Постанова

від 10.12.2024 по справі 200/1578/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року справа №200/1578/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Чекменьов Г.А.), складене у повному обсязі 28 серпня 2023 року, у справі № 200/1578/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, у якому просить:

визнати протиправними дії щодо припинення з 01.11.2021 виплати соціальної допомоги, як матері одиначки;

зобов`язати поновити з 01.11.2021 виплату соціальної допомоги як матері одиначки, з виплатою заборгованості з 01.11.2021 по 31.03.2022.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що даний позов по справі № 200/1578/23 має зовсім інший предмет спору та не охоплюється судовим рішенням по справі № 200/18984/21.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги,перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивачу відповідно до рішення УСЗН Костянтинівської міської ради було призначено допомогу одиноким матерям на дитину, яка відповідно до розпоряджень відповідача виплачувалась в період з 01.12.2019 по 31.05.2020, 01.06.2020 по 30.06.2020 та з 01.07.2020 по 31.07.2020.

Відповідно до листа відповідача від 08.03.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 200/18984/21 позивачу 01.11.2022 призначена допомога одиноким матерям за період з 01.08.2020 по 31.10.2021.

Факт звернення позивача із заявою та необхідними документами для призначення допомоги на дітей одиноким матерям з 01.11.2021 сторонами не підтверджується і судом не встановлено.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, при вирішенні цієї справи суд також враховує обставини, встановлені при розгляді адміністративної справи № 200/18984/21.

Зі змісту позову випливає, що позивач вважає неправомірним припинення відповідачем виплат державної допомоги на дітей одиноким матерям з 01.11.2021.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 22 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ) та Порядком призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбаченуЗаконом України"Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII,відповіднодо цього Закону призначається, серед іншого, допомога на дітей одиноким матерям.

Пунктом 36 Порядку № 1751 було передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на території України встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року статтю 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» доповнено пунктом 1-2 такого змісту:

«1-2. Установити, що визначений частиною першою статті 6 цього Закону строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів».

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 264 «Про питання державної соціальної допомоги» було встановлено окремий порядок виплат для осіб, які потребують соціального захисту, у тому числі, допомоги на дітей одиноким матерям, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зазначеною постановою № 264 передбачено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк виплати державної соціальної допомоги (у тому числі допомоги на дітей одиноким матерям), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).

Законом України № 646-IX від 02.06.2020 статтю 18-2 Закону № 2811-XII доповнено частиною третьою, за приписами якої для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, постановою КМУ від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» були внесені численні зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, які набули чинності з 01.07.2020.

В тому числі, був розширений перелік документів, необхідний для призначення вказаної допомоги, доповнений перелік підстав для припинення виплати.

Зокрема, відповідно до пункту 35 вказаного Порядку для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються також такі документи, як декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру.

Відповідно до пункту 35-1 Порядку допомога на дітей одиноким матерям, яку призначено за умовами, що діяли до 30 червня 2020 р. (включно), виплачується до закінчення строку її призначення.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми доповнений пунктом 35-2, який містить випадки, коли допомога на дітей одиноким матерям не призначається.

Відтак, з 01.07.2020 змінилися умови порядку виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до статті 18-2 Закону № 2811-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632.

З аналізу позовних вимог позивача слідує, що вимоги позивача направлені на продовження виплати попередньо призначеної допомоги з посиланням на продовження карантину без дотримання вимог Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми в редакції, яка діє з 01.07.2020 та без надання відповідачу додаткових документів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №200/18984/21 були задоволені аналогічні позовні вимоги, зокрема, зобов`язано Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити ОСОБА_1 виплату допомоги як матері одиначки з виплатою недоотриманих з 01.06.2020 року сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили та було мотивоване статтею 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки спірні правовідносини склалися до набрання чинності змін, внесених у Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (01.07.2020), та враховуючи продовження карантину, суд у справі №200/18984/21 задовольнив позов.

Однак, у спірний період, зазначений у цьому позові (01.11.2021) вже діяли зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, які набули чинності з 01.07.2020, і позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності об`єктивних перешкод для позивача подати нову заяву про призначення допомоги за вказаний період з додатковими документами, як встановлено у діючому законодавстві.

Крім того, предметом цього позову є визнання протиправними дій щодо припинення з 01.11.2021 виплати соціальної допомоги, як матері одиначки та зобов`язання відповідача поновити з 01.11.2021 виплату такої допомоги.

Вказаний предмет за своїм змістом повністю співпадає з предметом позову у справі №200/18984/21, але містить іншу дату можливого порушення, що виключає закриття провадження у цій справі.

Проте суд враховує, що за матеріалами справи не встановлено, а позивачем не доведено, що станом на 01.11.2021 відповідачем допущені протиправні дії, бездіяльність або прийнято протиправне рішення.

Вказана дата позивачем зазначена лише за фактом виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 200/18984/21, за яким позивачу рішенням відповідача була призначена допомога на період з 01.06.2020 по 31.10.2021.

Але таке виконання судового рішення, якщо позивач вважає його неправомірним, може бути оскаржено в межах справи №200/18984/21 або відповідного виконавчого провадження і не є належним предметом нового позову, який заявлений у цій справі.

Крім того, відсутність будь-яких окремих рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо припинення виплат допомоги саме з 01.11.2021 підтверджується ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №200/18984/21.

З вищевказаної ухвали слідує, що Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради листом від 15.05.2023 року та доданого до нього розпорядження від 01.11.2022 року повідомило, що ним нарахована, але не виплачена вказана допомога як матері одиначці за період з 01.08.2020 року по 31.10.2021 року (додане відповідне розпорядження).

Тобто, не виконавши рішення суду про поновлення виплат (станом на 14.04.2023 за твердженням позивача), відповідач об`єктивно не міг вчинити дії і щодо їх припинення з 01.11.2021, а спірні відносини повністю охоплюються судовим рішенням у справі №200/18984/21.

Відтак, судом не встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо припинення з 01.11.2021 виплати позивачу соціальної допомоги, як матері одиначки, і відповідачем не приймалося рішень щодо відмови у таких виплатах за зверненням позивача, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого в межах цієї справи позову, який задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 200/1578/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д.Компанієць