Постанова

від 05.12.2024 по справі 564/2470/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2470/24

05 грудня 2024 року

Костопільський районнийсуд Рівненськоїобласті в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю.В.

за участі:

представника позивача - адвоката Соломон О.М.

представника відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП від 31.05.2024 №210

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 31.05.2024 №210.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою про накладення штрафу за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 31.05.2024 №210, що винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова від 31.05.2024 №210 є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи і винесена безпідставно та з порушенням процесуального порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення й процесуальних прав позивача, а тому підлягає скасуванню, а справа закриттю. Вказує, що частина третя статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, тобто такою, що для розкриття її змісту відсилає до норм інших законів, правил, порядків, інструкцій тощо і вказана постанова винесена з грубими порушеннями чинного законодавства.

Вказує, що оскаржувана постанова №210 від 31.05.2024 відносно позивача винесена 31.05.2024 року за неявку 10.05.2024 року, а саме за порушення, яке відбулося під час дії попередньої редакції ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи і за вчинене правопорушення, передбачене ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути застосована сума штрафу 17000 грн., оскільки на момент події 10.05.2024 року чинним був Кодекс України про адміністративні правопорушення, який передбачав накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме від 3400 грн. до 5100 грн.

Також вказує, що доказу того, що ОСОБА_3 був належним чином повідомленим про необхідність прибути до ТЦК та СП Відповідачем не зазначено, а тому вважає, що такі докази не існують, оскільки його ніхто не повідомляв та ніяких повідомлень, повісток, листів про необхідність з`явитися до ТЦК та СП не вручав. Постанова таких доказів не містить.

Просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 31.05.2024 № 210, закрити провадження у справі та стягнути судові витрати.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05.11.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов відповідно до вимог ст.162, 175 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем подано відзив на позов, який мотивовано тим, що порушення, вчинене позивачем 10.05.2024 року, чітко підпадає під ознаки, передбачені ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що діяла на момент вчинення діяння. Попередня редакція статті також встановлювала адміністративну відповідальність за невиконання обов`язків, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою. Факт порушення підтверджується відповідними документами, які додані до відзиву. Також вказує, що дійсно, у цій справі зміни до ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення набули чинності 18.05.2024 року, тобто після вчинення позивачем правопорушення. Зазначені зміни передбачали суворішу санкцію за аналогічне правопорушення. Відповідно, до позивача повинна застосовуватися норма, яка діяла на момент вчинення діяння, адже лише вона відповідає принципу незворотності дії закону, однак розгляд справи та винесення постанови було здійснено з дотриманням процесуальних вимог: позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується його підписом у протоколі від 27.05.2024 року. Під час розгляду справи позивач був присутній у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак відмовився від підпису та отримання копії постанови, що зафіксовано підписами свідків у самій постанові. Вважає, що постанова №210 від 31.05.2024 року є законною, оскільки: встановлює факт адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, відповідно до редакції ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чинної на момент діяння; процедура розгляду справи відповідає вимогам законодавства. Також вказує, що застосування санкції, передбаченої змінами до ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.05.2024 року, до правопорушення, вчиненого раніше, суперечить принципу незворотності дії закону в часі.

Просить відмовити повністю в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Соломон О.М., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові, просила його задоволити повністю

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив таке.

Так, 31 травня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову №210 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме будучи належним чином оповіщеним про явку на 10.05.2024, що підтверджено його особистим підписом у розписці повістки, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, що є порушенням ч.1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487) та ч.10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», дане правопорушення вчинено під час дії особливого періоду.

На підставі викладеного та на підставі ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановлено накласти штраф на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 грн.

Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Суд враховує, що незважаючи на доводи позивач про те, що останній не був належним чином повідомлений про дату і час явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , останні спростовуються наступними доказами: розпорядженням №7 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2024, відповідно до якого на Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина КМ» покладено обов`язок здійснити оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в ТОВ «Родина КМ» про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття 10 травня 2024 о 08:30 год за адресою АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 , 1986 року народження; наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина КМ» від 07.05.2024 №70 Про виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2024, яким безпосереднім керівникам працівників доручено повідомити зазначених працівників, зокрема ОСОБА_1 менеджера, під розписку про їх виклик на 08 год 30 хв 10.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Актом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина КМ» від 07.05.2024, складеним начальником відділу юридичної і кадрової роботи про те, що на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.05.2024 року та наказу директора підприємства №70 від 07.05.2024 року «Про виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.05.2024 р.» було здійснено оповіщення менеджера із збуту хлібобулочної і кондитерської продукції ОСОБА_1 про його виклик на 10.05.2024 року на 08.30 год. до другого відділу Рівненського РТЦКСП для уточнення облікових даних, вказаний працівник ознайомився із зазначеними вище документами, зокрема з вимогою про прибуття до другого відділу Рівненського РТЦКСП для уточнення облікових даних 10.05.2024 р., однак від підпису про ознайомлення з наказом директора і розпорядженням Рівненського РТЦКСП відмовився.

При цьому суд враховує, що позивач у позові зазначає про те, що штраф у розмірі 17000 грн не мав бути застосований до останнього, оскільки станом на 10.05.2024 стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачала стягнення у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 3400 5100 грн, чим фактично визнає факт порушення.

Разом з тим суд враховує, що станом на 10 травня 2024 року, на дату, коли позивач був зобов`язаний з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , діяла інша редакція ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка складалась із двох частин, які передбачали відповідальність за: 1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; 2. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Тобто, станом на 10.05.2024 року дії позивача слід було кваліфікувати за ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте, за фактом дій, які мали місце 10 травня 2024 року, протокол про адміністративне правопорушення №207 відносно позивача, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, було складено лише 27 травня 2024 року, що суперечить вимогам ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч.2 якої передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Більше того, складаючи 27 травня 2024 року відносно позивача ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №207 дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якої станом на 10 травня 2024 року ще не існувало.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Згідно з статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.

Відтак, кваліфікуючи дії позивача ОСОБА_1 та притягуючи останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за діяння, яке мало місце 10 травня 2024 року, відповідач діяв всупереч вимогам ч.1 ст.8, ст.ст.245, 246, 278 Кодексу України про адміністративне правопорушення, оскільки фактично притягнув особу до відповідальності за нормою закону, якої на момент вчинення діяння не існувало і що суперечить вимогам принципу законності, який закріплений у ч.1 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення і який визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Більше того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що розгляд справи та винесення постанови було здійснено з дотриманням процесуальних вимог, оскільки у такий спосіб відповідач фактично підміняє поняття, закріплене у ч.3 ст.8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає, що лише провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення і що в жодному випадку не стосується передбаченого ч.1 ст.8 Кодексу принципу чинності закону про відповідальність за адміністративні правопорушення і який чітко визначає, який закон застосовується у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесеної постанови №210 від 31.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про дотримання останнім під час її винесення вимог ст.ст.8, 245, 246, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем суду не надано і судом таких доказів не здобуто, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.123,139,241-246,250,251,255,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП від 31.05.2024 №210 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП від 31.05.2024 №210 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 /шістсот п`ять/ гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України) з дня його проголошення.

Повне рішення складено 10 грудня 2024 року.

СуддяЛ. А. Грипіч