Ухвала

від 10.10.2024 по справі 160/13694/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2024 рокуСправа №160/13694/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тулянцевої І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/13694/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/13694/22, в якій заявник просить:

- визнати протиправними дії Державного підприємства обслуговування повітряного руху України під час виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13694/22 щодо проведення обчислення, нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з 24.02.2022 р. по 02.09.2022 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України провести заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню прав позивача ОСОБА_1 при виконанні постанови від 23 липня 2024 року у справі Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/13694/22.

Вказана заява мотивована тим, що 09.08.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому щомісячної додаткової винагороди з 24.02. 2022 року по 02.09.2022 року у сумі 187 357грн. 14 коп. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», проте 18.09.2024 року позивачем було отримано лист від 27.08.2024 року № 1-24.2/3055/24, в якому, зокрема, було повідомлено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13694/22 від 22.08.2024 року відповідач перерахував: 35721,10 грн. на рахунок позивача в АТ «Райффайзен Банк», 665,61 грн.- військовий збір 1,5% до відповідного бюджету згідно платіжної інструкції від 22.08.2024 року №121, 7987,33 грн.- податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету; 9762,29 грн.- єдиний соціальний внесок 22% до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. На переконання заявника, зі змісту листа вбачається, що суму розраховану позивачем та права на яку він має згідно законодавства та постанови суду, а саме: 187 357грн. 14 коп., відповідач сплачувати не має наміру. Так заявник вважає, що відповідач мав нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. за період з 24.02.2022 р. по 02.09.2022 року, саме у розмірі 187 357,14 грн., приводячи власний розрахунок, однак не дивлячись на вказане 22.08.2024 року відповідачем на його рахунок було перераховано лише 43708,43 грн. Таким чином, на думку заявника, відповідач протиправно нарахував та виплатив йому додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" з 24.02.2022 р. по 02.09.2022 року в меншому розмірі, а ні в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно, як це зазначено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 року по справі 160/13694/22, при цьому підстав для виплати в меншому розмірі - не було.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2024 року зазначена вище заява передана судді Тулянцевої І.В.

07.10.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надійшли заперечення на заяву від 27.09.2024 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, в яких останнім було зауважено, що, позивач при зверненні до суду вважав, що ефективним способом захисту його порушених прав є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і його позов не містив ані вимог щодо нарахування та виплати конкретної суми додаткової винагороди, ані розрахунку суми такої виплати. Оскільки вимоги позивача не підлягали вартісній оцінці, то позовна заява позивача відноситься до позовних заяв немайнового характеру. 26.08.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі № 160/13694/22. Спосіб і порядок виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України не змінювались. 09.09.2024 головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75994572. З огляду на виконання 22.08.2024 Украерорухом постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 19.09.2024 головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №75994572 (закінчення ВП п.9 ч.1 ст.39 (фактичне повне виконання рішення). Крім того, відповідачем наголошено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 не був зазначений конкретний розмір додаткової винагороди, яку Украерорух мав нарахувати та виплатити позивачеві. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 виконана Укрерорухом шляхом нарахування та виплатити з 24.02.2022 по 02.09.2022 ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно Постанови №168 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно. Заявник, всупереч приписам ст. 72, 79 КАС України, не довів протиправність дій Украероруху під час виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 щодо проведення обчислення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168 з 24.02.2022 по 02.09.2022 ОСОБА_1 , не довів фактичні дані, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують його вимоги. Крім того, відповідачем наголошено, що ОСОБА_1 пропущено десятиденний строк звернення до суду, передбачений ч.4 ст.383 КАС України.

24.10.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Перевіривши повноваження особи, якою подано заяву, дослідивши матеріали справи та розглянувши наведені у заяві доводи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірне питання, суд доходить висновку про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/13694/22 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року року у справі №160/13694/22, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024р. у справі №160/2732/24 скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно.

26.08.2024р. в адміністративній справі №160/13694/22 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання вищевказаної постанови Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі №160/13694/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 160/13694/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

09.09.2024 року головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хоровою Н.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №75994572) з виконання виконавчого листа №160/13694/22 виданого 26.08.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державного підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно.

Відповідно до платіжної інструкції №1213 від 22.08.2024 року, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було здійснено платіж на суму 35721,10 грн. з призначенням платежу «додаткова винаг. військовосл. За серпень 2024р. ДРСПДПОПР УКРАЇНИ зг. Від №128 від 22.08.2024р. зг. рішення суду від 29.12.2023 та пост. Від 23.07.2024р. у справі №16».

Відповідно до платіжної інструкції №1214 від 22.08.2024 року, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було здійснено платіж на суму 9762,29 грн. з призначенням платежу « 101 ед. Соц. Вн. 22% за серпень 2024р.., утр. По стр 22.08.2024р. Рег. №1-2652,дод. Вин. Військов.зг. рішення суду від 29.12.2023 та пост. від 23.07.20».

Відповідно до платіжної інструкції №1215 від 22.08.2024 року, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було здійснено платіж на суму 665,61 грн. з призначенням платежу « 101 військовий збір 1,5% за серпень 2024р.., дод. Винагор. Військов.зг. рішення суду від 29.12.2023 та пост. від 23.07.2024р. у справі №160/13694/22 з».

Відповідно до платіжної інструкції №1216 від 22.08.2024 року, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було здійснено платіж на суму 7987,33 грн. з призначенням платежу « 101 податок з грошового забеспечення…дод. винаг. Військов. зг. рішення суду від 29.12.2023 та пост. Від 23.07.2024р. у справі №160/13694/22 за се».

Відповідно до платіжної інструкції №1217 від 22.08.2024 року, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було здійснено платіж на суму 7987,33 грн. з призначенням платежу «відшк. ПДФО військовосл. З додатк. Винаг. Зг. рішення суду від 29.12.2023 та постанови від 23.07.2024р. у справі №160/13694/22 за серпень 2024рзг. Від№129 від 22.0».

19.09.2024 року головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хоровою Н.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №75994572) з виконання виконавчого листа №160/13694/22 виданого 26.08.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державного підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно

Як зазначалося вище, 30.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/13694/22

Щодо зауважень відповідача, щодо строку звернення позивача з цією заявою до суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до часини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду..

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Та за твердженнями відповідача про начебто порушення його права заявник достовірно знав під час отримання 22.08.2024 коштів на виконання рішення суду по цій справі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та факт отримання коштів 22.08.2024 підтверджується і представником позивача у заяві від 27.09.2024.

При цьому у власній заяві позивачем зазначається, що позивач дізнався про порушення свого права відповідачем саме після отримання відповіді 18.09.2024 року на своє звернення від 09.08.2024 року, з якого вбачається що відповідач на свій розсуд, в порушення приписів законодавства та постанови суду нарахував та виплатив додаткову винагороду постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 р. по 02.09.2022 р.

Так суд вважає доведеним той факт, що фактично позивач дізнався про порушення своїх прав саме з листа відповідача від 27.08.2024 року № 1-24.2/3055/24, який ним отримано саме 18.09.2024 року, а під час отримання виплати у розмірі 43708,43 грн. 22.08.2024 року, останній мав певні очікування, у зв`язку з якими 09.08.2024 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому щомісячної додаткової винагороди з 24.02.2022 року по 02.09.2022 року у сумі 187 357грн. 14 коп. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з цією заявою, яка була сформована в системі «Електронний суд» 27.09.2024 року та зареєстрована судом 30.09.2024 року, ОСОБА_1 не було пропущено строку зверненння до суду встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.

Окрім того, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15, від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19 та від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.

Як правильно зазначено відповідачем та вбачається зі змісту позовної заяви, позивач при зверненні до суду вважав, що ефективним способом захисту його порушених прав є визнання бездіяльності Відповідача протиправною та зобов`язання Відповідача вчинити певні дії, і його позов не містив ані вимог щодо нарахування та виплати конкретної суми додаткової винагороди, ані розрахунку суми такої виплати. Оскільки вимоги Позивача не підлягали вартісній оцінці, то позовна заява Позивача відноситься до позовних заяв немайнового характеру.

Третій апеляційний адміністративний суд розглянув адміністративну справу №160/13694/22 не інакше як за позовом ОСОБА_1 , поданим відповідно до КАС України, в межах позовних вимог останнього, якими не визначалась конкретна для виплати сума додаткової винагороди згідно Постанови №168, та суд апеляційної інстанції за межі позовних вимог не виходив.

Звертаючись до суду із заявою від 27.09.2024, представник Позивача вважає протиправними дії Украероруху, які полягають у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у належному на думку Позивача розмірі, а саме з 24.02.2022 по 28.02.2022 - 5357,14 грн. ((30 000:28)х5); за березень 2022 року - 30000 грн.; за квітень 2022 року - 30000 грн.; за травень 2022 року - 30000 грн.; за червень 2022 року - 30000 грн.; за липень 2022 року - 30000 грн.; серпень 2022 року -30000 грн.; з 01.09.2022 по 02.09.2022 - 2000 грн. ((30 000:30)х2).

Мотивуючи подану заяву тим, що розмір належної Позивачеві до виплати додаткової винагороди на думку Позивача становить 187 357,14 грн. та Відповідач не виплатив Позивачу 143 648,71 грн. (187 357,14 грн. - 43 708,43 грн.), заявником ігнорується, що такі вимоги не заявлялись при зверненні з позовом та такі обставини не встановлювались Дніпропетровським окружним адміністративним судом та Третім апеляційним адміністративним судом під час розгляду даної справи.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 не був зазначений конкретний розмір додаткової винагороди, яку відповідач мав нарахувати та виплатити позивачеві.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13694/22 виконана Укрерорухом шляхом нарахування та виплатити з 24.02.2022 по 02.09.2022 ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно Постанови №168 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно.

Так відповідачем здійснено виплату у загальному розмірі 43708,43 грн. саме на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року року у справі №160/13694/22, про що прямо зазначено у відповідних платіжних дорученнях, а тому підлягає перевірці у порядку статті 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права (права на виконання судового рішення).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а та від 17 червня 2021 року у справі № 640/17491/19.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 9 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 17 червня 2021 у справі № 640/17491/19, про що обґрунтовано зазначено відповідачем у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 34 рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відповідно до пункту 1.ІІ Рекомендацій КМРЄ Rec(2003)16 щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law) держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Окрім того, як зазначено у пункті 5 Рекомендацій КМРЄ Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (on judicial review of administrative acts) та пунктах 91-92 Пояснювальної записки до цих Рекомендацій: суд повинен бути наділений необхідними повноваження для забезпечення ефективного виконання рішення суду; виконання судових рішень є важливим аспектом ефективності контролю, і вкрай необхідно забезпечити виконання відповідними адміністративними органами рішень суду. повинна бути гарантована можливість забезпечення виконання адміністративним органом судового рішення. Ця Рекомендація схвалює Рекомендацію № R (2003) 16 щодо виконання адміністративних та судових рішень у сфері адміністративного права.

На підставі вищезазначеного, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/13694/22.

Керуючись ст.ст. 254, 256,383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/13694/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева