Рішення

від 09.12.2024 по справі 440/11821/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/11821/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Секретаря Полтавської міської ради Ямщикової Катерини Леонідівни, Департаменту економіки і інвестицій про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі - Виконком ПМР), Секретаря Полтавської міської ради Ямщикової Катерини Леонідівни (надалі - секретар ПМР Ямщикова К.Л.), Департаменту економіки і інвестицій, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к "Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи" щодо заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 , за підписом секретаря ПМР Ямщикової К.Л.;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського міського голови від 29.08.2024 №593-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", за підписом секретаря ПМР Ямщикової К.Л.;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського міського голови від 10.09.2024 №623-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", за підписом секретаря ПМР Ямщикової К.Л.;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку з 10.09.2024;

стягнути з Департаменту економіки і інвестицій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.09.2024 до дня поновлення на роботі;

стягнути солідарно з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланнями на протиправність її звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування через прогул, зазначивши, що її не було належним чином повідомлено про зміну режиму роботи. Позивачка зазначила, що її відсутність на робочому місці пов`язана з поважними причинами, а саме - хворобою та необізнаністю з наявністю наказу про переведення з дистанційної роботи на звичайний графік роботи.

2. Позиція відповідачів.

Відповідачі позов не визнали.

Виконком ПМР у відзиві на позовну заяву наполягав на безпідставності позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 ознайомлена з розпорядженням секретаря ПМР Ямщикової К.Л. від 21.08.2024 про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи шляхом надсилання копії зазначеного розпорядження на її електронну поштову адресу, а також 22.08.2024 безпосередньо у приміщенні ПМР. Факт відсутності позивачки на робочому місці 27.08.2024 з 13:00 до 17:15 без поважних причин підтверджений документально та не спростований ОСОБА_1 . З цих підстав відповідач вважав правомірним та обґрунтованим рішення про звільнення позивачки з роботи за прогул /а.с. 88-98/.

Секретар ПМР Ямщикова К.Л. у відзиві на позов просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 167-170/.

Директор Департаменту економіки і інвестицій у відзиві на позовну заяву стверджував про правомірність та обґрунтованість спірних рішень /а.с. 179-182/. Зауважив, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці понад три години підтверджений документально та є достатньою підставною для звільнення позивачки з роботи.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 витребувані додаткові докази.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивачка розпорядженням Полтавського міського голови від 26.02.2021 №162-к призначена на посаду заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку з 02.03.2021 /т. 1, а.с. 27/.

Розпорядженням Полтавського міського голови від 21.04.2023 №269-к "Про запровадження дистанційної роботи" запроваджено з 01.05.2023 до закінчення воєнного стану дистанційну роботу заступнику директора Департаменту економіки і інвестицій - начальнику управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера із дотриманням встановленого в Департаменті режиму праці, визначено робоче місце позивачки за місцем її проживання та погоджено можливість поєднання дистанційної роботи з виконанням роботи на робочому місці у приміщенні Департаменту /т. 1, а.с. 28/.

Листом від 21.08.2024 перший заступник Полтавського міського голови звернувся до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. з поданням про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи згідно із встановленим в Департаменті економіки і інвестицій режимом роботи заступнику директора Департаменту економіки і інвестицій - начальнику управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 з 22.08.2024 з огляду на виробничу необхідність та зважаючи на відсутність факторів, які зумовили запровадження дистанційної роботи /т. 1, а.с. 106/.

Розпорядженням Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к "Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи" припинено дистанційну роботу та відновлено звичайний режим роботи згідно із встановленим в Департаменті економіки і інвестицій режимом роботи заступнику директора Департаменту економіки і інвестицій - начальнику управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 з 22.08.2024; визначено робоче місце заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 у приміщенні Департаменту; розпорядження Полтавського міського голови від 21.04.2023 №269-к "Про запровадження дистанційної роботи" скасовано /т. 1, а.с. 105/.

Листом від 28.08.2024 директор Департаменту економіки і інвестицій повідомив секретаря ПМР Ямщикову К.Л. , що 27.08.2024 заступник директора Департаменту економіки і інвестицій - начальник управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 після відбою тривоги з 13:00 до кінця робочого дня о 17:15 на робочому місці не з`явилась, причини відсутності не повідомила /т. 1, а.с. 116/, про що 27.08.2024 складений акт за підписом директора Департаменту економіки і інвестицій, начальника управління з питань персоналу та організації роботи, головного спеціаліста-юриста сектору обліку, звітності і господарського забезпечення Департаменту /т. 1, а.с. 117/.

Листом від 29.08.2024 директор Департаменту економіки і інвестицій звернувся до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. з пропозицією (поданням) щодо розгляду питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади за прогул, відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 27.08.2024 без поважних причин /т. 1, 130-131/.

Розпорядженням Полтавського міського голови від 29.08.2024 №593-к ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку, звільнено із займаної посади 29.08.2024 за прогул, відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 27.08.2024 без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України /т. 1, а.с. 132-133/.

Розпорядженням Полтавського міського голови від 30.08.2024 №604-к у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 29.08.2024 визначено звільнити позивачку із займаної посади в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності /т. 1, а.с. 140-141/.

У період з 29.08.2024 до 09.09.2024 включно позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджено листом Директора Департаменту економіки і інвестицій від 10.09.2024 /т. 1, а.с. 149-152/.

Розпорядженням Полтавського міського голови від 10.09.2024 №623-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку 10.09.2024; розпорядження від 29.08.2024 №593-к скасовано /т. 1, а.с. 146-148/.

Не погодившись з рішеннями секретаря ПМР Ямщикової К.Л. про звільнення з роботи, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні (надалі - Закон №280/97-ВР) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За змістом частини першої статті 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади (частина третя статті 54 Закону №280/97-ВР).

Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (надалі - Закон №2493-III).

За змістом статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 7 Закону №2493-ІІІ встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У силу частини першої статті 20 Закону №2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) /пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України/.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

А відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Приписами частини першої статті 1 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2136-IX) передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У справі, що розглядається, позивачку звільнено з посади заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд оцінює оскаржувані розпорядження секретаря ПМР Ямщикової К.Л. з точки зору їх відповідності критеріям правомірності, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а саме - чи прийняті ці накази: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України слідує, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

При цьому прогул, в розумінні КЗпП України, це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути підставою звільнення працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №572/2944/16-ц зазначено, що: "при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 у справі №459/2618/17 вказано, що: "визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2021 у справі №235/5659/20 зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на таке.

Позивачка з 02.03.2021 призначена на посаду заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку.

З 01.05.2023 до завершення воєнного стану розпорядженням Полтавського міського голови позивачці запроваджено дистанційну форму роботи з можливістю відділеного доступу до робочого комп`ютера.

Однак розпорядженням Полтавського міського голови (повноваження якого з 31.08.2023 виконує секретар ПМР Ямщикова К.Л.) від 21.08.2024 припинено дистанційну роботу та відновлено з 22.08.2024 звичайний режим роботи заступника директора Департаменту економіки і інвестицій - начальника управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 згідно із встановленим в Департаменті режимом праці.

Так, частиною одинадцятою статті 60-2 КЗпП України передбачено, що на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Оцінюючи правомірність розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к "Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи" суд виходить з того, що узгодження умов дистанційної роботи перебуває у площині вільного розсуду роботодавця та працівника.

За обставин цього спору перший заступник Полтавського міського голови листом від 21.08.2024 звернувся до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. з поданням про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи згідно із встановленим в Департаменті економіки і інвестицій режимом роботи заступнику директора Департаменту економіки і інвестицій - начальнику управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 з 22.08.2024 з огляду на виробничу необхідність та зважаючи на відсутність факторів, які зумовили запровадження дистанційної роботи /т. 1, а.с. 106/.

Суд враховує, що місто Полтава станом на серпень 2024 року не відносилось до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами).

Будь-які інші фактори, що зумовлювали б доцільність та/або необхідність продовження дистанційної форми роботи ОСОБА_1 у позовній заяві не наведені.

Тож підстав для висновку про протиправність розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к "Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи" немає.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що її не було ознайомлено з розпорядженням від 21.08.2024 №555-к під підпис, суд встановив такі обставини.

Представник Виконкому ПМР у відзиві на позов зауважив, що начальником управління з питань персоналу та організаційної роботи ОСОБА_3 21.08.2024 о 17:01 здійснено дзвінок на мобільний номер телефону через месенджер " WhatsApp " ОСОБА_1 та повідомлено про необхідність ознайомлення із зазначеним розпорядженням.

На прохання позивачки сканований примірник розпорядження 21.08.2024 о 17:17 надіслано з офіційної електронної адреси Виконкому ПМР "cancelar@rada-poltava.gov.ua" на адресу електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що підтверджено скріншотом електронного листа та звітом про його доставку й отримання /т. 1, а.с. 107-109/.

Оцінюючи належність та достовірність вищезгаданих доказів, суд враховує такі обставини.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Довідкою управління з питань персоналу та організаційної роботи Виконкому ПМР від 15.11.2024 підтверджено, що при прийнятті на роботу ОСОБА_4 в особовій картці зазначила особистий номер мобільного телефону для здійснення комунікацій /т. 1, а.с. 248-249/, на який 21.08.2024 було здійснено виклик.

Крім того, листом від 18.11.2024 за підписом керівника апарату ПМР повідомлено, що у 2023-2024 роках для здійснення електронної комунікації зі ОСОБА_1 використовувалась адреса електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_1 " /т.1, а.с. 250/.

Також довідкою Департаменту діловодства та інформаційних технологій Виконкому ПМР від 18.11.2024 підтверджено, що упродовж 2024 року на офіційну електронну адресу Виконкому ПМР надійшло 10 листів від ОСОБА_1 з електронної поштової скриньки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " /т.2, а.с. 40/.

Факт здійснення комунікації між ПМР, її структурними підрозділами та позивачкою шляхом обміну електронними листами підтверджений залученими до матеріалів справи паперовими копіями відповідних листів та відомостей про їх надсилання /т. 2, а.с. 1-39/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачу було повідомлено про видання розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к у порядку, визначеному частиною другою статті 7 Закону №2136-IX.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія акта від 22.08.2024 за підписом начальника управління з питань персоналу та організаційної роботи Виконкому ПМР, заступника начальника управління з питань персоналу та організаційної роботи, начальника відділу персоналу та нагород /т. 1, а.с. 111/, за змістом якого 22.08.2024 ОСОБА_1 телефоном звернулась з проханням надати їй для ознайомлення під підпис розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к у службовому кабінеті №155 за адресою: вул. Соборності, 36, м. Полтава; вказаними посадовими особами Виконкому ПМР у службовому кабінеті №155 надано оригінал розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к для ознайомлення під підпис ОСОБА_1 , яка від підпису відмовилась, оригінал розпорядження не повернула, заперечень не надала.

Актом від 23.08.2024 за підписом начальника управління з питань персоналу та організаційної роботи Виконкому ПМР, заступника начальника управління з питань персоналу та організаційної роботи, начальника відділу персоналу та нагород підтверджено, що ОСОБА_1 23.08.2024 о 16:00 повернула оригінал розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к до управління з питань персоналу та організаційної роботи (каб. 205); ОСОБА_1 з розпорядженням ознайомлена, від підпису відмовилась, заперечень не надала /т. 1, а.с. 112/.

Про зазначені обставини секретаря ПМР Ямщикову К.Л. листами від 22.08.2024 та 23.08.2024 повідомив заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів /т. 1, а.с. 113-115/.

Директор Департаменту економіки і інвестицій на виконання ухвали суду від 14.11.2024 листом від 22.11.2024 повідомив, що згідно табеля обліку використання робочого часу за серпень 2024 року ОСОБА_1 22.08.2024 та 23.08.2024 перебувала на робочому місці за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 36, Департамент економіки і інвестицій (каб. 155) /т. 1, а.с. 212/.

Наведеним підтверджено факт ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженням Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к.

У позовній заяві позивачка, посилаючись на приписи частини третьої статті 32 КЗпП України, стверджувала, що її не було повідомлено про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.

Однак суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 3 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

За вищевикладених обставин ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці 21.08.2024 шляхом здійснення телефонного дзвінка та надсилання сканованої копії розпорядження Полтавського міського голови від 21.08.2024 №555-к на електронну пошту.

Крім того, про ознайомлення позивачки з розпорядженням про припинення дистанційної роботи та відновлення з 22.08.2024 звичайного режиму роботи свідчить факт безпосереднього виконання нею посадових обов`язків у приміщенні Департаменту економіки і інвестицій 22.08.2024 та 23.08.2024, підтверджений витягом з табеля обліку робочого часу Департаменту за серпень 2024 року /т. 1, а.с. 213/.

Доводи позивачки про погіршення стану здоров`я 22.08.2024 та звернення до сімейного лікаря не підтверджені документально (зокрема, разом з позовною заявою ОСОБА_1 не надала докази запису до сімейного лікаря 22.08.2024).

Факт відсутності позивачки на робочому місці 27.08.2024 з 13:00 до кінця робочого дня 17:15 підтверджений актом від 27.08.2024 за підписом директора Департаменту економіки і інвестицій, начальника управління з питань персоналу та організації роботи, головного спеціаліста-юриста сектору обліку, звітності і господарського забезпечення Департаменту /т. 1, а.с. 117; т. 2, а.с. 45/.

