розірвання Договору.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення, Договір зберігає свою чинність, що уможливлює застосування обраного прокурором способу захисту у спірних правовідносинах.

Та обставина, що строк виконання кредитного зобов`язання було змінено шляхом пред`явлення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України, не спростовує викладених вище висновків суду.

Так, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України лише змінює строк виконання зобов`язання у зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх договірних зобов`язань. Однак таке звернення не означає односторонньої відмови від договору та не є підставою для його дострокового припинення.

За приписами статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, повернувши позивачу-2 лише 93 700,00 грн. (35 950,00 + 57 750,00) кредиту і відсотків за користування ним, що становить 15,91% від загального обсягу зобов`язання (589 042,65 грн.), суд доходить висновку, що таке неналежне виконання договірного зобов`язання значною мірою позбавило позивача-2 того, на що він розраховував при укладенні договору.

Зважаючи на це, допущене відповідачем порушення слід визнавати істотним у розумінні статті 651 ЦК України, а тому позовна вимога про розірвання Договору є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду із позовом, Львівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у загальному розмірі 9 327,92 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1119 від 24.05.2024, №1311 від 14.06.2024 та виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (Т.1; а.с. 17-18, 119).

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даній справі позовні вимоги задоволені частково, суд доходить висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури у розмірі 8`754,82 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80,123,124,126,129,222,236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Дуброва» (82489,Львівська обл., с. Воля-Задеревацька; код ЄДРПОУ 39172577) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128; код ЄДРПОУ 30477771) 464 050,00 грн. боргу за тілом кредиту, 31 292,65 грн. боргу за відсотками за користування кредитом, 24 960,25 грн. інфляційних втрат та 7 398,70 грн. 3% річних.

3. Розірвати Договір №29-12-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Придбання сільськогосподарської техніки ФГ «Дуброва»» від 14.12.2018, укладений між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та Фермерським господарством «Дуброва».

4. Стягнути з Фермерського господарства «Дуброва» (82489,Львівська обл., с. Воля-Задеревацька; код ЄДРПОУ 39172577) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 8 754,82 грн. судового збору.

5. У задоволенні решти вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2024.

СуддяКрупник Р.В.