Рішення

від 26.11.2024 по справі 334/6796/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 26.11.2024

Справа № 334/6796/21

Провадження № 2/334/53/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Філіпової І.М.

за участі секретаря Мандик М.О.,

представника позивача Нінчук - Худякової О. М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

08.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, в якому просив визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , 16.01.2013 року разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . А також звільнити позивача від сплати аліментів на користь відповідача на утримання ОСОБА_3 , які стягуються з нього на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області №234/16111/20 від 12.01.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.04.2010 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.11.2020 року відповідач під час відсутності позивача, без попередження та погодження з позивачем, виїхала разом з сином з їх постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 не погоджуючи з позивачем змінила місце проживання та місце навчання ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/6614/20 від 09.12.2020 року шлюб між сторонами розірвано, судовим наказом №234/16111/20 від 12.01.2021 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .

Після переїзду відповідача позивач намагався налагодити стосунки з відповідачем з метою спільного виховання сина, без наміру відновлювати шлюбні стосунки. Крім того, бажання продовжувати спілкування з ОСОБА_3 виявляли також батьки позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тітка ОСОБА_5 та двоюрідний брат ОСОБА_6 , 2019 року народження, з яким у ОСОБА_1 склалися теплі стосунки.

Відповідач категорично відмовляла у підтриманні стосунків сина з батьком, а також з іншими родичами по батьківській лінії - на дзвінки не відповідала або влаштовувала скандал, надсилала СМС образливого змісту, відмовлялася повідомляти місце перебування дитини, категорично відмовляла батьку в зустрічах з сином. Позивач вирішив що подальші конфліктні стосунки з відповідачкою негативно відобразяться на синові, тому вирішив зачекати.

Але згодом позивач почав отримувати відеозаписи виступів сина постановочного змісту, в яких дитина виказувала судження щодо батька та його родини під диктовку матері, які розцінив як психологічне насилля над дитиною.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (справа №334/2687/21). Під час розгляду вказаної цивільної справи, відповідач продовжувала створювати перешкоди у спілкуванні з сином, потім надіслала документи про виїзд за кордон та попередила, що має намір працевлаштуватися за кордоном, сина забере з собою.

З того часу ОСОБА_3 почав регулярно дзвонити позивачу та його рідним з проханням забрати його, повідомляв, що не бажає залишатися з матір`ю, а тим паче їхати за кордон, сумує за батьком та бажає жити з ним у Запоріжжі, повідомляв що мати та рідні з боку матері чинять щодо нього психологічне та фізичне насильство.

Позивачем було складено заяву до органу опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради, а також прокуратури про відібрання дитини, до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заява про забезпечення позову, шляхом заборони виїзду дитини за кордон.

31.08.2021 року приїхавши до м. Краматорська з метою подання вказаних заяв позивач не був прийнятий в жодній з організацій та був вимушений залишити заяві у скриньці для звернень. В цей час позивачу наполегливо дзвонив син та просив про зустріч. На прохання сина, вони зустрілися за адресою вказаною дитиною, син категорично заявив, що бажає повернутися з батьком до м. Запоріжжя. З цього часу дитина фактично мешкає з позивачем.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо місця проживання сина.

Позивач вважає, що визначення проживання сина разом з батьком за адресою його місця реєстрації буде сприяти найкращому забезпеченню інтересів дитини. Позивач проживає у окремому власному будинку, іншої сім`ї, дітей на утриманні немає. У будинку дитині облаштована окрема кімната, є всі необхідні умови для комфортного проживання, навчання та розвитку. Будинок розташований на власному подвір`ї, тому є всі умови для проведення дозвілля у безпечних умовах.

Поряд з будинком позивача розташований будинок його батьків, які мають змогу та бажання доглядати за онуком.

Позивач офіційно працевлаштований та отримує достатній дохід для утримання дитини та забезпечення усім необхідним.

Позивач створив дитині атмосферу любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Батько з повною відповідальністю ставиться до виконання ним своїх батьківських обов`язків. Дитина більше прихильна до батька, тому відчуває разом х ним в повній безпеці та гармонії.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року було відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження у справі.

18.11.2021 року позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої в якості третьої особи залучив до участі Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини.

18.11.2021 року після судового засідання надійшла зустрічна позовна зава, ухвалою суду від 24.01.2024 року було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви у зв`язку з пропуском строку для його подання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, 26.11.2024 року у 15 год. 10 хв. від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з занятістю адвоката у слідчих діях з 14 год. по 17 год. у м. Дніпро, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Враховуючи, що останні судові засідання 12.09.2024 року, 17.10.2024 року були відкладені за клопотанням представника відповідача, у судовому засіданні 04.11.2024 року представник відповідача в черговий раз не змогла забезпечити явку свідків до судового засідання, у тому числі в режимі відеоконференції, а також не повідомила адресу їх фактичного місця проживання для направлення судових повісток, суд розцінює таку поведінку представника, як зловживання процесуальними правами з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши покази свідків, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , матір`ю дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження НОМЕР_1 .

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.04.2010 року по 12.01.2021 року , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , копією рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/6614/20 від 09.12.2020 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження №64369411 від 04.02.2021 року на виконання Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває судовий наказ №234/16111/20, виданий 27.01.2021 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно висновку спеціаліста - психолога з приводу аналізу відео та аудіоматеріалів та результатів психологічного обстеження ОСОБА_1 від 15.02.2021 року, суд не вважає належним доказом у справі, оскільки висновок здійснений лише по аудізаписам та відеозаписам без спілкування з дитиною безпосередньо. При цьому вказані аудіо - та відеозаписи були дослідженні судом у судовому засіданні, тому суд має змогу надати самостійну оцінку вказаним доказам.

Відповідно до копії психологічного обстеження ОСОБА_3 , проведеного 01.09.2021 року проведених психологом ОСОБА_7 , в емоційно - вольовій сфері дитини спостерігається яскрава виражена емоційна нестабільність, збудливість, дратівливість, спонтанна агресивність. При невдачах і труднощах у дитини виявлялися сильні негативні емоції та стани (гнів, роздратування), спрямовані як проти себе, так і проти інших. Виділені особливості поведінки можуть бути сформовані під впливом деструктивного стилю виховання у сім`ї. Зі слів дитини мати не дозволяла йому телефонувати батькові, тому він брав телефон та нишком у туалеті дзвонив батькові. Також, дитина скаржилася на поведінку дідуся ОСОБА_8 , який його ображав, бив, кричав на нього, демонстрував фото з могили двоюрідної сестри та звинувачував у її смерті його та усю родину ОСОБА_9 . Також, зі слів дитини, мати за нього не заступалася, а навпаки сварила, а потім стала забирати з собою на роботу у лікарню, щоб дитина на дратувала дідуся та бабусю. Коли батько приїхав за ним, дитина повідомила батьку адресу лікарні, усе кинув та побіг до батька у машину. Потім подзвонив матері та сказав, що поїхав з батьком жити до нього. За результатами вказаного дослідження рекомендовано спільні зайняття батька з сином та психологом з метою підтримки і стабілізації нервової системи дитини, зняття підвищеного роздратування і збудження у дитини, формування позитивного образу себе, за рахунок чого буде відбуватися соціалізація та адаптація дитини, як у сімейному та і в шкільному середовищі.

Відповідно до копії довідки - характеристики, виданої 19.01.2021 року старостою Розумівського старостинського округу, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08.02.2019 року. У виконавчий комітет Долинської сільської ради заяв чи скарг на ОСОБА_1 не надходило.

Згідно копії довідки ТОВ «Оздоровчий СПА-комплекс Трембіта» ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_10 з 12.09.2020 року по 22.09.2020 року проходив оздоровлення у комплексі «Трембіта». Вартість оздоровчих відпусток оплачена у повному обсязі ОСОБА_1 .

Згідно копії довідки від 09.06.2021 року ФОП ОСОБА_11 , з 21.07.2019 року по 04.08.2019 року ОСОБА_1 перебував на відпочинку в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вартість відпустки була оплачена повністю ОСОБА_5 .

Згідно копії довідки від 09.06.2021 року ФОП ОСОБА_11 , з 16.08.2019 року по 23.08.2019 року ОСОБА_5 перебувала на відпочинку в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Вартість відпустки була оплачена повністю ОСОБА_5 .

Відповідно до копії довідки ФОП ОСОБА_12 від 17.12.2020 року, ОСОБА_5 перебувала на відпочинку разом з чоловіком ОСОБА_13 , сином ОСОБА_14 , матір`ю ОСОБА_4 , племінником ОСОБА_3 , з 13.06.2020 року по 20.06.2020 року на базі відпочинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до характеристики ТОВ «Фіт Хаус» ОСОБА_3 відвідував спортивний клуб FITYAUS з вересня 2019 року по жовтень 2020 року, а саме басейн та особистого тренера ОСОБА_15 . Батько дитини, ОСОБА_1 здійснював плату за абонемент, слідкував за успішністю дитини, допомагав під час занять.

Згідно копії довідки №ГМ00-00010 від 06.09.2021 року ФОП ОСОБА_13 , ОСОБА_1 займає посаду менеджера з питань регіонального розвитку, дохід з 01.03.2021 року по 31.08.2021 року склав 36533,83 грн.

Відповідно до копії характеристики №637 від 19.11.2020 року учня 2-В класу Запорізької гімназії №71 ОСОБА_3 , дитина зарекомендувала себе як старанний, дисциплінований, уважний учень, навчається на високому рівні. Навчанням та вихованням дитини займається тато і мама.

Відповідно до відповіді Запорізької гімназії №71 №638 від 19.11.2020 року на адвокатський запит, ОСОБА_3 був зарахований до гімназії 02.09.2019 року на підставі наказу директора від 02.09.2019 року №159 «Про зарахування до 1-х класів». Згідно наказу по гімназії від 05.11.2020 року №70 ОСОБА_3 було відраховано за заявою матері від 05.11.2020 року. Письмова згода батька не надавалася, оскільки це не вимагається встановленим порядком. У вихованні та розвитку ОСОБА_3 приймали участь обидва батьки, вони достатньо приділяли уваги своїй дитині, цікавилися успіхами у навчанні сина, разом приходили на батьківські збори та консультації.

Відповідно до копії рішення №578/2021/L від 19.08.2021 року ( з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_16 , завірений приватним нотаріусом Бахматською Т. М.) надано згоду на практику медичної діяльності пані ОСОБА_2 у медичній установі, призначеній для надання медичних послуг пацієнтам, хворим на COVID-19 терміном на 5 років з дня видачі документа «Право на медичну практику», за умови, що протягом перших трьох місяців роботи за професією лікаря на території Республіки Польща вона буде виконувати свою роботу під наглядом лікаря зі спеціалізацією другого ступеня або звання спеціаліста.

Згідно копії обіцянки щодо працевлаштування від 15.07.2021 року ( з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_16 , завірений приватним нотаріусом ОСОБА_17 ) голова правління ТОВ «Лікарня м. Ліпно» засвідчує, що пані ОСОБА_2 буде працювати в організації, що надає медичні послуги на період з 01.09.2021 року по 31.08.2026 року на посаді асистента лікарняного відділення - лікаря зі щомісячною зарплатою в 6400,00 злотих.

Відповідно до листа від 23.08.2021 року ( з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_16 , завірений приватним нотаріусом Бахматською Т. М.) директор початкової школи №5 ім Іоанна Павла ІІ у м. Ліпно, повідомляє, що ОСОБА_18 , з 01.09.2021 року буде отримувати обов`язкову освіту в початковій школі.

Відповідно до копії довідки практичного психолога ОСОБА_19 , ОСОБА_1 звертався за усним запитом про надання психологічної допомоги його неповнолітньому сину ОСОБА_3 , дитина відвідує психолога 1 раз на тиждень.

Згідно довідки №151 від 08.10.2021 року Запорізької гімназії №31, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 3-А класі. Відповідно до характеристики учня 3-А класу, ОСОБА_3 , дитина навчається у гімназії з 2021 року. Дитина займається в міру своїх здібностей, володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Дитина має деякі прогалини у засвоєнні матеріалу за 2-й клас. Вихованням дитини займаються батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_4 , які приділяють дитині багато уваги.

Відповідно до відповіді Краматорського закладу загальної середньої освіти №22 від 15.06.2021 року ОСОБА_3 був зарахований до 3-в класу з 31.08.2021 року (підстава - заява матері ОСОБА_2 , реєстраційний номер №31 від 16.08.2021 року), який прибув у заклад із ЗОШ №15 м. Краматорська. На підставі заяви матері ОСОБА_2 , реєстраційний №142 від 01.09.2021 року про вибуття учня зі школи, документи (особова справа, медичні картки) були видані матері.

Згідно копії листа служби у справах дітей відділу по Дніпровському району Запорізької міської ради №08-08/1643 від 13.10.2021 року, спеціалістами служби встановлено, що фактичне місце проживання дитини АДРЕСА_1 . Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 06.10.2021 року для виховання та розвитку дитини створені належні умови - окрема кімната, іграшки, куточок для навчання, інтернет ресурси, шафа для одягу; батько належним чином виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, зі слів батька дитина займається плаванням.

Згідно копії висновку про психологічний стан дитини від 17.05.2021 року за зверненням матері малолітнього ОСОБА_3 , відповідно до якої дитина однаково любить обох батьків, хоче бути прийнятим обома батьками, але на цей час це складно, він мусить пристосовуватися до незручних обставин. У випадку продовження подальшої ескалації соціально - псих. факторів (непорозуміння батьків дитини щодо виховання дитини, нерозуміння дитиною як далі будуть розвиватися події його життя, напруження та псих. небезпека матері) можливе травмування ще досить несформованих уявлень дитини про навколишнє середовище, є достатня імовірність формування різноманітних стійких форм дитячої тривожності, дезгармонійного сприйняття себе у навколишньому середовищі, розвитку психосоматичних проявів у подальшому житті. Рекомендована психопрофілактична робота з обома батьками щодо вікових психоемоційних потреб дитини; формування у дитини зрозумілої та безпечної стабільної моделі проживання у нових обставинах за допомогою домовленостей між батьками.

Згідно довідки №369 від 12.05.2021 року ОСОБА_2 з 10.02.2021 року працює в Донецькому національному медичному університеті на 0,5 ставки за самітництвом.

Відповідно до довідки №056-42/46 від 29.04.2021 року ОСОБА_2 була безпосередньо зайнята на роботах з ліквідації захворювання серед людей на короновісну хворобу (COVID-19) в Україні у період з 17.11.2020 по теперішній час у КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради.

Згідно талону повідомлення Єдиного обліку №34942 від 01.09.2021 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, 31.08.2021 року о 12 год. 50 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.08.2021 року о 12 год. 49 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 повідомила, що 7 хвилин тому її колишній чоловік ОСОБА_1 викрав дитину ОСОБА_3 . Заявниця підозрює, що дитину повезуть до свекрові у АДРЕСА_6 .

Згідно копії заяви від 08.09.2021 року, ОСОБА_2 звернулася до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, в якій просила провести перевірку умов проживання дитини ОСОБА_3 за можливими адресами проживання; надати інформацію про школу яку відвідує дитина, дізнатися номер телефону класного керівника, усунути перешкоду у спілкуванні з дитиною. Відповідно до заяви, ОСОБА_2 вказує, що 31.08.2021 року у м. Краматорськ за адресою Героїв України, 17, КНП №3, вона привела дитину на роботу, на обстеження, подзвонили на телефон дитини та під приводом зустрічі покликали на вулицю. Вона побігла слідом за дитиною. Дитина підбігла до машини у якій знаходилися свекруха ОСОБА_4 та свекор ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_1 , його сестра ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_20 схопила дитину і посадила на переднє сидіння і машина різко рушила з території лікарні. У вказаній заяві відповідач вказує, що не може зв`язатися з сином, усі засоби зв`язку відключені, останній зв`язок з дитиною був у вечері 31.08.2021 року з сестрою ОСОБА_21 - син плакав, казав, що йому заборонять спілкуватися з ними.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби від 20.09.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнула державний кордон України 19.09.2021 року.

Відповідно до копії довідки, виданої Спеціалізованою лікарнею м. Піла ім. Станіслава Сташиця від 06.09.2023 року, ОСОБА_2 працює у вказаній лікарні на посаді молодшого асистента, трудовий договір укладений з 01.12.2022 року.

Також відповідачем надано виписку по банківському рахунку Банк Pekao за період з 01.01.2023 року по 11.08.2023 року щодо отриманої заробітної плати.

Відповідно до копії договору доручення від 10.1.2022 року між Спеціалізованою лікарнею ім. С. Сташиця м. Піла та ОСОБА_22 , остання зобов`язується надати медичну послугу - медичне чергування лікаря Відділення невідкладної допомоги лікарні в м. Піле в дні та години в графіку пацієнтам та особам, які мають право на лікування у стаціонарі або на отримання медичної допомоги.

Відповідно до договору оренди квартири від 18.04.2023 року, ОСОБА_2 з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 орендують квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Згідно п. 2 договору строк договору з 01.05.2023 року до 30.11.2023 року з можливістю пролонгації.

Інші докази подані сторонами суд визнає неналежними.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що з родиною ОСОБА_9 знайома з 2013 року, працювала у батьків позивача, допомагала по господарству. Останні 3-4 роки вже в них не працює, доглядає онука, проте має гарні стосунки, дружать. З жовтня 2022 року, коли були активні обстріли м. Запоріжжя, близько двох місяців проживала разом зі своїм онуком у батьків позивача у с. Нижня Хортиця, Запорізького району. Наразі ОСОБА_18 проживає разом з батьком у його будинку у с. Нижня Хортиця, для дитини створені усі умови для проживання та навчання. ОСОБА_2 увезла дитину до ОСОБА_26 нікому нічого не сказавши, він дзвонив бабусі та дідусю та просив його забрати, розказував, що його ображали, а мати за нього не заступалася. Після того, як ОСОБА_3 повернувся до м. Запоріжжя маму він називає тільки на ім`я та по батькові.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 знайомі зі школи, тривалий час спілкуються як друзі, коли він мешкав на АДРЕСА_8 , були сусідами, поки ОСОБА_3 не переїхав до свого будинку. З ОСОБА_2 спілкувався не дуже багато. ОСОБА_1 часто жалівся на дружину, що в них часто виникають сварки з фінансових питань - вона хотіла то вчитися, то власну машину, хоча сама не працювала. ОСОБА_1 працює, забезпечує життя родини, навіть допомагав влаштовувати дочку ОСОБА_2 на навчання за кордон. Коли дружина з дитиною переїхали у Краматорськ ОСОБА_1 при зустрічах розповідав, що дружина не дає можливості спілкуватися з сином. Коли ОСОБА_3 став знову проживати з батьком, вони періодично бачилися. Відносини в них були теплі, позитивні, дитина весело розповідала про школу, казав, що радий жити знову з батьком.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що з ОСОБА_1 знайомий тривалий час, вони навчалися в одній школі, згодом свідок одружився на сестрі позивача, є ФОП, позивач працює в нього. ОСОБА_2 знав як дружину позивача, вони проживали у АДРЕСА_8 . На думку свідка, ОСОБА_2 не достатньо приділяла уваги дитині, ставилася до нього як до стороннього, проводила багато час у своїй кімнаті з телефоном, хоча дитина могла бути голодна. Вважає, що подружжя розвелося через фінансові проблеми, бо ОСОБА_2 хотіла відкрити приватну медичну практику, були потрібні гроші. Коли ОСОБА_3 почав жив з матір`ю в Краматорську, почалися дзвінки від дитини з проханнями її забрати. ОСОБА_3 безпосередньо дзвонив свідкові та просив передати батькові, щоб він його забрав, бо його ображають. До м. Краматорська свідок їздив разом з ОСОБА_1 , його батьками та дружиною. Дитина при зустрічі була щаслива та весела, від батька не відходив ні на крок, просив його забрати до дому, при цьому свідкові видалося, що хлопчик виглядає недоглянутим. Також, він був свідком розмови ОСОБА_3 з матір`ю, вона кричала на дитину, що він її зрадив та покинув. ОСОБА_3 не хоче спілкуватися з матір`ю, перестав називати її «мама». Дитина розповідала свідкові, що його у Краматорську ображав дідусь, навіть одного разу вдарив та виставив у під`їзд.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що він є другом ОСОБА_1 , з відповідачкою познайомився у 2017 році. Між подружжям ОСОБА_9 часто виникали сварки з приводу грошей, ОСОБА_2 хотіла грошей для свого бізнесу та власну машину, щоб не просити в ОСОБА_1 , дитина їй була не потрібна, завжди була без настрою. 12.11.2021 року ОСОБА_2 забрала сина та вивезла у м. Краматорськ, нікому нічого не сказала. Після повернення з Краматорська, хлопчик називає маму на ім`я та по батькові, каже, що не хоче з нею спілкуватися. Зараз ОСОБА_3 мешкає з батьком, дитина доглянута та щаслива.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 доводиться йому онуком. Син розійшовся з ОСОБА_2 у грудні 2021 року. З ОСОБА_26 онук постійно дзвонив йому та дружині, сину, їх дочці, просив щоб його забрали, розповідав що його ображають. Онук казав, що дзвонив з туалету, щоб мама не чула що він дзвонить дідусю. Коли онука забрали у м. Запоріжжя, то помітив, що дитина знервована, сильно похудав. ОСОБА_29 йому казав, що у ОСОБА_26 його бив дідусь і в школі з нього знущалися. ОСОБА_2 поїхала до Польщі, не дуже цікавилася як тут дитина живе. Коли ОСОБА_2 дзвонить до онука, він скидує дзвінок і говорить, що не хоче розмовляти з мамою. Будинок, у якому зараз проживає син з онуком, він побудував для них. Як раз закінчувався ремонт, та свідок вирішив, що хоче переоформити будинок на позивача, але син відмовився, сказав, що ОСОБА_2 збирає документи щодо його майна, бажає поділити спільне майно подружжя. ОСОБА_29 не хоче спілкуватися з ОСОБА_2 , перестав називати її «мама» після ОСОБА_26 . У 2022 році на день народження онук відповів на дзвінок матері, проте замість поздоровлень вона кричала на нього, казала що батько його погано виховує. Дитина навіть вигадала собі свято, 31 серпня - день визволення ОСОБА_30 , день коли його забрали з Краматорська.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона мати ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 її онук. ОСОБА_2 обманом вивезла дитину до Краматорська, з початку під приводом канікул відвезла до батьків, а в один день просто зникла з дитиною. Свідок разом з ОСОБА_1 приїхали до їх будинку, син піднявся у квартиру і передзвонив, сказав, що ОСОБА_2 забрала сина та речі, нічого немає. Після цього спілкуватися з ними ОСОБА_2 не бажала, писала свідкові у соціальних мережах образи. Згодом, почав дзвонити онук та розповідати про жахливі умови проживання, надсилав свідку фото, казав, що мама водить його з собою до лікарні, казав. що його ображають, благав забрати з відти. Онук був дуже щасливий, коли вони його забрали до Запоріжжя. ОСОБА_2 почала дзвонити онуку, постійно йому казала, що він її зрадив, бо поїхав з батьком. Деякий час син ходив з онуком до школи, бо у дитини боялася ходити сама через негативний досвід у Краматорській школі, де його ображали. ОСОБА_29 казав, що жалівся матері на однокласників, проте вона не реагувала на це. ОСОБА_2 дитину жодного разу не провідала, навіть коли почалася війна. ОСОБА_3 проживає разом з батьком, вони разом проводять багато часу. ОСОБА_29 не сумує за мамою, називає її виключно « ОСОБА_31 », бажання спілкувати з матір`ю не виявляє.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її матір`ю, наразі вона мешкає разом з нею у Польщі. Вона з 2019 року виїхала на навчання, у 2020 році поверталася у м. Запоріжжя через пандемію, але вже мешкала у свого батька, бо не хотіла проживати разом з вітчимом ОСОБА_1 . Стосунки з вітчимом були не дуже гарні, він зневажливо до неї ставився, ображав її та маму. У 2021 році вона приїжджала у м. Краматорськ до матері на тиждень, проживали у бабусі. У м. Краматорську ОСОБА_3 ходив у школу, йому було добре, були деякі побітові проблеми, бо діти можуть балуватися. Брат скаржився, що бабуся і дідусь його сильно сварять, але свідок вказувала, що брат ще дитина, тому це нормально. Після народження брата ОСОБА_1 став ставитися до неї ще гірше, часто її ображав, їй було не комфортно у родині. У ОСОБА_1 ще є одна дитина від першого шлюбу, він з ним взагалі не спілкується. Коли проживали разом у м. Запоріжжі, вона ходила у школу, відвідувала різні гуртки, вони разом родиною їздили на відпочинок. Коли останнього разу їхали на відпочинок за кордон, то поїхали лише батьки з братом, ОСОБА_1 казав, що свідкові білет купляти не буде, бо вона вже доросла. Хандожко розлучилися, бо вітчим ображав матір. У ОСОБА_26 у брата був власний телефон, мати не забороняла йому спілкуватися з ОСОБА_1 та його родиною. Після розлучення батьків ОСОБА_3 було дуже важко, у нього був стрес, але вона була недовго у Краматорську, тому багато поговорити з братом не могла. Наразі вона, як сестра, немає жодної можливості спілкуватися з братом, усі номери заблоковані. Зараз ОСОБА_3 називає маму «Олена Борисівна», що дуже дивує свідка.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

20.12.2024 року до суду надійшов висновок орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 16.01.2013 року разом з батьком ОСОБА_1 . Згідно вказаного висновку взято до уваги довідку бесіди з дитиною, складену представниками служби в присутності соціального працівника, практичного психолога Опорного закладу загальної середньої освіти Розумівської шкоди, представника громадськості, законного представника дитини, відповідно до якої малолітній ОСОБА_3 проявляє прихильність до батька і хоче проживати разом з ним. Також, членами комісії була заслухана думка дитини безпосередньо, без присутності батька. Згідно висновку, зі слів малолітнього ОСОБА_3 після того, як він переїхав до Краматорську, вони проживали з дідусем, бабусею, тіткою, її чоловіком, її дітьми (його двоюрідними братом та сестрою). Дитина спала з мамою на одному ліжку, своєї кімнати у них не було. З мамою спілкується рідко, коли вона дзвонить він вже спить. ОСОБА_3 з сумом згадує час проживання у м. Краматорськ, де його часто ображали, а матір постійно брала його з собою на роботу до міської лікарні. Дитина повідомила, що за мамою не сумує, не хоче бути разом з нею. Також, відповідно до вказаного висновку, батько дитини має постійну роботу та стабільний заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи, має власне житло, в якому створені умови для гармонійного розвитку дитини.

Також до вказаного висновку додано копії письмових пояснень ОСОБА_1 , довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , довідку - характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, акт обстеження умов проживання від 26.11.2021 року, довідка про проведення бесіди з малолітнім ОСОБА_3 від 26.11.2021 року, акт оцінки потреб сім`ї.

Відповідно до копії довідки про проведення бесіди від 26.11.2021 року, проведеної представниками служби у справах дітей Долинської сільської ради з метою підготовки висновку, під час бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що він проживає разом з батьком, навчається у гімназії №31 м. Запоріжжя. Батько кожного дня відвозить дитину на навчання, потім дитина відвідує басейн. З батьком у нього гарні стосунки. Нещодавно він разом з батьком перебував на оздоровлені, проходив лікування. Дитина задоволена, що проживає разом з батьком. ОСОБА_3 повідомив, що мама йому не дзвонить, не пише, один раз подзвонила, коли він спав. З батьком поїхав, тому що вважає що тут його дім, бажає жити з батьком. Під час проживання з мамою в її родині були зварки ( дідусем - батьком матері). Не хоче проживати там, дідусь його ображав, дитина дзвонила батькові, просила його забрати.

08.07.2024 року у судовому засіданні судом було з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що бажає проживати разом з батьком у м. Запоріжжя, а на матір ображений тому що вона його ображала. З матір`ю не розмовляє, не хоче її знати, називає ОСОБА_31 . У батька з сестрою ОСОБА_21 були не дужі гарні стосунки, вони часто сварилися, сестра не слухалася батька. Він їхати з матір`ю у ОСОБА_26 не хотів, йому не подобалося там жити. У ОСОБА_26 він проживав з мамою, її батьками, тіткою, братом, там було тісно, брудно, бігали таргани. Потім матір йому сказала, що вони переїдуть у Польщу, змушувала вчити польську мову. З батьком спілкуватися не дозволяла, казала про батька погані речі. ОСОБА_3 таємно від матері та родичів дзвонив батькові, дідусю та бабусі у Запоріжжя, просив їх забрати додому, казав, що не хоче їхати у Польщу. Коли батько приїхав до нього у Краматорськ, він був щасливий, просив забрати його у Запоріжжя. Зараз він живе з батьком у будинку у с. Нижня -Хортиці, в нього є власна кімната, поряд живе бабуся та дідусь, він часто ходить до них у гості. Він навчається у 31-й гімназії у м. Запоріжжя, батько його возить у басейн, ходить займатися у зал, вивчає німецьку мову. У нього багато друзів, батько дозволяє приходити їм до них додому, вони разом граються у басейні та на дворі. ОСОБА_3 пояснив, що йому комфортніше проживати з батьком. З мамою не спілкується, вона йому не дзвонить, хоча вона знає його номер, а він їй дзвонити сам не хоче. Знає, що мама живе у Польщі, там працює. Не хоче розмовляти з матір`ю, бо у Краматорську вона його ображала, змушувала казати неправду про батька.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю потрібно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року)).

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» ОСОБА_33 наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц (провадження № 61-19885св18), від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц (провадження № 61-64св19), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено, що закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19 (провадження № 61-10379св21) зазначено, що «визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, зокрема тому, що позивач і відповідач працевлаштовані та отримують дохід, мають постійне місце проживання, суд першої інстанції зробив висновок, що обидві сторони можуть забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини. Твердження представника відповідача, що маті не чинить та не чинила перепон щодо проживання дитини з батьком, спростовуються поданими сторонам доказами, та поясненнями ОСОБА_2 у судовому засідання, яка неодноразово наголошувала, що позивач «вкрав» в неї дитину з м. Краматорськ.

Крім того, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа №337/754/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

На думку суду, твердження представника відповідача про відсутність спору є необґрунтованим та суперечить встановленим судом обставинам, навіть враховуючи, що дитина фактично мешкає разом з батьком.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 почав постійно проживати разом з позивачем з 31.08.2021 року у с. Нижня Хортиція Запорізького району.

Твердження відповідача, що позивач проти його волі забрав дитину 31.08.2021 року, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами.

Судом було досліджено аудіозаписи розмов ОСОБА_3 з його тіткою ОСОБА_5 з яких, судом встановлено що дитина скаржиться на умови проживання у м. Краматорськ, просить щоб батько його забрав додому (у м. Запоріжжя), неодноразово повторює що не хоче їхати до Польщі, але матір не хоче його чути. При цьому дитина розмовляє пошепки, пояснюючи причину - заборона матері спілкуватися з батьком та його родичам.

Також, судом досліджено відеозапис (а. с. 44 т. 1), з якого вбачається, що ОСОБА_3 біжить до ОСОБА_1 з телефоном у руках, кидається в обійми батька, виглядає щасливою і радісною. На іншому відеозаписі зафіксовано ОСОБА_3 , який вже сидить в машині на задньому сидінні, ОСОБА_1 за кермом, на питання позивача дитина чітко відповідає, що хоче поїхати у м. Запоріжжя та проживати разом з батьком.

Крім того, суд приймає до уваги психологічне дослідження з дитиною у вересні 2021 року, висновок органу опіки та піклування від 24.12.2021 року, пояснення дитини надані суду безпосередньо у суді 08.07.2024 року. Під час надання пояснень малолітній ОСОБА_3 послідовно розповідав наступні обставини - висловлював однозначне бажання проживати разом батьком у Запоріжжі, не бажання проживати разом з матір`ю у Польщі, негативний досвід проживання разом з матір`ю у м. Краматорськ.

Також, оцінюючи стосунки дитини з матір`ю, суд звертає увагу, що дитина після спільного проживання у м. Краматорськ називає відповідачку виключно на ім`я та по батькові.

Судом встановлено, що позивач працює, має можливість забезпечити дитині належні умови для проживання, навчання та розвитку, приділяє достатньо уваги сину, дитина посуває себе комфортно та безпечно поряд з батьком. Малолітній ОСОБА_3 з задоволенням у судовому засіданні розповідав про спільний побут з батьком, спільне приготування їжі, дозвілля, спільний відпочинок у горах.

У той же час, суд оцінює поведінку матері по відношенню до дитини та загалом у судовому процесі, надані відповідачем покази.

Судом встановлено, що 12.11.2020 року відповідач разом з дитиною виїхала до м. Краматорськ за місцем проживання своїх батьків, завчасно подавши до школи заяву про відрахування сина, при цьому ОСОБА_1 перебував поза межами міста у відрядженні, про вказані обставини дізнався лише при поверненні до місця проживання.

31.08.2021 року ОСОБА_1 забрав дитину з м. Краматорськ до м. Запоріжжя за місцем свого проживання. Твердження відповідача, що їй було невідомо місце перебування сина є сумнівними, оскільки сама відповідач у заяві до органу опіки та піклування вказує усі адреси (ст. 183 т. 1).

19.09.2021 року відповідач виїхала до Польщі на роботу за контрактом та на територію України більше не поверталася. Відповідач стверджує, що позивач не дозволяє їй спілкуватися з сином, заблокував усі її номери телефону, проте при цьому за вказаний період не здійснила жодних дій для змінення ситуації, до органу опіки та піклування з питання визначення порядку та способу участі у спілкуванні та вихованні дитини не зверталася. Навіть після початку повномасштабного вторгнення рф, зважаючи що м. Запоріжжя перебуває близько до зони бойових дій, відповідач не змінила свою поведінку, не цікавилася місцем перебуванням дитини, чи перебуває він у безпеці. Крім того, відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання сина не дає.

Також, суд звертає увагу, що інформація про виїзд 19.09.2021 року ОСОБА_2 за межі території України була встановлена судом лише 29.07.2022 року після отримання інформації за запитом суду у Державній прикордонній службі України (а. с. 30 т. 2), при цьому представник відповідача у процесуальних заявах протягом усього розгляду справи вказувала неправдиву інформацію про адресу проживання відповідача: АДРЕСА_9 , яке не є ні місцем реєстрації відповідача, ні місцем фактичного проживання відповідача.

Також, у своїх показах відповідач стверджувала, що у м. Краматорськ винаймала окрему квартиру, а не жила у своїх батьків, проте такі твердження спростовуються як показами малолітнього ОСОБА_3 , так і показами свідка ОСОБА_32 , яка пояснювала, що приїжджала до матері у м. Краматорськ, та проживала з ОСОБА_2 та братом ОСОБА_34 саме у батьків відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_32 також підтвердила, що малолітній ОСОБА_3 скаржився на дідуся та бабусю (батьків відповідачки), які його ображають, проте свідок не звернула на це уваги.

У той же час, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, яке призведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. При цьому, суд позбавлений можливості оцінити умови проживання матері за кордоном, чи вони є належними для проживання дитини разом з матір`ю.

З огляду на такі обставини суд вважає врахувати інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту і не встановив вагомих підстав змінювати місце її проживання. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у його житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Виходячи зі встановлених обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком, оскільки це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судами місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 (провадження № 61-4654св21) вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

На думку суду, відповідач після припинення шлюбних стосунків з позивачем не змогла створити спокійні, сприятливі умови для проживання дитини у м. Краматорськ, що призвело до зміни ставлення дитини до матері, не бажання спілкуватися з нею навіть засобами телефонного зв`язку.

Суд не встановив, що за час проживання дитини з батьком у дитини погіршився стан здоров`я чи психологічний стан, чи те, що батько не піклується про дитину, чи не забезпечує її всім необхідним. Суд також урахував думку малолітньої дитини щодо його бажання проживати разом з батьком та висновок органу опіки і піклування, який рекомендував визначити місце проживання дитини з батьком.

За встановлених у цій справі фактичних обставин, а саме соціалізація малолітньої дитини та її інтеграція в умови проживання з батьком (без матері) протягом тривалого часу - більше ніж три роки (станом на день прийняття рішення), з урахуванням найкращих інтересах дитини буде подальше проживання з батьком, оскільки її повернення до матері суперечитиме інтересам малолітньої ОСОБА_3 .

Суд, оцінивши всі обставин справи у їх сукупності, врахувавши найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_2 , його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов висновку що визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом, встановлено, що з 31.08.2021 року по теперішній час ОСОБА_3 фактично мешкає з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 180, 181 СК України право на отримання аліментів має той з батьків разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що дитина з 31.08.2021 року мешкає з батьком, то право на отримання аліментів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 є безпідставним, а тому слід припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області №234/16111/20 від 12.01.2021 року.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком, ОСОБА_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області №234/16111/20 від 12.01.2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 06.12.2024 року о 15 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а.

Третя особа: орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, код ЄДРПОУ 20488417, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 8;

Третя особа: орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24910971, юридична адреса: Запорізька область, запорізькій район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5а.

Суддя: Філіпова І. М.