Рішення

від 06.12.2024 по справі 336/8766/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 336/8766/24 2/335/3704/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі розміром 4 466,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 01.06.2011 і по теперішній час перебуває у трудових відносинах з структурним підрозділом «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом керівника регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв`язку з окупацією міста Пологи та відсутності організаційних та технічних умов для працівників на Пологівському локомотивному депо з 28.02.2022 оголошено простій на період воєнного стану з оплатою праці двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Однак в порушення вимог законодавства про працю позивачеві не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата за квітень 2022 р. На запити та звернення стосовно причин не нарахування та не виплати заробітної плати підприємство не відповідало.

Згідно довідки ОК-7 від 08.08.2024 ОСОБА_1 було нараховано до виплати: 50,00 грн сума фактичного заробітку за квітень 2024 р.

Розрахунок оплати простою вираховується з окладу встановленого працівнику на день початку простою. Оклад, станом на день початку простою становить 6 700,00 грн.

Відповідно оплата за час простою становить 6700*2/3=4466,66 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 4 466,66 грн.

Таким чином, у зв`язку з викладеним, просила суд стягнути з регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4466,66 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відкрито провадження у справі, встановлено сторонам строки на подання заяви по суті справи; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2024 заяву представниці відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній плати залишено без задоволення.

Представник відповідача 05.11.2024 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого регіональна філія «Придніпровська залізниця» просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що згідно наказу регіональної філії «Придніпровська залізниця» «АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 № 72/Н «Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» для працівників підрозділів введено режим простою з 24.02.2022. Позивач була належним чином обізнана про суми нарахованої їй заробітної плати в квітні 2022 р., отримавши відповідні розрахункові листи за відповідний місяць нарахованої заробітної плати, тому була обізнаною. Тобто відповідачем враховуючи нормативні акти, було дотримано всі вимоги при нарахуванні та виплати заробітної плати, як наслідок вимоги позивача є безпідставними. При цьому, позивачем не надано ні розрахунків недоотриманої заробітної плати, не доказів встановленого посадового окладу, ні доказів про направлені запити та звернення до роботодавця, про котрі позивачем зазначається в позові.

Також, окрім направленого відзиву на позовну заяву 05.11.2024 представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої просив застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 .

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено що, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з структурним підрозділом «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді нарядника локомотивних бригад.

Наказом регіональної філії «Придніпровська залізниця» «АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 № 72/Н «Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено для працівників підрозділів режим простою з 24.02.2022. В наказі зазначено, що нарахування оплати за час простою працівникам проводити за 340 кодом «Оплата простоїв не з вини працівника (при довготривалих та цілозмінних простоях») з розрахунку годинної тарифної ставки (посадового окладу, окладу) відповідно до п. 4.8.1 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» від 21.12.2021 № Ц-56/143.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28.03.2018 у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходиться з відповідачем у трудових відносинах, оскільки доказів що позивач була звільнена суду не надано, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Табель обліку використання робочого часу за квітень 2022 узгоджуються з наказом регіональної філії «Придніпровська залізниця» «АТ «Укрзалізниця» від 25.02.2022 № 72/Н «Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 24.02.2022.

Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 , судом встановлено, що оклад позивача станом на квітень 2022 р. становить 6901,00 грн. Разом з цим, суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок.

При цьому, відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу та факт перебування з позивачем у трудових відносинах саме з 01.06.2011 по теперішній час. Не надав доказів виплати позивачу заробітної плати за час простою і наявність що відсутності заборгованість по заробітній платі за квітень 2022 перед позивачем.

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелі обліку робочого часу за квітень 2022, який оформлений відповідно до трудового законодавства України за підписами керівника виробничого підрозділу, працівника кадрової служби. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цього документу відповідні посадові особи не мали повноважень.

При цьому, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена, суд вважає вимоги позивача про стягнення заробітної плати у розмірі 4466,66 грн. обґрунтованими. З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі розміром 4466,66 грн.

Стосовно строків звернення до суду з цим позовом суд враховує таке.

Відповідно до абз. 1ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 233 КЗпП України(в редакції до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 233 КЗпП України(в редакції з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Так, зміни у ст. 233 КЗпП України, які ввели обмеження строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, були передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо оптимізації трудових відносин», який був прийнятий 01.07.2022, а чинності набрав 19.07.2022.

Згідно з п. п. 5.4 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

За загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закон України № 2352-IX від 01.07.2022не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першустатті 58 Конституції Українищодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акту полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акту не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення з позовом до суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.

За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно зЗаконом України № 2352-IX від 01.07.2022до приписівст. 233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022, немає, тому на позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі поширюється дія норми ч. 2ст. 233 КЗпП України(в редакції до 19 липня 2022 року), відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду з позовом з цими вимогами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України. За змістом ч. 1, 2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 наведено статті передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позивач на підставістатті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнена від сплати судового збору, на підставістатті 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній плати задовольнити.

Стягнути з регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4466,66 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Стягнути з регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 06.12.2024.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 400812237, місцезнаходження: 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, б. 108.

Суддя І.П. Соболєва