Ухвала

від 09.12.2024 по справі 400/11496/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

09 грудня 2024 р. № 400/11496/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 № 586 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Станом на 09.12.2024 року провадження у справі № 400/11496/24 не відкрито.

Разом з позовною заявою, 06 грудня 2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до іншого місця служби, бойового підрозділу військової частини НОМЕР_1 або будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

В обґрунтування цієї заяви зазначено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №55К від 13 лютого 2013 року прийнятий на посаду механіка товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО». Згідно наказу Мінагрополітики від 27.05.2024 №1643 «Про визначення ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» визначено ТОВ «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО» (код ЄДРПОУ 36384300) критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. 04 червня 2024 року за вих. №040624-1 ТОВ «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО- ДІЛО» звернулось на адресу Мінагрополітики з пропозицією щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на період дії воєнного стану військовозобов`язаним працівникам згідно Списку. До вказаного Списку військовозобов`язаних, які пропонуються на бронювання на період мобілізації та на воєнний стан було включено військовозобов`язаного працівника товариства ОСОБА_1 , який значиться під порядковим №2. Листом Міністерства оборони України №220/6945/6 від 15.07.2024 повідомлено, що за результатами розгляду надісланого списку військовозобов`язаних працівників ТОВ «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО» щодо повноти його заповнення та наявності обґрунтувань, згаданий список військовозобов`язаних працівників погоджується. Наказом Мінекономіки від 23 липня 2024 року №18029 «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» заброньовано за ТОВ «АТФ «АГРО- ДІЛО» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України. Відповідно до результату бронювання за заявою ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» №20240722-31425 від 22.07.2024, сформованого засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, військовозобов`язаного працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було заброньовано до 22.07.2025 року. 13 листопада 2024 на адресу ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2024 №4163 щодо оповіщення військовозобов`язаних працівників про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було направлено для проходження медичного огляду ВЛК, за результатами якого його визнано придатним до військової служби в особливий період. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2024 №586 (з основної діяльності) сержанта ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 з 19.11.2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 , який на момент видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 19.11.2024 №586 (з основної діяльності), мав діючу відстрочку до 27.05.2025 року та бронювання за адресу ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» на період мобілізації та на воєнний стан, був незаконно, протиправно, без наявності для цього будь-яких передбачених законодавством підстав, призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що на момент подання позову позивач призваний та направлений для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , де фактично позивач перебуває в навчальному центрі. Після закінчення проходження підготовки та навчання, очевидно, що позивача буде переведено для проходження військової служби до бойового підрозділу військової частини/формування у зоні активних бойових дій/бойового зіткнення. Оскільки оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації особи, яка має дійсну відстрочку та бронювання, є явно протиправним та незаконним, порушує права позивача. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він планує звернувся до суду, не буде вже ефективним, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про мобілізацію.

Відповідно до частин першої третьої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих заявником пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв`язку з цим, необхідності виклику заявника, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4 забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї заяви про забезпечення позову правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

У частині 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 року №586 було направлено сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , та виходячи з позову сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Доказів зворотного на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не надано.

Суд зауважує, що Законом України №2359 від 08.07.2022 «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Так, позивач у заяві про забезпечення позову просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншого місця служби, бойового підрозділу військової частини НОМЕР_1 або будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Тобто, позивач не просить зупинити дію наказу або розпорядження, однак враховуючи, що направлення/переведення/переміщення військовослужбовця відбувається шляхом видання командиром військової частини наказу чи розпорядженням, то у разі забезпечення позову суд фактично зупинить дію наказу або розпорядження командира військової частини, що прямо заборонено КАС.

Суд ураховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548 (далі - Закон №548).

За приписами статті 28 Закону №548 єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30 Закону №548 передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відтак забезпечення позову шляхом покладення на відповідачів обов`язку, який полягає у забороні командиру військової частини вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця, не відповідає вимогам КАС України, адже такі дії (накази/розпорядження) віддані в умовах воєнного стану.

Оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця.

Крім того, запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень п.10 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Позивачем до заяви не додано доказів на підтвердження того, що відповідачем прийнято наказ(и)/розпорядження про направлення/переведення/переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншого місця служби, бойового підрозділу військової частини НОМЕР_1 або будь-якої іншої військової частини.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову від 06.12.2024 року - відмовити.

2. Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

3. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя А.В. Величко