Рішення

від 09.12.2024 по справі 280/9228/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Справа № 280/9228/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (далі - відповідач, ТУ ССО у Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

Визнати дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області протиправними, які виразилися у відмові внести зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 щодо вислуги років позивача при звільненні для призначення пенсії, а також у відмові в здійснені перерахунку розміру пенсії, підготовки на направлені відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п. а ст. 12 Закону № 2262-XII.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області внести зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 шляхом внесення відомостей про те, що вислуга років позивача у Службі судової охорони на день звільнення складає 36 років 01 місяць та 01 день, а вислуга років для призначення пенсії 36 років 01 місяць та 01 день.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії позивача, підготувати на направити відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до п. а ст. 12 Закону № 2262-XII.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовляється враховувати пільгову вислугу років саме для призначення пенсії, всупереч висновкам рішень судів, внесення змін в наказ про його звільнення з органів Національної поліції України та вимогам чинного законодавства. Відповідач мав внести відповідні зміни в наказ Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області № 510 о/с від 15.12.2022 та подати належні документи для призначення пенсії саме за п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) до відповідних органів територіальних Пенсійного фонду України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача до суду 22 жовтня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області позовні вимоги не визнає в повному обсязі виходячи із наступного. Відповідно до послужного списку позивача наявна наступна вислуга років, яка зараховується до стажу служби в Службі судової охорони: служба в органах внутрішніх справ 13 років 03 місяців 08 днів; служба в Національній поліції 04 роки 09 місяців 08 днів; служба у Службі судової охорони 02 роки 03 місяців 21 день; загальна вислуга років у Службі судової охорони становить 20 років 04 місяці 07 днів. Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), в редакції, чинній на час (зміни постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року) видання наказу ТУ ССО у Запорізькій області від 15.12.2022 №510 о/с, передбачено, що для призначення пенсії враховується виключно календарна вислуга років, а для визначення розміру пенсії вислуга років, відповідно до пункту 3 Постанови № 393 враховується і на пільгових умовах. Редакція Постанови № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ, натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. Пільгова вислуга позивача має вплив виключно на визначення розміру пенсії, а не на її призначення за нормами Закону чи при визначенні стажу служби у Службі судової охорони. Позивач не має календарної вислуги років, яка не взята до розрахунку при звільненні зі служби у Службі судової охорони та його вимоги щодо визнання дій протиправними щодо відмови внесення змін до наказу ТУ ССО у Запорізькій області № 510 о/с від 15.12.2022 є безпідставними. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24 жовтня 2024 року до суду позивачем надана відповідь на відзив. Позивач не погоджується з аргументами відповідача, з огляду на наступне. Доводи відповідача про те, що на день звільнення діяла нова редакція Постанови № 393 не стосуються предмету спору у цій справі, адже як, це питання вже розглядалося в суді, зокрема викладено в рішенні у справі №280/6326/22.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач проходив службу у Службі судової охорони з 25.08.2020 та за наказом ТУ ССО у Запорізькій області від 15.12.2022 №510 о/с звільнений зі служби у Службі судової охорони відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.

Відповідно до наказу ТУ ССО у Запорізькій області від 15.12.2022 №510 о/с позивачу обраховано стаж служби у Службі судової охорони, який становить 20 років 04 місяці 07 днів.

Позивач звернувся 28.08.2024 з заявою до відповідача з проханням внести відповідні зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 приймаючи до уваги рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2023 № 280/6326/22, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023 № 280/6326/22, а також внесення змін до наказу ГУНП № 305 від 13.08.2020, зокрема зазначити, що вислуга років у Службі судової охорони, органах НПУ та МВС України складає 36 роки 01 місяць та 01 день, а вислуга років для призначення пенсії складає 36 роки 01 місяць та 01 день.

Листом від 16.09.2024 відповідачем повідомлено, що на підставі рішення суду за наказом ГУНП в Запорізькій області від 17.11.2023 №565 о/с позивачу встановлено вислугу років для призначення пенсії, він є самостійно підставою для вирішення питань пов`язаних із пенсійним забезпеченням у органі, який призначає та виплачує пенсію. Під час звільнення зі служби в Службі судової охорони за наказом ТУ ССО у Запорізькій області у Запорізькій області від 15.12.2022 № 510 та на теперішній час, з урахуванням рішення суду, розрахована вислуга років зміні не підлягає. Право пенсіонера подавати додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії передбачено ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та останні подаються до органу, який призначає та виплачує пенсію.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови внести зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 щодо вислуги років позивача при звільненні для призначення пенсії, а також у відмові в здійснені перерахунку розміру пенсії, підготовки на направлені відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п. а ст. 12 Закону №2262-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, є, зокрема, Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За ч. 1 статті 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин), яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Згідно до п. 1 Постанови №393 зі змінами в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» чинній на момент звільнення позивача 15.12.2022, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду, служба в Національній поліції.

Згідно п. 2-1 Постанови №393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Виходячи з суті адміністративного позову, суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивач вважає неправильним розрахунок вислуги років для призначення пенсії, та вимагає внести відповідні зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 приймаючи до уваги рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2023 № 280/6326/22, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023 № 280/6326/22, а також внесення змін до наказу ГУНП № 305 від 13.08.2020, зокрема зазначити, що вислуга років у Службі судової охорони, органах НПУ та МВС України складає 36 роки 01 місяць та 01 день, а вислуга років для призначення пенсії складає 36 роки 01 місяць та 01 день.

Позивач стверджує, що з урахуванням періоду служби, зарахованого на пільгових умовах, вислуга його років для призначення пенсії на день звільнення зі служби в ССО становить повних 36 роки 01 місяць та 01 день, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на умовах пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII (при мінімально необхідній вислузі 25 років).

Посилаючись на приписи ст. 12 Закону № 2262-XII, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.

Суд зазначає, що не можуть бути визнані як обґрунтовані посилання позивача на висновки суду викладені у рішенні суду по справі № 280/6326/22, оскільки у цій справі судом здійснено оцінку спірним правовідносинам з урахування чинного законодавства на час звільненні позивача зі служби в поліції 14.08.2020.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», яка набрала чинності 19.02.2022, норми Постанови №393 зазнали змін, відповідно до яких зарахування певних періодів служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Постанови №393.

Посилання позивача на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18, суд не приймає, оскільки вони ґрунтується на іншому правовому регулюванні та стосувалися застосування пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ у співвідношенні до постанови КМУ №393 в її попередній редакції.

Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Таким чином, позивач має право на зарахування вислуги в пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії. Проте, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 Порядку №393.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Такий правовий висновок наведений також у постановах Верховного Суду від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, від 07.09.2023 у справі №560/9478/22, від 15.09.2023 у справі №380/10714/22, від 18.10.2023 у справі №360/17/23, від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а, від 31.01.2024 у справі №120/7300/22, від 31.01.2024 у справі №480/4941/22 у подібних правовідносинах.

Таким чином, висунуті по відповідача вимоги внести зміни до наказу ТУ ССО № 510 о/с від 15.12.2022 шляхом внесення відомостей про те, що вислуга років позивача у Службі судової охорони на день звільнення складає 36 років 01 місяць та 01 день, а вислуга років для призначення пенсії 36 років 01 місяць та 01 день, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства на час звільнення позивача 15.12.2022.

Решта позовних вимог, як похідні до основної вимоги задоволенню також не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 43544663).

Повне судове рішення складено 09.12.2024.

Суддя Б.В. Богатинський