Постанова

від 23.07.2024 по справі 160/13694/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13694/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023р. у справі №160/13694/22 за позовом:ОСОБА_1 до: третя особа: про:Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерство оборони України визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

03.09.2022р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 06.09.2022р. /а.с. 1-4,19 том 1/

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 р. вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позову /а.с. 21-25 том 1/.

У межах встановленого вищезазначеною ухвалою суду строку позивачем подано до суду першої інстанції уточнений позов / а.с. 30-35 том 1/ та ухвалою суду першої інстанції від 28.10.2022р. відкрито провадження у справі № 160/13694/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії і справу призначено до судового розгляду /а.с. 38-40 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі № 160/13694/22 провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №260/3564/22 / а.с. 125-127 том 1/, а ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2023р. провадження у справі № 160/13694/22 поновлено і справу призначено до подальшого розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи / а.с. 137-138 том 1/.

Позивач посилаючись у уточненому позові / а.с. 30-35 том 1/ на те, що він перебуває на військовій службі в Збройних силах України, наказом Міністерства оборони України №103 від 06.03.2014р. його відряджено у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. Відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64 від 24.02.2022р. та «Про загальну мобілізацію» №69 від 24.02.04.2022р., згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022р. (далі Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, що були наказами Міністерства оборони відряджені для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху, з 24.02.2022р. продовжують виконувати завдання в інтересах оборони та безпеки держави, а отже мають право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно і виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 11.04.2022р. він звернувся до Директора Дніпровського РСП керівника структурного підрозділів Східного регіону з рапортом, в якому просив виплатити додаткову грошову винагороду з 24.02.2022 р., як діючому військовослужбовцю Збройних Сил України, але відповіді на його рапорт не було надано. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права і охоронювані законом інтереси, тому він звернувся до суду з цим позовом та просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. додаткової винагороди позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити йому з 24.02.2022р. по 02.09.2022 р. (день звернення до суду) додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000грн. щомісячно.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/13694/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено / а.с. 187-194 том 1/.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 26.01.2024р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 29.01.2024р. /а.с. 198-206 том 1/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024р., з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи № 160/13694/22 /а.с. 208 том 1/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 22.02.2024р. /а.с. 210 том 1 /.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024р. у справі № 160/13694/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 в адміністративній справі №160/13694/22 /а.с. 214 том 1 /.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі /а.с. 198-201 том 1/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 29.12.2023р. у цій справі та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 217-230 том 1/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 29.12.2023р. у цій справі залишити без змін.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 , яка є головуючим (доповідачем) у справі №160/13694/22 , Третім апеляційним адміністративним судом здійснено із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду повторний автоматизований розподіл справи №160/13694/22 за результатами якого визначено склад суду, який розглядає цю справу у складі: головуючий (доповідач) суддя Коршун А.О., судді Шлай АВ., Круговий О.О., та колегією суддів, відповідною ухвалою від 05.06.2024р. цю справу прийнято до свого провадження та її розгляд в порядку письмового провадження призначено з 02.07.2024р., про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 238,239,240-242 том 1/.

У зв`язку з тим, що станом на 23.07.2024р. судді Третього апеляційного адміністративного суду Шлай АВ., Круговий О.О. перебувають у відпустці із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду повторний автоматизований розподіл справи №160/13694/22 за результатами якого визначено склад суду, який розглядає цю справу у складі: головуючий (доповідач) суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. / а.с. 66 том 2/.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , позивач у справі є військовослужбовцем ( військове звання майор), відрядженим у розпорядження відповідача для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, що підтверджується довідкою відповідача №23.2-05/83/0622 від 12.08.2022р. /а.с.9 том 1/.

11.04.2022р. позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплати йому з 24.02.2022р. додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 /а.с.12 том 1/.

У зв`язку з відсутністю письмової відповіді та не виплатою і не нарахуванням додаткової винагороди, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., позивач звернувся до адміністративного суду з зазначеним позовом.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) .

Відповідно до п.1-1 Постанови №168 в редакції, що діяла у визначений позивачем період, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України зазначеною постановою встановлено військовослужбовцям Збройних сил України додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

«Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яке затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008р. (далі Положення №1153/2008), визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються інші питання пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку .

Відповідно до п. 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України , статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Пунктом 153 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України.

Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.

На підставі письмового запиту Міністерством оборони України здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти.

Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України.

Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України.

Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міністерство оборони України.

Відповідно до п.155 Положення №1153/2008 за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України № 126/2017 від 03.05.2017р..

Посада, яку займає позивач в регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - старший диспетчер з руху літаків (старший штурман), включена до затвердженого Указом Президента України №126/2017 від 03.05.2017р. переліку посад для заміщення військовослужбовцями у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1281 від 19.07.1999р. «Про створення об`єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» затверджено «Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України»(далі Положення №1281).

Пунктом 1 Положення №1281 встановлено, що об`єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України (далі - система) складається з підрозділів, повноваження та діяльність яких пов`язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України. Ці підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до п.3 Положення №1281 державне регулювання діяльності підрозділів системи здійснює Мінтранс та Міноборони на підставі відповідної угоди через Укравіатранс (за винятком оборонних питань, пов`язаних з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави, що належать до компетенції Міноборони).

В особливий період керівництво діяльністю підрозділів системи здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України.

Відповідно до п. 7 Положення №1281 підрозділи системи комплектуються фахівцями, у тому числі військовослужбовцями Збройних Сил України , відповідно до штатного розпису Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.02.2001р. прийнято постанову №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі-Постанова №104).

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 1 Постанови №104 військовослужбовцям відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Водночас абзац 3 п. 1 Постанови №104 містить застереження, що виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Положеннями абзаців 5, 6 п.1 Постанови №104 встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил України, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі- державні органи) п.3 Постанови №704.

Відповідно до п. 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначено спеціальне правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, та установлено, що його порядок і розміри визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому необхідно враховувати , що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на установлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану урегульовано Постановою №168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття цієї постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.11.2018р. у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

В спірному випадку судом встановлено, що станом на 24.02.2022р. та по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у ЗСУ, проте він був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для подальшого проходження військової служби на посаді старшого диспетчера з руху літаків (старший штурман) Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки.

Відрядження позивача до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не змінює і не позбавляє його статусу військовослужбовця Збройних Сил України, що відповідачем не заперечується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у період з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30000грн. пропорційно в розрахунку на місяць, яка установлена Постановою №168.

Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 15.05.2024р. у справі №320/10002/22.

Стосовно обов`язку виплати додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою №168, колегія суддів вважає необхідним зазначити , що пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Тобто, виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, здійснюється за рахунок бюджетного фінансування.

Відповідно до наведених вище абз.5 та 6 п.1 Постанови №104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, Збройних Сил України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладеної в постанові від 11.07.2019р. у справі №807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.

У зв`язку з цим, на виконання вимог абз.2 п.1 Постанови №168, відповідач зобов`язаний був прийняти рішення про виплату позивачу спірної додаткової винагороди у відповідному розмірі.

Щодо посилання відповідача на відсутність змін до кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення Державного підприємства обслуговування повітряного руху, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ромашов проти України» ((Romashov v. Ukraine), №67534/01, рішення від 27.07.2004р.) Європейський суд з прав людини зазначив що реалізація особою права, яке пов`язана із отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Європейський суд з прав людини у своїх багатьох рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, адже органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» ((Kechko v. Ukraine), № 63134/00, рішення від 08.11.2005р.), у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти або закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2020р. у справі №206/4411/16-а сформував правову позицію відповідно до якої реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди спірної допомоги колегія суддів безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023р. у «зразковій» справі №260/3564/22 вказала, що посилання територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022р. та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату визнала необґрунтованими , оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету.

Колегія суддів вважає, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є установою, відповідальною за нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.02.2024р. у справі №320/2090/23 та від 07.03.2024р. у справі №320/10293/22, відповідно до якої спеціальне правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій , його порядок і розміри визначаються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що на позивача, який як військовослужбовець перебуває у відрядженні у державному органі, не розповсюджується дія Постанови №168 і зв`язку з чим позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог , суперечить нормам матеріального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 29.12.2023р. у цій справі підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги позивача, колегія суддів враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, вважає що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним дій відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити дії підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024р. у справі №160/2732/24 скасувати .

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064) нарахувати та виплатити з 24.02.2022р. по 02.09.2022р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 23.07.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов