Рішення

від 27.11.2024 по справі 522/9294/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9294/24-Е

Провадження № 2/522/934/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 12.05.2023 року через підсистему Електронний Суд надійшов позов ОСОБА_1 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення фактично не виплаченої заробітної плати, компенсації відпусток, лікарняних та стягнення моральної шкоди, а саме:

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного диригента Одеського Національного академічного театру опери та балету з дати його звільнення.

- стягнути з Одеського Національного академічного театру опери та балету на користь ОСОБА_1 середню з/п за період з дати звільнення за час вимушеного прогулу до дати поновлення на роботі.

- стягнути з Одеського Національного академічного театру опери та балету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, в сумі 400 000 гривень.

- стягнути з Одеського Національного академічного театру опери та балету на користь ОСОБА_2 нараховану, на час подання позову, але фактично не виплачену суму заробітної плати, компенсації відпусток, лікарняних та інших платежів, в сумі 80 000 грн.

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплати нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (сценічний псевдонім В`ячеслав Чарнухо-Воліч) - громадянин Білорусі, працював в театрі Одеський Національний театр опери та балету з 2019 року за контрактом на посаді головного диригента. Враховуючи більш ніж 10-річний опит співпраці з Бакинською оперою, у квітні 2023 року він був запрошений в м. Баку, Республіки Азербайджан, диригувати у ОСОБА_3 . Позивач, разом із колективом, виконав домовленість ОСОБА_4 та виступив на виставі в Баку. В ОСОБА_5 він був направлений за наказом про відповідне відрядження, видане на підставі запрошення від Бакинської опери, що надійшло на адресу Театру. 08.04.2023 року вранці у день вистави він дізнався, що 07.04.2023 року, за день до того, у Бакинській опери було призначено нового директора, громадянина Азербайджану ОСОБА_6 , заслуженого та народного артиста Республіки Азербайджан, відомого оперного співака. Загальновідомою інформацією є той факт, що ОСОБА_7 є чоловіком відомої оперної співачки ОСОБА_8 , проте він також знав та в той же день перевірив через Інтернет, що ОСОБА_9 ніде не висловлювався на підтримку війни в Україні та не висловлював нічого проти інтересів України. Більш того, Позивач окремо отримав узгодження голосовим повідомленням від ОСОБА_10 , заступника директорки театру, на участь у виставі. Після спектаклю він, разом із іншими артистами, які брали участь у виставі, вийшли на сцену перед глядачами. Також, на сцену вийшов і новопризначений директор Бакинської опери, разом із представниками Міністерства культури Республіки Азербайджан, в процесі чого було зроблено групову фотографію присутніх на сцені. Наступного дня Позивач виїхав у іншу частину цього відрядження, для організації та проведення вистави в Королівстві Нідерланди, також із колективом, по іншій домовленості Відповідача із стороною, яка приймала наших артистів. Позивачу стало відомо, що ця фотографія була опублікована азербайджанською актрисою ОСОБА_11 та викликала негативну реакції у соціальних мережах, у багатьох українських користувачів Facebook, це спричинило нервові проблеми зі здоров`ям позивача, оскільки він вважав, що нічого протиправного не зробив. 09.04.2023 у Позивача відбулася телефонна розмова з директоркою Театру, яка була незадоволена наявністю в мережі Інтернет фотографії з ОСОБА_9 . Вона відкритим текстом запевнила Позивача, що його звільнить. У зв`язку із цим, у нього значно погіршилося самопочуття та він вимушений був приймати якісь ліки, які в нього були із собою, що б збити дуже високий тиск (такого з ним ніколи не було) та позбавитися нервового стресу, щоб трохи заспокоїтись. Ці ліки впливали на нервову систему та мали седативний вплив, Позивачу постійно хотілося спати та заважали йому адекватно сприймати реальність і керувати своїми діями, але це було краще ніж панічні атаки та тремтіння кінцівок, які він відчував у зв`язку із нервовим напруженням, викликаним неправомірною поведінкою представників Театру. Позивач не міг більше нормально працювати, тому він написав заяву на відпустку протягом місяця за станом здоров`я від 11.04.2023 та надіслав її 12.04.2023 через месенджер керівнику відділу кадрів Відповідача. Також Позивач, побоюючись реакції керівництва Відповідача, написав Пояснення, де пояснив ситуацію, як вона сталася.12.04.2023 Позивач особисто пояснював ситуацію директору ОСОБА_12 , оскільки до нього дійшли чутки нібито вже звільнений з ОСОБА_4 за аморальну поведінку (зауважує, що повідомлення схожого змісту, невдовзі було розміщено на Facebook-сторінці Театру). Проте директорка тиснула, вимагала з нього написати заяву про звільнення з ОСОБА_4 у зв`язку з появою фотографії, де, крім Позивача та артистів, був присутній директор Бакинської опери ОСОБА_13 . Вона мотивувала це тим, що ОСОБА_9 є чоловіком ОСОБА_8 , яка є російською співачкою, та публічно не засудила агресію Росії. Позивач пояснював їй, що він не робив нічого забороненого, проте чув лише вимоги написати заяву на звільнення за згодою сторін. Позивач, будучи громадянином іншої держави, не маючи юридичної обізнаності, повірив, що у нього немає вибору повіривши погрозам, що інакше він буде звільнений за аморальну поведінку. Під впливом тиску директорки, стресу та дії медичних ликів, що впливали на його когнітивні здібності, написав та відправив у 15.36 ще заяву від 12.04.2023 року про звільнення за згодою сторін (після надіслання заяви про надання відпустки, результати розгляду якої так і залишилися невідомими, для Позивача), на особистий номер директора месенджером WhatsApp. Приблизно в цей же час на сайті Театру на його Facebook-сторінці з`явились повідомлення, що головного диригента Одеської опери звільнено за диригування виставою у Бакинській опері, де напередодні директором призначено Юсифа Ейвазова. Повернувшись до м. Одеси, 17.04.2023 року Позивач звернувся до лікарні, де пройшов амбулаторне лікування (по напрямку нервової системи та гіпертонічного кризу).20.04.2023, як тільки почав себе відчувати краще та почав розуміти, що відбувається навколо, він написав та відправив заяву до Театру про відкликання своєї заяви про звільнення за згодою сторін, проте ніякої реакції не дочекався. На час подачі позову, ніяких документів, які б свідчили про звільнення, як і коштів заробітної плати чи компенсації відпусток, лікарняного, Позивач на свій рахунок не отримував. Як тільки, лікарняний лист Позивача було закрито, він 05.05.2023 року, направив його на електронну адресу Театру. Вважає, що в даному випадку заява була подана внаслідок чинення на нього тиску з боку роботодавця. Також позивач вважає своє звільнення незаконним, необґрунтованим.

Матеріали позову суддя отримала 15.05.2023 року.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року позов було залишено без руху через несплату судового збору у розмірі 4 000,00 грн. та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 16.05.2023 року та сплачено позивачем судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року по справі відкрито провадження та справу призначено підготовче засідання на 03.07.2023 року.

До суду 01.06.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю. (а.с. 76-79 т. 1)

В обґрунтування відзиву зазначено, що наказом № 288-к від 30.07.2019 року позивача було прийнято на роботу на посаду головного диригента Одеського національного академічного театру опери та балету. 12.04.2023 позивач звернувся до генеральної директорки-художньої керівниці театру із власноручно написаною заявою про звільнення його з 12.04.2023 року за згодою сторін. Наказом № 183-к від 12.04.2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного диригента на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, позивачу направлено копію наказу про звільнення та перераховані кошти, що належали йому за результатами повного розрахунку. Доказів щодо психологічного тиску на позивача або примусу з боку керівництва театру або неправомірної поведінки інших працівників театру, що призвели до подання ним заяви про звільнення не надано. У переписці з генеральної директорки-художньої керівниці театру у месенджері WhatsApp позивач навпаки вибачався, що підставив театр та назвав цей вчинок своїми особистими промахами. Таким чином відповідач вважає, що дотримані усі процедури та обґрунтовано підставу звільнення позивача. Ніякого тиску на позивача не вчинялося.

15.06.2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Канікаєва Ю.О. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.(а.с. 85-88 т. 1)

В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що позивач не отримував від відповідача ані копії наказу про звільнення, ані коштів, що йому належать при звільнені, причиною написання заяви не був «особистий промах», а був саме тиск директорки, що позивачу було незаконно відмовлено в наданні відпустки без збереження заробітної плати за його заявою.

У підготовче засідання 03.07.2023 року з`явилися представники ОСОБА_1 - адвокати Канікаєв Ю.О. та Зайцева М.С., представник відповідача Пущина Л.І.

Представники позивача просили витребувати документи за клопотанням та долучити до матеріалів справи колективний договір.

Представник відповідача зазначила, що вони надали відзив та можуть надати довідку з 01.01.2022 року та відомості про зарахування на рахунок. Розгляд справи відкладено на 24.07.2023 року з метою надання сторонами доказів.

До суду 12.07.2023 року від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду позову у частині стягнення фактично не виплаченої заробітної плати, компенсації відпусток, лікарняних.

До суду 18.07.2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Канікаєва Ю.О. надійшла заява про долучення доказів, а саме копій двох голосових повідомлень на компакт-диску, роздруківки голосових повідомлень.

До суду 18.07.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь, згідно яких просили відмовити повністю у задоволені позову.

У підготовчезасідання 24.07.2023року з`явилисяпредставники позивача - Канікаєв Ю.О. та Зайцева М.С., представник відповідача Пущина Л.І.

Представники позивача підтримав позовні вимоги, просив призначити судову експертизу та заперечував проти закриття підготовчого засідання.

Представник відповідача заперечувала проти експертизи, просила приєднати колективний договір та довідку про заробітну плату до матеріалів справи та заперечувала щодо питань експерту.

Розгляд справи відкладено на 18.09.2023 року з метою вирішення остаточних питань про призначення експертизи.

До суд 15.09.2023 року від представника відповідача надійшла заява, в якій просили викликати у судове засідання та допитати в якості свідка ОСОБА_14 .

На електронну пошту суду та через канцелярію 18.09.2023 року від представника позивача надійшли заяви, в яких просили викликати у судове засідання та допитати в якості свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

До суду 18.09.2023 року від представника відповідача надійшла заява з додатковим питанням для експерта.

У підготовчезасідання 18.09.2023року з`явилися ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Канікаєв Ю.О., представник відповідача - Пущина Л.І.

Представник позивача просив призначити психолого-почеркознавчу експертизу. Позивач підтримав позов та зазначив, що якби не перебував під тиском протягом майже 3 діб та під ліками (приймав корвалол з понеділка по середу, проте точно не знає які ще ліки), то в нього був би інший почерк. Вказав що така ситуація для нього була стресова.

Протокольною ухвалоюсуду задоволеноклопотання представниківсторін щодовиклику усудове засіданняв якостісвідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Розгляд справи відкладено на 05.10.2023 року з метою з`ясування думки позивача і відібрання експериментальних зразків.

У підготовчезасідання 05.10.2023року з`явилисяпредставник ОСОБА_1 адвокат Зайцев М.С., представник відповідача - Пущина Л.І.

Представник позивача просив призначити судову психолого-почеркознавчу експертизу.

Представник відповідача просила додатково поставити питання експерту. Представник позивача не заперечував проти додаткового питання.

Ухвалою судувід05.10.2023року призначенопо справісудову комплекснупсихолого-почеркознавчуекспертизу, проведення якої доручено експертам ОНДІСЕ Міністерства юстиції України, провадження у справі було зупинено на час проведення зазначеної експертизи.

До суду 01.12.2023 року з ОНДІСЕ надійшли матеріали цивільної справи № 522/9294/23-Е разом з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Зазначене клопотання з матеріалами справи суддя отримала 04.12.2023 року.

21.12.2023 року представник Одеського Національного академічного театру опери та балету надав суду заяву, в якій зазначив, що погоджується з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій (щодо медичних довідок нарколога, психолога та психіатра), пов`язаних із проведенням експертизи та вважає за необхідне їх дослідити.

22.12.2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_21 надав суду відповідь на клопотання експерта та клопотання про призначення судової психіатричної експертизи.

Згідно клопотання про надання додаткових матеріалів та неможливість провести комплексну судову психолого-почеркознавчу експертизу (а.с. 10 т.2) вбачається, що питання № 3: «Чи могла бути написана заява про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року, під впливом лікарських препаратів чи речовин, які мають вплив на здатність особи керувати своїми діями та розуміти їх наслідки», не відноситься до компетенції експертів-психологів та вирішується в межах судової психіатричної експертизи.

Ухвалою судувід 05.01.2024року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому засіданні на 29.01.2024 року.

29.01.2024 року представник позивача на електронну адресу суду надав заяву, в якій просив викликати у судове засідання та допитати в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

У підготовчому засіданні 29.01.2024 року був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Зайцев М.С., просив допитати свідків і потім призначити психіатричну експертизу, у зв`язку з клопотанням експерта. Щодо медичних довідок нарколога, психолога та психіатра зазначив, що їх не має, але вони їх зберуть та нададуть суду. Також спробують надати характеристики щодо продукту діяльності позивача.

Представник відповідача - Пущина Л.І. зазначила, що вона ознайомилася з клопотанням експерта , вважає, що для цього потрібен позивач особисто, оскільки необхідно його обстеження. Також вважає, що потрібно змінити питання № 3, а саме: чи були психічні порушення не у поведінці, а у особи ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 04.03.2024 року та надано представнику позивача час для надання додаткових доказів щодо інформації, вказаної у клопотанні експерта від 01.12.2023 року.

04.03.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Канікаєв Ю.О. через систему електронний суд надав письмову відповідь на клопотання експерта.

У підготовчому засіданні 04.03.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Зайцев М.С. просив зняти третє питання, переформулювати його, не розглядати клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, оскільки немає потреби. Просив провести психологічну експертизу, третє питання виключити і закрити підготовче провадження по справі з подальшим призначенням її до розгляду по суті, допитати свідків. призначити судову експертизу з урахуванням зміненого питання після допиту свідків.

Представник позивача адвокат Канікаєв Ю.О. надав протокол письмового опитування свідка дружини позивача ОСОБА_19 ,та консультативнийвисновок спеціалістаМКЛ №10від 19.04.2023року.Вважає заможливе закрити підготовче провадження по справі та призначити її до розгляду по суті.

Представник відповідача ПущинаЛ.І. у підготовчому засіданні зазначила, що клопотання представника позивачане отримувала.Просила допитатив якостісвідка ОСОБА_14 . Вважає за можливе закрити підготовче провадження по справі та призначити її до розгляду по суті.

Ухвалою судувід04.03.2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвокатаКанікаєва Ю.О. прозалишення безрозгляду позовноїзаяви в частині вимог про стягнення фактично не виплаченої заробітної плати, компенсації відпусток, лікарняних задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про стягнення фактично не виплаченої заробітної плати, компенсації відпусток, лікарняних -залишено безрозгляду. Підготовче засідання по справі закрито та справу призначено до судового розглядупо сутіна02.05.2024року.

До суду 12.04.2024 року від представника відповідача - ОСОБА_22 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акту відмови позивача отримати трудову книжку, копію позовної заяви про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію; копію статті ОСОБА_23 , копію пояснень позивача, фото мистецьких акцій театру, що проводились по початку агресії. Крім того просить допитати у якості свідка начальницю відділу кадрів ОСОБА_24 .

До суду 23.04.2024 року від представника відповідача - ОСОБА_22 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: листок непрацездатності серія АДН № 445506, виданого 24.04.2023 року та відповідь від 19.04.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області.

У судове засідання 02.05.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача - Пущина Л.І., свідок ОСОБА_16 .

Представник позивача адвокат Канікаєв Ю.О. просив долучити до матеріалів справи квитанцію щодо сплати вартості експертизи.

Представник відповідача Пущина Л.І. просила долучити докази до матеріалів справи надані докази. Також просила поновити строк на подання цих доказів.

Представники позивача заперечували проти клопотання представника відповідача.

Представники позивача адвокат Канікаєв Ю.О. та адвокат Зайцев М.С. надали пояснення по справі і просили позов задовольнити у повному обсязі, а саме поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу також стягнути моральну шкоду. Підставою позову є відсутність волі позивача, у нього не було такого наміру.

Представник відповідача Пущина Л.І. позов не визнала, зазначила, що законодавство не було порушено при звільнені позивача, який добровільно за своєю волею написав заяву про звільнення за угодою сторін і тому відсутні підстави щодо задоволення позову і стягнення моральної шкоди. Позов надуманий.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що працює генеральною директоркою, художній керівник театру, знає позивача з 30.07.2019 року, він працював головним диригентом та був звільнений з посади за угодою сторін, так як він поїхав в м. Баку на гастролі і там був також директор того театру ОСОБА_9 і який є чоловіком оперної співачки Нетребко, яка має особливу політичну думку і підтримують РФ. Сталася прикра ситуація-це були особисті індивідуальні гастролі, на його прохання свідок дала свою згоду, оскільки вона є генеральним директором театру. Коли позивач туди прийшов, там відбулась заміна генерального директора театру м. Баку на ОСОБА_9 . Потім в соціальних мережах Інтернету з`явилися фото позивача з ОСОБА_9 на разом на одній сцені по закінченню вистави. З`явилась стаття в «Українській правді» та їй телефонували журналісти з усієї України щодо того як свідок відноситься до такого вчинку позивача. Позивач сам їй написав в телефон через месенджер WhatsApp про те, що він сам мимоволі її підставив і це його особисті промах. Проте до цього з усіма працівниками театру обговорювалось, що артисти театру не мають право на фото та спілкування з артистами РФ та їх прихильниками. Перед виїздом за кордон у позивача з собою були надані та виготовлені театром атрибути України, однак він їх не використовував та не демонстрував на сцені під час виступу. Усе це бачила громадськість та колектив театру. Свідок з позивачем не телефонували одним одному, лише переписувались. Позивач написав, що від нього буде заява на відпустку, а через місяць вже будуть думати над рішенням ситуації. Однак йому було роз`яснено, що даний факт набув суспільного розголосу, і можливий вихід з ситуації- заява на звільнення. 12.04.2023 року позивач написав та прислав заяву про звільнення. Тиску на позивача не було, він сам визнав свою вину та те, що підвів театр, колектив та свідка. 11.05.2023 року позивач прийшов до театру та залишив свої речі, переговорив з нею, конфліктів не було. Потім стало відомо, що позивач подав до суду позов.

Оголошено перерву до 21.05.2024 року через оголошення повітряної тривоги.

У судове засідання 21.05.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача - ОСОБА_22 , свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_16 , яка є генеральною директоркою театру, пояснила, що знає позивача по роботі з 30.07.2019 року, та був на гастролях в Баку це були його особисті гастролі, на яку вона дійсно надала згоду. У соціальних мережах з`явилось його фото з ОСОБА_9 на одній сцені по закінченню вистави, яке всі побачили і колет ким театру також і з`явилась стаття в виданні «Українська правда», після чого вона отримала від позивача смс, де він написав про те, що він мимоволі підставив її як керівника театру і що це його особисті промахи. Після чого він написав і надіслав свою заяву про звільнення за угодою сторін в 15:35 год. 12.04.2023 року, на що була її згода. Позивач був звільнений з посади за угодою сторін, і було обговорення ситуацію з головою профспілки прийшли до висновку, що це є неприємна і прикра ситуація, імідж театру постраждав у зв`язку з тим, що їх працівник фотографувався на одній сцені з чоловіком ОСОБА_25 в м. Баку , в той час, як немало наших артистів боронять нашу державу у лавах ЗСУ, і театр проводить багато заходів в підтримку ЗСУ, а тому прийняли рішення про задоволення заяви позивача про звільнення його за згодою сторін та видали відповідний наказ. Було повідомлено позивача про це, оскільки позивач розумів, що це дійсно прикрий випадок, який стався внаслідок його необдуманих дій. В той час позивач був у Нідерландах. Зазначила, що 49 днів з початку війни позивач був за межами України, гастролей з колективом у позивача після ситуації в ОСОБА_5 не було. Його проступок є абсолютно аморальним та позивач не мав прав вчиняти дії такого масштабу. 11.05.2023 року позивач прийшов до театру, здав свої речі, вони поспілкувались, не було ніяких конфліктів ні до цього. Ні після. Потім стало відомо про його звернення до суду з позовом. Ніякого тиску свідок на нього не чинила. Він сам визнав свою провину і підвів тим мене і колектив театру.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що працює диригентом більше 20 років в театрі та знає позивача з перших днів його роботи в театрі, він був головним диригентом. Знає, що після м. Одеси він працював в м. Кишиніві, а наразі він в Азії. В перші дні війни позивач виїхав в Молдову, а потім повернувся до м. Одеси. Позивач поїхав до м. Баку на гастролі, а потім до Нідерландів і повинен був вже разом з колективом виступати. Він доїхав до ОСОБА_26 , однак у ОСОБА_5 сталася прикра подія, бо у соціальних мережах були фото, де він стоїть з чоловіком ОСОБА_27 на одній сцені театру без символіки України, чия сім`я була дуже близька до керівництва РФ.. В свідка була особиста негативна реакція на дану ситуацію, вважає, що совість в позивача була відсутня, оскільки диригент-це обличчя театру, це сильно обурило його і колектив театру, в інтернеті почалося обурення інших громадян щодо такого фото. Через це було прийнято рішення, щоб позивач не диригував, а диригував особисто свідок. Пізніше в м. Одесі позивач сказав йому, що він написав заяву про звільнення, тому що бачив цей негативний резонанс суспільства, з одного боку він все розумів, а з іншого-він казав, що у ОСОБА_9 є друзі-українці. Вважає, що позивач у м. Баку міг відмовитись від спільного фото чи навіть скасувати виставу, його ніхто не заставляв виступати та фотографуватися. Тим паче ніхто ніколи у світі не фотографувався з диригентами театру. Наразі у театрі новий головний диригент- ОСОБА_28 . Заяву про звільнення позивач написав з власної волі, бо бачив відношення до нього в театрі, він спокійно сприйняв те, що він вже не буде диригувати та розумів, що він неправильно поступив.

Оголошено перерву до 05.06.2024 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси розгляд справи, призначений на 05.06.2024 року, відкладено на 11.06.2024 року.

У судове засідання 11.06.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача - ОСОБА_22 , свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 ,

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює заступником генерального директора в театрі з 2011 року і знає позивача, так як він пройшов конкурс на посаду головного диригента десь 4-5 років тому та працював згідно контракту. Пам`ятає, що позивач особисто писав заяву про звільнення та був звільнений, оскільки поїхав на приватне запрошення Республіки Азербайджан на гастролі, тоді там змінилось керівництво театру, котрий є чоловіком співачки ОСОБА_30 . Всі знали, що вони, як митці, не мають виступати на одній сцені з артистами іншої країни. У зв`язку з чим свідок перед виступом зателефонував позивачу та повідомив про зміну керівництва та він має прийняти особисте рішення як поводити себе в даній ситуації, оскільки він громадянин Республіки Білорусь. Позивач міг не виступати, не робити цього фото та поступити інакше, не фотографуватися та висловити особисту думку перед глядачами перед початком вистави, що не було зроблено. Також він не використав на сцені атрибути України, які йому були пошиті і надані театром. Це є нонсенсом.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що є головою профспілки театру та працює асистентом головного диригента театру з 2020 року та знає позивача з того часу як він прийшов працювати в театр-з 2019 року. Зараз позивач звільнений, бо він написав заяву за згодою сторін десь в квітні 2023 року. Позивач був на гастролях в м. Баку і після вистави він сфотографувався на сцені театру разом з ОСОБА_9 , директором театру, який має особливу політичну думку. Під час вистави він навіть не надів символіку України, хоча сам її замовив. Дана ситуація призвела до неприємних вражень. Позивач самостійно написав заяву про звільнення за згодою сторін. Йому також відомо, що 25.05.2024 року позивач диригував виставу « ОСОБА_31 » в Анкарі.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що стаж його роботи у театрі 35 років, знає позивача з того часу, як він прийшов працювати по конкурсу до війни. Він диригент, а свідок був його підлеглим, мають робочі відносини. Йому відомо, що Позивач написав заяву про звільнення за своїм бажанням. Ніхто його до цього не примушував. Позивач під час прощання з колегами був в нормальному адекватному стані.

Оголошено перерву до 11.07.2024 року.

У судове засідання 11.07.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача - ОСОБА_22 , свідок ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_20 пояснив,що знайомийз позивачемз кінця2021року,відносини внихприємні,дружні.Про ситуацію, у яку потрапив позивач знає від позивача, та рекомендував йому по телефону врозмові зним не писатизаяву прозвільнення, а усе розповісти керівництву театру татільки тодіприймати рішення.Усе почалося з фотографії в «Українській правді» на сцені театру разом з ОСОБА_9 . Вважає,що позивачпід тискомкерівництва театрунаписав заявупро звільнення.Дану інформаціюйому сказавсам позивач.На його думку вважає,що головапрофспілки маву першучергу встатиза працівника у такій ситуації, тобто за позивача, однак він не намагався врятувати його. Зі слів позивача після тиску він почав приймати седативні препарати, знаходився у пригніченому стані. Свідок не пам`ятає які саме препарати позивач приймав. Однак бачив, що позивач знаходився не зовсім в адекватному стані, під діями препаратів. Позивач повторював, що звільнення буде кращим рішенням для театру та людей, у цьому його переконувало керівництво театру. Зазначив, що коли позивач повернувся до м. Одеси, то йому відомо що він проходив лікування приблизно 3 тижні, однак свідок не пам`ятає у якому саме медичному закладі позивач проходи лікування. На протязі дня позивачу постійно дзвонили з театру та зобов`язували написати заяву до кінця дня. Усі претензії керівництва театру до позивача- що при виступі у м. Баку він не одягнув національну символіку України та сфотографувався з директором цього театру. Між тим не позивач був ініціатором цієї фотографії, а сам директор театру у м. Баку.

Представник позивача адвокат Канікаєв Ю.О. зазначив, що усі свідки допитані, клопотань немає, рахунок також сплачений, а тому можливо призначити по справі експертизу. Також зазначив, що дружина позивача наразі знаходиться закордоном, тому не може з`явитися до суду як свідок, одна в матеріалах справи наявний протокол її допиту у якості свідка. Представник позивача адвокат Зайцев М.С. також це підтримав.

Представник відповідача Пущина Л.І. залишила це питання на розсуд суду.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2024 року.

У судове засідання 16.07.2024 року сторони не з`явилися, були повідомлені належним чином. Від представника позивача адвоката Зайцева М.С. до суду надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 наразі перебуває за кордоном та не зможе бути особисто присутнім при проведені експертизи.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року призначено по справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам ОНДІСЕ Міністерства юстиції України, провадження у справі було зупинено на час проведення зазначеної експертизи.

До суду 02.09.2024 року з ОНДІСЕ надійшли матеріали цивільної справи № 522/9294/23-Е разом з висновком експерта № 23-5844.

Зазначений висновок з матеріалами справи суддя отримала 03.09.2024 року.

Ухвалою суду від 04.09.2024 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.10.2024 року.

До суду 17.10.2024 року від представника ОСОБА_16 Смирової Л.П. надійшло клопотання, згідно якого просила визнати неналежним та недопустимим доказом по справі висновок експерта ОНДІСЕ № 23-5844 від 22.08.2024 року.

До суду 22.10.2024 року від представника ОСОБА_1 -адвоката Канікаєва Ю.О. надійшли заперечення на клопотання представника Бабіч Н.М. від 17.10.2024 року.

До суду 23.10.2024 року від представника відповідача ОСОБА_32 надійшло клопотання, згідно якого просила визнати неналежним та недопустимим доказом по справі висновок експерта ОНДІСЕ № 23-5844 від 22.08.2024 року.

У судове засідання 24.10.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача Смирнова Л.П.

Представник відповідача Смирнова Л.П. просила визнати висновок експерта ОНДІСЕ від 22.08.2024 року по справі недопустимим доказом. Пояснила, що 05.10.2023 року було призначено по справі судову комплексну психолого-почеркознавчу експертизу, яку в подальшому не було проведено, та 16.07.2024 року було призначено по справі судову психологічну експертизу, у якій було змінено питання експертам, однак експерт це не врахував та висновок було здійснено по першому питанню. Крім того експерт посилається на літературу, яка вже втратила свою чинність відповідно до Наказу Мінюсту від 08.05.2018 року № 1467/5 та було встановлено новий перелік літератури, який експерту необхідно враховувати при експертному дослідженні. Також даний список заборонений. Крім того відповіді на поставлене основне питання ухвалою суду від 16.07.2024 року висновок не містить. Таким чином висновок експерта ОНДІСЕ від 22.08.2024 року по справі є недопустимим доказом.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Канікаєв Ю.О. заперечував проти клопотання представника відповідача, оскільки саме суд визначає перелік питань. Були пояснення сторін, допитані свідки та тільки після цього справу було направлено на експерте дослідження. Вважає, що до джерел знань треба підходити з розумінням, незалежно від їх походження. Експертиза є об`єктивною, немає рецензій на неї, немає клопотань з боку відповідача про додаткову експертизу.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Зайцев М.С. пояснив, що експерт провів експертизу за ухвалою суду, немає порушень рекомендації. Нічим не заборонено використовувати російську літературу.

Судом було роз`яснено, що питання щодо належності чи неналежності доказу суд розглядає під час розгляду справи по суті при видаленні судді до нарадчої кімнати.

Представник відповідача Смирнова Л.П. просила оголосити перерву для подачі письмових пояснень.

Оголошено перерву до 27.11.2024 року.

У судове засідання 27.11.2024 року з`явилися представники ОСОБА_1 адвокати Зайцев М.С. та Канікаєв Ю.О., представник відповідача Смирнова Л.П.

Представник позивача ОСОБА_21 просив долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем судових витрат, а також просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав вказаних у позовної заяві.

Представник відповідача ОСОБА_33 просила долучити до матеріалів справи надані докази, а саме копію додаткової угоди № 1 від 18.06.2021 року та копію Наказу № 230-К від 18.06.2021 року про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 до 29.07.2024 року для повноти, вказавши, що вони лише доповнюють вже наявні докази та мають значення для вирішення справи по суті та просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, оцінивши подані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено,що згідно наказу Одеського національного академічного театру опери та балету від 30.07.2019 року № 288-К про прийняття ОСОБА_1 на роботу за контрактом, позивача прийнято на посаду головного диригента , як обраного за конкурсом з 30.07.2019 року по 29.07.2021 року за контрактом з окладом згідно штатного розпису у розмірі 29214 грн на місяць на підставі заяви ОСОБА_34 від 30.07.2019 року, контракт від 30.07.2019 року № 388.

Наказом від 18.06.2021 року № 230-к про продовження строку дії контракту з ОСОБА_35 дії контракту від 30.07.2019 року № 388 продовжено на строк до 29.07.2024 року на підставі додаткової угоди від 18.06.2021 року № 1 до контракту від 30.07.2019 року № 388.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 був запрошений в м. Баку, Республіка Азербайджан, диригувати у Бакинській Опері.

За день до вистави директором Бакинської опери призначено громадянина Азербайджану ОСОБА_6 , який є чоловіком ОСОБА_36 , яка занесена до Державного реєстру санкцій на підставі «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"».

08 квітня 2023 року позивач разом з колективом театру виступив в Бакинській опері. Після спектаклю ОСОБА_1 та інші артисти, які брали участь у виставі, вийшли на сцену перед глядачами, де було зроблено групову фотографію з новопризначеним директором Бакинської опери громадянином Азербайджану ОСОБА_6 та представниками Міністерства культури Республіки Азербайджан.

Одразу після вистави вказана фотографія була опублікована азербайджанською актрисою ОСОБА_11 в соціальних мережах та викликала негативну реакцію у багатьох українських користувачів, позивачу почали надходити повідомлення, дзвінки, також і на адресу керівника театру.

Судом було досліджено смс-переписку в месенджері WhatsApp між Директоркою театру та позивачем, з якої вбачається:

На адресу директорки театру від позивача 12.04.2023 року о 14:31 год. було надіслано повідомлення «...може я напишу сьогоднішнім днем заяву на відпустку за свій рахунок за станом здоров`я?...»

Між тим 12.04.2023 року о 15:12 год. ОСОБА_1 направив фотокопію Заяви з проханням звільнити його з посади головного диригента ОНАТОБ за згодою сторін з 12.04.2023 року. (а.с. 40 т. 1), а о 15:59 год. ОСОБА_1 направив фотокопію Заяви про надання йому відпустки у зв`язку зі станом здоров`я з 12.04.2023 року по 12.05.2023 року. (а.с. 41 т. 1)

12 квітня 2023 року ОСОБА_1 власноруч написав заяву про звільнення його з посади головного диригента ОНАТОБ за угодою сторін з 12.04.2023 року, яку відправив на особистий номер директора месенджером WhatsApp.

Зазначені обставини також підтверджено пояснення позивача і представників сторін.

Також ОСОБА_1 були надані керівництву театру пояснення щодо обставин, що відбулися після вистави 08.04.2023 року у м. Баку та була надіслана заява про надання йому відпустки у зв`язку зі станом здоров`я з 12.04.2023 року по 12.05.2023 року, але як свідчать матеріали справи, пояснення (16:24 год.) та заява надіслані позивачем відповідачу вже після надсилання заяви про звільнення за угодою сторін від 12.04.2023 року.

Заява позивача про звільнення його з посади головного диригента ОНАТОБ за угодою сторін з 12.04.2023 року за резолюцією директора театру від 12.04.2023 року була долучена до наказу. Наказом від 12.04.2023 року № 183-к про звільнення ОСОБА_1 , головного диригента, звільнено з 12.04.2023 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України та проведено розрахунок з ОСОБА_1 , виплачено грошову компенсацію за 26 календарних днів невикористаної частки щорічної відпустки.

12.04.2023 року повідомлення про звільнення, наказ від 12.04.2023 року № 183-к та розрахунковий листок за квітень 2023 року направлено на особистий номер ОСОБА_1 за допомогою месенджера.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 ознайомився з вказаними документами 13.04.2012 року, про що свідчить його відповідь у месенджері. (а.с. 116)

20.04.2023 року ОСОБА_1 було подано заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року, як такої що написана в стані глибокого стресу під впливом седативних препаратів.

02.05.2023 року ОСОБА_1 відмовився отримувати свою трудову книжку, про що свідчить акт від 02.05.2023 року (а.с. 74 т. 2)

Предметом спору є поновлення на посаді позивача, який вказує, що його було незаконно звільнено, на підставі заяви про звільнення за угодою сторін написаної під тиском та примусом з боку керівництва театру, та під впливом стресу і седативних препаратів.

Відповідач не визнає позов, оскільки вказує що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, позивачем не надано доказів примусу з боку генеральної директорки-художньої керівниці театру щодо написання ОСОБА_1 заяви про звільнення, не надано доказів находження під негативним впливом лікарських препаратів, а вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди є не доведеною належними доказами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені приписами ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що у разі, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з п. 1 ч.1ст. 36 КЗпП України. Разом із тим, законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Суд враховує висновки Верховного суду стосовно того, що припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін такого договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Слід врахувати, що, звільнення за угодою сторін передбачає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк. Отже, законність припинення трудових відносин за угодою сторін фактично поставлено у залежність від наявності взаємної згоди працівника та роботодавця на таке звільнення. При цьому, дату припинення трудових відносин за угодою сторін сторони (працівник і роботодавець) визначають за взаємною домовленістю.

Передбачена п. 1 ч.1ст. 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору.

Таким чином, якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, в ній (заяві) мають бути зазначені прохання звільнити його (працівника) за угодою сторін і дата звільнення. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін із посиланням на відповідну правову норму і раніше домовлена дата звільнення.

Тобто основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч.1ст. 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 814/2853/16.

З обставин справи слідує, що підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 стала власноруч написана останнім заява від 12.04.2023 року, що містила прохання звільнити його із займаної посади головного диригента ОНАТОБ за згодою сторін з 12.04.2023 року. Вказана заява була прийнята відповідачем, про що свідчить резолюція проставлена керівництвом ОНАТОБ 12.04.2023, а відтак сторони дійшли домовленості щодо істотних умов припинення Контракту від 30.07.2019 року № 388.

Так, відповідно до Наказу від 12.04.2023 року № 183-к про звільнення ОСОБА_1 , головного диригента, було звільнено за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, та визначено 12.04.2023 року датою звільнення.

Звільнення ОСОБА_1 здійснено на підставі поданої ним власноручно написаної заяви, у якій останній чітко визначив підставу звільнення - за угодою сторін, а також дату припинення трудових відносин 12.04.2023 року. Тобто сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов звільнення за угодою сторін, а тому при звільненні було дотримано відповідних приписів чинного законодавства.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголосив, що при досягненні домовленості про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це роботодавця і працівника (п. 8).

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, останній не має права в односторонньому порядку відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) і працівника.

Приписами чинного законодавства для роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) не передбачено обов`язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.04.2023 року позивач подав заяву про відкликання заяви про звільнення від 12.04.2023 року.

Суд звертає увагу на те, що заява про відкликання заяви про звільнення позивачем була подана відповідачу 20.04.2023 року, тобто вже після погодження, видання наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку з позивачем.

При цьому роботодавцем (як стороною трудового договору) не висловлено згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача, також позивача повідомлено листом на месенджер від 12.04.2023 року щодо погодження звільнення, винесення наказу про звільнення та проведення повного розрахунку, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У контексті зазначеного суд приходить до висновку, що прийняття до розгляду заяви позивача від 20.04.2023 року про відкликання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін могло б мати місце лише у випадку добровільної згоди на це відповідача.

Сам факт направлення позивачем заяви від 20.04.2023 року про відкликання заяви від 12.04.2023 року не може бути безумовною підставою для продовження трудових відносин, без згоди на це відповідача. У процесі судового розгляду, такої згоди відповідача не встановлено.

Про необхідність взаємної згоди роботодавця і працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року в справі № 404/3049/15-ц (6-1269цс16). Відповідних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 березня 2019 року в справі № 524/3490/17-ц, від 22 квітня 2019 року в справі № 759/11508/16-ц, від 19 липня 2019 року в справі № 452/1839/16-а, від 27 травня 2020 року в справі № 404/6236/19, від 15 липня 2020 року в справі № 733/498/17, від 31 серпня 2020 року в справі № 359/5905/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/3268/19, від 29 жовтня 2020 року в справі № 826/3388/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 758/11224/18 та від 28 квітня 2021 року в справі № 647/3372/19.

Суд не може погодитися з посиланнями позивача, що заява про звільнення від 12 квітня 2023 року написана позивачем під впливом психологічного тиску зі сторони відповідача, з огляду на таке.

Будь-яких належних доказів щодо тиску на позивача з боку директорки театру не знайшло підтвердження. Крім того позивач також пояснює те, що він особисто вирішив написати заяву про звільнення.

З урахуванням викладеного, пояснень позивача, його представників, відповідача, свідків, суд не вбачає будь-яких належних доказів щодо вимагання директоркою театру з позивача написати заяву про звільнення з Театру у зв`язку з появою фотографії.

Пояснення свідка ОСОБА_20 щодо тискуз бокукерівництва театруна позивачасуд небере доуваги,оскільки він не був присутнім під час написання позивачем заяви про звільнення і обставини, які він повідомив, ґрунтуються на повідомленнях самого позивача, зазначені пояснення становлять його суб`єктивну оцінку подій зі слів позивача та у присутності свідка таких дій не вчинялось.

Щодо письмовогоопитування адвокатомпозивача дружинипозивача ОСОБА_19 як свідка,яка нез`явилась всудове засіданнядля наданняпояснень під час розгляду цієї справи, а отже показання такої особи як свідка, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами.

Суд приходить до висновку, що на момент складання заяви про звільнення за згодою сторін з 12.04.2023 року у ОСОБА_1 існувало відповідне волевиявлення на припинення трудового договору за зазначеною підставою, а наступна зміна ним власного рішення не впливає на чинність вже досягнутої домовленості з роботодавцем, без згоди останнього на таку зміну.

Враховуючи відмову відповідача на погодження заяви ОСОБА_1 про відкликання його заяви про звільнення за угодою сторін від 12.04.2023 року, суд вважає, що звільнення позивача відбулося у порядку та спосіб, що визначені законодавством про працю.

За викладених обставин, оскільки позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін й не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на нього тиску зі сторони відповідача, згоди на анулювання угоди про припинення трудового договору від відповідача не отримав, відсутні підстави вважати, що його звільнення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 36 КЗпП України, проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.07.2019 року у справі № 452/1839/16-а.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення 12 квітня 2023 року та згоди відповідача на його звільнення шляхом видачі відповідного наказу.

Таким чином відповідачем були виконані всі вимоги норм трудового законодавства щодо звільнення позивача за угодою сторін.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача про те, що заява про звільнення на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України написана ним під тиском, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення на позивача тиску, погроз, примушування до написання заяви про звільнення. Так, в матеріалах справи відсутні відповідні звернення до керівництва, або заяви, подані в порядку КПК, до органів поліції, прокуратури, тощо про застосування до нього відповідного психологічного примусу з метою звільнення з роботи. Підвищення ж емоційно-психологічного стану, не можна вважати примусом до зазначеної дії. Про таке йдеться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9.

З доданих до позовної заяви скріншотів листування Позивача з директоркою театру вбачається, що ОСОБА_1 визнає, що «мимоволі підставив» театр і керівницю та приносить свої вибачення театру.

Що стосується висновку судового експерта № 23-5844 від 22.08.2024 року за результатами проведення судової психологічної експертизи Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі ОНДІСЕ), яка призначалась судом на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Разом з тим, висновок експерта не є обов`язковим доказом для суду та оцінюється ним поряд з іншими доказами по справі.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року призначено по справі судову комплексну психолого-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено на час проведення зазначеної експертизи. На вирішення експертам поставити питання:

1. Чи була написана заява про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 ОСОБА_1 у стані стресу?

2. Який психоемоційний стан був у ОСОБА_1 під час написання заяви про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023?

3. Чи могла бути написана заява про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року, під впливом лікарських препаратів чи речовин, які мають вплив на здатність особи керувати своїми діями та розуміти їх наслідки ?

4. Чи було у ОСОБА_1 вільне волевиявлення на звільнення під час написання ним 12.04.2023 заяви про звільнення за згодою сторін?

Ухвалою суду від 16.07.2024 року призначено по справі іншу судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено на час проведення зазначеної експертизи. На вирішення експертам поставлені питання:

1.Чи була написана заява про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року ОСОБА_1 у стані стресу? У випадку якщо стрес мав місце, чи могло це суттєво вплинути на його поведінку та призвести до дій особи без осмислення їх можливих наслідків?

2. Який психоемоційний стан був у ОСОБА_1 під час написання заяви про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року?

3. Чи є ознаки того, що заява про звільнення за згодою сторін від 12.04.2023 року написана під впливом речовин, що можуть вплинути на можливість керувати своїми діями?

4. Чи було у ОСОБА_1 вільне волевиявлення на звільнення під час написання ним 12.04.2023 року заяви про звільнення за згодою сторін?

У висновку експерта № 23-5844 від 22.08.2024 року зазначено, що його проведено на підставі ухвали суду Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_37 від 05.10.2023 року про призначення судової психолого-почеркознавчої експертизи. Крім того, у резолютивній частині висновку експерт дав відповіді на питання, встановлені ухвалою суду від 05.10.2023 року, які мають розбіжності з питаннями ухвали суду від 16.07.2024 року.

Таки чином, суд вважає, що під час проведення експертизи не враховані та не встановлені всі обставині справи та зроблено спірний висновок, який в повної мірі не надає відповідь та не розкриває визначену судом область дослідження, тобто експертом не виконані вимоги суду встановлені ухвалою від 16.07.2024 року.

Крім того, роз`яснення експерта стосовно того, що у ОСОБА_1 повинно було бути два тижні для прийняття рішення про звільнення, свідчить про помилкове врахування експертом при вивченні обставин справи випадку звільнення працівника за ст. 38 КЗпП України і це відноситься до юридичної оцінки правовідносин, однак в даній справі звільнення відбулося за ч.1 ст. 36 КЗпП України, яке суттєво відрізняється за своєю правовою природою та правовими вимогами до сторін трудового договору від звільнення за ст. 38 КЗпП України. А тому висловлювання експерта з приводу необхідності надання працівнику строку на усвідомлення бажання щодо звільнення (а саме двох тижнів, що передбачені кодексом, при поданні заяви про звільненням за власним бажанням) є невідповідними обставинам справи.

Таким чином суд ставить під сумнів висновки надані в експертному дослідженні на підставі помилкового застосування експертом норм права, які не відповідають обставинам даної справи.

У результаті дослідження цих доказів суд встановив порушення порядку проведення вказаної експертизи та не проведення повного експертного дослідження згідно ухвали суду від 16.07.2024 року.

Суд дійшов висновку, що експерт, не провівши повного експертного дослідження за встановленим судом питаннями, надаючи при цьому юридичну оцінку правозастосування ст. 38 КЗпП України, що викликає сумніви в його правильності, грубо порушила ст. 102 ЦПК України, внаслідок чого відповідно до вимогст.ст. 78, 89, 102, 110 ЦПК Українивизнає висновок експертанедопустимим доказом.

При цьому суд роз`яснив представникам сторін право на заявлення клопотання про призначення додаткової експертизи, проте таким правом представники не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Суд приймає до уваги, що чинне законодавство не передбачає підстав відкликання заяви про звільнення за угодою сторін без згоди на те роботодавця; що у даній справі заява про звільнення за угодою сторін була написана та відправленні позивачем відповідачу до надсилання заяви про надання відпустки, а тому заява про надання відпустки не підлягала розгляду після звільнення та не могла буди задоволена, крім того у справі відсутні докази тиску та примушення до написання заяви про звільнення позивачем з боку керівництва театру, та не надано доказів прийому седативних препаратів, які після їх вживання могли б вчинити суттєвий вплив на дії та рішення позивача та негативно вплинути на сприйняття майбутніх наслідків своїх дії позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги позивача, щодо поновлення його на посаді головного диригента Одеського Національного академічного театру опери та балету не має.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн., то суд приходить до висновку, що така вимога також не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності, правовідносин вони виникають, регулюються цивільним законодавством.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що його заява про звільнення подана внаслідок вчинення на нього тиску з боку відповідача, що відбулось порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Суд критично ставиться до такого доказу, як листок непрацездатності серії АДН № 445506 від 24.04.2023 року, що додано до позовній заяви. В листки зазначено, що позивач за станом здоров`я звільнений від роботи з 17.04.2023 року по 21.04.2023 року, потім вказаний строк продовжено з 22.04.2023 року по 01.05.2024 року. Однак відповідно до листа Головного управляння пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 99 т. 2) про перевірку обґрунтованості видачі листа непрацездатності встановлено, що листок непрацездатності серії АДН № 445506 17.04.2023 року по 21.04.2023 виданий обґрунтовано, але за період з 22.04.2023 року по 01.05.2023 року продовжений не обґрунтовано. В бланку листка відсутня відмітка про порушення пацієнтом режиму за 21.04.2023. Листок непрацездатності серії АДН № 445506 виданий з грубими порушеннями чинного законодавства України, без дозволу лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Одеської міської ради.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди , як похідна, не підлягає задоволенню.

З приводу вимог щодо стягнення з театру на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що дана вимога є пов`язаною із вимогою позивача щодо поновлення на роботі, а отже, оскільки у задоволенні первісної позовної вимоги суд відмовляє, то похідна вимога також задоволенню не підлягає.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 36, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 09.12.2024 року.

Суддя: Домусчі Л.В.