Постанова

від 05.12.2024 по справі 148/1245/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1245/23

Провадження № 22-ц/801/2296/2024

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л. А.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуСправа № 148/1245/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Тульчинської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кравець Віти Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Штифурко Л. А. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що 21 червня 2013 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2016 року у справі 234/2550/16-ц.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення донька спочатку проживала з відповідачкою. Разом з тим, оскільки матір не піклувалась про доньку, останню на виховання до себе забрала бабуся дитини, мати позивача ОСОБА_4 , після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 забрав доньку та привіз до с. Копіївка, де з 2018 року проживає з дружиною ОСОБА_5 .

3 01 листопада 2021 року дитина почала навчатись у Копіївській гімназії. З того часу і по теперішній час дитина проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Позивач сам піклується про здоров`я доньки, фізичний, моральний та духовний розвиток, утримує та забезпечує її матеріально.

Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Отже, створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Крім того, з 2009 року відповідачка перебуває на обліку в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності» з діагнозом: «синдром залежності від вживання алкоголю». Даний факт підтверджується рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31 січня 2022 року у справі №234/5484/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та в якому зазначене, зокрема, таке: «...Згідно довідки Медичного центру з профілактики та лікування залежності м. Краматорська» №2869 від 24 листопада 2021 року, з 25.03.2009 ОСОБА_3 перебуває на обліку в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності» з діагнозом «синдром залежності від вживання алкоголю».

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, позивач у заявленому позові просив суд стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає разом з ним, а відповідачка добровільно не надає кошти на її утримання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2023 року до повноліття дитини.

В частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_3 позов залишено без задоволення.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на Службу у справах дітей Тульчинської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення аліментів у заявленому розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає з батьком позивачем у справі, тому аліменти необхідно стягувати на його користь, а також що відповідачка офіційно працевлаштована, доказів, які б свідчили про наявність у відповідачки інших утриманців, суду не надано. Також суд взяв до уваги, що в цій частині позов відповідачкою не заперечувався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, місцевий суд зазначив, що позивачем не було доведено та судом не було встановлено, що відповідачка систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, злісно та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунулася від цих обов`язків, як на цьому наполягав позивач. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органів опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення бесід.

Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і посилання позивача, як на підставу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, на те, що вона є хронічним алкоголіком. На переконання суду, даний факт не може бути підтверджено копією заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31січня 2022 року, оскільки дана копія є лише витягом із ЄДРСР без зазначення прізвища, імені та по батькові учасників справи, не засвідчена у встановленому законом порядку. Підстав для витребування інформації від КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» за клопотанням позивача суд не вбачав, оскільки таке клопотання було обумовлене тим, щоб ця інформація була врахована органом опіки та піклування при наданні висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Разом з цим відповідачкою була надана довідка із вказаної установи про те, що на обліку вона не перебуває.

На переконання суду висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради, затверджений рішенням №33 від 17 січня 2024 року виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає встановленим законом вимогам, є достатньо обґрунтованим, в основу якого покладено зібрані органом опіки та надані сторонами письмові докази, а також особисті пояснення сторін під час засідання комісії.

Суд першої інстанції критично оцінив висновок фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_3 .

У судовому засіданні думка дитини не з`ясовувалась, з метою уникнення можливої її психологічної травматизації, з огляду на очевидну неприязнь позивача до відповідачки. При цьому суд врахував те, що думка дитини, висловлена в судовому засіданні, не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів (тривале проживання з батьком, а не з матір`ю), а також те, що думка дитини в судовому засіданні не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

Також суд звернув увагу, що позивач не довів, у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав її матері. Всі його пояснення в судовому засіданні та поведінка свідчили лише про його неприязнь до відповідачки, зокрема, наголошення на тому, що своєю матір`ю та родиною дитина сприймає нову дружину та нову сім`ю позивача, його небажання отримувати кошти, які відповідачка перерахувала на його рахунок для утримання дитини. Вказане, на думку суду, свідчить лише про інтерес позивача відмежувати себе та дитину від відповідачки, створити уявлення, що біологічної матері в житті дитини немає, а те що було за її участі є лише негативним.

Однак такий інтерес батька, не є інтересом, який дійсно відповідає та співпадає з інтересом малолітньої доньки.

Також суд врахував, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, адже вона офіційно працює, є фізичною особою-підприємцем, навчається, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

При цьому суд взяв до уваги те, що відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, та з матеріалів справи встановлено, що вона має бажання спілкуватися та зустрічатися з дочкою, брати участь у її утриманні, вихованні, і цей факт свідчить про її інтерес до дитини.

Поведінка відповідачки відносно дитини не є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а є збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: воєнний стан, зміна місця проживання у зв`язку з воєнними діями на території України, стан здоров`я, інвалідність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кравець В. А. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2024 року у задоволенні клопотання адвоката Кравець В. А. в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів та виклик у судове засідання психолога ОСОБА_8 було відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду на 05 грудня 2024 року на 10 год. 00 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Наявність обставин стосовно перебування ОСОБА_2 на обліку в медичному закладі з діагнозом «синдром залежності від вживання алкоголю» підлягала перевірці. Такі обставини мають суттєве значення для справи, т. я. сам факт перебування на обліку та лікуванні в медичному центрі з профілактики та лікування залежності свідчить про наявність у відповідачки хронічного захворювання на алкоголізм.

Надані позивачем докази, що містяться в матеріалах справи доводять ту обставину, що з 2021 року і по теперішній час має місце, коли відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Факт того, що ОСОБА_2 навчається, офіційно працює, та ще є фізичною особою підприємцем, вказує на те, що вона живе своїм життям. Більше того, відповідач не заперечує, що вона з 2021 року участі у вихованні дитини не приймає, та посилається на те, що виховувала дочку з 2013 року по 2021 року рік, а тепер черга батька виховувати дитину.

Стан здоров`я ОСОБА_2 не перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Отже, вказані докази у своїй сукупності доводять те, що відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Висновок органу опіки і піклування щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є необґрунтованим.

Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги висновок фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави і надали відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, надавши відповідні пояснення.

Представник Служби у справах дітей Тульчинської міської ради в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 6, том 1).

Відповідно до довідки від 26 травня 2022 року №522-7500915923 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5, том 1).

Відповідно до довідки від 26.05.2022 року №522-5002129154 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , законний представник ОСОБА_1 (а. с. 7, том 1).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 січня 2022 року у справі №234/15883/21 стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуваних на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області № 234/7870/16-ц від 02 липня 2016 року, припинено у зв`язку зі зміною обставин, що впливають на стягнення аліментів, а саме: з 30 жовтня 2021 року дитина проживає з батьком та знаходиться на його утриманні (а. с. 10-11, том 1).

Відповідно до довідки від 04 липня 2023 року №26 Копіївської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області фактів участі матері - громадянки ОСОБА_2 , у вихованні доньки ОСОБА_3 не зафіксовано, а саме: жодного разу не відвідувала батьківські збори, загальні масові заходи, не спілкувалась із класним керівником, адміністрацією чи з будь якими іншими працівниками закладу. Утриманням та вихованням дитини від початку її навчання у закладі освіти займається батько, ОСОБА_1 (а. с. 12, том 1).

Згідно копії довідки від 04 липня 2023 року №27, виданої директором Копіївської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 дійсно навчається у Копіївській гімназії з 01 листопада 2021 року по даний час (а. с. 13, том 1).

Відповідно до копії характеристики від 04 липня 2023 року №28, підписаної директором та класним керівником Копіївської гімназії Тульчинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 навчається у даному закладі з 2 класу. За період навчання дівчинка проявила себе як здібна, старанна учениця, яка з повагою ставиться до старших, дружелюбна і має авторитет серед учнів закладу. Навчальні досягнення учениці сягають достатнього та високого рівнів. Бере активну участь у громадському житті класу та закладу в цілому. Батько приймає активну участь у житті доньки, співпрацює з класним керівником та адміністрацією закладу. Дівчинка завжди охайна, доглянута, забезпечена необхідним навчальним приладдям. ОСОБА_9 спокійна, врівноважена, добра, готова завжди прийти на допомогу, відповідальна, здібна до навчання, цілеспрямована та активна. Має хорошу пам`ять, проявляє ініціативу. У спілкуванні з однолітками і дорослими ввічлива, толерантна, вихована, скромна (а. с. 14, том 1).

Згідно із Актом обстеження побутових умов проживання ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року, складеного старостою та діловодом Копіївського старостинського округу Тульчинської міської ради, сусідкою та сусідом, ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та проживає в АДРЕСА_1 . В ході обстеження умов проживання встановлено, що в будинку також проживають: дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, тесть ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , теща ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Донька ОСОБА_3 проживає з батьком з листопада 2021 року, навчається в Копіївській гімназії, перейшла до 4 класу. Дитина забезпечена всіма необхідними речами. Зі слів ОСОБА_1 мати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вихованням дитини з 2021 року не займається, місце перебування її невідоме. Дитина знаходиться на утриманні батька. ОСОБА_1 не працює, займається підсобним господарством. Його дружина ОСОБА_5 працює на підприємстві МХП «Вінницька птахофабрика». Будинок належить дружині ОСОБА_5 , в якому створено всі умови для проживання. В кімнатах проведений ремонт, є всі необхідні меблі: столи, ліжко, диван, шафи, телевізор, холодильник, пральна машина-автомат. Будинок складається з трьох житлових кімнат. В будинку є ванна кімната, проведено централізоване водопостачання. Будинок газифікований, є газове опалення (а. с. 15, том 1).

Відповідно до довідки № 190 від 04 липня 2023 року, виданої старостою Копіївського старостинського округу, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та проживає в АДРЕСА_1 , та склад його сім`ї наступний: дружина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тесть ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , теща ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 16, том 1).

Відповідно до довідки № 191 від 04 липня 2023 року, виданої старостою Копіївського старостинського округу, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та проживає в АДРЕСА_1 , та на його утриманні перебуває донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ним за вказаною адресою з листопада 2021 року по даний час (а. с. 17, том 1).

Відповідно до характеристики № 191 від 04 липня 2023 року, виданої старостою Копіївського старостинського округу, ОСОБА_1 має спокійний, врівноважений характер, відповідально ставиться до поставленого перед ним завдання, ввічливий, доброзичливий. Стосунки в сім`ї доброзичливі. ОСОБА_12 з дружиною гарно виховують доньку та забезпечують її усім необхідним. Члени сім`ї із сусідами перебувають в доброзичливих стосунках. Сім`я користується авторитетом у односельчан (а. с. 18, том 1).

Як видно із листа директора КНП «Тульчинський центр ПМСД» Тульчинської міської ради №512 від 03 листопада 2023 року станом на 03 листопада 2023 року в КНП «Тульчинський центр ПМСД» Тульчинської міської ради наявні активні декларації: №0001-ХМЕК-57АО від 22.06.2022 року між пацієнтом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , законний представник пацієнта ОСОБА_1 , та лікарем загальної практики сімейної медицини Мазурівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_13 . Відповідно до електронних записів прийому сімейного лікаря протягом 2022 року-2023 року років та записів в медичних амбулаторних картках до лікаря ОСОБА_13 пацієнтка ОСОБА_3 зверталася за медичною допомогою 3 рази (28.06.2023 року, 14 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року) в супроводі батька ОСОБА_1 (а. с. 147, том 1).

Відповідно до характеристики учениці Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 ОСОБА_3 , 2013 р.н., від 21 жовтня 2023 року №215, підписаної директором ОСОБА_14 та класним керівником ОСОБА_15 , яку надано в якості доказу позивачем, ОСОБА_3 навчалася в даній школі з 2020 року. Спокійна, врівноважена, вихована, чуйна, добра, працелюбна, товариська, скромна, користувалася авторитетом серед учнів класу. Але дівчинці потрібно було додаткове спілкування, так як мати ОСОБА_2 в неповній мірі займалася вихованням доньки. Батьківські збори мати не відвідувала. До школи дитина часто запізнювалася, після занять також мати приходила з запізненням. Інколи мати була помічена у нетверезому стані. Відповідні листи до відповідних органів були надіслані. У зв`язку з цим з дитиною займався шкільний психолог. Згодом вихованням та піклуванням дитини почала займатися бабуся ОСОБА_9 , ОСОБА_4 . Дитина почала розвиватися ще краще та швидше. ОСОБА_16 дитина зі школи у зв`язку зі зміною місця проживання 30 жовтня 2021 року (а. с. 147 зв.бік -148, том 1).

Згідно копії інформації про ученицю Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 ОСОБА_3 , наданої як доказ позивачем, на момент навчання ОСОБА_17 в школі рівень біологічного розвитку відповідав календарному віку. В контакт вступала невимушено легко. Комунікабельність на високому рівні. Виявляла симпатію до співрозмовника, позитивно була налаштована. Дівчинка мала позитивне ставлення до навчання та школи. Виявляла інтерес до співпраці, охоче включалася до спільні діяльності. За результатами діагностики мала високий рівень адаптації до школи. Подобалися завдання, пов`язані з малюванням. Полюбляла дуже спілкуватися. При спілкуванні з дівчинкою було помітно, що їй не вистачає уваги, вона намагалася усіляко привернути до себе увагу. При виконанні завдань чекала від дорослого емоційної підтримки. Здійснювався психологічний супровід сім`ї. Надавалися рекомендації матері щодо виконання батьківських обов`язків, дотримання режиму. Згодом рекомендації по налагодженню взаємин та емоційної підтримки з ОСОБА_9 отримувала бабуся. Дитина потребувала доброзичливого контролю і позитивної оцінки дорослого (а. с. 148 зв.бік, том 1).

Разом з тим, згідно характеристики учениці 1-го класу ОСОБА_3 , 2013 р.н., підписаної директором ОСОБА_14 та класним керівником ОСОБА_18 .В Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, наданої в якості доказу відповідачкою, ОСОБА_9 навчається у школі з першого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Мати ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню доньки. Постійно цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори. Виховує доньку самостійною, доброю, порядною людиною (а. с. 117, том 1).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , 2013 р.н., від 09.02.2021 року підписаної директором та класним керівником Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, наданої відповідачкою, дитина відповідає віковим особливостям. ОСОБА_9 завжди охайна, має всі необхідні речі для навчання. Мати ОСОБА_2 постійно та відповідально займається вихованням доньки. Слідкує за емоційним станом дитини. Приймає активну участь у вихованні та навчанні дитини (а. с. 118, том 1).

Відповідно до копії довідки від 26 липня 2023 року №1807-7001846529 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 109, том 1).

Згідно довідки від 22 січня 2024 року №1826-5003099369 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 159 т. 2).

Згідно копії виписки з медичної карти хворого №235 ОСОБА_2 з Неврологічного відділення КНП «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради, дата госпіталізації 23.02.21, дата виписки 03.03.21, діагноз клінічний: хронічний вертеброгениий п/крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово-тонічним, корінцевим синдромом. Загострення (а. с. 110, том 1).

Відповідно до копіївиписки мультиспіральної комп`ютерної томографії ОСОБА_2 від 03.03.2021 року заключення: Кт-ознаки остеохондроза ПОП. Ознаки мінімально вираженого спондильоза ПОП. Грижа диску L4-L5 зі звуженням хребтового каналу (а. с. 111, том 1).

Згідно копії листа лікаря Лікарні Святого Духу Бесхайм Медичного університету Мангейма Пічугіна К. С. перебувала на стаціонарному лікуванні з 30 жовтня 2022 року по 25 листопада 2022 року (а. с. 112, том 1).

Відповідно до копії документу, що видається при виписці, виданого лікарем Центру ортопедії та хірургічної допомоги при нещасних випадках Медичного факультету Мангейм університету Гейдельберга ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування з 25 листопада 2022 року по 13 грудня 2022 року, діагноз: спондилолист L4/5 з абсцесом в ділянці поперекового м`язу та абсцесування в клубово-крижовий суглоб зліва без інтраспінального абсцесу. 21 листопада 2022 року проведено оперативне лікування в плановому режимі. Після операції пацієнтці проведено компенсацію болів і у подальшому вона змогла самостійно пересуватися по палаті (а. с. 113-114, том 1).

Згідно копії консультаційного висновку спеціаліста від 18 січня 2023 року КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради ОСОБА_2 встановлено діагноз: спондилодисцит L4-L5 з абсцесом м`яких тканин (а. с. 115, том 1),

З копії довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ № 783248 від 16 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з 24 квітня 2023 року (а. с. 116, том 1).

Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААГ № 638391 від 30 липня 2024 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з 01 червня 2024 року (а. с. 163 т. 2).

Згідно довідки-характеристики від 16 жовтня 2023 року, виданої виконкомом Тетерівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внутрішньо переміщена особа, яка перебуває в АДРЕСА_2 . За час проживання на території Тетерівської сільської ради зарекомендувала себе з позитивної сторони. Скарг та заяв на поведінку ОСОБА_2 від жителів села на адресу сільської ради не надходило (а. с. 119, том 1).

Відповідно до довідки про підтвердження місця роботи від 03 жовтня 2023 року №504, виданої директором ТОВ «Українська промислова компанія «КРОК», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно працює за основним місцем роботи в ТОВ «Українська промислова компанія «КРОК» з 28 вересня 2023 року (Наказ про прийняття від 27 вересня 2023 року № 149-к) на посаді складальника верху взуття/швейної дільниці (а. с. 120, том 1).

Згідно довідки від 16 жовтня 2023 року №392/06-19 Поліського національного університету, ОСОБА_2 є студенткою першого курсу агрономічного факультету заочної форми навчання спеціальності 201 «Агрономія» за освітнім ступенем магістр Поліського національного університету IV рівня акредитації. Термін навчання з 01 вересня 2023 року по 31 грудня 2024 року. Навчання за ваучером (а. с. 121, том 1).

Згідно копії довідки від 27 серпня 2024 року № 100/06-19 Поліського національного університету, ОСОБА_2 є студенткою другого курсу агрономічного факультету заочної форми навчання спеціальності 201 «Агрономія» за освітнім ступенем магістр Поліського національного університету IV рівня акредитації. Термін навчання з 01 вересня 2023 року по 31 грудня 2024 року. Навчання за кошти фізичних осіб (а. с. 158 т. 2).

З копії характеристики здобувача вищої освіти другого курсу освітнього рівня магістр заочної форми навчання агрономічного факультету від 27 серпня 2024 року Поліського національного університету вбачається, що ОСОБА_2 навчається в університеті з вересня 2023 року. За період навчання проявила себе як дисциплінована та здібна студентка. Навчається на «добре» та «задовільно». Загальноосвітній рівень середній. Систематично відвідує заняття. Має охайний зовнішній вигляд. За характером спокійна, урівноважена, витримана, ввічлива. Проявляє ініціативу щодо громадських доручень. Бере активну участь у всіх громадських заходах групи, факультету та університету. До доручень ставиться відповідально. У спілкуванні відкрита, порядна, товариська. У колективі - самостійна, на зауваження реагує адекватно. Має багато товаришів у групі. Реакція на критику товаришів поміркована. Знаходить спільну мову з викладачами, завжди з повагою відноситься до них (а. с. 160 т. 2).

З копії характеристики №7 від 28 серпня 2024 року, виданої директором ПП «Управляюча компанія «Житловоексплуатаційне підприємство №1» судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1984 р.н., фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 . За час проживання за вищевказаною адресою заяв та скарг на ОСОБА_2 на адресу підприємства не надходило (а. с. 157 т. 2).

Також судом встановлено, що з 13 серпня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, види економічної діяльності: 32.40 виробництво ігор та іграшок, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 161 т. 2).

Згідно копії довідки №3621 від 29 грудня 2023 року, виданої лікарем КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» ОСОБА_2 на диспансерному обліку в даному закладі не знаходиться (а. с. 2 т.2).

Відповідно до інформації про посилку 59000915234730, дана посилка - 2 кг іграшки, отримана ОСОБА_1 12 січня, адреса доставки: АДРЕСА_4 (а. с. 126, том 1).

Згідно інформації про посилку 59000931740488, дана посилка 16,29 кг інше іграшки, отримана ОСОБА_1 23.02. адреса доставки: АДРЕСА_4 (а. с. 127, том 1).

Згідно копії платіжної інструкції р24А3135427465D0855 від 19 серпня 2024 року ОСОБА_2 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 5000 грн. (а. с. 162 т.2).

Згідно витягу з рішення №33 від 17 січня 2024 року виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області вирішено затвердити висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4 т. 2 ).

З висновку органу опіки та піклування Тульчинської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради №33 від 17 січня 2024 року (а. с. 5-9 Т.2), вбачається, що відповідно акта оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_2 , проведеного КО «Комунальна неприбуткова установа «Центр надання соціальних послуг» Тетерівської сільської ради» Житомирського району Житомирської області (початок 07 листопада 2023 року р. завершення 08 листопада 2023 року), за місцем проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 . За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО наявні, основними ознаками та чинниками, що їх спричиняють, є інвалідність; довідка внутрішньо переміщеної особи. Особа задовільняє свої первинні потреби та здатна до самообслуговування. ОСОБА_2 проживає в місці комплексного проживання для внутрішньо переміщених осіб, має окрему кімнату. Ксенія ОСОБА_19 перебувала два рази в шлюбі, з двома дітьми підтримує зв`язок в телефонному режимі, на даний час в шлюбі не перебуває. Особа має доглянутий вигляд. Отримує державну соціальну допомогу, як внутрішньо переміщена особа.?

На засідання комісії з`явилися ОСОБА_2 , яка заперечила проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки, оскільки вона з 2021 року хворіла, тому не могла виконувати батьківські обов`язки в повному обсязі, та ОСОБА_1 , якому роз`яснено, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не достатньо. При розгляді наданих документів встановлено, що мати дитини не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки та не встановлені обставини невиконання своїх батьківських обов`язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, за яких вона може бути позбавлена батьківських прав. Враховуючи вищевикладене комісією одноголосно було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення затверджено виконавчим комітет Тульчинської міської ради, як органом опіки та піклування Тульчинської міської ради.

Згідно висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного доктором психологічних наук, професором, головою обласного відділення Української асоціації сімейних психологів, психологом психологічного Центру «FIDES» ОСОБА_8 (а. с. 232- 237, том 1) за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що у малолітньої ОСОБА_3 спостерігається виражена емоційно-психологічна прихильність до батька ОСОБА_1 , до його теперішньої дружини ОСОБА_20 та до її родини. Постать біологічної матері дівчинки ОСОБА_2 відсутня. Відомостей, інформації, емоційного відгуку, ставлення, чи вражень про ОСОБА_2 дитина не надавала. На даний момент мамою вважає маму ОСОБА_20 теперішню дружину ОСОБА_1 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав, у іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилався на те, щовідповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не спілкується та не дбає про неї.

Отже правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що при вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та, залежно від обставин відповідної справи, вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів свідомого невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків без поважних на це причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що поведінка відповідачки відносно дитини не є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а є збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: воєнний стан, зміна місця проживання у зв`язку з воєнними діями на території України, стан здоров`я, інвалідність.

При цьому апеляційний суд бере до уваги висновок органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку з неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо неї, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками.

Наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав, ОСОБА_1 не вказав, у чому ж полягає доцільність і необхідність такого рішення саме для доньки, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів дитини.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 не перебуває на диспансерному обліку, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, працює, а тому думку колегії суддів, не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, відтак розрив сімейних відносин із матір`ю не відповідатиме її інтересам.

Враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, встановлені обставини справи, зокрема щодо того, що дитина тривалий час проживає з батьком в його новій сім`ї, без можливості повноцінного спілкування з матір`ю, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що висновок за результатами проведення психологічного дослідження не може бути доказом дійсного об`єктивного ставлення дочки до відповідачки та свідчити про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Таким чином оскільки ОСОБА_2 бажає спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні, активно заперечує проти позбавлення її батьківських прав та враховуючи поведінку сторін по справі, між якими існує особистий конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої дитини, зокрема, в частині її права на спілкування та збереження зв`язків з матір`ю, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття іґрунтуються на факті кровної спорідненості з ним, адже фактів злісного нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо доньки, з урахуванням фактичних обставин справи, судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Колегія суддів виснує, що позивачем не доведено необхідності втручання в права дитини на зростання в сім`ї та підтримання зв`язків з матір`ю, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.

На переконання апеляційного суду, родинний зв`язок між матір`ю і донькою можливо відновити, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав, доцільність вжиття якого позивач належно не аргументував.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.

29 листопада 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Дунаєва І. Б. про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат на правничу допомогу, понесених нею у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20000 грн.

Вирішуючи клопотання колегія суддів виходить із такого.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3ст. 137 ЦПК Українизазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Дунаєв І. Б.

На підтвердження розміру понесених витрат адвокат Дунаєв І. Б. надав договір 80/2024, яким передбачено гонорар адвоката у фіксованому розмірі 20000 грн та коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов`язаних із виконанням договору.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У судовому засіданні 05 грудня 2024 року стороною позивача заявлений розмір витрат на правничу допомогу заперечувався у зв`язку із його неспівмірністю із наданими адвокатом послугами.

Колегія суддів з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь слід зменшити.

Оцінка наданих послуг представника відповідачки вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії на стадії апеляційного розгляду справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є занадто значними.

При цьому апеляційний суд також враховує, що позиція сторони відповідача у справі не змінювалася.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у розрахунок суми гонорару адвоката включено види правничої допомоги, які за своєю суттю є її змістом та не можуть бути виокремлені в окремі послуги.

Зокрема, до таких відносяться: друк додатків до відзиву, оформлення документів і направлення стороні та суду (0,5 год. 500 грн), підготовка клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (1 год. 1 000 грн), заява про розгляд справи у режимі відеоконференції (0,5 год. 500 грн).

Апеляційний суд наголошує, що подання процесуальних документів до суду не є наданням правової допомоги, а носить технічний характер.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви, подання її до суду та надсилання копій такої заяви іншій стороні не підлягають відшкодуванню.

А отже, враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8000 грн понесених нею витрат на правничу допомогу, є достатнім, обґрунтованим та підтвердженим належними і допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Кравець Віти Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000 грн (вісім тисяч грн) понесених нею витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 10 грудня 2024 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський