Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/8162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 910/8162/24Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бондар О.Р.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Поліщук О.Г.,

від відповідача: Бойко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України про стягнення 3929219,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 р. позовну заяву Державного підприємства ,,Білгород-Дністровський морський торговельний порт передано за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 р.: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження по справі № 910/8162/24; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 29.08.2024 р.

Підготовче засідання, призначене на 29.08.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 27.08.2024 р. по 29.08.2024 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 р. повідомлено сторони про підготовче засідання, яке відбудеться 24.09.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 8 днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.10.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 07.11.2024 р.

Судове засідання, призначене на 07.11.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 05.11.2024 р. по 08.11.2024 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. повідомлено сторони про судове засідання, яке відбудеться 19.11.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 21.11.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представникам сторін можливість участі у засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв`язку ,,EASYCON.

Згідно з приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 21.11.2024 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство ,,Білгород-Дністровський морський торговельний порт (далі Порт) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства ,,Адміністрація морських портів України (далі Адміністрація) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2349993,37 грн, 1272729,10 грн інфляційних втрат та 306497,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно збережені кошти у вигляді земельного податку за період з 01.04.2017 р. по 31.05.2024 р., які сплатив до бюджету Порт, проте мала сплатити Адміністрація у зв`язку з користуванням нерухомим майном, розміщеним на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110300000:01:010:0001 (по вул. Шабській, 81 у м. Білгород-Дністровський Одеської області) та 5110300000:02:028:0019 (по вул. Приморській, 1 в селищі Затока Білгород-Дністровського району Одеської області), право постійного користування якими належить Порту.

Адміністрація у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні вимог Порту відмовити, оскільки:

-для стягнення безпідставно збережених коштів земельні ділянки, на яких розміщуються об`єкти нерухомого майна відповідача, повинні бути сформовані як об`єкти цивільних прав у розумінні ст.79-1 ЗК України;

-позивач хибно ототожнює площі забудови та земельної ділянки;

-обов`язок формування земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна відповідача, а також обов`язок подальшої добровільної відмови від таких земельних ділянок на користь відповідача лежать на позивачеві;

-перевірити здійснений позивачем розрахунок розміру ціни позову неможливо, т.я. достовірно невідома площа землі, яка використовується відповідачем та яка встановлюється шляхом формування земельних ділянок згідно ст.79-1 ЗК України;

-названі позивачем площі, які, на його думку, зайнято відповідачем, суттєво відрізняються від площ, визначених сторонами в узгодженому акті обстеження земельної ділянки станом на 01.11.2013 р., та від площ, наявних в актуальних технічних паспортах на об`єкти нерухомості, зокрема на причали відповідача;

-при розгляді позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних потрібно врахувати, що позивачем невірно вказано момент, з якого майно вважається безпідставно збереженим відповідно до норм ст.1212 ЦК України, та надати належну оцінку обставинам щодо зволікання позивачем з формуванням земельних ділянок та добровільною відмовою від них на користь відповідача;

-сплинула позовна давність, а заява щодо поновлення її строку не подавалась.

Порт у відповіді на відзив наполягає на тому, що нарахування та сплата ним податку за земельні ділянки, якими фактично користується Адміністрація, створили для останньої приріст майна (грошових коштів) без достатніх правових підстав, тобто кондиційне зобов`язання, зауважуючи, що:

-відповідач підтверджує факт користування ним частиною земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування у позивача, в періоди, зазначені в позові;

-аналіз приписів ст.ст.120,125 ЗК України, ст.377 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2020 р. по справі № 689/26/17 та від 04.12.2018 р. по справі № 910/18560/16, свідчить про те, що з моменту отримання будівель і споруд на праві господарського відання та зарахування їх на баланс Адміністрації у неї безспірно виникли право користування земельними ділянками, на яких розміщено таке нерухоме майно, та обов`язок зі сплати за землю, в т.ч. тому, що відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним;

-саме у відповідача як набувача права господарського відання на будівлі і споруди виникло право вимагати від усіх зацікавлених органів поділу земельної ділянки, що передбачено абз.3 ч.5 ст.120 ЗК України, проте цим правом він не скористався;

-твердження відповідача щодо відсутності у нього обов`язку відшкодувати безпідставно збережені кошти в зв`язку з нездійсненням формування земельних ділянок у розумінні ст.79-1 ЗК України та реєстрації прав на земельні ділянки за Адміністрацією є помилковими та такими, що взагалі не пов`язані з предметом позову, як і наявність або відсутність вини будь-якої сторони або особи у нездійсненні формування та реєстрації земельних ділянок, оскільки ці обставини ніяким чином не впливають на виникнення кондиційних зобов`язань у відповідача;

-з відзиву на позов та доданих до нього доказів вбачається, що насправді відповідач користується земельними ділянками значно більшої площі, ніж включено позивачем до розрахунку площ забудови;

-Адміністрацією не надано власний розрахунок площі земельних ділянок, якими вона фактично користується, а також розрахунок грошових коштів, які нею безпідставно збережені. Таким чином, з урахуванням ненадання альтернативного розрахунку відповідачем, суд на підставі ч.3 ст.237 ГПК України може прийняти рішення в межах заявлених Портом вимог;

-позивач заявив до стягнення безпідставно збережені кошти за період з 01.04.2017 р., а розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснив з 30.04.2017 р., виходячи з того, що строки виконання відповідних грошових зобов`язань відповідача настали. Правомірність такий дій Порту підтверджується змістом постанови Великої Палати Верховного суду від 07.02.2024 р. по справі № 910/3831/22;

-посилання відповідача на те, що позивач діяв недобросовісно, зволікаючи з формуванням земельних ділянок та здійсненням добровільної відмови від них, не повинні бути прийняті до уваги, оскільки у разі, якщо б відповідач своєчасно повернув безпідставно збережені за рахунок позивача кошти, він би уникнув передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання;

-позовна давність для пред`явлення позову у даній справі не сплинула, адже продовжувалась (зупинялась) законодавцем на період дії карантину та воєнного стану.

Адміністрацією подано заперечення на відповідь на відзив, у яких повідомляє, що Порт помилково посилається на висновки Великої палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 16.06.2020 р. по справі № 689/26/17, адже фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними у порівнянні зі справою № 910/8162/24, зокрема питання щодо компенсації земельного податку як плати за землю за користування несформованими земельними ділянками судами в межах справи № 689/26/17 не розглядалося. Відповідач вважає, що позивач хибно застосовує приписи абз.1 ч.5 ст.120 ЗК України, не враховуючи те, що названа норма не розповсюджується на випадки, коли на земельній ділянці розміщені інші об`єкти нерухомого майна (на земельних ділянка з кадастровими номерами 5110300000:01:010:0001 та 5110300000:02:028:0019 об`єкти нерухомого майна позивача розміщені поряд з об`єктами нерухомого майна відповідача). Окремо Адміністрація наголошує на тому, що після безоплатної передачі об`єктів нерухомого майна у 2021 р. позивачу на підставі рішення органу управління відповідач неодноразово звертався до нього з вимогами щодо поділу земельної ділянки, які проігноровано Портом, незважаючи на вказівки органу управління та досягнуті письмово домовленості між сторонами. З приводу відсутності розрахунку площі зайнятих ним земельних ділянок та контррозрахунку ціни позову відповідач зауважує, що не може їх надати, оскільки позивачем не представлено документи, які підтверджують площі, межі та розташування нерухомості на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110300000:01:010:0001, 5110300000:02:028:0019.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Сторонами не заперечується, що у Адміністрації на праві господарського відання знаходиться майно будівлі, споруди, причали, розташовані за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81 та Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Затока, вул. Приморська, 1. Це майно обліковується на балансі Білгород-Дністровської філії Адміністрації та розташоване поряд з майном Порту на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110300000:01:010:0001 та 5110300000:02:028:0019 площею 55,0381 га та 5,371 га відповідно, які перебувають на праві постійного користування у Порту. Останній сплачує земельний податок, виходячи з повної площі вказаних земельних ділянок, у т.ч. тієї її частини, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача.

В ст.1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач у період з 01.04.2017 р. по 31.05.2024 р. використовував (шляхом розміщення майна) частину земельних ділянок, які на праві постійного користування належать позивачу, не сплачуючи йому жодних коштів, у т.ч. не компенсуючи земельний податок, незважаючи на те, що згідно із ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постанові Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. по справі № 922/2060/20) викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення безпідставно збережених коштів на підставі положень ст.ст.1212-1214 ЦК України за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, необхідно з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок її власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов; 4) період користування земельною ділянкою без належної правової підстави.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі входять, зокрема, обставини, пов`язані з встановленням площі земельної ділянки, яка зайнята майном відповідача.

Згідно з ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,9 ст.79-1 ЗК України (зі змінами) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. по справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 р. по справі № 922/3463/19.

Господарський суд зауважує, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110300000:01:010:0001 та 5110300000:02:028:0019 розміщено об`єкти нерухомого майна як позивача, так і відповідача, проти чого сторони не заперечують. Земельні ділянки під об`єктами нерухомого майна Адміністрації окремо не сформовані, їм не присвоєно кадастрові номери, відомості про них не внесено до Державного земельного кадастру.

Враховуючи наведене, те, що без формування земельної ділянки за правилами ст.79-1 ЗК України законно визначити площу землі, за використання якої Адміністрація має компенсувати Порту земельний податок, неможливо, господарський суд погоджується з відповідачем у тому, що позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2349993,37 грн не підлягає задоволенню.

Оскільки господарський суд відмовляє у позові про стягнення безпідставно збережених коштів, не існує правових передумов і для стягнення 1272729,10 грн інфляційних втрат та 306497,05 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, а, відтак, у задоволенні похідних вимог позивачу також слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог по суті питання щодо спливу позовної давності судом не вирішується.

Також потрібно зазначити, що обставини, пов`язані з тим, хто саме зі сторін є винним у неформуванні як об`єкта цивільних прав земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно Адміністрації, не мають значення для кондикційного зобов`язання, виникнення якого не залежить від наявності вини особи в безпідставному збереженні коштів за рахунок іншої особи. Разом з тим, саме Порт, будучи зацікавленим у стягненні коштів за правилами ст.1212 ЦК України, мав ініціювати процедури, пов`язані з формування землі, на якій знаходиться майно Адміністрації, добровільно відмовившись від таких земельних ділянок на користь відповідача, керуючись ст.141 ЗК України. Наведені в цьому аспекті посилання позивача на абз.3 ч.5 ст.120 ЗК України суд відхиляє, адже в названій нормі йдеться про право, а не обов`язок відповідача вимагати поділу земельної ділянки.

Щодо тверджень Порту про те, що аналіз приписів ст.ст.120,125 ЗК України, ст.377 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2020 р. по справі № 689/26/17 та від 04.12.2018 р. по справі № 910/18560/16, свідчить про те, що з моменту отримання будівель і споруд на праві господарського відання та зарахування їх на баланс Адміністрації у неї безспірно виникли право користування земельними ділянками, на яких розміщено таке нерухоме майно, та обов`язок зі сплати за землю, господарський суд вказує, що зазначені доводи позивача є правомірними, однак не звільняють його від доведення обґрунтованості пред`явлених вимог у порядку, передбаченому законом, у т.ч. шляхом надання допустимих у розумінні ст.77 ГПК України доказів формування земельної ділянки, необхідних для підтвердження площі землі, зайнятої відповідачем.

Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд у позові відмовляє, не впливають, тому залишаються без оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Портом, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10 грудня 2024 р. у зв`язку з проблемами з електропостачанням до приміщення суду.

Суддя Л.В. Лічман