Крім того, листом від 28.08.2024 директор Департаменту економіки і інвестицій повідомив секретаря ПМР Ямщикову К.Л. про відсутність заступника директора Департаменту - начальника управління стратегічного розвитку ОСОБА_1 на роботі з 08:00 станом на 13:15 та неповідомлення нею про причини відсутності /т. 2, а.с. 48/.

Перебування ОСОБА_1 у відрядженні до м. Києва, звернення до медичного закладу "Клініка Стажкова" 26, 27 та 28 серпня 2024 року не підтверджені документально.

Надана ОСОБА_1 разом з позовною заявою виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.09.2024 /т. 1, а.с. 44/ належним чином не підтверджує неможливість виконання нею посадових обов`язків 26, 27 та 28 серпня 2024 року.

При цьому суд виходить з того, що у згаданій виписці зазначено, що ОСОБА_1 у період з 26.08.2024 по 11.09.2024 лікувалась амбулаторно, відомості про відвідування лікаря відсутні та позивачем не доведено правомірності перебування у місті Києві у період з 26 по 28 серпня 2024 року.

У табелі обліку використання робочого часу Департаменту економіки і інвестицій зазначено, що у період з 26 по 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин /т. 1, а.с. 213/.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що факт прогулу, тобто відсутності ОСОБА_1 на робочому місці понад три години без поважних причин знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи у суді.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №420/645/23 зазначив, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Суд враховує, що ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо відсутності на робочому місці /т. 2, а.с. 49/.

У відповідь на таку пропозицію позивачка 28.08.2024 о 16:10 з електронної поштової скриньки звернулась до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. із заявою про надання їй частини щорічної оплачуваної відпустки /т. 2, а.с. 51/.

Також 28.08.2024 о 16:49 позивачка з електронної поштової скриньки звернулась до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати /т. 2, а.с. 82-83/.

Однак обставини звернення ОСОБА_1 до секретаря ПМР Ямщикової К.Л. із вищезгаданими заявами не спростовують факт її відсутності на робочому місці 27.08.2024 без поважних причин понад три години.

Стосовно доводів позивачки про те, що у період з 26 по 28 серпня 2024 року на території Полтавської області постійно лунали повітряні тривоги, внаслідок чого перебування в приміщенні Полтавської міської ради створювало загрозу її життю та здоров`ю, суд враховує, що у період з 13:00 до 17:15 27.08.2024 повітряна тривога на території Полтавської області (у т.ч. й м. Полтави) не оголошувалась, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія листа Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської ОВА від 04.09.2024 /т. 1, а.с. 38, 39/.

Суд зауважує, що перебування будь-якої особи на всій території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, не може вважатись безпечним та несе значну кількість ризиків для життя та здоров`я кожного.

Водночас позивачка, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, мала усвідомлювати факт перебування у триваючих трудових відносинах з Департаментом економіки і інвестицій та, як наслідок, мала виконувати свої посадові обов`язки, дотримуватись правил трудового розпорядку, а у випадку відсутності на роботі повідомляти свого роботодавця про причини відсутності на робочому місці.

Стосовно доводів позивачки про факти цькування та мобінгу на робочому місці, дискримінації, психологічного тиску, суд враховує, що наведені обставини не входять до предмета доказування у цій справі.

До того ж, суд встановив, що у провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа №552/5535/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання фактів цькування та їх усунення.

Однак ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2023, що набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду за заявою позивачки /т. 1, а.с. 194-195/.

Надані ОСОБА_1 разом з позовною заявою публікації у засобах масової інформації не спростовують факту відсутності її на робочому місці 27.08.2027 з 13:00 до 17:15, тобто більше трьох годин, без поважних причин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваних розпоряджень секретар ПМР Ямщикова К.Л. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування розпоряджень секретаря ПМР Ямщикової К.Л., підстави для їх задоволення також відсутні.

Окрім того, немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди, оскільки такі обґрунтовані доводами про неправомірність дій та рішень суб`єктів владних повноважень, що не знайшли свого підтвердження у ході розгляду у суді цієї справи.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /т. 1, а.с. 78, 79/.

Відповідачі доказів понесення судових витрат суду не надали.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачами, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 99, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Секретаря Полтавської міської ради Ямщикової Катерини Леонідівни, Департаменту економіки і інвестицій про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення коштів відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА