Рішення

від 10.12.2024 по справі 160/21972/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуСправа №160/21972/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: 14.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 липня 2024 року направив відповідачу заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Право на відстрочку від мобілізації обумовлене тим, що позивач виховує дитину з інвалідністю до 18 років, що підтверджується медичним висновком №24 від 24.10.2018. Проте, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки з тих підстав, що медичний висновок №24 від 24.10.2018 виданий не державною установою. Позивач вважає таку бездіяльність позивача протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18 вересня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує про те, що медичний висновок №24 від 24.10.2018 підтверджує те, що син позивача ОСОБА_2 дійсно є дитиною з інвалідністю до 18 років, натомість, даний медичний висновок був виданий не позивачу, а його колишній дружині ОСОБА_3 , а тому, на думку відповідача, факт виховання позивачем дитини з інвалідністю не підтверджений. Також, вказує на те, що в посвідченні дитини інваліда ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 22.04.2024 в анкетних даних ОСОБА_1 відсутня дата народження.

23 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в які позивач підтримує заявлені позовні вимоги. Зазначає, що порядок №560 визначає виключний перелік документів на підтвердження обставин виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років. Звертає увагу, що надані відповідачу документи спростовують зазначені останнім у відзиві доводи. Вказує, що факт виховання дитини з івналідністю підтверджується, серед іншого, копією посвідчення дитини інваліда серія НОМЕР_1 , виданого 22.04.2022 Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі, де в якості законного представника зазначено саме позивача, - ОСОБА_1 та міститься відмітка про призначення соціальної допомоги з 01.04.2022. Також, позивач зазначає, що медичний висновок про інвалідність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано лікарсько-консультативною комісією спеціалізованої лікарні (КЗ Дніпровська міська поліклініка №1 ДМР) за формою № 080/о. В свою чергу, форму медичного висновку №080/о затверджено наказом МОЗ України №482 від 04.12.2001.Зазначений медичний висновок є достатнім підвердженням інвалідності дитини ОСОБА_2

25.10.2024 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли копії матеріалів стосовно ОСОБА_1 , в тому числі оскаржуване позивачем рішення.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ (надалі Закон №3543-ХІІ).

Право на відстрочку від мобілізації позивач обґрунтував тим, що він виховує дитину з інвалідністю до 18 років, на підтвердження чого надав медичний висновок №24 від 24.11.2018, довідку про отримання допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, посвідчення дитини інваліда серії НОМЕР_1 від 22.04.2022.

До заяви про надання відстрочки позивач надав відповідачу копії наступних документів: паспорта, довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , медичного висновку, посвідчення дитини з інвалідністю, довідки про отримання допомоги.

Зокрема, як вбачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з медичним висновком від 24.10.2028 №24 лікарсько-консультативної комісії спеціалізованої лікарні (КЗ Дніпровська міська поліклініка №1 ДМР) за формою 080/о, ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом віком до 18 років. Захворювання (патологічний стан) помірна розумова відсталість з порушенням поведінки. Висновок дійсний до 29.10.2029. Дата переогляду 29.09.2029.

Також, в матеріалах справи міститься копія посвідчення дитини інваліда ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 22.04.2024, де в графі «Дані про законного представника» зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі від 28.09.2022 №07.1-14/2/1555, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі та отримує державну допомогу на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2022 по 28.10.2029.

22.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №15917 повідомило ОСОБА_1 , що протоколом від 18 липня 2024 року №07 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В якості причини відмови зазначено про те, що медичний висновок виданий не державним закладом охорони здоров`я.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ №3543-XII.

Так, згідно з п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Процедура надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 р. №560 (надалі Порядок №560).

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зокрема, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років надають:

-для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, видану лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;

-для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Суд звертає увагу, що зазначений у постанові №560 перелік документів є вичерпним та не підлягає довільному прочитанню та застосуванню.

Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про надання відстрочки надано відповідачу свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_2 ), де в графі «Батько» зазначено ОСОБА_1 .

Також, позивач надав відповідачу медичний висновок від 24.10.2028 №24 лікарсько-консультативної комісії спеціалізованої лікарні (КЗ Дніпровська міська поліклініка №1 ДМР) за формою 080/о, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом віком до 18 років. Захворювання (патологічний стан) помірна розумова відсталість з порушенням поведінки. Висновок дійсний до 29.10.2029. Дата переогляду 29.09.2029.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд перевіряє на відповідність оскаржуваного рішенням вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд надає оцінку виключно тим доводам, якими суб`єкт владних повноважень керувався при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні відстрочки.

22.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №15917 повідомило ОСОБА_1 , що протоколом від 18 липня 2024 року №07 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з тих підстав, що медичний висновок виданий не державним закладом охорони здоров`я.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.12.2001 №482 (надалі Порядок №482), визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о "Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років") здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ", Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку (пункт 7 в редакції наказу МОЗ №187 від 23.05.2002).

Оскільки позивач здійснює виховання сина ОСОБА_2 , який є дитиною з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком №24 про дитину-інваліда віком до 18 років від 24.10.2018, який складений за формою ф.080/о у відповідності до Порядку №482 та виданий лікарсько-консультативною комісією КЗ Дніпровська міська поліклініка №1 Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 01985222), а тому позивач ОСОБА_1 має право на відстрочку від мобілізації.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпровська міська поліклініка №1 Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 01985222) станом на 24.10.2018 (дата видачі медичного висновк) була комунальним закладом охорони здоров`я Дніпровської міської ради.

Відтак, доводи, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення щодо видачі висновку недержавним закладом охорони здоров`я, не знайшли свого підтвердження.

Відтак, суб`єкт владних повноважень, відмовляючи ОСОБА_1 , діяв всупереч порядку та не у спосіб, визначений законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що медичний висновок №24 від 24.10.2018 виданий колишній дружині позивача ОСОБА_3 , а не позивачу, з чим відповідач пов`язує сумніви щодо одноосібного виховання позивачем своєї дитини.

Так, відповідач не керувався зазначеним доводом при прийнятті оскаржуваного рішення, що виключає обов`язок суду надавати оцінку зазначеним обставинам.

Попри це, суд вказує, що Порядок №482 не зобов`язує при заповненні зазначеного медичного висновку вносити дані щодо обох батьків. Більше того, затверджена Порядком №482 форма 080/о надає можливість зазначення одного з батьків, опікунів, задля чого по тексту висновку введена конструкція «необхідне підкреслити».

Також, видача медичного висновку матері дитини-інваліда не позбавило позивача права користуватися батьківською правосуб`єктністю щодо виховання та утримання свого неповнолітнього сина.

Серед іншого, пункт 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначає одноосібне виховання військовозобов`язаним дитини з інвалідністю в якості підстави для надання відстрочки.

Попри це, позивачем доводено обставини того, що ним виховується дитина з інвалідністю до 18 років.

Зокрема, факт виховання позивачем дитини з інвалідністю підтверджується як довідкою про отримання допомоги на ОСОБА_2 , так і посвідченням дитини інваліда серії НОМЕР_1 від 22.04.2024.

За викладених обставин та у зв`язку із наявністю у позивача права на відстрочку під призову на військову службу на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами, рішення відповідача про відмову у наданні відстрочку є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм Закону №3543-XII, Порядку №560, без з`ясування визначених законом підстав для надання відстрочки та без належного обґрунтування.

Суд погоджується з відповідачем з приводу того, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій, а не бездіяльності відповідача, оскільки комісією було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки.

Також, права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 14.08.2024 №3935-0752-7810-3998.

При цьому, в позовній заяві заявлена одна основна позовна вимога разом з похідною. Також, позов подано через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, позивач повинен був сплатити 968,96 грн, а сплатив1937,92 грн. Переплата судового збору становить 968, 96 грн. та на підстав статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу на підставі відповідного клопотання.

При цьому, сплачена сума судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 139, 243-246,262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 968,96 грн. (дев`ятсот шістедсят вісім гривень дев`яносто шість копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон